• Гіпоспадія та вегетаріанська дієта



    Гіпоспадія та вегетаріанська дієта


    Джек Норріс, RD
    останнє оновлення: серпень, 2012

    Гіпоспадія – це вроджений дефект у чоловіків, при якому отвір сечовипускального каналу знаходиться не на кінчику пеніса, як повинно бути. Частота гіпоспадії збільшується за останні десятиліття, і є припущення, що вона викликана аномальним станом гормону під час вагітності. На початок 1990-х років загальнонаціональний показник гіпоспадії в США становив близько 37 випадків на 10 000 народжень, а на червень 2012 року (за останніми наявними даними) – 1 на 270 (3). Легкі форми гіпоспадії, найпоширеніші наразі (3), порівняно легко піддаються лікуванню. Хірургічна корекція зазвичай призводить до нормального або майже нормального функціонування пеніса, нормального зовнішнього вигляду та відсутності проблем у майбутньому (8). 

    Станом на червень 2012 року було проведено шість досліджень, в яких порівнювали випадки гіпоспадії у хлопчиків, що народилися у вегетаріанців, у порівнянні з невегетаріанцями. У таблиці 1 вказані отримані дані.

    Таблиця 1. Показник випадків гіпоспадії у хлопчиків, що народилися у матерів-вегетаріанок
    Дослідження
    Тип
    Кількість хлопчиків
    Випадки гіпоспадії
    Вег-ці
    Випадки гіпоспадії
    (вег-ці)
    Частота
    Великобританія 2000 (2)
    Проспективне
    6296
    51
    321
    7
    5,0 (2,1, 11,9)
    Нідерланди 2007 (7)
    Випадок-контроль
    834
    583
    17
    10
    0,6 (0,3, 1,6)
    Швеція і Данія 2008 (1)
    Випадок-контроль
    719
    291
    22
    14
    4,6 (1,6, 13)
    Великобританія 2009 (10)
    Випадок-контроль
    949
    467
    168
    77
    0,85 (0,61, 1,2)
    Індія 2011 (11)
    Випадок-контроль
    200
    80
    123
    52
    1,28 (0,71, 2,3)
    США 2012 (9)
    Випадок-контроль
    4368
    1250
    43
    10
    0,6 (0,3, 1,2)

    В єдиному проспективному дослідженні (Великобританія, 2000), першому, в якому вивчався взаємозв'язок, виявили, що при вегетаріанській дієті показник гіпоспадії вище в п'ять разів, і цей показник був статистично значущим.

    Із 2007 року було проведено п'ять досліджень типу "випадок-контроль" з різною кількістю учасників. В одному з них був виявлений ризик в 4,6 рази вище у матерів-вегетаріанок, а в інших чотирьох дослідженнях не знайшли підвищеного ризику.

    Два із зазначених досліджень заслуговують більшої уваги і мають більш значну вагу: дослідження 2000 року, проведене у Великобританії, в якому виявили взаємозв'язок між вегетаріанською дієтою і гіпоспадією, і дослідження 2012 року в США, в якому не виявили взаємозв'язку. Дослідження 2000 року у Великобританії – це проспективне дослідження, а такі, як правило, мають більшу вагу, ніж "випадок-контроль", тому що пов'язані з меншим ризиком фальсифікації раціону харчування. 

    Однак при вивченні випадків гіпоспадії у вегетаріанців фальсифікація структури харчування в дослідженнях "випадок-контроль", ймовірно, не була великою проблемою, тому що перевірка дієти проводилася незабаром після того, як діагноз гіпоспадії був поставлений. 

    Дослідження 2012 року в США було дуже великим, зроблені висновки навряд чи можуть бути випадковістю – було виявлено майже в 25 разів більше випадків гіпоспадії, ніж в дослідженні 2000 року, проведеному у Великобританії. 

    Крім того, ці два дослідження проводилися з метою аналізу вегетаріанської дієти, тоді як цілі інших досліджень були набагато ширшими. Таким чином, ми маємо результати двох найбільш важливих досліджень з різними висновками, хоча можна припустити, що більшу вагу мають результати дослідження 2012 року з США.

    Тож що відбувається?

    Першим припущенням може бути, що дефіцит вітаміну В12 у веганів і в деяких оволактовегетаріанців міг би збільшити ризик гіпоспадії. З 2000 по 2012 роки між дослідженнями була проведена велика робота з утворення веганської спільноти щодо необхідності вітаміну В12, що, можливо, виключило ризик гіпоспадії до 2012 року. 

    Проте є багато задокументованих випадків з дітьми-веганами, у яких матері мали дефіцит вітаміну В12, і щодо жодного не надходило повідомлень, що вони були народжені з гіпоспадією. Крім того, більшість жінок в цих дослідженнях були оволактовегетаріанками, а не веганками. Тож ми можемо виключити варіант з дефіцитом B12. 

    А як щодо інших молекул, що беруть участь в одновуглецевому метаболізмі, таких як фолат (або фолієва кислота), холін і метіонін? 

    Що стосується фолієвої кислоти, то в 2006 році мета-аналізом (6) було встановлено відсутність впливу фолієвої кислоти на гіпоспадію.

    Є докази того, що метіонін може грати певну роль (12). У звіті Національного дослідження профілактики вроджених дефектів (США, 2009) жінки, які отримували більше 1,870 мг/добу метіоніну, мали на 40% нижчий ризик народження дитини з гіпоспадією (06, 0,4-0,9). 

    Метіонін є незамінною амінокислотою, рекомендована добова норма США – 1,870 мг/добу для вагітних жінок, а для вегетаріанок отримання такої кількості може бути складним. 

    Без додаткових доказів, напевно, не варто прагнути отримувати 1,870 мг в день. Проте було б вірним рішенням при вагітності на веганській дієті споживати багато метіоніну. 

    В рослинних продуктах високим вмістом метіоніну відрізняються темпе, арахіс, вівсянка, кіноа та спагетті. (див. таблицю 3 в статті "Білки")

    Холін – поживна речовина, яка може бути на низькому рівні при веганському харчуванні. У дослідженні в межах Національного дослідження щодо запобігання вродженим вадам розвитку (12) не знайшли статистично значущого зв'язку між високим рівнем запасів холіну і ризиком гіпоспадії (0,7, 0,5-1,1), але він, як і раніше, є поживною речовиною, потребу веганів у якій необхідно вивчити. За посиланням є додаткова інформація про холін, прочитавши яку, можна переконатися, що вагітним веганкам необхідно отримувати холін в достатній кількості. 

    З'явилося припущення, що пестициди можуть стати причиною гіпоспадії, і у Великобританії в 2000 році було проведено дослідження органічних овочів. Автори стверджують:

    “На жаль, тільки 163 учасниці завжди купували органічні овочі; і жодна з них не мала сина з гіпоспадією, тільки один випадок можна було б очікувати. Зниження ризику не було помічено серед тих, хто іноді купував органічні овочі (0,8% мали гіпоспадію в порівнянні з 0,6%, у тих, хто ніколи не купував овочі, вирощені органічно).” 

    Незважаючи на те, що були якісь вказівки на пестициди/органічні продукти, здається, в дослідженні не вистачає статистичної потужності, щоб робити якісь висновки.

    Нарешті, вживання сої, – питання, без якого не обходиться жодна дискусія про вегетаріанство! Занепокоєння викликає припущення, що рослинні естрогени в сої можуть вплинути на статевий розвиток хлопчиків.

    Тренд в проспективному дослідженні 2000 року в Великобританії був таким: при порівнянні тих, хто пив соєве молоко і не пив його зовсім, показник був 3,7 (0,87-15,4); при порівнянні тих, хто їв соєве м'ясо частіше разу на тиждень і хто ніколи не їв – 2,95, (0,90-9,68), але результати не були статистично значущими. В цьому дослідженні важко відокремити, хто з учасників був вегетаріанцем, а хто ні. Автори писали:

    Споживання сої в якості замінника м'яса в Великобританії зростає, частково через недавні проблем з яловичиною і через поняття здорового харчування. Наразі широко використовуються в харчовій промисловості страви вегетаріанського харчування, а це забезпечує найвищі концентрації фітоестрогенів (зокрема ізофлавонів), споживані через всі види їстівних рослин. 

    Однак щоденний вплив екзогенних естрогенів у споживачів сої мінімальний – у порівнянні, наприклад, з оральними контрацептивами. Такі низькі рівні впливу, ймовірно, вказують на невисокі ризики (або вигоди), адже біологічна активність фітоестрогенів вважається низькою.

    Проте при тривалому впливі може бути викликане підвищення фітоестрогенів в організмі до біологічно значущих рівнів. Вивчення можливого впливу на людину не повинно бути закинуто до тих пір, поки не з'явиться більше експериментальних даних. 

    Макласкі обговорив непряму роль фітоестрогенів; замість того, щоб мати пряму естрогенну дію, вони можуть взаємодіяти з іншими факторами в харчуванні і призвести до інтерференції з "нормальним біосинтезом естрогенів та їхньою дією". 

    Таблиця 2. Гіпоспадія і соя (2004) (4)
    Споживання соєвого білка
    Немає
    1,00
    від 0 до 20 гр/добу
    1,1 (0,5, 2,5)
    20+ гр/добу
    1,0 (0,5, 2,2)

    У дослідженні 2004 року в Нідерландах (4) також було виміряно споживання сої і ризики гіпоспадії, де не було знайдено взаємозв'язку зі споживанням сої матерями. Результати представлені в таблиці 2. 

    Підсумки

    Якщо розглянути найгірший сценарій, який покладається на дослідження 2000 року, проведене у Великобританії, матері-вегетаріанки можуть мати на 4% вище ймовірність народити дитину з гіпоспадією.

    Основний тренд, що спостерігається в дослідженнях, проведених після першого, – відсутність будь-якого зв'язку між вегетаріанською дієтою і гіпоспадією; що корелює з найостаннішим дослідженням 2012 року в США – з майже в 25 разів більшою кількістю випадків гіпоспадії, ніж у 2000 році.

    Це дає адекватну впевненість в тому, що вегетаріанська дієта не є значним ризиком. Вагітні веганки повинні переконатися, що вони отримують достатньо метіоніну і холіну, що може пом'якшити будь-які потенційні ризики.


    Використана література
    ---

    Hypospadias and Vegetarian Diets
    by Jack Norris, RD
    Last updated: June 2012

    Hypospadias is a male birth defect in which the opening of the urethra (the tube through which urine passes) is not located at the tip of the penis as it should be. The rate of hypospadias has appeared to be increasing in recent decades and there is speculation that it is due to an abnormal hormone state during pregnancy. As of the early 1990s, the nationwide rate in hypospadias for the USA was about 37 cases per 10,000 births, or 1 in 270 (3); as of June 2012, this was still the most recent data reported. The milder forms of hypospadias, which are by far the largest number of cases (3), are relatively easy to repair. Surgical repair usually results in a penis with normal or near-normal function and appearance and no future problems (8).

    As of June 2012, there have been six studies comparing hypospadias cases in boys born to vegetarians versus non-vegetarians. Table 1 lists them.

    Table 1. Rate of hypospadias cases in boys born to vegetarian mothers
    Study
    Type
    No. of Boys
    Cases
    Vegetarians
    Vegetarian cases
    Rate
    UK 2000 (2)
    Prospective
    6296
    51
    321
    7
    5.0 (2.1, 11.9)
    Netherlands 2007 (7)
    Case-Control
    834
    583
    17
    10
    0.6 (0.3, 1.6)
    Sweden & Denmark 2008 (1)
    Case-Control
    719
    291
    22
    14
    4.6 (1.6, 13)
    UK 2009 (10)
    Case-Control
    949
    467
    168
    77
    0.85 (0.61, 1.2)
    India 2011 (11)
    Case-Control
    200
    80
    123
    52
    1.28 (.71, 2.3)
    USA 2012 (9)
    Case-Control
    4368
    1250
    43
    10
    0.6 (0.3, 1.2)

    The only prospective study (UK, 2000), and the first study to examine the link, found that a vegetarian diet increased the rate of hypospadias by five times and it was fairly statistically significant.

    Since 2007, there have been five case-control studies of various sizes. One found a 4.6 times higher risk for vegetarian mothers and the other four found no increased risk.

    Two of these studies deserve more weight: The 2000 UK study which found a link between vegetarian diet and hypospadias, and the 2012 USA which did not. The 2000 UK is a prospective study and prospective studies generally hold more weight than do case-control because they involve less risk of mischaracterizing dietary patterns.

    However, in the case of vegetarians and hypospadias, mischaracterizing dietary patterns in case-control studies is probably not much of an issue because diet recall happened relatively shortly after hypospadias diagnosis.

    The 2012 USA study was very large, making random chance findings unlikely – in fact, it contained almost 25 times as many cases of hypospadias than did the 2000 UK study.

    Additionally, these two studies were designed with the purpose of investigating vegetarian diets while the aim of the other studies was broader. Thus, we have the two most important studies with different findings, though reason to put significant weight on the 2012 USA study.

    What could be going on here?

    A first guess would be that vitamin B12 deficiency among vegans and even some lacto-ovo vegetarians could have increased the risk of hypospadias. And in the interim time between the 2000 UK and 2012 USA studies, there was much education in the vegan community about the need for vitamin B12 explaining why the risk might have disappeared.

    However, there are many documented cases of vegan infants whose mothers had been deficient in vitamin B12 and to my knowledge none of these boys have been reported to have been born with hypospadias. Additionally, most of the women in these studies have been lacto-ovo vegetarian, not vegan. So it seems like we can rule out vitamin B12 deficiency.

    What about other molecules involved in one-carbon metabolism such as folate (or folic acid), choline, and methionine?

    As for folic acid, a 2006 meta-analysis (6) found no effects of folic acid supplementation on preventing hypospadias.

    There is a bit of evidence that methionine could play a role (12). In a report coming from the National Birth Defects Prevention Study (USA, 2009), women who ate more than 1,870 mg/day of methionine had a 40% reduced risk of having a baby with hypospadias (0.6, 0.4-0.9).

    Methionine is an essential amino acid, the RDA is well under 1,870 mg/day for most pregnant women, and it could be hard for vegetarians to eat 1,870 mg per day.

    Without more evidence, it's probably unnecessary to strive for 1,870 mg per day. However, it is a good idea to make sure a pregnant vegan's diet has plenty of methionine.

    The plant foods highest in methionine can be seen in Table 3 of Protein and are tempeh, peanuts, oatmeal, quinoa, and spaghetti.

    Choline, a nutrient that can be on the low end in vegan diets, was investigated in the National Birth Defects Prevention Study (12).

    They did not find a statistically significant association between high choline intakes and risk of hypospadias (.7, .5-1.1), but it is still a nutrient to consider regarding vegans. Here a links to information on choline of which pregnant vegans should be making sure they are getting enough.

    Because there is speculation that pesticides might be a cause of hypospadias, the 2000 UK study also examined the purchase of organic vegetables. The authors state:

    “Unfortunately, only 163 mothers always bought organic vegetables; that none of these mothers had a son with hypospadias is of some interest, but only one case would have been expected. No reduction in risk was evident among those who 'sometimes' bought organic vegetables (0.8% had hypospadias, compared with 0.6% who never bought organically grown vegetables).”

    While there might be something to the pesticide/organic vegetable link, there doesn't seem to be enough statistical power to draw any conclusions.

    Finally, there is soy, a food no discussion on vegetarianism should ever be without! The concern is that the plant estrogens in soy might interfere with the sexual development of boys.

    While there was a trend in the 2000 UK prospective study for drinking soy milk versus not (3.7, .87-15.4) and eating soy meats more than once a week versus never (2.95, .90, 9.68), the findings were not statistically significant. In this study, it might have been hard to separate eating soy milk and meats from simply being vegetarian. The authors wrote:

    “The consumption of soya as a substitute for meat is increasing in the UK, partly as a result of the recent problems with beef and partly from concepts of 'healthy eating'. It is now widely used in the food industry, with the advent of vegetarian-style meals, and it provides the highest concentrations of phytoestrogens (particularly isoflavones) of all edible plant matter.”

    However, the estimated daily exposure to exogenous oestrogens by consumers of soya is minimal compared to, e.g. that from oral contraceptives. Such low levels of exposure would perhaps indicate small risks (or benefits), as the biological activity of phytoestrogens is considered to be low.

    Nevertheless, extended prolonged exposure may cause phytoestrogens in the body to reach biologically significant levels. The possible effects on humans should not be dismissed until more experimental data are available.

    MacLusky discussed the more indirect role of phytoestrogens; rather than having a direct oestrogenic effect, they may interact with other factors in the diet and lead to an interference with 'normal oestrogen biosynthesis and action'.

    Table 2. Hypospadias & Soy (2004)4
    Soy Protein Intake
    None
    1.00
    0 to 20 g/day
    1.1 (.5, 2.5)
    20+ g/day
    1.0 (.5, 2.2)

    A 2004 study from the Netherlands (4) also measured soy intake and hypospadias and found no link for maternal soy intake. Results are in Table 2.

    Conclusion

    Under the worst case scenario, based on the 2000 UK study, a vegetarian mother would have a 4% chance of having a baby with hypospadias.

    The trend since that first report has been to find no association between a vegetarian diet and hypospadias and that is punctuated by the most recent 2012 USA study with almost 25 times as many cases of hypospadias than the 2000 UK study.

    This gives reasonable confidence that a vegetarian diet is not a significant risk. Making sure pregnant vegans get enough methionine and choline can help alleviate any potential risks.

    References
    ---


    ***

    1. Akre O, Boyd HA, Ahlgren M, Wilbrand K, Westergaard T, Hjalgrim H, Nordenskjold A, Ekbom A, Melbye M. Maternal and gestational risk factors for hypospadias. Environ Health Perspect. 2008 Aug;116(8):1071-6.



    3. Paulozzi Leonard J. International Trends in Rates of Hypospadias and Cryptorchidism. Environmental Health Perspectives 1999 Apr;107(4):297.

    4. Pierik FH, Burdorf A, Deddens JA, Juttmann RE, Weber RF. Maternal and paternal risk factors for cryptorchidism and hypospadias: a case-control study in newborn boys. Environ Health Perspect. 2004 Nov;112(15):1570-6.

    5. Strom BL, Schinnar R, Ziegler EE, Barnhart KT, Sammel MD, Macones GA, Stallings VA, Drulis JM, Nelson SE, Hanson SA. Exposure to soy-based formula in infancy and endocrinological and reproductive outcomes in young adulthood. JAMA. 2001 Aug 15;286(7):807-14. Link

    6. Goh YI, Bollano E, Einarson TR, Koren G. Prenatal multivitamin supplementation and rates of congenital anomalies: a meta-analysis. J Obstet Gynaecol Can. 2006 Aug;28(8):680-9. Review.

    7. Brouwers MM, Feitz WF, Roelofs LA, Kiemeney LA, de Gier RP, Roeleveld N. Risk factors for hypospadias. Eur J Pediatr. 2007 Jul;166(7):671-8. Epub 2006 Nov 14.

    8. Hypospadias:Treatments and Drugs. MayoClinic.com. www.mayoclinic.com/health/hypospadias. Accessed November 11. 2008.

    9. Carmichael SL, Ma C, Feldkamp ML, Munger RG, Olney RS, Botto LD, Shaw GM, Correa A. Nutritional factors and hypospadias risks. Paediatr Perinat Epidemiol. 2012 Jul;26(4):353-60. (link)

    10. Ormond G, Nieuwenhuijsen MJ, Nelson P, Toledano MB, Iszatt N, Geneletti S, Elliott P. Endocrine disruptors in the workplace, hair spray, folate supplementation, and risk of hypospadias: case-control study. Environ Health Perspect. 2009 Feb;117(2):303-7. (link)

    11. Shekharyadav C, Bajpai M, Kumar V, Ahmed RS, Gupta P, Banerjee BD. Polymorphism in CYP1A1, GSTMI, GSTT1 genes and organochlorine pesticides in the etiology of hypospadias. Hum Exp Toxicol. 2011 Oct;30(10):1464-74. Epub 2011 Feb 7. (link)

    12. Carmichael SL, Yang W, Correa A, Olney RS, Shaw GM; National Birth Defects Prevention Study. Hypospadias and intake of nutrients related to one-carbon metabolism. J Urol. 2009 Jan;181(1):315-21; discussion 321. (link)

    Reviewed

    Czeizel AE. The primary prevention of birth defects: Multivitamins or folic acid? Int J Med Sci. 2004;1(1):50-61. Epub 2004 Mar 20.
    Botto LD, Mulinare J, Erickson JD. Occurrence of omphalocele in relation to maternal multivitamin use: a population-based study. Pediatrics. 2002 May;109(5):904-8.

    Giordano F, Carbone P, Nori F, Mantovani A, Taruscio D, Figa-Talamanca I. Maternal diet and the risk of hypospadias and cryptorchidism in the offspring. Paediatr Perinat Epidemiol. 2008 May;22(3):249-60. (link)

    Giordano F, Abballe A, De Felip E, di Domenico A, Ferro F, Grammatico P, Ingelido AM, Marra V, Marrocco G, Vallasciani S, Figa-Talamanca I. Maternal exposures to endocrine disrupting chemicals and hypospadias in offspring. Birth Defects Res A Clin Mol Teratol. 2010 Apr;88(4):241-50. (link)

    Goh YI, Bollano E, Einarson TR, Koren G. Prenatal multivitamin supplementation and rates of congenital anomalies: a meta-analysis. J Obstet Gynaecol Can. 2006 Aug;28(8):680-9. Review.

    Vilela ML, Willingham E, Buckley J, Liu BC, Agras K, Shiroyanagi Y, Baskin LS. Endocrine disruptors and hypospadias: role of genistein and the fungicide vinclozolin. Urology. 2007 Sep;70(3):618-21. (Abstract)


    Поширити:



  • 0 коммент.:

    Дописати коментар