• Соя: чим вона може нашкодити? (ч.1)



    Соя: чим вона може нашкодити? (ч.1)


    Джек Норріс, зареєстрований дієтолог
    (Оновлено у березні, 2011)

    Скорочена, менш “технічна” версія даної статті - це Відповідь на публікацію "Соя - не так швидко". [[blog]]

    Інформацію щодо зв’язку між соєю та раком молочної залози ви можете знайти у статті Суть зв’язку сої та раку молочної залози - автор Марджи МкКаллох, доктор наук, зареєстрований дієтолог Американського онкологічного товариства (2012).

    Зміст

    • Резюме
    • Введення та довідкова інформація
      • Ізофлавони
      • Порції сої
      • Соєві продукти
      • Корисні властивості сої
      • Споживання в Азії
    • Рак молочної залози
      • Рецензії
      • Ретроспективні дослідження
      • Обсерваційні дослідження за участі  жінок, що спочатку не мали раку
      • Виживання при раку молочної залози та рецидиви
      • Тканина молочних залоз та забір аспірату із сосків
    • Щитовидна залоза
      • Введення
      • Рецензії
      • Первинні дослідження
      • Вторинні дослідження
    • Дитячі суміші
      • Рецензії
      • Дослідження
    • Когнітивні здібності
      • Довгострокові дослідження
      • Клінічні дослідження
      • Висновок
    • Гексан
    • Всмоктування мінералів
      • Кальцій
      • Цинк
      • Залізо
      • Магній
      • Ферментація
    • “Фемінізація”
      • Звіти про випадки
      • Гінекомастія - чоловічі груди
      • Сперма
      • Рецензія
    • Ендометрій
    • Функціонування яєчників
    • Фертильність
    • Глутамат
    • Гіпоспадія
    • Посилання
    • Також переглянуто

    Резюме

    Існує багато суперечливих поглядів на соєві продукти, здебільшого через їх вміст ізофлавонів, які здатні зв’язуватися з рецепторами естрогену та впливати на гормони щитовидної залози.

    Суттєві докази підтверджують, що помірне споживання традиційних соєвих продуктів (одна-дві порції на добу), незалежно від того, ферментовані вони чи ні, може знизити ризик розвитку раку передміхурової залози та рівень ЛПНЩ холестерину.

    Люди стурбовані тим, що помірна кількість сої може збільшити ризик раку молочної залози або бути шкідливої для жінок, які його вже мають, особливо якщо їхній рак є естроген-рецептор позитивним.

    Проте на сьогоднішній день дослідження були досить обнадійливими, демонструючи здебільшого переваги для профілактики раку молочної залози.

    Кожен, хто їсть сою, повинен переконатися, що він вживає достатньо йоду. Людям з гіпотиреозом може знадобитися скорегувати їх дозування синтетичного гормону щитовидної залози, якщо вони почнуть їсти більше соєвих продуктів, бо існує вірогідність того, що вони будуть впливати на препарати. Існує певна занепокоєність тим, що вживання сої може викликати у деяких людей з субклінічним гіпотиреозом  - відкритий гіпотиреоз, тому для таких людей обмеження вживання сої може бути гарною ідеєю.

    Показано, що соєві дитячі суміші є безпечними, за винятком, можливо, випадків немовлят із вродженим гіпотиреозом, чия функція щитовидної залози повинна контролюватися. Соєва дитяча суміш не призначена для дітей, народжених передчасно.

    Хоча в одному обсерваційному дослідженні було встановлено, що темпе має зв’язок із покращенням когнітивних функцій у літніх людей, тофу було пов'язано з погіршенням когнітивних функцій. Це, швидше за все, пояснюється змішаними змінними, зокрема, є факт, що тофу обробляється формальдегідом в Індонезії. Багато клінічних досліджень виявили, що соя покращує когнітивні функції.

    Якщо ви не живете в Індонезіі, причин хвилюватися про негативний вплив тофу на ваші когнітивні здібності немає.

    Деякі види соєвого м'яса або продукти, що містять ізольований соєвий білок, обробляються гексаном, і в кінцевому продукті може міститися невелика кількість його залишків. Невідомо, чи це шкідливо, але використання соєвих продуктів виробництва компаній, які не використовують гексан у своїх методах обробки (за посиланням нижче), може мати свої переваги.

    Фітати в сої можуть знизити поглинання кальцію, цинку, заліза та магнію. Тим не менш, ви отримуєте ці мінерали з соєвих продуктів, і вживання помірної кількості сої не повинно призводити до їх дефіциту.

    У помірних кількостях соя не викликає фемінізації у чоловіків. У високих кількостях, дванадцять порцій на добу та більше, невеликий відсоток чоловіків, які особливо чутливих до сої, має шанс розвитку чутливої, збільшеної тканини молочної залози.

    Введення та довідкова інформація: звідки занепокоєння?

    Безперечно соя - це рослинна їжа, що викликає найбільшу кількість суперечок, у компанії з глютеном, який займає віддалене друге місце.

    Велика частка дискусії присвячена досить унікальному компоненту сої - ізофлавонам. Їх також називають фітоестрогенами або “рослинними естрогенами”, через здатність зв‘язуватись із рецепторами естрогену у клітинах. Естрогенність сої піднімала питання про її потенціальні переваги, як, наприклад, сприяння здоров’ю кісток жінок після менопаузи, разом із занепокоєнням через можливий вплив на жінок із естроген-рецептор позитивним раком молочної залози.

    На додаток до ізофлавонів соя також містить фітати, що здатні зв’язувати мінерали та знижувати обсяг їх засвоєння із їжі.

    Між 1990 та 2010 було більше 10,000 рецензованих наукових статей були присвячені сої (122). Великий відсоток цих досліджень проводився на тваринах, що може робити результати незастосовними до людей через різницю у тому, як окремі види засвоюють сою та ізофлавони, а також через те, що тваринам зазвичай дають набагато більшу кількість ізофлавонів, ніж з’їсть будь-яка людина. Такий обсяг досліджень робить сою одним із найбільш досліджуваних видів їжі, та до того ж збільшує шанси натрапити на аномальні результати - дослідження, що випадково або через нездатність контролювати змінні, можуть безпідставно свідчити про шкідливість (або користь) сої.

    Велика кількість наукових робіт дозволяє людям, що бажають вести боротьбу проти сої, просто висвітлити жменьку досліджень у той час, як маса інших висловлює протилежну точку зору. Звичайно, хтось може захищати та просувати сою у такий же спосіб. Тому дуже важливо проводити комплексні дослідження з будь-якої теми, що я і роблю нижче, прояснюючи найважливіші суперечки навколо потенційної шкоді сої.

    Ізофлавони

    Через те, що деякі дослідження присвячені окремим видам ізофлавонів, я зупинюся на них трохи детальніше. Таблиця 1 демонструє розподіл типових ізофлавонових компонентів у соєвих продуктах.

    Таблиця 1. Типовий вміст ізофлавонів у сої122
    Ізофлавон
    У випадку ферментації
    % від загальної кількості
    геністин
    геністеїн
    ~40%
    даїдзін
    даїдзеїн
    ~40%
    гліцитин
    гліцитеїн
    ~5-10%

    На додаток до трьох головних соєвих ізофлавонів існує четверта споріднена до ізофлавонів сполука - еквол, що виробляється із даїдзіну бактеріями, що живуть у травних трактах 25% мешканців Заходу та 50% азіатів та вегетаріанців (130). Еквол має дещо вищу естрогенову активність, ніж даїдзеїн та геністеїн, що зробило порівняння тих, чий організм виробляє еквол, предметом певних досліджень, згаданих нижче.

    Ізофлавони з соєвих продуктів всмоктуються майже так само, як і з харчових добавок (131). Після проковтування ізофлавонів концентрація геністеїну та дадзеіну у крові сягає пікового значення через 5,5 та 7,4 години відповідно; період їх напіврозкладу складає близько 8 годин, тобто 50% залишить організм через 8 годин, 75% через 16 годин, та 88% через один день (132). Однак, якщо ви їсте їх кожного дня, то певна частка буде знаходитися у крові постійно.

    Існують інші ізофлавони, найбільш дослідженими з яких є ті, що містяться у червоній конюшині. Вони відрізняються від ізофлавонів знайдених у сої.

    Порції сої

    У згаданих тут дослідженнях соя, як правило, вимірюється у грамах білку або міліграмах ізофлавонів. Не так часто - у загальних грамах соєвого продукту. Щоб зробити усе іще складнішим, учасникам експериментів інколи дають тільки соєвий білковий концентрат (приблизно 65% білка), ізольований соєвий білок (близько 90% білка), а іноді лише ізольовані ізофлавони.

    Доволі грубо можна вважати, що одна порція сої - це 1 чашка (237 мл) соєвого молока, або ½ чашки (124 гр) тофу, темпе, соєвих бобів, або соєвого м’яса. Це приблизний еквівалент 8-10 грамів соєвого білка та 25 міліграмів ізофлавонів. Соєве м’ясо з вищим ступенем обробки зазвичай має більше білка (але менше ізофлавонів на грам білка).

    Соєві продукти

    Деякі з тих людей, що пишуть про сою, вважають ферментовані соєві продукти найкориснішими, а ізольований соєвий білок найбільш шкідливим. До ферментованих соєвих продуктів належать: темпе, місо, та натто. Як буде зазначено нижче, здебільшого наявні дані не підтверджують того, що ферментовані соєві продукти корисніші за традиційні (як тофу та соєве молоко). Та велика частина досліджень сої свідчить про користь ізольованого соєвого білка.

    В Сполучених Штатах цілі соєві боби зазвичай споживаються у вигляді едамаме, темпе або “соєвих горішків”. Багато видів соєвого м’яса, але не всі, а також текстурований соєвий білок - зроблені з соєвого білкового концентрату або ізольованого соєвого білка. Turtle Island, виробник Tofurky, використовує пресований тофу для створення свого соєвого м’яса.

    Корисні властивості сої

    Я не маю наміру детально розбирати корисні властивості сої у даній статті. Але, так як вони мусять бути прийняті до уваги, я коротко зроблю коротенький огляд.

    Зниження рівня холестерину

    Огляд шести мета-аналізів зв’язку сої та рівню холестерину від 2006 року дав наступний висновок: “Загалом, систематичні огляди показують, що [дієта, яка включає ізольований соєвий білок із] приблизно 90 мг ізофлавонів на день помірно знижує рівень ЛПНЩ холестерину (біля 5%), не демонструючи виразного впливу на тригліцериди або ЛПВЩ холестерин.” (125)

    Рак простати

    Метааналіз зв’язку сої та раку простати від 2009 року засвідчив, що соя у найвищих категоріях споживання у порівнянні з найнижчими була асоційована із статистично значущим, 26%-м зниженням ризику раку простати (0.74, 0.63-0.89) (1). Під час окремого аналізу, дослідження неферментованих соєвих продуктів показали зниження ризику на 30% (0.70, 0.56-0.88), а ферментовані соєві продукти не показали асоціації зі зниженим (або підвищеним) ризиком раку простати. Варто зазначити, що найвищі категорії вживання у цих дослідах зазвичай доволі малі, і більшість з них не перевищує однієї порції на добу.  

    Симптоми менопаузи

    У 2009 році в статті з 8-го міжнародного симпозіуму присвяченого ролі сої у покращенні здоров’я та попередженні і лікуванні хронічних хвороб, було зазначено, що вживання харчових добавок з соєвими ізофлавонами, які містять принаймні 15 мг геністеїну у добовій дозі, дає стабільний ефект у зниженні інтенсивних клімактеричних припливів (126). Менша доза геністеїну не дає таких переваг і є причиною того, що минулі рецензії, наприклад метааналіз 2006 року (5), надали змішані результати.

    Споживання в Азії

    У Японії та Китаї нижчі показники серцевих захворювань та багатьох видів раку, ніж на Заході. Деякі люди стверджували, що це може бути пов'язано з соєю в раціоні. У відповідь соєві супротивники часто зазначали, що традиційний азіатський рівень споживання сої набагато нижчий ніж прийнято вважати. Типові рівні споживання сої у Азії різняться між країнами та районами. У Японії та Шанхаї в Китаї середній рівень споживання становить близько 1,5 порції на день, але багато людей споживають в середньому дві або більше порції на день. Близько половини сої, що їдять в Азії, не ферментована.

    Нижче наведено огляд споживання сої в різних країнах Азії, на основі документу авторів Месіна та ін. від 2006 р. “Прогнозований рівень споживання соєвого білка та ізофлавонів дорослими у Азії” (116).

    Японія

    Показник доступності їжі за даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) свідчить про те, що денний обсяг споживання соєвого білка на душу населення у Японії між 1961 та 2002 рр. залишався незмінним і коливався від найвищого 9,7 г/день у 1961 р. до найнижчого 8,4 г/день у 1977р.

    Японське Національне Опитування з питань харчування продемонструвало, що обсяг споживання сої залишався майже незмінним після 1960 р. і становив близько 65 г/день. Тим не менш, 65 г/день забезпечує близько 6,5 г соєвого білка, що приблизно на 25% нижче за оцінку ФАО. Загальний обсяг споживання соєвих продуктів дорослими японцями у віці 60-69 років становить 91,7 г/день, приблизно на 50% більше за середній обсяг споживання японського населення.

    За результатами нещодавно проведених опитуваннях жителів Японії, які повідомили про споживання соєвого білка, денний обсяг споживання соєвого білка для дорослих жінок склав від 6,0 до 10,5 г/день, а для чоловіків - від 8,0 до 11,3 г/день. Середній обсяг споживання ізофлавонів за результатами опитувань про частоту споживання склав від 22 до 54 мг на день, а два японських дослідження показали, що приблизно 5% дорослих споживають аж по 100 мг ізофлавонів на день. Три дослідження показують, що верхній рівень (на відміну від середнього) обсягу споживання соєвого білка варіюється від 16 до 18 г/день.

    Одне дослідження засвідчило, що обсяг споживання ізофлавонів у суб’єктів, що проживають у сільській місцевості, подібний до того, що був вирахований для міських жителів.

    Китай

    Жінки у китайському місті Шанхай споживають сою приблизно у такій же кількості, як і в Японії - близько 9-10 грамів соєвого білка на день. Обсяг споживання ізофлавонів коливався між 33 та 41 мг/день у трьох дослідженнях.

    Дослідження з Гонконгу показали, що у дорослих жінок обсяг споживання соєвого білка складає 4,9 г/день (2000 рік) та 7,9 г/день (2003 рік). Обсяг споживання ізофлавонів коливався між 6 та 30 мг/день у чотирьох дослідженнях. Одне дослідження показало, що верхній квартиль жінок споживає 19 г соєвого білка на день.

    Існують дані, які свідчать про те, що люди в інших районах Китаю можуть вживати значно менше сої, оскільки середній показник загальної кількості споживаних соєвих блюд у Китаї за період з 1990 по 1998 рр становив лише 17,8 г/день, що означає рівень споживання ізофлавонів ≤ 10 мг / день.

    В одному дослідженні було встановлено, що серед китайських жінок споживання соєвого молока, тофу та інших оброблених соєвих продуктів становить 81% від загального обсягу споживання соєвого білка.

    Сінгапур

    Два дослідження в Сінгапурі, 2000 та 2002 років, показують порівняно низькі (≤ 5,1 г/день) рівні споживання соєвого білка. Одне з цих досліджень показало обсяг споживання ізофлавонів на рівні 16 мг/день, інше не досліджувало цей показник.

    Корея

    У 2000 році було встановлено, що денний обсяг споживання ізофлавонів серед корейських жінок у віці 35-60 років становить 24,4 ± 25,1 мг/день. Рівень споживання у жінок до і після менопаузи був 21,8 та 30,1 мг/день, відповідно. За даними Корейського національного опитування домогосподарств, середній денний обсяг споживання ізофлавонів у осіб, що живуть у великих містах (15,1 мг), був майже ідентичним до обсягу споживання у осіб, які живуть у сільській місцевості (15,2 мг).

    Ферментація

    У Японії та Китаї неферментовані продукти забезпечують приблизно половину загального обсягу споживання сої. У Шанхаї практично вся соя не ферментована.

    Рак молочної залози

    Резюме: Переважна більшість доказів свідчить про те, що соя має нейтральний або захисний ефект по відношенню до рака молочної залози, у тому числі для жінок, у яких раніше було діагностовано естроген-рецептор позитивний рак молочної залози (пухлини, що стимулюються контактом із естрогеном). Це свідчення в основному дійсне за умови споживання двох порцій сої на день або менше.

    Рецензії

    У своїй рецензії від 2010 року Hilakivi-Clarke et al. підсумували дані про зв’язок сої та раку молочної залози (40):

    Проаналізовані результати показують, що жінки, які споживають помірні кількості сої протягом усього життя, мають менший ризик виникнення раку молочної залози, ніж жінки, які не вживають сою; однак, цей захисний ефект може походити від споживання сої на ранньому етапі життя. Ми також розглянемо літературу, присвячену потенційним ризикам вживання геністеїну людьми, що пережили рак молочної залози.

    Висновки, отримані в ході двох нещодавніх досліджень на людях, показують, що дієта із помірним вмістом цього ізофлавону не збільшує ризик рецидиву раку молочної залози у жінок на Заході, а ті, хто пережив рак молочної залози у Азії, демонструють кращі тенденції, якщо продовжують споживати сою.

    Ретроспективні дослідження

    У ретроспективних дослідженнях раціони в минулому (відновлені за згадками) людей із раком молочної залози порівнювалися з раціонами тих, хто раку не мав. Ретроспективні дослідження дешевші та швидші, ніж проспективне спостереження за людьми (спрямоване із теперішнього часу у майбутнє), але вважаються менш надійними через неточності у згадування минулих способів харчування.

    Загалом вони окреслюють ідеї того, які взаємозалежності можна вивчати надалі. Тим не менш, знахідки ретроспективних досліджень довели, що соя має нейтральний або позитивний ефект щодо захисту від раку молочної залози.

    Каліфорнійсько-Гавайське азіатсько-американське дослідження (2009)

    Це дослідження вивчало вплив сої на дітей (18). Верхня третина жінок за кількістю споживання сої у дитинстві, підлітковому та дорослому віці мала нижчий ризик раку молочної залози, ніж жінки, що знаходилися у нижній третині, із найсильнішим та найстабільнішим ефектом у тих, хто споживав сою у дитинстві. Автори зазначили, що “Соя може бути пов’язаним із гормонами фактором раннього впливу, що має ефект на захворюваність раком молочної залози.”

    Дослідження Науково-дослідного інституту раку Айчі, Японія (2008)

    Це японське дослідження типу “випадок-контроль” від 2008 року виявило, що споживання сої має зв’язок із значно зниженим ризиком естроген-рецептор позитивного раку молочної залози (8). Для верхньої третини ризик був 0.74 (0.58 - 0.94).

    Nishio et al (2007) підсумували результати згаданих ретроспективних досліджень (17):

    "…сім досліджень продемонстрували відсутність асоціації [між соєю та раком молочної залози], одне дослідження виявило захисні ефекти, шість досліджень показали захисні асоціації тільки для жінок до настання менопаузи, та одне дослідження виявило [захисні] асоціації лише для жінок після настання менопаузи."

    Обсерваційні дослідження за участі жінок, що спочатку не мали раку

    На початку звичних обсерваційних досліджень об’єктами вивчення стають вочевидь здорові люди, яких проспективно спостерігають без будь-яких клінічних втручань. Обсерваційні дослідження зв’язку сої та раку молочної залози можна поділити на дві групи - ті, що проводилися на сукупностях людей з дуже низьким обсягом споживання, та ті, що проводилися на людях із вищим обсягом.

    Дослідження груп із дуже низьким обсягом споживання надають не багато даних та доказів. У декількох випадках все ж було знайдено асоціацію, що мала статистичну значущість, але якщо довго шукати асоціації, то у кінцевому рахунку ви обов’язково їх знайдете завдяки випадковій вдачі.  

    Обсерваційні дослідження з дуже низьким обсягом споживання сої

    Як було зазначено вище, дослідження з дуже низьким обсягом споживання сої надають не багато свідчень. Але, для справки, з 2001 було проведено шість обсерваційних досліджень за участі таких груп. Одне з них, EPIC-Норфолк (2004), знайшло асоціацію між соєю та раком молочної залози, але обсяг споживання сої був таким малим, що знахідку швидше за все можна приписати випадковій вдачі.  

    EPIC-Норфолк, Фітоестрогени (2010)

    У Європейському проспективному дослідженні раку та харчування (EPIC), розділ “Норфолк”, вимірювався вміст фітоестрогенів у всій їжі (не тільки сої) та порівнювалися обсяги споживання із частотою захворювань на рак молочної залози (19). Дослідження не знайшло асоціації між фітоестрогенами та раком молочної залози.

    Французька Когорта (2006)

    Жінок спостерігали з 1990-1991 до липня 2002. Не було знайдено залежності між споживанням ізофлавонів та раком молочної залози. Обсяг споживання ізофлавонів був надзвичайно низький - у групі з найвищим показником він становив від 0.03 до 0.1 мг/день (25).

    EPIC-Норфолк (2004)

    У рамках EPIC-Норфолк проводилося вкладене дослідження типу  “випадок-контроль”, в якому вимірювався обсяг споживання ізофлавонів та ризик раку молочної залози. Жінок-учасників набирали з 1993-1997гг та спостерігали до липня 2001г (20). Обсяг споживання ізофлавонів був дуже низьким, із середнім показником 0.4 мг/день. Вміст ізофлавонів у сечі та сироватці крові (виміряний на початку дослідження) порівнювався із частотою захворювання на рак молочної залози.

    Вживання екволу та даїдзеїну було асоційовано із статистично значущим підвищеним ризиком розвитку раку молочної залози. Це єдина проспективна знахідка, у якій соя була асоційована із підвищеним ризиком раку молочної залози; зважаючи, що обсяг споживання сої був настільки малим, це, скоріше за все, аномалія.

    Нідерланди (2004)

    Це дослідження не знайшло асоціації між обсягом споживання сої та раком молочної залози. Обсяг споживання сої був дуже малим, 4,9 г соєвих продуктів на день у вищій чверті (29).

    Каліфорнійське дослідження вчителів (2002)

    Це дослідження, що проводилося у Лос-Анджелесі, не знайшло асоціації між споживанням сої та раком молочної залози, але воно мало лише два роки спостереження, та обсяг споживання ізофлавонів становив лише 2 мг/день для 80-го процентиля - це усього лиш частка від добової порції (28).

    Нідерланди (2001)

    Це вкладене дослідження типу “випадок-контроль” встановило, що рівні геністеїну у сечі, що були виміряні за 1-9 років до настання постменопаузного раку молочної залози, не мають асоціації із ризиком захворювання (27).

    Обсерваційні дослідження із більшим обсягом споживання сої

    Серед досліджень, що були проведені на групах із більшим обсягом споживання сої (приблизно одна-дві порції на добу як типовий верхній обсяг споживання), Сингапурсько-Китайське дослідження здоров’я (21), Шанхайське дослідження жінок (22, 23), та дослідження Японського громадського центру здоров’я (26) засвідчили, що підвищений обсяг споживання сої асоційований зі зниженим ризиком раку молочної залози. Японське спільне когортне дослідження (17) та Японське дослідження тривалості життя (30) асоціації не знайшли. Європейське проспективне дослідження раку-Оксфорд, EPIC-Оксфорд (24), у якому приймало участь багато вегетаріанців, також не знайшло асоціації, але це може бути пов’язано із тим, що захисні властивості сої проявляються виразніше під час розвитку тканини молочної залози у підлітковому віці, в той час як західні вегетаріанці часто розпочинають перехід на цю дієту будучи дорослими.

    Сингапурсько-Китайське Дослідження Здоров’я (2010)

    Цей звіт Сингапурсько-Китайського Дослідження Здоров’я дещо відрізняється (від звіту 2008 року нижче) тим, що тут вивчалися дієтичні моделі, а не просто обсяг споживання сої (21). Були дві моделі харчування, які раніше були визначені як притаманні жінкам у Азії: “овочі-фрукти-соя” та “м’ясо-дім сам”. Жінок-учасниць набирали з 1993 по 1998 рік, середній вік становив 55 років, і їх спостерігали до 2005.

    Жінки, чий спосіб харчування був ближчий до моделі “овочі-фрукти-соя” мали нижчий ризик захворювання на рак молочної залози, але цей результат обмежувався жінками, що пройшли менопаузу на момент початку дослідження. Існували також статистично незначущі тенденції до зменшення ризику виникнення естроген-рецептор позитивного раку при вживанні таких варіантів: сої та ізофлавонів; фруктів; овочів; овочів-фруктів-сої.

    Шанхайське дослідження жінок (2009)

    Шанхайське дослідження жінок (SWS) встановило, що серед жінок, які не пройшли менопаузу, підвищений обсяг споживання сої асоціюється з нижчим ризиком раку молочної залози (23). Обсяг споживання соєвого білка 16 г/день був асоційований із зниженням ризику на майже 60% у порівнянні із найнижчим обсягом - 3,5 г соєвого білка на день або менше.

    SWS також проводили опитування щодо вживання сої у підлітковому віці (за згадками опитуваних) та встановили, що воно має зв’язок зі зниженим ризиком передменопаузного раку молочної залози.

    Сингапурсько-Китайське дослідження здоров’я (2008)

    Жінок-учасниць набирали з 1993 до 1998 року та спостерігали до кінця 2005 (22). Їх розділили на дві групи: ті, що їдять менше 10,6 мг ізофлавонів на 1000 калорій, та ті, що їдять 10,6 мг або більше. Жінки у другій групі мали менший ризик захворювання на рак молочної залози (0.82, 0.70-0.97). При поділі на пре- та постменопаузних лише останні мали менший ризик (0.74, 0.61 - 0.90). Жінки у постменопаузному віці, які вживали більше сої, мали менший ризик захворювання на естроген-рецептор позитивний рак молочної залози (0.67, 0.49–0.91).

    Автори зазначили, що “в Сингапурсько-Китайській дієті існує сім типових соєвих продуктів і усі вони неферментовані.”

    EPIC-Оксфорд (2008)

    У дослідженні EPIC-Оксфорд протягом 7.4 років спостерігалися 37,600 британських жінок, 31% з яких були вегетаріанками, (24). Не було помічено різниці у ризику захворювання на рак молочної залози між групами з великим обсягом споживання ізофлавонів (у середньому 31,6 мг/день) та малим обсягом (0.2 мг/день). Також не було знайдено значущих залежностей при поділі учасниць на групи за ознакою: до та після настання менопаузи.

    Японське спільне когортне дослідження (2007)

    Японське спільне когортне дослідження не знайшло кореляції між вживанням тофу, варених соєвих бобів, або місо супу та ризиком раку молочної залози (17).

    Японський громадський центр здоров’я (2003)

    Дослідження раку та серцево-судинних захворювань Японського громадського центру здоров’я встановило, що люди з верхньої чверті за обсягом вживання геністеїну (24 мг/день) мали у два рази нижчий ризик виникнення раку молочної залози у порівнянні із найнижчою групою з обсягом 7 мг/день (26). Ті, хто вживав найбільше соєвих продуктів (“майже щодня”), не мали меншого ризику у порівнянні із тими, хто вживав найменше (“менше 2 разів на тиждень”). При подальшому аналізі свідчення про захисні властивості ізофлавонів обмежили постменопаузними жінками, для яких у найвищий категорії за обсягом споживання ізофлавонів ризик був нижчий на 68%.

    Дослідження тривалості життя, Японія (1999)

    Когорта дослідження тривалості життя у Хіросімі та Нагасакі не знайшла асоціації між тофу, місо та ризиком раку молочної залози. Найбільший обсяг споживання становив 5 або більше порцій на тиждень (30).

    Виживання при раку молочної залози та рецидиви

    Дослідження жіночого здорового харчування та способу життя, США (2011)

    Дослідження жіночого здорового харчування та способу життя (WHEL) - це рандомізоване контрольоване дослідження високого вмісту фруктів-овочів-клітковини та низькожирового дієтичного втручання для тих, хто подолав рак молочної залози на ранніх стадіях (121). Середній період спостереження становив 7,3 років з моменту зарахування у програму. Обсяг вживання сої вимірювали після діагностики (у середньому 2 роки, діапазон: від 2 місяців до 4 років) з використанням анкети частоти вживання продуктів, яка містила окремі розділи "Замінники м'яса (такі як тофу, вегетаріанські бургери)” та "Соєве молоко", а також можливість додавати інші соєві продукти та добавки.

    Обсяг споживання ізофлавонів (маркер для сої) не виявив зв’язку із ризиком рецидиву незалежно від рецепторного статусу та використання Тамоксіфену. Не було помічено значного підвищення або зниження ризику на будь-якому із рівнів обсягу споживання. Ризик смерті мав тенденцію до зниження при підвищенні обсягу споживання ізофлавонів (Значення р для тенденції = 0.02). Жінки з найвищими рівнями прийому ізофлавонів в дієті (>16,3 мг/день ізофлавонів; що дорівнює щонайменше 1/2 стакану соєвого молока або 2 унції тофу) мали незначне зниження ризику смерті - 54% в порівнянні з найнижчою однією п'ятою споживання сої.

    Автори стверджують:

    “Наше дослідження - це третє епідеміологічне дослідження, в якому повідомляється, про те, що немає несприятливого впливу соєвих продуктів на прогноз раку молочної залози. Ці дослідження, взяті разом, і які відрізняються за етнічним складом (два з США та один з Китаю), а також за рівнем та типом споживання сої, забезпечують необхідні епідеміологічні дані, згідно з якими практикуючим лікарям більше не потрібно відмовляти від споживання сої жінок, у яких діагностовано рак молочної залози.”

    Щодо інших досліджень, одне з яких проводилось онкологічним шпиталем при медичному університеті у Гарбіні, Китай (2010) (31), Шанхайське дослідження виживання при виявленні раку молочної залози (2009) (11) та дослідження раку молочної залози, які проводились у Лонг Айленді (2007) (32). Завдяки цим дослідженням виявлено, що соя асоційована з меншим ризиком раку молочної залози або смертю в деяких підгрупах. Ні ці, ні Шанхайські дослідження раку молочної залози (2005) (33) або епідеміологічні дослідження життя після раку, проведені у Північній Каліфорнії та Юті (2009) (34) не виявили статистично значуще зростання ризику рака молочної залози, включно серед жінок з естроген-позитивним раком молочної залози (11, 33, 34).

    Онкологічний шпиталь при медичному університеті у Гарбіні, Китай (2010)

    У цьому проспективному дослідженні жінки, у яких було діагностовано рак молочної залози, були поділені на 4 квартилі щодо споживання ізофлавонів в раціоні (31). Найвища чверть мала 42 мг/добу (близько 2 порції) або більше, а найнижча - менше 15 мг/день або менше. Не було ніякої асоціації з ізофлавонами з приводу ризику рецидиву раку молочної залози або смерті для жінок до менопаузи. Проте жінки після менопаузи з 3-й і 4-й верхніх квартилів споживання ізофлавонів мали менший ризик рецидиву раку молочної залози, ніж найнижчі квартилі (асоціації зі смертю не було).

    Шанхайські дослідження виживання при виявленні раку молочної залози (2009)

    У доповіді 2009 р. Шанхайського дослідження виживання при виявленні раку молочної залози показано, що жінки з попереднім діагнозом раку молочної залози (включаючи естроген-позитивний тип раку), які вживали більше сої, мали більш низькі показники смертності та рецидиву раку (11). В рамках цього дослідження за жінками слідкували в середньому 3.9 років після виявлення рака молочної залози. Дослідники виміряли корисний ефект вживання до 11 г соєвого білка на добу.

    Розглядаючи жінок після менопаузи був помічений менший ризик рецидиву серед жінок  з естроген- та прогестерон-рецептор- позитивними видами раку, а також це ж було помічено серед тих, хто приймав анастрозол, в якості ендокринної терапії.

    Дослідження раку молочної залози у Лонг Айленді (2007)

    Незважаючи на те, що дозування прийому ізофлавону було незначним, дослідження жінок з раком молочної залози, що проживали у Лонг Айленді, показало, що ті, хто знаходився у найвищій п'ятій частині діапазону щодо прийому ізофлавону (7,5 мг/день або більше) мали нижчу загальну смертність, ніж у найнижчій п'ятій частині (32). Ці кількості були побудовані на основі попередньої діагностиці раціону. Не було ніякої асоціації між ізофлавонами та смертю від раку молочної залози (на відміну від загальної смертності).

    Дослідження раку молочної залози у Шанхаї (2005)

    Це дослідження було проведено на іншій групі жінок, ніж у Шанхайському дослідженні виживання при виявленні раку молочної залози 2009 року, представленому вище. Після наступних 5 років спостерігання жінок, у яких було діагностовано рак молочної залози, їхнє споживання сої (кількість не повідомлялась) перед діагностуванням раку не було пов'язане з безболісним одужанням після перенесення раку молочної залози. Порівнювали найвищу третину діапазону споживання сої з найнижчою третиною (33). Асоціація між споживанням соєвого білка та одужанням після перенесення раку не відрізнялася для випадку естроген-рецептор-позитивного раку.

    Епідеміологічні дослідження життя після раку, проведені у Північній Каліфорнії та штаті Юта (2009)

    По-перше, основна інформація, надана авторами дослідження (34):

    “Менопауза нерідко передчасно наступає як наслідок та під час лікування раку молочної залози тамоксифеном, анті-естрогеном, який повсякчасно приписують жінкам з естроген-рецептор-позитивною пухлиною, в якості довгострокової допоміжної терапії для профілактики рецидивів…

    Експериментальні дослідження показали, що геністеїн може знизити ефективність тамоксифену, конкуруючи за зв'язування з рецепторами естрогену. Тому медики в Сполучених Штатах Америки попереджають жінок, які отримали терапію тамоксифеном щодо утримання від споживання соєвих продуктів та добавок.”

    Жінки, у яких раніше було діагностовано рак молочної залози, але які не мали раку на початку дослідження, спостерігались протягом шести років. Прийом з їжею ізофлавонів було поділено на окремо даїдзеїн, геністеїн та гліцитеїн; вони не дивились на загальне всмоктування ізофлавонів. Окремі приймання ізофлавонів порівнювали з рецидивом раку молочної залози.

    Жінки були також поділені на такі групи: жінки до і після менопаузи, які вживають тамоксифен і які ні, які мають естроген і прогестерон позитивні і негативні пухлини. Жінки, які відносились до групи з високим споживанням сої, споживали приблизно 25 мг ізофлавону в день.

    Існувало кілька тенденцій, як на користь, так і проти сої, які не досягли статистичної значущості. Автори стверджують: "Наші підтвердження того, що захисні ефекти сої були обмежені для жінок після менопаузи та були найсильнішими для отримуючих тамоксифен після менопаузи (які також були в групах естроген-рецептор позитивних та прогестерон-рецептор позитивних), вказує на те, що для розглядання питання про взаємозв'язок між соєю та рецидивом раку молочної залози важливим чинником є гормональне середовище жінки".

    Тканина молочної залози та аспірат з соска

    Аспірат з соска, не пов’язаний з лактацією, може вказувати на загрозу появи раку молочної залози, хоча дані змішані, і, ймовірно, найважливішим є те, чи присутні певні типи клітин в аспіраті (129).

    Було проведено три дослідження, які оцінюють вплив сої на аспірацію з соска. Одне з них було проведено на жінках, у яких було діагностовано рак молочної залози, і було виявлено збільшення аспірації через два тижні при вживанні сої у великій кількості, хоча збільшення проліферації клітин молочної залози не було (35).

    При довгострокових дослідженнях, які проводились протягом шести місяців, у жінок без діагнозу «рак молочної залози», в одному дослідженні було виявлено збільшення аспірації з сосків у жінок при вживанні великої кількості сої - 45 мг ізофлавонів на добу (при чому не було створено плацебо-групи) (37).

    В іншому дослідженні не було виявлено ніякого збільшення аспірації з сосків на дієті з високим вмістом сої (2 порції на день) у порівнянні з невеликою кількістю вживання сої (<3 порції на тиждень) (129). У цей час з'ясовується, що існує невелике занепокоєння щодо сої та аспірації з сосків, коли соя споживалась у кількості до двох порцій на день.

    У двох інших дослідженнях тканин молочної залози не було виявлено ніякої різниці між групами з високим та низьким рівнями споживання сої (38, 39).

    Гавайський Університет (2011)

    Рандомізоване, з контролем плацебо, перехресне дослідження розглядало 112 жінок з аспірацією з соска, не пов’язаною з лактацією. Цих жінок поділили на дві групи: з низьким споживанням сої (< 3 порцій на тиждень) та з високим споживанням сої (2 порції в день), досліджували протягом 6 місяців (129). У жінок з групи високого споживання сої не виявлено більше аспірації з соска порівняно з жінками з низьким споживанням сої.

    Інститут Каролінської, Швеція (2007)

    У подвійному сліпому проспективному дослідженні шістдесят здорових жінок після менопаузи споживали 60 мг ізофлавонів або плацебо протягом 12 тижнів (38). Жінки, що отримували ізофлавони, мали значно менше відчуття клімактеричних припливів. Лікування не змінило рівень циркулюючого естрадіолу або фолікулостимулюючого гормону. Ізофлавони не впливали на рівень експресії стероїдних рецепторів, рецепторів естрогенів, рецепторів прогестерону або на проліферацію клітин молочної залози.

    Гавайський центр дослідження рака (2003)

    У подвійному сліпому рандомізованому дослідженні жінок до менопаузи, експерементальні групи отримували щоденно добавку у 100 мг ізофлавонів або плацебо протягом 12 місяців, для виявлення чи впливають ізофлавони на щільність молочної залози (39). Експериментальна група не відчула суттєву різницю у мамографічної щільності, порівнюючи результати з контрольною групою.

    Університетська лікарня Південного Манчестера, Великобританія (1999)

    Жінки у постменопаузі, у яких було діагностовано захворювання молочної залози, деякі злоякісні і деякі доброякісні, приймали протягом двох тижнів 60 г сої, що забезпечує 45 мг ізофлавонів (35). Споживання сої призводило до збільшення вмісту фітоестрогенів у сироватці крові та збільшення рівня аспірації з соска pS2 (маркер для гормонозалежних пухлин молочної залози), що вказує на естрогенну дію. Не було виявленого впливу на проліферацію, диференціювання або маркери, пов'язані з апоптозом у грудній клітці.

    Попередній аналіз цього дослідження, який був опублікований на один рік раніше (36), виявив збільшення експресії епітелію та рецепторів прогестерону, але при спостереженні за вдвічі більшою кількістю пацієнтів, ці відмінності вже не були виявлені.

    Каліфорнійський університет, Сан Франциско (1996)

    Двадцять чотири жінки, які, як було відомо, мали не пов’язані з лактацією аспірації з соска (фактор ризику раку молочної залози) у віці від 29 до 58 років, приймали 37 г ізоляту соєвого білка на день, у тому числі 37,4 мг геністеїну в день протягом шести місяців (37). Ті ж самі жінки й були контрольною групою. Обсяг аспірації з соска збільшився під час вживання соєвого білка. Гіперпластичні клітини молочної залози були виявлені в аспірації з соска у 7 з 24 жінок під час вживання сої (порівняно з 1 з 24 жінок до початку вживання сої), хоча жодна з клітин не була патологічною. Концентрація естрадіолу була нерегулярно підвищена протягом частини менструального циклу.

    Щитовидна залоза

    Резюме. Майже кожен, хто має джерело йоду, може без остраху харчуватися соєю, не ризикуючи мати проблеми зі щитовидною залозою. Хоча, більшість досліджень, які вимірювали функцію щитовидної залози і споживання сої, не виявили жодних проблем, в дослідженні 2011 року (78) у людей з субклінічним гіпотиреозом виявлена ​​підвищена швидкість прогресування до відкритого гіпотиреозу. Таким людям було б розумно обмежити споживання сої. Люди з явним гіпотиреозом, які суттєво змінюють споживання сої, можливо, повинні поговорити зі своїм лікарем про коригування їх синтетичних препаратів для щитовидної залози.

    Введення

    Щитовидна залоза виробляє гормони, трийодтиронін (Т3) і тироксин (Т4), які регулюють обмін речовин. Тиреоїд-стимулюючий гормон (ТСГ), вироблений переднім гіпофізом, збільшується у відповідь на потребу організму в більшій кількості Т3 або Т4.

    Ізофлавони в сої можуть пригнічувати пероксидазу щитовидної залози (ПЩЗ) (77), фермент, який бере участь в синтезі тиреоїдних гормонів. Це відбувається, головним чином, коли у людини спостерігається дефіцит йоду. Якщо не перевірятися, це може привести до гіпотиреозу і навіть збільшеною щитовидній залозі, відомої як зоб.

    Огляди

    У своїй оглядовій статті 2006 року Мессіна і Редмонд пишуть (77):

    “Наявність вагоміших (переконливіших) доказів клінічних випробувань за участю здорових дорослих чоловіків і жінок вказує на те, що ані соєвий білок, ані ізофлавони не роблять негативного впливу на функцію щитовидної залози. Як зазначалося, побічні ефекти, про які повідомляється в одному з японських досліджень [Клініка щитовидної залози Ішізука, (67)], біологічно неправдоподібні і контрастують з результатами 13 інших досліджень.

    Таким чином, незважаючи на їх здатність [інгібувати пероксидазу щитовидної залози] in vitro та in vivo у гризунів, ізофлавони, як виявляється, не викликають аномалій тиреоїдного гормону у осіб з еутиреозом [люди з генетично нормальною функцією щитовидної залози]. Незважаючи на це, вважаються виправданими додаткові дослідження, спрямовані на визначення того, чи пов’язане зі споживанням сої подальше пригнічення функції щитовидної залози у осіб з уже існуючим субклінічним гіпотиреозом.”

    Мессіна та Редмонд також зазначають, що соя може перешкоджати поглинанню синтетичного тиреоїдного гормону.

    У своїй оглядовій статті за 2002 рік Догердж і Шехан пишуть (76):

    “Дефіцит йоду є причиною появи проблем у літніх американців.

    Споживання йодованої солі, головного джерела харчового йоду, може зменшуватися за бажанням або внаслідок необхідності зменшити можливий гіпертонічний ефект високого споживання солі. Дані, представлені тут, дозволяють припустити, що літні жінки повинні знати про можливі проблеми з щитовидною залозою, які виникають внаслідок споживання соєвих продуктів. У жінок після менопаузи, які споживають велику кількість соєвих продуктів, може бути підвищений ризик.”

    Основні дослідження

    Королівська лікарня у м. Халл, Великобританія (2011)

    Це дослідження було проведено на пацієнтах з субклінічним гіпотиреозом (визначається як: ТСГ від 5 до 15 міліМО/літр; нормальний діапазон становить 0,5-4,7 міліМО/літр [0.5–4.7 mU/liter]) (78). [МО=масова одиниця, mass Unit]

    Це було рандомізоване, подвійне сліпе, перехресне дослідження 60 пацієнтів (8 чоловіків, 52 жінки) у віці від 44 до 70 років. Два досліджуваних періода тривали вісім тижнів кожен і там використовували 30 г соєвого білка, який забезпечував або 2 мг ізофлавонів, або 16 мг ізофлавонів з 8-тижневим періодом відміни між ними. Споживання ізофлавонів в кількості 2 мг на день є типовим для західних популяцій, тоді як 16 мг є типовим для вегетаріанців. Суб'єкти мали нормальний рівень йоду (> 100 мкг/л).

    Після фази з 16 мг ізофлавонів у шести жінок розвинувся виражений гіпотиреоз, в той час він не розвинувся ні в кого після фази з 2 мг ізофлавонів. Виражений гіпотиреоз виявився постійним без відкату до початкового стану після припинення вживання ізофлавонів, хоча для того, щоб цілком визначити це, треба було повністю виключити вживання гормону щитовидної залози протягом певного періоду, що вони не зробили. Основна причина незрозуміла, хоча прискорення основного аутоімунного процесу - це можлива причина.

    Автори стверджують:

    “У проспективному дослідженні, присвяченому спонтанному перебігу гіпотиреозу у жінок, швидкість прогресування субклінічного гіпотиреозу до вираженого гіпотиреозу становила 5,6%/рік.

    Екстраполюючи дані цього восьмитижневого дослідження, з метою отримати швидкість прогресування на рік, очікувалося, що наша досліджувана група прийде до вираженого  гіпотиреозу з 3,36 випадків на рік; це означає, що стандартне відношення ризику становить 3,6 (95% довірчий інтервал = 1.9, 6.2), тобто в цьому дослідженні додавання 16 мг фітоестрогену викликало 3-кратне збільшення прогресії від субклінічного до вираженого гіпотиреозу… Наразі немає даних для визначення ефекту більш тривалого періоду впливу цього на функцію щитовидної залози, з вірогідністю появлення в результаті більш вираженого гіпотиреозу, або може відбутись стабілізація, або функція щитовидної залози може покращитись при її адаптації  до навантаження фітоестрогенами.”

    Автори роблять висновок, що жінкам-вегетаріанкам із субклінічним гіпотиреозом може знадобитися ретельний контроль. Добрими новинами було те, що висока ізофлавонова фаза викликала значне зниження артеріального тиску, c-реактивного білка та резистентності до інсуліну. Слід також зазначити, що це лише одне дослідження, якого досить рідко достатньо, щоб вважати питання вирішеним.

    Другорядні дослідження

    Наведені нижче дослідження в першу чергу не розглядали функцію щитовидної залози, її вимірювали під час вивчення інших аспектів впливу сої.

    Дослідження, які не показали впливу на гормони щитовидної залози, вивчали такі ситуації:

    • 54 мг/день генистейна для жінок після менопаузи протягом 3 років (13)
    • 76 мг/день ізофлавонів для жінок після менопаузи протягом 2 років (75)
    • 10 мг/день екволу для жінок після менопаузи протягом 1 року (63)
    • 90 мг/день ізофлавонів для жінок після менопаузи протягом 6 місяців (60)
    • 65 мг/день ізофлавонів для чоловіків та жінок протягом 3 місяців (69)
    • 48 мг/день ізофлавонів для дітей протягом 2 місяців (66)
    • 62 мг ізофлавонів для чоловіків протягом 2 місяців (68)
    • 54 мг/день ізофлавонів для жінок після менопаузи протягом 7 тижнів (71)

    Дослідження впливу сої на синтез білків печінкою не виявив ніякого впливу на щитовидний зв'язуючий глобулін (ЩЗГ) після вживання 118 мг ізофлавонів на добу жінками після менопаузи протягом 3 місяців (72).

    Наступні дослідження показали незначні зміни для гормона щитовидної залози, але, вважається, що це не мало фізіологічного значення:

    • 90 мг/день ізофлавонів для жінок після менопаузи протягом 6 місяців (73)
    • 132 мн/день ізофлавонів для жінок після менопаузи протягом 3 місяців (70)
    • 128 мг/день ізофлавонів для жінок в пременопаузі та після менопаузи протягом 3 місяців (61)
    • 40 мг/день ізофлавонів для жінок в пременопаузі протягом 1 місяця (74)
    • 140 г/день соєвих бобів для студенток протягом 1 тижня (65)

    Під час одного дослідження, в якому чоловіки вживали 50 г/день соєвого білка протягом 4 тижнів, було виявлено, що Т4 змінився з початкового рівня, але не відрізнявся від значень з групи плацебо (64).

    Нарешті, під час одного дослідження було виявлено, що 30 г/день маринованих соєвих бобів не змінюють рівень гормонів щитовидної залози, але у половини пацієнтів це призвело до виникнення зобу.

    Національний інститут здоров’я та харчування, Токіо (2011)

    Додаткові відомості від авторів цього рандомізованого, подвійного сліпого, плацебо-контрольованого дослідження японських жінок після менопаузи на ранній стадії (63):

    “Еквол є метаболітом даїдзеїну, основним соєвим ізофлавоном у шлунково-кишковому тракті, він виробляється мікрофлорою кишечника. Поширеність людей зі схильністю їхнього організму до вироблення екволу коливається від 30% до 60%, і вона вища серед азіатів та вегетаріанців. Здатність виробляти еквол залежить від наявності певної кишкової мікрофлори. Деякі нові дані свідчать, що еквол може відігравати вирішальну роль у збільшенні корисної дії ізофлавонів. Було висловлено думку, що жінки, чиї організми виробляють еквол, відчують більший захисний ефект, споживаючи соєві продукти харчування, і цей ефект мав би бути опосередкованим більшою естрогенною активністю екволу та його афінністю до рецепторів естрогену.”

    Головним результатом цього дослідження було спостереження ефекта екволу на метаболізм кісток протягом одного року у жінок, організм яких не виробляв еквол.

    Дев'яносто вісім жінок після менопаузи були випадково розподілені на чотири групи: (а) плацебо група, (б) група, що приймала 2 мг/день добавки екволу, (в) 6мг/день та (г) 10 мг/день. Рівні гормону щитовидної залози (вільний T3, вільний T4 і ТСГ) вимірювали через 3, 6 і 12 місяців. У ході дослідження не було суттєвих відмінностей між групами, і всі показники були в межах норми.

    Університет Мессіна, Італія (2010)

    За три роки дослідження, маючи денну кількість у 54 г ізофлавона генистейну, що приймали жінки 71 жінка після менопаузи, не спостерігалось шкоди для щитовидній залозі у порівнянні з плацебо-групою (12). Вони виміряли 11 різних показників здоров'я щитовидної залози. Денна кількість в цьому дослідженні - це кількість генистейну, що міститься приблизно в 4 склянках соєвого молока (13).

    Автори стверджують:

    “Наші дані були отримані у населення з зобогенної території, таким чином, люди там більш схильні до дисфункції щитовидної залози після тривалого впливу генистейну… Хоча ці висновки щодо геністеїну є дуже перспективними, вони не встановлюють показники безпеки для інших ізофлавонів. Триваліший період спостереження також буде необхідний для вирішення всіх питань, пов'язаних з використанням генистейну.”

    Медичний центр Каплан, Ізраїль (2010)

    Діти (8 дівчат, 4 хлопців) з високим рівнем холестерину були випадково розподілені до однієї з трьох груп (плацебо, 16 мг та 48 мг ізофлавонів на день) на 8 тижнів (66). Не було виявлено ніякого впливу на вільний Т4, загальний Т3 або ТСГ.

    Чеська Республіка (2008)

    Вісімдесят шість студентів університету (54 жінки, 32 чоловіки) протягом одного тижня їли необроблені варені соєві боби по 2 грами на кілограм ваги в день (приблизно 140 г/день для чоловіків та 120 г/день для жінок) (65). Були деякі зміни рівня гормонів щитовидної залози, але вони залишалися в межах норми.

    Університет Гельфа, Канада (2007)

    Тридцять п’ять здорових чоловіків (середній вік становив 27 років) доповнювали свій звичний раціон однією з наступних добавок протягом кожних 57 днів, з чотирьох тижневим періодом відміни між періодами (68):

    1. Ізолят сироваткового протеїну молока
    2. Ізолят соєвого білка з низьким рівнем ізофлавону (1,64 мг ізофлавонів на добу)
    3. Ізолят соєвого білка з високим рівнем ізофлавону (61,7 мг ізофлавонів на добу)

    Не було суттєвого впливу соєвого харчування на загальний об'єм T3 у сироватці крові, вільного T3, загального T4, вільного T4, ТСГ або щитовидного зв'язуючого глобуліну (ЩЗГ) у порівнянні з протеїном молока на 29 або 57 днях дослідження.

    Університет Північної Дакоти (2005)

    Тринадцять жінок після менопаузи дотримувались двох типів харчування, які були подібними, за винятком того, що в одному типі 25 г високоізофлавонового соєвого білка замінили на еквівалентну кількість м'ясного білка (71). Вживання ізофлавону становило близько 54 мг на добу. Дослідження тривало сім тижнів, а потім учасники помінялися типами харчування і повторили процес. Не було суттєвих відмінностей між соєвою та контрольним типом харчування для загального Т3 або ТСГ.

    Університет Монаш, Австралія (2004)

    Це дослідження було проведено, щоб з'ясувати, як додавання сої до раціону впливатиме на синтез протеїну печінкою, і один з досліджуваних протеїнів був ЩЗГ (72).

    П'ятдесят здорових жінок у пост-менопаузі віком 50-75 років брали участь у подвійному сліпому, плацебо-контрольованому дослідженні, в якому вони протягом 3 місяців отримували або соєвий білковий ізолят (40 г соєвого білка, 118 мг ізофлавонів) або казеїнове плацебо. Індивідуальні зміни в ЩЗГ не відрізнялися між групами сої та плацебо.

    Данія, дослідження з вивчення здоров’я кісток (2004)

    У рандомізованому подвійному сліпому дослідженні щоденне споживання протягом двох років 2 склянок соєвого молока, що містило в середньому 17,5 г соєвого білка та 76 мг ізофлавонів,  попередило втрату кісткової тканини поперекового відділу хребта у жінок після менопаузи (75). ТСГ залишився у нормі та без змін.

    Стенфордський університет (2003)

    У плацебо контрольованому, рандомізованому дослідженні щільності кісток у жінок після 60 років, експериментальна група приймала 90 мг/день ізофлавонів (60). Всі пацієнти приймали щодня полівітамін з 150 мкг йоду. Через 6 місяців не було виявлено статистично значущих відмінностей між групами у рівнях ТCГ, Т3 або Т4 в крові.

    Автори стверджують, що: "Наприкінці 1950-х і на початку 1960-х рр. 12 випадків зоба, що були помічені у немовлят, яких годували сумішшю на соєвій основі, допомогли ще більше привернути увагу до зв’язку між функціями сої та щитовидної залози. Однак з моменту введення збагаченої йодом соєвої дитячої суміші, не було повідомлено про нові випадки зоба."

    Великобританія - діабет 2 типу (2002)

    32 жінки після менопаузи з діабетом 2-го типу, на який впливали дієтотерапію, приймали участь у рандомізованому, подвійно сліпому, перехресному дослідженні зі збагачення харчування фітоестрогенами (соєвий білок 30 г/день, ізофлавони 132 мг/добу) та плацебо (целлюлоза 30 г/день). Дослідження відбувалось протягом 12 тижнів, розділених двотижневим періодом відміни посередині (70).  Вільний Т4 у сироватці крові зменшився на 2,5% протягом соєвої фази в порівнянні з початковим рівнем, і ця різниця була значною у порівнянні з плацебо (р <0,004); рівень змінився з 14,1 до 13,7 пмоль/л. Соя не впливала ні на сироватку ТСГ, ні на Т3.

    Варто зазначити, що соя сприятливо змінює інсулінорезистентність, глікемічний контроль та ліпопротеїди у крові.

    Університет штату Іллінойс (2002)

    Метою цього дослідження було дізнатися, як соя впливає на гормони, включаючи гормони щитовидної залози (73). Однак, це було частиною великого дослідження рівнів холестерину, тому воно було включене в перелік другорядних досліджень сої та щитовидної залози.

    Сімдесят три жінки з гіперхолестеринемією в період після менопаузи приймали участь у подвійному сліпому дослідженні, яке тривало 6 місяців, і в цей час вони харчувались за Національною програмою освіти щодо холестерину США - Крок I.

    Існували три різні групи для тестування сої:

    1. 40 г білка казеїну зі знежиреного сухого молока
    2. 40 г ізольованого соєвого білка, що містить 56 мг ізофлавонів
    3. 40 г ізольованого соєвого білка, що містить 90 мг ізофлавонів

    Концентрація Т4 та індекс вільного Т4 були вищі у групі 2, а концентрація ТСГ була більшою у групі 3 на третьому та шостому місяці. Т3 був суттєво більшим у групі 3 на шостому місяці. Автори дійшли висновку, що соєвий білок може мати невеликий вплив на значення гормону щитовидної залози, що навряд чи буде клінічно важливим.

    Це дослідження було підтримане Програмою з вивчення сої в Іллінойсі та Національним Інститутом Раку США.

    Університет сільського господарства в Токіо (2000)

    Сорок молодих жінок у пременопаузі приймали участь у перехресному дослідженні. Протягом одного місяця вони приймали 20 мг або 40 мг ізофлавонів у пігулках, а також 20 мг ізофлавонів з раціону харчування (74). У однієї пацієнтки цикл менструації був скорочений на сім днів, в той час, як у двох інших він був довший на чотири дні при вживанні 40 мг/день ізофлавонів. T3 залишався незмінним, тоді як T4 збільшувався на фолікулярній фазі приблизно на 30% і знижувався приблизно на 20% в лютеальній фазі. Ці цифри були в нормі.

    Новий Південний Уельс, Австралія (2000)

    Дослідження впливу сої на високий рівень холестерину мало як жіночу, так і чоловічу групи.

    Сорок чотири жінки були випадково вибрані для щоденного вживання 28 г порошкового протеїну протягом дванадцяти тижнів (69). Вони отримували або соєвий білок з вмістом изофлавонів 65 мг або соєвий ізолят з вмістом ізофлавонів менше 4 мг.

    Двадцять сім чоловіків приймали 28 г соєвого білка протягом дванадцяти тижнів.

    Значних змін у рівнях ТСГ не спостерігалось. Соєвий білок знижував рівень холестерину як у жінок, так і у чоловіків.

    Університет Міннесоти (1999)

    Це дослідження було поділене на дві частини (61):

    1.  Жінки у пременопаузі: 14 жінок у пременопаузі були під наглядом протягом трьох періодів, кожен з яких тривав три місяці. Періоди мали безізофлавонову дієту, або дієту з низьким споживанням ізофлавонів (в середньому 64 мг ізофлавонів на добу), або дієту з високим споживанням ізофлавонів (в середньому 128 мг ізофлавонів на добу. У кожному періоді не було змін для загального Т4, вільного Т4, загального Т3, ЩЗГ або ТСГ. Після високого споживання ізофлавону було менше вільного Т3. Вчені стверджували, що нижчий вільний Т3 не має фізіологічного значення.

    2. Жінки після менопаузи: Те ж саме дослідження, що наведене вище, за винятком 18 жінок після менопаузи (62). Після кожного періоду відсутні відмінності в загальному Т4, вільному Т4, загальному Т3, вільному Т3 або ТСГ. ЩЗГ був нижче після харчування без ізофлавонів та з великою кількістю ізофлавонів, ніж після "низько-ізофлавонової" дієти. Знову ж таки, автори вважали, що ця різниця, мабуть, не має фізіологічного значення.

    Університет штату Іллінойс (1993)

    17 чоловіків з високим рівнем холестерину були самі для себе контрольною групою (64). Існувало чотири лікувальні періоди по чотири тижні кожен:

    • А. 50 г соєвого білка, 20 г соєвої клітовини
    • Б. 50 г ізольованого соєвого білка, 20 г соєвої клітовини
    • В. 50 г ізольованого соєвого білка, 20 г целюлози
    • Г. 50 г знежиреного сухого молочного білка, 20 г целюлози

    Харчовий протеїн або клітковина не вплинули на концентрацію ТСГ або Т3 в плазмі. Сумарні та вільні концентрації T4 були збільшені в випадку додавання соєвого білка порівняно з початковим рівнем, але не в порівнянні з контрольним харчуванням знежиреним сухим молоком та целюлозою. Автори припустили, що зниження холестерину соєю було викликано змінами в T4.

    Клініка щитовидної залози Ісідзукі, Японія (1991)

    Здоровім дорослим давали 30 г соєвих бобів (не в формі соєвого білку) кожен день протягом місяця або трьох місяців (67). Боби смажили, маринували і зберігали в рисовому оцті. Гормони щитовидної залози залишалися в межах норми. Рівні йоду знижувались протягом періоду споживання сої, а гіпометаболічні симптоми (нездужання, запор, сонливість) і зоб з'явилися у половини досліджуваних.

    Це дослідження не містило жодної контрольної групи; а ще біологічно неправдоподібно, що 30 г сої в день може викликати зоб, не кажучи вже про те, що рівні щитовидної залози не змінюються. Мені ніколи не подобається просто пропускати\ігнорувати дослідження, але в цьому випадку тут щось не те.

    Дитяча харчова суміш

    Резюме: Американська академія педіатрії та Національна токсикологічна програма США розглядають соєву дитячу харчову суміш як безпечну для немовлят. Було проведено одне когортне дослідження, присвячене загальному здоров'ю дорослих, яких в дитинстві годували соєвою сумішшю для немовлят. Не було знайдено причин для хвилювань щодо щитовидної залози або репродуктивної функції (95).

    Дослідження Beginnings Study - це постійне вивчення впливу суміші на розвиток. Воно поки що на ранніх стадіях спостерігає дітей віком до року, але до теперішнього часу не було виявлено жодних негативних наслідків від сої щодо росту, статевих органів або неврологічного розвитку порівняно з дітьми, яких годували сумішшю на основі коров'ячого молока. Найкраще вибрати соєву суміш з ДГК. Соєва суміш не призначена для недоношених немовлят.

    Огляди

    Витяги з огляду статті 1997 року Сетчелла та інших досліджень про соєві дитячі суміші підсумовують протиріччя та завершують полеміку щодо цього питання (79):

    “Якщо враховувати масу тіла та споживання молока, немовля, яке годують виключно соєвою сумішшю, буде поглинати досить постійну дозу [ізофлавонів] протягом усього раннього віку. Ця доза дає більший рівень споживання ізофлавонів (у 6-11 разів більше), ніж споживання, скориговане щодо маси тіла (0,7 мг/кг на добу), що викликає значні зміни в гормональній регуляції менструального циклу західних жінок… Ці значення також набагато вищі, ніж концентрація ізофлавонів в плазмі японських дорослих, яка коливається від 40 до 240 нг/мл.”

    Сім років потому у 2004 році, Мерріт і Дженкс написали (82):

    “Головним чином, в результаті досліджень на тваринних моделях висловлювалася стурбованість щодо ізофлавонів у соєвих дитячих сумішах, у зв’язку з питаннями адекватності харчування, статевого розвитку, розвитку нервової системи, імунної функції та захворювань щитовидної залози. Ми обговорюємо доступні клінічні дані щодо кожного з цих питань.

    Наявні докази від дорослих людей та немовлят вказують на те, що дієтичні ізофлавони в соєвих дитячих сумішах не впливають негативно на ріст, розвиток або розмноження людини.”

    Комітет з питань харчування американської академії педіатрії (2008)

    У той час, як Американська академія педіатрії (ААП) не рекомендує використовувати соєву суміш, за винятком випадків, коли коров'яча молочна суміш протипоказана або батьки є веганами, вони стверджують, що немає причин вважати, що вона шкодить розвитку немовля (84):

    “Підсумовуючи, хоч це й вивчалось численними дослідниками на різних видах тварин та людях, немає впевнених доказів для популяцій тварин, дорослих людей чи немовлят, що дієтичні соєві ізофлавони можуть негативно впливати на розвиток людини, розмноження або ендокринну функцію… У популяціях з високим споживанням сої не спостерігалось збільшення частоти фемінізації у хлопчиків або збільшення захворюваності на гіпоспадію.”

    Щодо немовлят з проблемами щитовидної залози:

    “Годування соєвими продуктами немовлят з вродженим гіпотиреозом ускладнює їх лікування, про що свідчить тривале збільшення тиреотропного гормону у порівнянні з немовлятами, яких не годували соєвою сумішшю; автори 2 досліджень запропонували більш уважний моніторинг та можливу потребу у збільшенні дози левотироксину.

    ААП не рекомендує соєву суміш для недоношених немовлят, внаслідок проведених досліджень, що показують проблемний ріст кісток у недоношених немовлят, яких годували соєвою сумішшю, порівняно з сумішшю з коров’ячого молока, створеною спеціально для недоношених дітей. Існує також стурбованість тим, що рівень алюмінію в соєвій суміші може стати проблемою для немовлят з нерозвиненими нирками. Вони стверджують, що “Доношені немовлята з нормальною функцією нирок, здається, не перебувають під значним ризиком розвитку реакції на токсичність алюмінію з соєвих білкових сумішей.”

    Національна токсикологічна програма США (2009)

    Центр з оцінки ризиків відтворення людської популяції Національної токсикологічної програми США скликав з 16 по 18 грудня 2009 р. групу експертів з метою оцінки соєвої суміші для немовлят (85). Вони дійшли висновку, що існує мінімальна занепокоєність у несприятливому впливі на розвиток немовлят, що отримують соєву суміш.

    Дослідження

    Інші дослідження:

    • Три випадки дослідження немовлят із зобом у 1960 р. До того як соєва суміш була збагачена йодом (80).
    • 1990 р., ретроспективне дослідження типу “випадок-контроль”, в якому спостерігали за дітьми з діагнозом «аутоімунне захворювання щитовидної залози», і вони більш вірогідно, ніж представники контрольної групи, отримували соєву суміш, коли були немовлятами (81).
    • В 2001 році під час дослідження молодих чоловіків та жінок, що вживали соєві дитячі суміші, коли були немовлятами, не знайшлося причин для хвилювання щодо щитовидної або репродуктивної функції, хоча у жінок спостерігалися деяке збільшення тривалості циклу та збільшення дискомфорту під час менструальної кровотечі (95).
    • Крос-секційне дослідження 2008 року показує, що дівчата, які отримували сою, мали більший розмір тканин молочної залози (93).
    • Під час крос-секційного дослідження 2008 року було виявлено, що дівчата, яких годували соєвою сумішшю, мали більш високий індекс дозрівання, який, на думку авторів, слід розглянути в майбутніх дослідженнях (94).
    • Крос-секційні дослідження 2009 року не виявили різниці в рівні статевих гормонів у дітей, яких годували соєвими сумішами (83).
    • У дослідженні 2010 року було виявлено, що жінки, які отримували соєву суміш, коли були немовлятами, були більш схильні до того, щоб мати доброякісну міому матки (92).

    Штат Вашингтон (1960)

    У роботі, опублікованій в 1960 році, було зафіксовано три випадки зоба у немовлят, яких годували соєвою сумішшю (80). В одному випадку було змінено бренд соєвої суміші, додали йод і зоб зник.

    Починаючи з 1960-х років, молочна суміш на сої була збагачена йодом, і з тих пір не було зареєстровано жодних випадків появи зоба у немовлят, яких годували соєвою сумішшю.

    Клінічна лікарня Північного Берега, Нью Йорк (1990)

    В цьому дослідженні типу ”випадок-контроль” досліджувався вплив прийому дитячої суміші немовлятами, в яких було діагностовано аутоімунне захворювання щитовидної залози, в порівнянні з їх здоровими братами/сестрами та іншими здоровими немовлятами (81). 37% дітей з аутоімунним захворюванням щитовидної залози вживали соєву суміш, у порівнянні з 12% їх здорових братів/сестер і 13% інших здорових дітей.

    Проблема з висновком з цього дослідження, що ніби соєва суміш викликала ці проблеми, в тому, що діти, яких годували соєвою сумішшю, дуже часто отримували її через наявність алергії та через схильність до розвитку аутоімунних захворювань. Проте Дорге і Шейхан (76) стверджували, що "це припущення, однак, може серйозно піддаватися сумніву, оскільки лише 0,5-1,0% американських немовлят мають справжню алергію, але близько 20% від загалу харчуються соєвими сумішами".

    У будь-якому випадку, для соєвих сумішей висновки в цьому дослідженні не були сприятливими; останні дослідження були більш сприятливими.

    Університет штату Айова (2001)

    Проводилось "ретроспективне когортне" дослідження молодих чоловіків та жінок віком від 20 до 34 років (95). Вони брали участь у кількох контрольованих, але не рандомізованих дослідженнях харчування в університеті штату Айова. Досліджувався вплив харчування немовлят соєвою сумішшю на подальше здоров’я цих людей. Проводилися опитування з метою визначення стану їх здоров'я за 30 ендокринологічними і репродуктивними показниками. Жінки, які отримували соєву суміш, повідомили, що їх цикл трохи збільшився і вони відчувають більший дискомфорт під час менструальних кровотеч, ніж ті, хто отримував суміш з коров'ячого молока.

    У додатковому листі до редакції були представлені дані, які показують, що при захворюваннях щитовидної залози, ендометріозу, міоми матки, низькій кількості сперматозоїдів або раці не було різниці між тими, хто отримує соєві суміші та суміші з коров'ячого молока (96).

    Ізраїль, дослідження молочної залози (2008)

    Було проведено крос-секційне дослідження молочних залоз серед дівчаток (93). Ті, хто у 2-річному віці отримував соєву дитячу суміш протягом 3 місяців або більше, мали більший об'єм тканин зачатку молочної залози, ніж ті, хто отримував суміш з коров’ячого молока або грудне молоко. Автори пишуть:

    “В завершенні, ми припускаємо, що ознаки ендогенного естрогенного ефекту, які виникають протягом перших кількох місяців життя, зникають повільніше у тих дівчат-немовлят, що отримують соєву суміш, ніж у тих, хто отримує грудне молоко або суміш з коров'ячого молока. Цей відносно тонкий ефект ізофлавонів легко ігнорується, що може пояснити відсутність документованих естрогенних ефектів сої протягом десятиліть споживання соєвої суміші. Для підтвердження наших висновків потрібне лонгітюдинальне дослідження.”

    Дитяча лікарня Філадельфії (2008)

    Крос-секційне пілотне дослідження було проведено щоб розробити методи оцінки реакції немовлят на відлучення від материнського естрогену (94). Лікарі не ігнорували різницю в режимах годування і зазначали, що основною метою дослідження була розробка та випробування методів, і що дослідження було занадто маленьким для достовірних висновків щодо режиму годування.

    Вони повідомили про відсутність статистично значущих відмінностей між немовлятами, яких годували соєвою сумішшю, сумішшю с коров’ячого молока або грудним молоком, але існувала незначна тенденція щодо старших дівчат, яких годували соєвою сумішшю, у них спостерігалися більш високі показники індексу дозрівання, які, на думку авторів, слід розглянути в майбутніх дослідженнях.

    Дослідження соєвого естрогену та розвитку (2009)

    У цьому документі використані вихідні крос-секційні дані того, що має в принципі стати проспективним дослідженням (83). Дослідники виявили, що, хоча у немовлят, яких годували соєвою сумішшю, рівень генистейна і даїдзеїна у сечі був приблизно у 500 разів вище, ніж у немовлят, яких годували сумішшю з коров’ячого молока, але ж не було суттєвої кореляції між концентрацією ізофлавонів та рівнями статевих гормонів у немовлят, яких годували соєвою сумішшю. Слід отримати більше інформації від цього дослідження у майбутньому.

    Beginnings Study (2009)

    Університет Арканзасу, з грантом від Міністерства сільського господарства США, проводив дослідження, яке відстежує здоров'я дітей, яких годували дитячою сумішшю. Це дослідження вони назвали Beginnings Study.

    У 2009 році попередні дані продемонстрували, що діти, які отримували суміш, ростуть і розвиваються в межах норми, і діти, яких годували соєвою сумішшю, істотно не відрізняються від немовлят, яких годували сумішшю з коров'ячого молока (86). Дослідники стверджують:

    Проте, протягом останнього десятиліття декілька лікарів, вчених та дилетантів від медицини підняли питання стосовно потенційних довгострокових негативних впливів на здоров'я дорослих, які споживали [соєву суміш], коли були немовлятами. Ці занепокоєння не базувалися на добре продуманих клінічних дослідженнях на дітях, але, головним чином, в основі були експерименти in vitro, або досліди на тваринах, яким соя вводилася ін’єкціями, або яких годували фітохімічними речовинами, асоційованими із соєю, а не [соєвою сумішшю].”

    Інші результати Beginnings Study:

    • Порівняно з грудним молоком, сумішшю з коров’ячого молока с ДГК, або соєвою сумішшю с ДГК, немовлята, яких годували соєвою сумішшю без ДГК, мали ознаки повільного парасимпатичного розвитку, але все ще в межах норми (87).
    • Спектральний аналіз електроенцефалограми немовлят віком від 3 та 6 місяців, яких годували соєвою сумішшю, не відрізнялися від аналізів немовлят, яких годували сумішшю на основі молока (88).
    • Спостерігались відмінності в електроенцефалографічній активності у немовлят, яких годували грудним молоком або сумішшю, але не між немовлятами, яких годували соєвою сумішшю, або сумішшю з коров’ячого молока (діти були віком 3, 6, 9 та 12 місяців) (89).
    • Соєва суміш не мала ніякого естрогенного впливу на розмір статевих органів через чотири місяці (90).
    • Не спостерігалось суттєвих відмінностей між немовлятами, які їли або молочну, або соєву суміш, у поведінковому розвитку або діяльності мозку, пов'язаної з обробкою мовної стимуляції у три-шість місяців (91).

    Сестринське дослідження маткових фіброзів (2010)

    Національний інститут гігієни навколишнього середовища США провів "Сестринське дослідження" - це проспективне когортне дослідження, яке оцінює екологічні та генетичні фактори ризику для рака молочної залози та інші параметри у приблизно 50 000 жінок у США та Пуерто-Ріко. Для цієї конкретної роботи про вплив соєвої суміші на розвиток міоми матки, була використана ретроспективна методологія (92).

    У жінок віком 35-59 років, які повідомляли, що “безперечно” вживали соєву суміш після народження, на 38% частіше в деякий час було діагностовано міому матки (яка не є раковою). Знахідка мала спірну   статистичну значущість (1,38, 1,00 - 1,75).

    Когнітивні здібності

    Підсумок: Всього проводилось 12 короткострокових клінічних досліджень, присвячених впливу сої на когнітивні функції, і всі дослідження показали, що соя є корисною або нейтральною. Лонгітюдинальне дослідження виявило, що вживання темпе асоціюється з покращенням когнітивної функції. Три доповіді за результатами лонгітюдинальних досліджень асоціювали тофу з погіршенням когнітивної функції в деяких групах, але когнітивна функція збільшилася в іншій групі і була нейтральною врешті. Це, скоріше всього, було викликано змішуванням даних чи неякісними даними. На сьогодні, на підставі сучасних даних досліджень, не має бути багато занепокоєнь щодо споживання сої, у тому числі тофу, в сенсі потенційного ризику зниження когнітивних здібностей.

    Довгострокові дослідження

    Дослідження старіння Гонолулу-Азія (2000 р.)

    У дослідженні азіатських літніх чоловіків, що проживають на Гаваях, дані про харчування було зібрано один раз на базовому рівні (1965-1967рр) і ще раз протягом 1971-1974 рр. Потім у 1991-1993 рр. вимірювали когнітивну функцію, також вимірювали розмір мозку у померлих (2).

    Само по собі вживання тофу у зрілому віці (контролюючі відсутність інших чинників) пояснило 2,3% змін у психічній когнітивній функції. Лінійна регресійна модель, яка включала лише вік, освіту та історію попередніх інсультів, пояснила 27,8% змін. Після контролю за цими трьома найважливішими чинниками, споживання тофу у зрілому віці залишилось статистично значимим, навіть якщо в результаті цим було пояснено лише 0,8% змін результатів тесту. Незважаючи на це, дослідники стверджують, що “В цій випробуваній групі від 20% до 25% випадків когнітивних порушень, здається, пов’язані зі споживанням тофу у зрілому віці - величина ефекту складає величезне значення для здоров'я людей…”

    Після розтину померлих, зменшення розміру мозку було асоційовано зі збільшенням споживання тофу.

    У супровідному тексті, Гродштайн та ін, пишіть (41):

    “Очевидно, що ці результати є цікавими, хоча вони повинні вважатися попередніми; відносно мало добровольців, які споживають тофу у великій кількості, і довірчі інтервали навколо оцінок наведеного ефекту мають великий розмір, що вказує на обмежену точність цих результатів … Важливо відзначити, що ми не знаємо, чи тофу сам по собі був причиною цих численних ознак прискореного старіння мозку, або тофу є просто маркером для якого-небудь несприятливого впливу. Наприклад, в цій групі, чоловіки, які споживають тофу у великій кількості (і з більш традиційним харчуванням), більш за все походять з бідних сімей емігрантів і, можливо, страждали від злиднів у дитинстві, що може мати відношення на розвиток мозку та подальшу когнітивну функцію.”

    У 2010 році, Хугерворст та ін, посилаються на це дослідження (42):

    “Люди з низьким соціально-економічним статусом, гіпотетично, споживали більше сої (як замінник тваринного протеїну, тому що соя дешевше).”

    Проте, низький соціально-економічний статус сам по собі пов'язаний з більш швидким когнітивним занепадом і більш ранішнім початком деменції і, таким чином, міг опосередковувати зв'язок між високим споживанням сої та гіршою функцією пам'яті.

    Проект Кам, округ Кінг, штат Вашингтон (2000)

    Проект Кам є проспективним дослідженням японців та американців віком 65 річних та старше, які проживають в Окрузі Кінг, штат Вашингтон (53). Когнітивні здібності вимірювалися на початку дослідження та через два роки. Споживання тофу було класифіковано як низьке (<1 разів/тиж), середнє (1-2 разів/тиж) та високе (3+разів/тиж). На початку дослідження, серед жінок, які проходили замісну терапія естрогенами, високе споживання тофу було асоційовано з нижчими когнітивними показниками. Інших статистично значущих відмінностей не було виявлено на початковому етапі, а всі аналізи були скориговані з урахуванням віку, освіти та мови. Після тестування через два роки, споживання тофу не було асоційовано зі швидкістю когнітивних змін у чоловіків, жінок або жінок, які проходили замісну терапію естрогеном.

    Вивчення тофу та темпе, Індонезія (2008 та 2010)

    Дослідження 2008 року в Індонезії показало, що серед людей у віці від 52 до 98 років споживання темпе було асоційовано з трохи кращими показниками пам'яті (9). Автори висловили припущення, що темпе може бути корисним для розвитку пам'яті, тому що бактерії, що використовуються в заквасці темпе, Rhizopus oligosporus, виробляють фолат, який, як вважаються, захищає пам'ять.

    Проте, збільшення споживання тофу було пов'язано з трохи гіршими показниками пам'яті (-0,18, р = 0,05).

    Автори стверджують, що "за даними кафедр охорони здоров'я в університетах Джакарти та Джокьякарти, формальдегід зазвичай додають до тофу (але не до темпе), щоб зберегти його свіжість. Формальдегід може викликати окисне пошкодження лобної долі мозку та гіпокампальної тканини…” Станом на січень 2011 року індонезійський уряд все ще намагався припинити практику додавання формальдегіду до тофу (43).

    У 2010 році ця дослідницька група опублікувала наступний документ (42). Це було крос-секційне дослідженням 151 чоловіків та жінок (більшість із попереднього звіту) у віці від 56 років. Було протестовано як негайне, так і відстрочене пригадування.

    Середнє та помірне споживання тофу і темпе включало його споживання сім разів на тиждень, починаючи від відсутності споживання до споживання три рази на день. До врахування віку, статі та освіти, темпе та тофу асоціювали з кращим негайним пригадуванням; після коригування за цими параметрами, асоціації вже не були значущими. У групі людей молодше 73 років більш високе споживання тофу було асоційовано з кращим негайним нагадуванням навіть після коригування.

    Існує багато теорій про те, чому в цьому дослідженні були наведені висновки, протилежні висновкам їх першого дослідження (одним з них було те, що літні люди, які їли більше тофу, померли), але це свідчить про те, що тофу сам по собі не викликає погіршення когнітивної функції.

    Адвентисти сьомого дня, Каліфорнія (1993)

    Адвентисти сьомого дня (АСД) віком від 65 років та старше, які не споживали м’ясо протягом останніх 30 років, мали показник ймовірності розвитку слабоумства приблизно в одну третину від їх звичайних одноліток-м’ясоїдів (58). Хоча споживання сої не порівнювалось із показниками деменції, інше дослідження (59) адвентистів сьомого дня з Каліфорнії показало, що вегетаріанці АСД споживають в середньому 3,5 порції м'ясних замінників на тиждень (які зазвичай містять сою) порівняно з лише 1,4 порціями [соєвих продуктів? - ред.], які споживають їх однолітки, які вживають м’ясо.

    Клінічні дослідження

    Було проведено безліч короткочасних (тривалість від одного тижня до року) клінічних випробувань щодо сої та когнітивних функцій. Чотири дослідження показали, що соя має переваги порівняно з плацебо (44, 45, 48, 49). Одне дослідження не виявило зниження когнітивної функції у групі, яка споживала сою, тоді як у плацебо групі зниження було (47). Чотири дослідження виявили користь сої, але не було групи плацебо (50, 54, 55, 56). Три дослідження не виявили користі сої (51, 52, 57). У жодному дослідженні не було виявлено, що група плацебо показує кращі результати, ніж група, яка вживає сою, при будь-якому способі вимірювання когнітивних функцій.

    Словацька Республіка (2009) - Молоді чоловіки та жінки

    Тридцять шість здорових молодих дорослих добровольців (16 жінок, 20 чоловіків) були розділені на контрольну та “соєву” групи (57). Протягом семи днів без перерви, крім звичайного раціону, пацієнти в соєвій групі споживали щоденну порцію - 2 г сої на кілограм маси тіла (близько 170 мг/день ізофлавонів). Члени контрольної групи залишилися на своєму звичайному раціоні. Пацієнти тестувались на уявне обертання букв та цифр на початковому рівні та після 7 днів споживання сої. Споживання сої не впливало на ефективність уявного обертання для учасників будь-якій статі.

    Це дослідження було продовженням трьох попередніх однотижневих досліджень цієї групи дослідників, які показали переваги сої, але не мали груп з плацебо (54, 55, 56).

    Науково-дослідний центр харчової фізіології, Австралія (2009)

    Сорок здорових чоловіків у віці 30-80 років взяли участь у подвійному сліпому, плацебо-контрольованому дослідженні, в якому контрольна група приймала 116 мг/день ізофлавонів протягом шести тижнів (48). Чоловіча просторова короткочасна пам'ять покращилася на дієті зі споживанням ізофлавонів, тоді як результати інших когнітивних тестів не поліпшились (вони також і не погіршились).

    Автори стверджують:

    “Статева різниця у когнітивних здібностях є широко вивченою та суперечливою темою. Жінки стабільно демонструють більш хороші результати в тестах на мовні здібності (швидкість мовлення, орфографія, граматика) та в деяких завданнях на запам’ятовування (словесне відтворення інформації), в той час як чоловіки виявляються кращими у виконанні механічних та візуально-просторових завдань… Свідчення того, що покращення виконання чоловіками тих когнітивних завдань, які природно виконувалися жінками краще, може бути можливим, спочатку виникло з дослідження, в якому брали участь “генетично чоловічі” транссексуали, які протягом кількох місяців пройшли гормональну замісну терапію та очікували операцію по зміні статі… Поточне лікарське втручання дає перші відомі докази того, що додавання ізофлавонів в раціон чоловіків може значно покращити просторову короткочасну пам'ять, переважно жіночий когнітивний процес, не завдаючи шкоди продуктивності візуально-просторової обробки інформації, що є головною когнітивною функцією чоловіків.”

    Університет Воллонгонгу, Австралія (2008)

    Тридцять одна жінка у пременопаузі вживала 120 мг ізофлавонів з борошна з соєвих зародків в один з трьох разів під час менструального циклу, протягом трьох днів, після чого проходили тести на когнітивні функції (50).

    В результаті серії тестів соєві добавки покращили одну область когнітивних здібностей - інтервал часу для розрахунків. Не було плацебо-борошна для застосування для випадків, які б виключали вплив сої, бо інакше результати дослідження можуть мати плацебо ефект.

    Державний університет штату Вашингтон (2007)

    Під час подвійного сліпого плацебо-контрольного дослідження випадково було обрано 79 жінок після менопаузи, віком від 48 до 65 років, в одну з трьох експериментальних груп (47):

    1. Контрольна група - коров'яче молоко (706 мл) та добавка плацебо
    2. Соєве молоко (706 мл; 72 мг ізофлавонів/день) та добавка плацебо
    3. Коров’яче молоко (706 мл) та 70 мг добавки ізофлавонів

    Дослідження тривало 16 тижнів. Соєві ізофлавони не покращили різні показники пам'яті. Група соєвого молока показала зниження вербальної короткочасної пам'яті в порівнянні з групою з ізофлавоновою добавкою та з контрольною групою.

    Китайський університет Гонконгу (2007 рік)

    У подвійному сліпому рандомізованому плацебо контрольованому дослідженні, яке тривало шість місяців, жінки після менопаузи приймали 80 мг соєвих ізофлавонів (52). Стандартизовані нейропсихологічні тести вводяться на початку та на 6 місяці. Між групою сої та плацебо не виявлено жодних відмінностей.

    Королівський коледж, Лондон (2005 р.) - жінки після менопаузи

    В цьому подвійному сліпому, плацебо контрольному дослідженні п’ятдесят жінок після менопаузи віком від 51 до 66 років приймали 60 мг ізофлавонів на день у капсулах або плацебо протягом шести тижнів (46). Додавання сої мало значні переваги для невербальній короткочасній пам'яті та планування, тоді як у групі плацебо, відповідно, не було змін або показники погіршилось. «Соєва група» також страждала (?! – ред.) від меншої симптоматики менопаузи та меншої сонливості. Група плацебо не показала кращих результатів, ніж соєва група, у будь-якому тестуванні.

    Автори стверджують, що "[Ці результати збільшують] цікаву можливість того, що соя може покращити функціонування лобної долі мозку жінок після менопаузи. Є дані, що дисфункція лобної долі мозку сприяє зниженню когнітивної функції, що проявляє себе при старінні".

    Університетський медичний центр Утрехт, Нідерланди (2004)

    Подвійне сліпе, рандомізоване, плацебо контрольоване дослідження з 202-х здорових жінок після менопаузи віком від 60 до 75 років, в якому експериментальна група протягом одного року приймала 25,6 г соєвого білка, багатого на ізофлавони (51). Соєвий білок містив 52 мг генистейна, 41 мг даїдзеїна і 6 мг гліцитеїна. Між групами сої та плацебо не виявлено жодних відмінностей у будь-яких тестах когнітивної функції.

    Королівський коледж, Лондон (2003) - Жінки після менопаузи

    У рандомізованому подвійному сліпому дослідженні тридцять три жінки після менопаузи були випадковим чином вибрані, і вони приймали 60 мг ізофлавонів в день або плацебо протягом 12 тижнів (45). Вони проходили когнітивні тести та дали оцінку настрою, сонливості та симптомам менопаузи. Ізофлавонова група показала значно більше покращень у ряді когнітивних навичок, тоді як група плацебо не виявила більшого поліпшення, ніж ізофлавонова група, при будь-яких тестах. Не було ніякого впливу лікування на симптоми менопаузи, настрій, тілесні симптоми або сонливість.

    Дослідження сої і постменопаузне здоров’я під час старіння, Університет Сан Дієго (2003)

    У рандомізованому, плацебо контрольованому, подвійному сліпому дослідженні, яке тривало шість місяців, брали участь 53 жінок, які після менопаузи не застосовували замісну терапію естрогеном (49). Експериментальна група приймала 110 мг ізофлавонів в день. Соєва група отримала вищу оцінку і покращила результати в тестах вербальної пам'яті. В інших тестах групи залишилися рівними.

    Королівський коледж, Лондон (2001) - Студенти

    Двадцять сім студентів-волонтерів (15 чоловіків, 12 жінок) були випадковим чином вибрані та отримували протягом 10 тижнів велику кількість сої (100 мг ізофлавонів в день), або маленьку кількість сої (0,5 мг ізофлавонів в день) (44). Ті, хто отримував багато сої, значно поліпшили деякі, але не всі, результати когнітивних тестів. В деяких тестах тільки жінки, які отримували сою, поліпшили результати. Результати тестів соєвої та другої групи не відрізнялись.

    Висновок

    Короткотермінові клінічні випробування були дуже сприятливими для тестування впливу сої на когнітивні функції. Одне багаторічне дослідження, яке оцінювало інший соєвий продукт, ніж тофу, тобто темпе, виявило захисний ефект у першому аналізі результатів та відсутність впливу після коригування у наступних висновках.

    Основною проблемою, здається, є випадки з тофу, який нещодавно робився з використанням формальдегіду в Індонезії, і який був їжею, яку традиційно їдять бідніші та менш освічені люди. Дослідження можна узагальнити наступним чином:

    • Вивчення старіння в Гонолулу-Азія, в якому було виявлено, що споживання тофу протягом 1960х та 1970х було асоційовано зі зниженням когнітивних здібностей в 1990х (2).
    • Індонезійське дослідження літніх людей показало, що тофу було асоційовано з дещо гіршими показниками пам'яті, можливо, через обробку формальдегідом (9). У наступних роботах виявлено, що тофу було пов'язаний з кращими показниками пам'яті серед молодших пацієнтів (42).
    • Проект Каме - у дослідженні старших американців японського походження було виявлено, що спочатку, і лише серед жінок, які проходили замісну терапію естрогеном, споживання тофу було асоційовано з нижчими когнітивними показниками. Ще через два роки тестування цей зв’язок більше не з’являвся (53).

    Здається, безпечно припустити, що тофу не має помітного впливу на когнітивну функцію і що ці асоціації обумовлені іншими змінними. Дослідження неазіатів щодо споживання тофу (де воно не може бути пов'язане з нижчим соціально-економічним статусом або формальдегідом) могли б пролити більше світла на цю тему.

    Продовження - див. Частина 2

    Література
    ---

    Soy: What's the Harm? (part 1)
    by Jack Norris, RD

    (Last updated March, 2011)

    An abridged, less technical version of this article is Response to Not Soy Fast.

    Regarding soy and breast cancer, also see The Bottom Line on Soy and Breast Cancer Risk by Marji McCullough, ScD, RD of the American Cancer Society (2012).

    Contents

    • Summary
    • Introduction & Background
      • The Isoflavones
      • Soy Servings
      • Soy Foods
      • Benefits of Soy
      • Asian Intakes
    • Breast Cancer
      • Reviews
      • Retrospective Studies
      • Observational Studies of Women Initially without Cancer
      • Breast Cancer Survival and Recurrence
      • Breast Tissue and Nipple Aspirate
    • Thyroid
      • Introduction
      • Reviews
      • Primary Studies
      • Secondary Studies
    • Infant Formula
      • Reviews
      • Research
    • Cognition
      • Long-term Studies
      • Clinical Trials
      • Conclusion
    • Hexane
    • Mineral Absorption
      • Calcium
      • Zinc
      • Iron
      • Magnesium
      • Fermentation
    • Feminizing Characteristics
      • Case Reports
      • Gynecomastia - Male Breasts
      • Sperm
      • Review
    • Endometrium
    • Ovarian Function
    • Fertility
    • Glutamate
    • Hypospadias
    • References
    • Reviewed

    Summary

    There is a great deal of controversy surrounding soy foods, mostly due to their isoflavones which can bind to estrogen receptors and affect thyroid hormone.

    There is significant evidence that eating moderate amounts (one to two servings per day) of traditional soy foods, whether fermented or not, can reduce the risk of prostate cancer and can lower LDL cholesterol.

    People have been concerned that moderate amounts of soy could increase the risk of breast cancer or be harmful to women with breast cancer, especially if their cancer is estrogen receptor positive.

    However, the research to date has been quite reassuring, showing mostly benefits for breast cancer prevention.

    Everyone who eats soy should make sure they are getting enough iodine. People with hypothyroidism might need their synthetic thyroid hormone dosage adjusted if they start eating more soy due to the possibility that soy might interfere with it. There is some concern that eating soy could push some people with subclinical hypothyroidism into overt hypothyroidism, so limiting soy for such people might be a good idea.

    Soy infant formula has been shown to be safe except possibly for infants with congenital hypothyroidism, whose thyroid function should be monitored. Soy formula is not intended for pre-term infants.

    While one observational study found that tempeh was linked to better cognition in older people, tofu has been associated with worse cognition. This is most likely due to confounding variables, including tofu being processed with formaldehyde in Indonesia. Many clinical studies have found that soy increases cognition.

    Unless you are in Indonesia, you do not need to worry about tofu harming cognition.

    Some soy meats or foods containing isolated soy protein are processed with hexane and there may be small amounts of hexane residues in the final product. It is not known if this is harmful, but it might be a good idea to use soy foods from companies who do not use hexane in their processing methods (linked to below).

    The phytates in soy can lower the absorption of calcium, zinc, iron, and magnesium. However, you do absorb these minerals from soy foods and eating moderate amounts of soy should not cause deficiencies.

    At moderate amounts, soy does not cause feminine characteristics in men. At high amounts, as in twelve servings a day or more, a small percentage of men who are particularly sensitive to soy might develop tender, enlarged breast tissue.

    Introduction & Background: Why the Fuss?

    By far, soy is the most controversial of plant foods, with gluten taking a distant second place.

    Much of the controversy is due to some fairly unique components of soy, isoflavones. Isoflavones are also called phytoestrogens or "plant estrogens", because they can attach to estrogen receptors in cells. The estrogenicity of soy has raised questions of potential benefits, such as for bone health of post-menopausal women, as well as concerns such as for women with estrogen receptor positive breast cancer.

    In addition to the isoflavones, soy also contains phytates that can bind minerals and lower their absorption from foods.

    Between 1990 and 2010, there were over 10,000 peer-reviewed journal articles on soy (122). A large percentage of these were conducted in animals which can make the results irrelevant to humans because species differ in how they metabolize soy isoflavones and because the amount of isoflavones given to the animals is often much greater than any human would eat. This much research makes soy one of the most researched foods and also increases the chances of finding results that are outliers - studies that by random chance, or the inability to control variables, could show soy to be harmful (or helpful) when it actually is not.

    The large number of studies allow people who want to make a case against soy to simply highlight a handful when the bulk of research provides a different view. Of course, someone could make a case in favor of soy in the same way. It is, therefore, important to perform a comprehensive review of the research on any given topic, which I do below for the most important controversies surrounding the potential harm of soy foods.

    The Isoflavones

    Because some studies look at individual isoflavones, I will give a little background on them. Table 1 shows the breakdown of the typical isoflavone components of soy foods.

    Table 1. Typical Isoflavone Content of Soy122
    Isoflavone
    If Fermented
    % of Total
    genistin
    genistein
    ~40%
    daidzin
    daidzein
    ~40%
    glycitin
    glycitein
    ~5-10%

    In addition to the three main soy isoflavones, there is a fourth isoflavone-related compound, equol, that is produced from daidzin by bacteria that about 25% of Westerners and 50% of Asians and vegetarians have in their digestive tracts (130). Equol has somewhat more estrogenic activity than daidzein and genistein, which has made comparing equol producers the subject of some specific research referenced below.

    The isoflavones in soy foods are absorbed almost exactly the same as from supplements (131). After ingesting isoflavones, blood concentrations of genistein and daidzein peak after 5.5 and 7.4 hours respectively; they have a half-life of about 8 hours, meaning 50% will be gone after 8 hours, 75% after 16 hours, and 88% after a day (132). However, if you eat them daily, you will have some in your blood all the time.

    There are other isoflavones, the most studied of which are the isoflavones in red clover. These are not the same isoflavones as found in soy.

    Soy Servings

    In the research discussed here, soy is typically described in grams of protein or milligrams of isoflavones. Less frequently, soy is described in grams of total soy foods. To make things more complicated, sometimes the participants in research are given only soy protein concentrate (about 65% protein), the isolated soy protein (about 90% protein), and sometimes only isolated isoflavones.

    A rough guide is that one serving of soy equals 1 cup of soymilk, or 1/2 cup of tofu, tempeh, soybeans, or soy meats. This is the rough equivalent of about 8 to 10 grams of soy protein and 25 mg of isoflavones. The more processed soy meats tend to have more protein (but fewer isoflavones per gram of protein).

    Soy Foods

    Some people who write about soy suggest that fermented soy foods are the most healthy, and that isolated soy proteins are the most unhealthy. Fermented soy foods are tempeh, miso, and natto. As will be discussed below, for the most part, the evidence does not suggest that fermented soy foods are healthier than traditional non-fermented soy foods (such as tofu and soymilk). And much of the research on soy showing benefits has been performed on isolated soy protein.

    In the United States, whole soybeans are usually eaten in the form of edamame, tempeh, or soy nuts. Many, but not all, soy meats, as well as texturized soy protein, are made from soy protein concentrate or isolated soy protein. Turtle Island, the makers of Tofurky, use pressed tofu to create their soy meats.

    Benefits of Soy

    I do not attempt to comprehensively review the benefits of soy in this article. Because they should also be considered, I will briefly cover them.

    Lowering Cholesterol

    A 2006 review of six meta-analyses on soy and cholesterol levels concluded, "In summary, the systematic reviews suggest that the effect of [a diet containing isolated soy protein with] around 90 mg/day of isoflavones is to reduce LDL cholesterol modestly (by around 5%), without clear effects on triglycerides or HDL cholesterol." (125)

    Prostate Cancer

    A 2009 meta-analysis on soy and prostate cancer found that soy, in the highest versus lowest intake categories, was associated with a statistically significant, 26% reduction in prostate cancer risk (0.74, 0.63-0.89) (1). When separately analyzed, studies on non-fermented soy foods yielded a reduced risk of 30% (0.70, 0.56-0.88), and fermented soy foods were not associated with a decreased (or increased) risk of prostate cancer. It should be noted that the highest intake categories in these studies tended to be low, with most being less than one serving per day.

    Menopausal Symptoms

    A 2009 paper from the 8th International Symposium on the Role of Soy in Health Promotion and Chronic Disease Prevention and Treatment reported that soy isoflavone supplements containing at least 15 mg of genistein per day have been consistently effective at reducing hot flashes (126). If that much genistein is not provided, then there is little benefit, and is the reason why previous reviews, such as a 2006 meta-analysis (5), provided mixed results.

    Asian Intakes

    Japan and China have lower rates of heart disease and many cancers than do Westerners. People have suggested this could be due to the soy in their diet. In response, soy opponents have often argued that the traditional Asian intake of soy is much lower than is commonly thought. Typical Asian intakes of soy vary among countries and areas. In Japan and Shanghai, China, average intakes are about 1.5 servings per day, but many people consume an average of two or more servings per day. About half the soy eaten in Asia is not fermented.

    Below is a review of soy intakes in various Asian countries as described in the 2006 paper by Messina et al, Estimated Asian adult soy protein and isoflavone intakes (116).

    Japan

    Food disappearance data from the Food and Agricultural Organization (FAO) show that daily per capita soy protein intake for Japan between 1961 and 2002 remained constant, and ranged from a high of 9.7 g/day in 1961 to a low of 8.4 g/day in 1977.

    The Japanese National Nutrition Survey (NNS) showed that soy intake remained fairly constant after 1960 at about 65 g/day. However, 65 g/day provides approximately 6.5 g of soy protein, which is about 25% lower than the FAO estimate. The total soy food intake of Japanese adults aged 60–69 years is 91.7 g/day, approximately 50% higher than the mean intake of the overall Japanese population.

    In recently conducted surveys of individuals in Japan that reported soy protein intake, daily adult female soy protein intake ranged from 6.0 to 10.5 g/day; the male range was 8.0 to 11.3 g/day. Average isoflavone intake ranged from 22 to 54 mg per day among food frequency surveys, and two studies from Japan suggest that approximately 5% of adults consume as much as 100 mg of isoflavones per day. Three studies show that the upper range (rather than the average) of soy protein intake is 16 to 18 g/day.

    One study reported that isoflavone intake among subjects from a rural village was similar to that reported for urban Japanese.

    China

    Women from the Chinese city of Shanghai have soy intakes about the same as Japan – about 9-10 g/day of soy protein. Isoflavone intake ranged from 33 to 41 mg/day in three studies.

    Studies from Hong Kong reported adult female daily soy protein intakes to be 4.9 g/day (2000) and 7.9 g/day (2003). Isoflavone intake ranged from 6 to 30 mg/day in four studies. One study found the upper quartile of women to be consuming 19 g of soy protein per day.

    There is evidence to suggest that people in other areas of China may have considerably lower soy intakes, since the national average for total soy food intake in China for 1990 to 1998 was only 17.8 g/day, which represents an isoflavone intake of ≤ 10 mg/day.

    Among Chinese women one study found that soymilk, tofu, and processed soy products other than tofu accounted for 81% of total soy protein intake consumed.

    Singapore

    Two studies from Singapore, from 2000 and 2002, show relatively low (≤ 5.1 g/day) soy protein intakes. One of those studies showed isoflavone intake to be 16 mg/day; the other didn't report isoflavone intake.

    Korea

    A 2000 study found average daily isoflavone intake among Korean women aged 35 to 60 years to be 24.4 ± 25.1 mg/day. Intake among pre- and post-menopausal women was 21.8 and 30.1 mg/day, respectively. According to the Korean National Household Survey, the mean daily isoflavone intake (15.1 mg) of individuals living in large cities was almost identical to the isoflavone intake (15.2 mg) of individuals living in rural areas.

    Fermentation

    In both Japan and China, non-fermented foods provide approximately half of the total soy intake. In Shanghai, nearly all soy is non-fermented.

    Breast Cancer

    Summary: The vast majority of the evidence is that soy is either neutral or protective against breast cancer, including for women previously diagnosed with estrogen receptor positive breast cancer (tumors stimulated by estrogen contact). This evidence is mostly limited to amounts of two servings per day or less.

    Reviews

    In their 2010 review, Hilakivi-Clarke et al. sum up the evidence on soy and breast cancer (40):

    Results reviewed here suggest that women consuming moderate amounts of soy throughout their life have lower breast cancer risk than women who do not consume soy; however, this protective effect may originate from soy intake early in life. We also review the literature regarding potential risks genistein poses for breast cancer survivors.

    Findings obtained in 2 recent human studies show that a moderate consumption of diet containing this isoflavone does not increase the risk of breast cancer recurrence in Western women, and Asian breast cancer survivors exhibit better prognosis if they continue consuming a soy diet.

    Retrospective Studies

    In retrospective studies, past diets (provided by memory) of subjects with breast cancer are compared to those witho