Соя: дослідження

Зміст

• Резюме

• Вступ - Чому так багато шуму щодо сої?

• Ізофлавони

• Порції сої

• Соєві продукти

• Переваги сої

• Зниження рівня холестерину

• Рак передміхурової залози

• Симптоми менопаузи

• Смертність від усіх причин

• Споживання в Азії

• Японія

• Китай

• Сінгапур

• Корея

• Ферментація

• Рак молочної залози

• Огляди

• Мета-аналізи

• Ретроспективні дослідження

• Обсерваційні дослідження жінок без раку на початковому етапі

• Обсерваційні дослідження з підвищеним споживанням сої

• Виживання та рецидиви раку молочної залози

• Аспірація тканин молочної залози та сосків

• Щитовидна залоза

• Вступ

• Огляди

• Основні дослідження

• Другорядні дослідження

• Молочні суміші для немовлят

• Дослідження соєвих сумішей та здоров'я

• Вигодовування передчасно народжених дітей

• Вигодовування немовлят з проблемами щитовидної залози

• Когнітивні здібності

• Довгострокові дослідження

• Клінічні випробування

• Висновок

• Гексан

• Засвоюваність мінералів

• Кальцій

• Цинк

• Залізо

• Магній

• Ферментація

• “Фемінізуючі” властивості сої

• Гінекомастія або чоловічі груди

• Здоров'я сперми

• Огляд

• Ендометрій

• Функція яєчників

• Фертильність

• Глутамат

• Гіпоспадія

• Література

Резюме

Існує багато суперечливих поглядів на соєві продукти, здебільшого через їх вміст ізофлавонів, які здатні зв’язуватися з рецепторами естрогену та впливати на гормони щитовидної залози.

Суттєві докази підтверджують, що помірне споживання традиційних соєвих продуктів (одна-дві порції на добу), незалежно від того, ферментовані вони чи ні, може знизити ризик розвитку раку передміхурової залози та рівень ЛПНЩ холестерину.

Люди стурбовані тим, що помірна кількість сої може збільшити ризик раку молочної залози або бути шкідливої для жінок, які його вже мають, особливо якщо їхній рак є естроген-рецептор позитивним. 

Проте на сьогоднішній день дослідження були досить обнадійливими, демонструючи здебільшого переваги для профілактики раку молочної залози. 

Кожен, хто їсть сою, повинен переконатися, що він вживає достатньо йоду. Людям з гіпотиреозом може знадобитися скорегувати їх дозування синтетичного гормону щитовидної залози, якщо вони почнуть їсти більше соєвих продуктів, бо існує вірогідність того, що вони будуть впливати на препарати. Існує певна занепокоєність тим, що вживання сої може викликати у деяких людей з субклінічним гіпотиреозом  - відкритий гіпотиреоз, тому для таких людей обмеження  вживання сої може бути гарною ідеєю. 

Показано, що соєві дитячі суміші є безпечними, за винятком, можливо, випадків немовлят із вродженим гіпотиреозом, чия функція щитовидної залози повинна контролюватися. Соєва дитяча суміш не призначена для дітей, народжених передчасно.

Хоча в одному обсерваційному дослідженні було встановлено, що темпе має зв’язок із покращенням когнітивних функцій у літніх людей, тофу було пов'язано з погіршенням когнітивних функцій. Це, швидше за все, пояснюється змішаними змінними, зокрема, є факт, що тофу обробляється формальдегідом в Індонезії. Багато клінічних досліджень виявили, що соя покращує когнітивні функції.

Якщо ви не живете в Індонезіі, причин хвилюватися про негативний вплив тофу на ваші когнітивні здібності немає.

Деякі види соєвого м'яса або продукти, що містять ізольований соєвий білок, обробляються гексаном, і в кінцевому продукті може міститися невелика кількість його залишків. Невідомо, чи це шкідливо, але використання соєвих продуктів виробництва компаній, які не використовують гексан у своїх методах обробки (за посиланням нижче), може мати свої переваги.

Фітати в сої можуть знизити поглинання кальцію, цинку, заліза та магнію. Тим не менш, ви отримуєте ці мінерали з соєвих продуктів, і вживання помірної кількості сої не повинно призводити до їх дефіциту.

У помірних кількостях соя не викликає фемінізації у чоловіків. У високих кількостях, дванадцять порцій на добу та більше, невеликий відсоток чоловіків, які особливо чутливих до сої, має шанс розвитку чутливої, збільшеної тканини молочної залози.

Вступ та довідкова інформація: звідки занепокоєння?

Безперечно соя - це рослинна їжа, що викликає найбільшу кількість суперечок, у компанії з глютеном, який займає віддалене друге місце. 

Велика частка дискусії присвячена досить унікальному компоненту сої - ізофлавонам. Їх також називають фітоестрогенами або “рослинними естрогенами”, через здатність зв‘язуватись із рецепторами естрогену у клітинах. Естрогенність сої піднімала питання про її потенціальні переваги, як, наприклад, сприяння здоров’ю кісток жінок після менопаузи, разом із занепокоєнням через можливий вплив на жінок із естроген-рецептор позитивним раком молочної залози.

На додаток до ізофлавонів соя також містить фітати, що здатні зв’язувати мінерали та знижувати обсяг їх засвоєння із їжі.

Між 1990 та 2010 було більше 10,000 рецензованих наукових статей були присвячені сої [122]. Великий відсоток цих досліджень проводився на тваринах, що може робити результати незастосовними до людей через різницю у тому, як окремі види засвоюють сою та ізофлавони, а також через те, що тваринам зазвичай дають набагато більшу кількість ізофлавонів, ніж з’їсть будь-яка людина. Такий обсяг досліджень робить сою одним із найбільш досліджуваних видів їжі, та до того ж збільшує шанси натрапити на аномальні результати - дослідження, що випадково або через нездатність контролювати змінні, можуть безпідставно свідчити про шкідливість (або користь) сої. 

Велика кількість наукових робіт дозволяє людям, що бажають вести боротьбу проти сої, просто висвітлити жменьку досліджень у той час, як маса інших висловлює протилежну точку зору. Звичайно, хтось може захищати та просувати сою у такий же спосіб. Тому дуже важливо проводити комплексні дослідження з будь-якої теми, що я і роблю нижче, прояснюючи найважливіші суперечки навколо потенційної шкоді сої.

Ізофлавони

Через те, що деякі дослідження присвячені окремим видам ізофлавонів, я зупинюся на них трохи детальніше. Таблиця 1 демонструє розподіл типових ізофлавонових компонентів у соєвих продуктах.

На додаток до трьох головних соєвих ізофлавонів існує четверта споріднена до ізофлавонів сполука - еквол, що виробляється із даїдзіну бактеріями, що живуть у травних трактах 25% мешканців Заходу та 50% азіатів та вегетаріанців [130]. Еквол має дещо вищу естрогенову активність, ніж даїдзеїн та геністеїн, що зробило порівняння тих, чий організм виробляє еквол, предметом певних досліджень, згаданих нижче. 

Ізофлавони з соєвих продуктів всмоктуються майже так само, як і з харчових добавок [131]. Після проковтування ізофлавонів концентрація геністеїну та дадзеіну у крові сягає пікового значення через 5,5 та 7,4 години відповідно; період їх напіврозкладу складає близько 8 годин, тобто 50% залишить організм через 8 годин, 75% через 16 годин, та 88% через один день [132]. Однак, якщо ви їсте їх кожного дня, то певна частка буде знаходитися у крові постійно.

Існують інші ізофлавони, найбільш дослідженими з яких є ті, що містяться у червоній конюшині. Вони відрізняються від ізофлавонів знайдених у сої.

Порції сої

У згаданих тут дослідженнях соя, як правило, вимірюється у грамах білку або міліграмах ізофлавонів. Не так часто - у загальних грамах соєвого продукту. Щоб зробити усе іще складнішим, учасникам експериментів інколи дають тільки соєвий білковий концентрат (приблизно 65% білка), ізольований соєвий білок (близько 90% білка), а іноді лише ізольовані ізофлавони.

Доволі грубо можна вважати, що одна порція сої - це 1 чашка (237 мл) соєвого молока, або ½ чашки (124 гр) тофу, темпе, соєвих бобів, або соєвого м’яса. Це приблизний еквівалент 8-10 грамів соєвого білка та 25 міліграмів ізофлавонів. Соєве м’ясо з вищим ступенем обробки зазвичай має більше білка (але менше ізофлавонів на грам білка).

Соєві продукти

Деякі з тих людей, що пишуть про сою, вважають ферментовані соєві продукти найкориснішими, а ізольований соєвий білок найбільш шкідливим. До ферментованих соєвих продуктів належать: темпе, місо, та натто. Як буде зазначено нижче, здебільшого наявні дані не підтверджують того, що ферментовані соєві продукти корисніші за традиційні (як тофу та соєве молоко). Та велика частина досліджень сої свідчить про користь ізольованого соєвого білка. 

В Сполучених Штатах цілі соєві боби зазвичай споживаються у вигляді едамаме, темпе або “соєвих горішків”. Багато видів соєвого м’яса, але не всі, а також текстурований соєвий білок - зроблені з соєвого білкового концентрату або ізольованого соєвого білка. Turtle Island, виробник Tofurky, використовує пресований тофу для створення свого соєвого м’яса.

Корисні властивості сої

Я не маю наміру детально розбирати корисні властивості сої у даній статті. Але, так як вони мусять бути прийняті до уваги, я коротко зроблю коротенький огляд.

Зниження рівня холестерину

Огляд шести мета-аналізів зв’язку сої та рівню холестерину від 2006 року дав наступний висновок: “Загалом, систематичні огляди показують, що [дієта, яка включає ізольований соєвий білок із] приблизно 90 мг ізофлавонів на день помірно знижує рівень ЛПНЩ холестерину (біля 5%), не демонструючи виразного впливу на тригліцериди або ЛПВЩ холестерин.” [125]

Рак простати

Метааналіз зв’язку сої та раку простати від 2009 року засвідчив, що соя у найвищих категоріях споживання у порівнянні з найнижчими була асоційована із статистично значущим, 26%-м зниженням ризику раку простати (0.74, 0.63-0.89) [1]. Під час окремого аналізу, дослідження неферментованих соєвих продуктів показали зниження ризику на 30% (0.70, 0.56-0.88), а ферментовані соєві продукти не показали асоціації зі зниженим (або підвищеним) ризиком раку простати. Варто зазначити, що найвищі категорії вживання у цих дослідах зазвичай доволі малі, і більшість з них не перевищує однієї порції на добу.  

Симптоми менопаузи

У 2009 році в статті з 8-го міжнародного симпозіуму присвяченого ролі сої у покращенні здоров’я та попередженні і лікуванні хронічних хвороб, було зазначено, що вживання харчових добавок з соєвими ізофлавонами, які містять принаймні 15 мг геністеїну у добовій дозі, дає стабільний ефект у зниженні інтенсивних клімактеричних припливів [126]. Менша доза геністеїну не дає таких переваг і є причиною того, що минулі огляди, наприклад метааналіз 2006 року [5], надали змішані результати.

Смертність від усіх причин

Мета-аналіз 23 проспективних досліджень, проведений у 2019 році, виявив значний зворотний зв'язок між споживанням сої та смертністю від усіх причин [137]. Крім того, більш високе споживання соєвого ізофлавону було пов'язане зі зниженням смертності від усіх причин на 10% [137].

Споживання в Азії

У Японії та Китаї нижчі показники серцевих захворювань та багатьох видів раку, ніж на Заході. Деякі люди стверджували, що це може бути пов'язано з соєю в раціоні. У відповідь соєві супротивники часто зазначали, що традиційний азіатський рівень споживання сої набагато нижчий ніж прийнято вважати. Типові рівні споживання сої у Азії різняться між країнами та районами. У Японії та Шанхаї в Китаї середній рівень споживання становить близько 1,5 порції на день, але багато людей споживають в середньому дві або більше порції на день. Близько половини сої, що їдять в Азії, не ферментована.

Нижче наведено огляд споживання сої в різних країнах Азії, на основі документу авторів Месіна та ін. від 2006 р. “Прогнозований рівень споживання соєвого білка та ізофлавонів дорослими у Азії” [116].

Японія

Показник доступності їжі за даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) свідчить про те, що денний обсяг споживання соєвого білка на душу населення у Японії між 1961 та 2002 рр. залишався незмінним і коливався від найвищого 9,7 г/день у 1961 р. до найнижчого 8,4 г/день у 1977р. 

Японське Національне Опитування з питань харчування продемонструвало, що обсяг споживання сої залишався майже незмінним після 1960 р. і становив близько 65 г/день. Тим не менш, 65 г/день забезпечує близько 6,5 г соєвого білка, що приблизно на 25% нижче за оцінку ФАО. Загальний обсяг споживання соєвих продуктів дорослими японцями у віці 60-69 років становить 91,7 г/день, приблизно на 50% більше за середній обсяг споживання японського населення.

За результатами нещодавно проведених опитуваннях жителів Японії, які повідомили про споживання соєвого білка, денний обсяг споживання соєвого білка для дорослих жінок склав від 6,0 до 10,5 г/день, а для чоловіків - від 8,0 до 11,3 г/день. Середній обсяг споживання ізофлавонів за результатами опитувань про частоту споживання склав від 22 до 54 мг на день, а два японських дослідження показали, що приблизно 5% дорослих споживають аж по 100 мг ізофлавонів на день. Три дослідження показують, що верхній рівень (на відміну від середнього) обсягу споживання соєвого білка варіюється від 16 до 18 г/день. 

Одне дослідження засвідчило, що обсяг споживання ізофлавонів у суб’єктів, що проживають у сільській місцевості, подібний до того, що був вирахований для міських жителів.

Китай

Жінки у китайському місті Шанхай споживають сою приблизно у такій же кількості, як і в Японії - близько 9-10 грамів соєвого білка на день. Обсяг споживання ізофлавонів коливався між 33 та 41 мг/день у трьох дослідженнях. 

Дослідження з Гонконгу показали, що у дорослих жінок обсяг споживання соєвого білка складає 4,9 г/день (2000 рік) та 7,9 г/день (2003 рік). Обсяг споживання ізофлавонів коливався між 6 та 30 мг/день у чотирьох дослідженнях. Одне дослідження показало, що верхній квартиль жінок споживає 19 г соєвого білка на день. 

Існують дані, які свідчать про те, що люди в інших районах Китаю можуть вживати значно менше сої, оскільки середній показник загальної кількості споживаних соєвих блюд у Китаї за період з 1990 по 1998 рр становив лише 17,8 г/день, що означає рівень споживання ізофлавонів ≤ 10 мг / день.

В одному дослідженні було встановлено, що серед китайських жінок споживання соєвого молока, тофу та інших оброблених соєвих продуктів становить 81% від загального обсягу споживання соєвого білка.

Сінгапур

Два дослідження в Сінгапурі, 2000 та 2002 років, показують порівняно низькі (≤ 5,1 г/день) рівні споживання соєвого білка. Одне з цих досліджень показало обсяг споживання ізофлавонів на рівні 16 мг/день, інше не досліджувало цей показник.

Корея

У 2000 році було встановлено, що денний обсяг споживання ізофлавонів серед корейських жінок у віці 35-60 років становить 24,4 ± 25,1 мг/день. Рівень споживання у жінок до і після менопаузи був 21,8 та 30,1 мг/день, відповідно. За даними Корейського національного опитування домогосподарств, середній денний обсяг споживання ізофлавонів у осіб, що живуть у великих містах (15,1 мг), був майже ідентичним до обсягу споживання у осіб, які живуть у сільській місцевості (15,2 мг).

Ферментація

У Японії та Китаї неферментовані продукти забезпечують приблизно половину загального обсягу споживання сої. У Шанхаї практично вся соя не ферментована.

Рак молочної залози

Резюме: Переважна більшість доказів свідчить про те, що соя має нейтральний або захисний ефект по відношенню до рака молочної залози, у тому числі для жінок, у яких раніше було діагностовано естроген-рецептор позитивний рак молочної залози (пухлини, що стимулюються контактом із естрогеном). Це свідчення в основному дійсне за умови споживання двох порцій сої на день або менше.

Рак молочної залози - огляди

У своїй статті "Соя і ризик раку: поради наших експертів" Американське онкологічне товариство зазначає, що на сьогоднішній день наукові дані не вказують на небезпеку вживання сої для людей:

Наразі дані не вказують на будь-яку небезпеку вживання сої для людей, а користь для здоров'я, схоже, переважає будь-який потенційний ризик. Насправді, з'являється все більше доказів того, що вживання традиційних соєвих продуктів, таких як тофу, темпе, едамаме, місо і соєве молоко, може знизити ризик розвитку раку молочної залози, особливо серед азійських жінок. Соєві продукти є чудовим джерелом білка, особливо коли вони замінюють інші, менш корисні продукти, такі як тваринні жири, червоне або перероблене м'ясо. Соєві продукти пов'язані з нижчими показниками серцевих захворювань і навіть можуть сприяти зниженню рівня холестерину.

У своєму огляді від 2010 року Hilakivi-Clarke et al. підсумували дані про зв’язок сої та раку молочної залози [40]:

Проаналізовані результати показують, що жінки, які споживають помірні кількості сої протягом усього життя, мають менший ризик виникнення раку молочної залози, ніж жінки, які не вживають сою; однак, цей захисний ефект може походити від споживання сої на ранньому етапі життя. Ми також розглянемо літературу, присвячену потенційним ризикам вживання геністеїну людьми, що пережили рак молочної залози.

Висновки, отримані в ході двох нещодавніх досліджень на людях, показують, що дієта із помірним вмістом цього ізофлавону не збільшує ризик рецидиву раку молочної залози у жінок на Заході, а ті, хто пережив рак молочної залози у Азії, демонструють кращі тенденції, якщо продовжують споживати сою.

Мета-аналізи раку молочної залози

Мета-аналіз "доза-відповідь" 23 проспективних досліджень із загальною кількістю 330826 учасників, проведений у 2019 році, показав, що як соєвий білок, так і соєві ізофлавони позитивно впливають на смертність від раку молочної залози [137]. Збільшення споживання соєвих ізофлавонів на 10 мг/день асоціювалося зі зниженням ризику смертності від раку молочної залози на 9%, а збільшення споживання соєвого білка на 5 г/день асоціювалося зі зниженням смертності від раку молочної залози на 12% [137].

Рак молочної залози - ретроспективні дослідження

У ретроспективних дослідженнях раціони в минулому (відновлені за згадками) людей із раком молочної залози порівнювалися з раціонами тих, хто раку не мав. Ретроспективні дослідження дешевші та швидші, ніж проспективне спостереження за людьми (спрямоване із теперішнього часу у майбутнє), але вважаються менш надійними через неточності у згадування минулих способів харчування.

Загалом вони окреслюють ідеї того, які взаємозалежності можна вивчати надалі. Тим не менш, знахідки ретроспективних досліджень довели, що соя має нейтральний або позитивний ефект щодо захисту від раку молочної залози.

Каліфорнійсько-Гавайське азіатсько-американське дослідження (2009)

Це дослідження вивчало вплив сої на дітей [18]. Верхня третина жінок за кількістю споживання сої у дитинстві, підлітковому та дорослому віці мала нижчий ризик раку молочної залози, ніж жінки, що знаходилися у нижній третині, із найсильнішим та найстабільнішим ефектом у тих, хто споживав сою у дитинстві. Автори зазначили, що “Соя може бути пов’язаним із гормонами фактором раннього впливу, що має ефект на захворюваність раком молочної залози.” 

Дослідження Науково-дослідного інституту раку Айчі, Японія (2008)

Це японське дослідження типу “випадок-контроль” від 2008 року виявило, що споживання сої має зв’язок із значно зниженим ризиком естроген-рецептор позитивного раку молочної залози [8]. Для верхньої третини ризик був 0.74 (0.58 - 0.94).

Nishio et al (2007) підсумували результати згаданих ретроспективних досліджень [17]:

"…сім досліджень продемонстрували відсутність асоціації [між соєю та раком молочної залози], одне дослідження виявило захисні ефекти, шість досліджень показали захисні асоціації тільки для жінок до настання менопаузи, та одне дослідження виявило [захисні] асоціації лише для жінок після настання менопаузи."

Обсерваційні дослідження за участі жінок, що спочатку не мали раку молочної залози

На початку звичних обсерваційних досліджень об’єктами вивчення стають вочевидь здорові люди, яких проспективно спостерігають без будь-яких клінічних втручань. Обсерваційні дослідження зв’язку сої та раку молочної залози можна поділити на дві групи - ті, що проводилися на сукупностях людей з дуже низьким обсягом споживання, та ті, що проводилися на людях із вищим обсягом. 

Дослідження груп із дуже низьким обсягом споживання надають не багато даних та доказів. З 2001 було проведено шість обсерваційних досліджень за участі таких груп. Одне з них, EPIC-Норфолк (2004), знайшло асоціацію між соєю та раком молочної залози, але обсяг споживання сої був таким малим, що знахідку швидше за все можна приписати випадковій вдачі.  

EPIC-Норфолк, Фітоестрогени (2010)

У Європейському проспективному дослідженні раку та харчування (EPIC), розділ “Норфолк”, вимірювався вміст фітоестрогенів у всій їжі (не тільки сої) та порівнювалися обсяги споживання із частотою захворювань на рак молочної залози [19]. Дослідження не знайшло асоціації між фітоестрогенами та раком молочної залози.

Французька Когорта (2006)

Жінок спостерігали з 1990-1991 до липня 2002. Не було знайдено залежності між споживанням ізофлавонів та раком молочної залози. Обсяг споживання ізофлавонів був надзвичайно низький - у групі з найвищим показником він становив від 0.03 до 0.1 мг/день [25].

EPIC-Норфолк (2004)

У рамках EPIC-Норфолк проводилося вкладене дослідження типу  “випадок-контроль”, в якому вимірювався обсяг споживання ізофлавонів та ризик раку молочної залози. Жінок-учасників набирали з 1993-1997гг та спостерігали до липня 2001г [20]. Обсяг споживання ізофлавонів був дуже низьким, із середнім показником 0.4 мг/день. Вміст ізофлавонів у сечі та сироватці крові (виміряний на початку дослідження) порівнювався із частотою захворювання на рак молочної залози.

Вживання екволу та даїдзеїну було асоційовано із статистично значущим підвищеним ризиком розвитку раку молочної залози. Це єдина проспективна знахідка, у якій соя була асоційована із підвищеним ризиком раку молочної залози; зважаючи, що обсяг споживання сої був настільки малим, це, скоріше за все, аномалія.

Нідерланди (2004)

Це дослідження не знайшло асоціації між обсягом споживання сої та раком молочної залози. Обсяг споживання сої був дуже малим, 4,9 г соєвих продуктів на день у вищій чверті [29].

Каліфорнійське дослідження вчителів (2002)

Це дослідження, що проводилося у Лос-Анджелесі, не знайшло асоціації між споживанням сої та раком молочної залози, але воно мало лише два роки спостереження, та обсяг споживання ізофлавонів становив лише 2 мг/день для 80-го процентиля - це усього лиш частка від добової порції [28].

Нідерланди (2001)

Це вкладене дослідження типу “випадок-контроль” встановило, що рівні геністеїну у сечі, що були виміряні за 1-9 років до настання постменопаузного раку молочної залози, не мають асоціації із ризиком захворювання [27].

Обсерваційні дослідження із більшим обсягом споживання сої

Серед досліджень, що були проведені на групах із більшим обсягом споживання сої (приблизно одна-дві порції на добу як типовий верхній обсяг споживання), Сингапурсько-Китайське дослідження здоров’я [21], Шанхайське дослідження жінок [22] [23], та дослідження Японського громадського центру здоров’я [26] засвідчили, що підвищений обсяг споживання сої асоційований зі зниженим ризиком раку молочної залози. Японське спільне когортне дослідження [17] та Японське дослідження тривалості життя [30] асоціації не знайшли. 

Європейське проспективне дослідження раку-Оксфорд, EPIC-Оксфорд [24], у якому приймало участь багато вегетаріанців, також не знайшло асоціації, але це може бути пов’язано із тим, що захисні властивості сої проявляються виразніше під час розвитку тканини молочної залози у підлітковому віці, в той час як західні вегетаріанці часто розпочинають перехід на цю дієту будучи дорослими.

Сингапурсько-Китайське Дослідження Здоров’я (2010)

Цей звіт Сингапурсько-Китайського Дослідження Здоров’я дещо відрізняється (від звіту 2008 року нижче) тим, що тут вивчалися дієтичні моделі, а не просто обсяг споживання сої [21]. Були дві моделі харчування, які раніше були визначені як притаманні жінкам у Азії: “овочі-фрукти-соя” та “м’ясо-дім сам”. Жінок-учасниць набирали з 1993 по 1998 рік, середній вік становив 55 років, і їх спостерігали до 2005.

Жінки, чий спосіб харчування був ближчий до моделі “овочі-фрукти-соя” мали нижчий ризик захворювання на рак молочної залози, але цей результат обмежувався жінками, що пройшли менопаузу на момент початку дослідження. Існували також статистично незначущі тенденції до зменшення ризику виникнення естроген-рецептор позитивного раку при вживанні таких варіантів: сої та ізофлавонів; фруктів; овочів; овочів-фруктів-сої. 

Шанхайське дослідження жінок (2009)

Шанхайське дослідження жінок (SWS) встановило, що серед жінок, які не пройшли менопаузу, підвищений обсяг споживання сої асоціюється з нижчим ризиком раку молочної залози [23]. Обсяг споживання соєвого білка 16 г/день був асоційований із зниженням ризику на майже 60% у порівнянні із найнижчим обсягом - 3,5 г соєвого білка на день або менше.

SWS також проводили опитування щодо вживання сої у підлітковому віці (за згадками опитуваних) та встановили, що воно має зв’язок зі зниженим ризиком передменопаузного раку молочної залози.

Сингапурсько-Китайське дослідження здоров’я (2008)

Жінок-учасниць набирали з 1993 до 1998 року та спостерігали до кінця 2005 [22]. Їх розділили на дві групи: ті, що їдять менше 10,6 мг ізофлавонів на 1000 калорій, та ті, що їдять 10,6 мг або більше. Жінки у другій групі мали менший ризик захворювання на рак молочної залози (0.82, 0.70-0.97). При поділі на пре- та постменопаузних лише останні мали менший ризик (0.74, 0.61 - 0.90). Жінки у постменопаузному віці, які вживали більше сої, мали менший ризик захворювання на естроген-рецептор позитивний рак молочної залози (0.67, 0.49–0.91).

Автори зазначили, що “в Сингапурсько-Китайській дієті існує сім типових соєвих продуктів і усі вони неферментовані.”

EPIC-Оксфорд (2008)

У дослідженні EPIC-Оксфорд протягом 7.4 років спостерігалися 37,600 британських жінок, 31% з яких були вегетаріанками [24]. Не було помічено різниці у ризику захворювання на рак молочної залози між групами з великим обсягом споживання ізофлавонів (у середньому 31,6 мг/день) та малим обсягом (0.2 мг/день). Також не було знайдено значущих залежностей при поділі учасниць на групи за ознакою: до та після настання менопаузи.

Японське спільне когортне дослідження (2007)

Японське спільне когортне дослідження не знайшло кореляції між вживанням тофу, варених соєвих бобів, або місо супу та ризиком раку молочної залози [17].

Японський громадський центр здоров’я (2003)

Дослідження раку та серцево-судинних захворювань Японського громадського центру здоров’я встановило, що люди з верхньої чверті за обсягом вживання геністеїну (24 мг/день) мали у два рази нижчий ризик виникнення раку молочної залози у порівнянні із найнижчою групою з обсягом 7 мг/день [26]. Ті, хто вживав найбільше соєвих продуктів (“майже щодня”), не мали меншого ризику у порівнянні із тими, хто вживав найменше (“менше 2 разів на тиждень”). При подальшому аналізі свідчення про захисні властивості ізофлавонів обмежили постменопаузними жінками, для яких у найвищий категорії за обсягом споживання ізофлавонів ризик був нижчий на 68%. 

Дослідження тривалості життя, Японія (1999)

Когорта дослідження тривалості життя у Хіросімі та Нагасакі не знайшла асоціації між тофу, місо та ризиком раку молочної залози. Найбільший обсяг споживання становив 5 або більше порцій на тиждень [30].

Виживання при раку молочної залози та рецидиви

Дослідження жіночого здорового харчування та способу життя (WHEL, 2011) - це рандомізоване контрольоване дослідження високого вмісту фруктів-овочів-клітковини та низькожирового дієтичного втручання для тих, хто подолав рак молочної залози на ранніх стадіях [121]. Середній період спостереження становив 7,3 років з моменту зарахування у програму. Обсяг вживання сої вимірювали після діагностики (у середньому 2 роки, діапазон: від 2 місяців до 4 років) з використанням анкети частоти вживання продуктів, яка містила окремі розділи "Замінники м'яса (такі як тофу, вегетаріанські бургери)” та "Соєве молоко", а також можливість додавати інші соєві продукти та добавки.

Обсяг споживання ізофлавонів (маркер для сої) не виявив зв’язку із ризиком рецидиву незалежно від рецепторного статусу та використання Тамоксіфену. Не було помічено значного підвищення або зниження ризику на будь-якому із рівнів обсягу споживання. Ризик смерті мав тенденцію до зниження при підвищенні обсягу споживання ізофлавонів (Значення р для тенденції = 0.02). Жінки з найвищими рівнями прийому ізофлавонів в дієті (>16,3 мг/день ізофлавонів; що дорівнює щонайменше 1/2 стакану соєвого молока або 2 унції тофу) мали незначне зниження ризику смерті - 54% в порівнянні з найнижчою однією п'ятою споживання сої.

Автори стверджують:

“Наше дослідження - це третє епідеміологічне дослідження, в якому повідомляється, про те, що немає несприятливого впливу соєвих продуктів на прогноз раку молочної залози. Ці дослідження, взяті разом, і які відрізняються за етнічним складом (два з США та один з Китаю), а також за рівнем та типом споживання сої, забезпечують необхідні епідеміологічні дані, згідно з якими практикуючим лікарям більше не потрібно відмовляти від споживання сої жінок, у яких діагностовано рак молочної залози.”

Щодо інших досліджень, одне з яких проводилось онкологічним шпиталем при медичному університеті у Гарбіні, Китай (2010) [31], Шанхайське дослідження виживання при виявленні раку молочної залози (2009) [11] та дослідження раку молочної залози, які проводились у Лонг Айленді (2007) [32]. Завдяки цим дослідженням виявлено, що соя асоційована з меншим ризиком раку молочної залози або смертю в деяких підгрупах. Ні ці, ні Шанхайські дослідження раку молочної залози (2005) [33] або епідеміологічні дослідження життя після раку, проведені у Північній Каліфорнії та Юті (2009) [34] не виявили статистично значуще зростання ризику рака молочної залози, включно серед жінок з естроген-позитивним раком молочної залози [11] [33] [34].

Тканина молочної залози та забір аспірату із сосків

Аспірат з соска, не пов’язаний з лактацією, може вказувати на загрозу появи раку молочної залози, хоча дані змішані, і, ймовірно, найважливішим є те, чи присутні певні типи клітин в аспіраті [129].

Було проведено три дослідження, які оцінюють вплив сої на аспірацію з соска. Одне з них було проведено на жінках, у яких було діагностовано рак молочної залози, і було виявлено збільшення аспірації через два тижні при вживанні сої у великій кількості, хоча збільшення проліферації клітин молочної залози не було [35].

При довгострокових дослідженнях, які проводились протягом шести місяців, у жінок без діагнозу «рак молочної залози», в одному дослідженні було виявлено збільшення аспірації з сосків у жінок при вживанні великої кількості сої - 45 мг ізофлавонів на добу (при чому не було створено плацебо-групи) [37].

В іншому дослідженні не було виявлено ніякого збільшення аспірації з сосків на дієті з високим вмістом сої (2 порції на день) у порівнянні з невеликою кількістю вживання сої (<3 порції на тиждень) [129]. У цей час з'ясовується, що існує невелике занепокоєння щодо сої та аспірації з сосків, коли соя споживалась у кількості до двох порцій на день.

У двох інших дослідженнях тканин молочної залози не було виявлено ніякої різниці між групами з високим та низьким рівнями споживання сої [38] [39].

Щитовидна залоза

Резюме. Майже кожен, хто має джерело йоду, може без остраху харчуватися соєю, не ризикуючи мати проблеми зі щитовидною залозою. Хоча, більшість досліджень, які вимірювали функцію щитовидної залози і споживання сої, не виявили жодних проблем, в дослідженні 2011 року [78] у людей з субклінічним гіпотиреозом виявлена ​​підвищена швидкість прогресування до відкритого гіпотиреозу. Таким людям було б розумно обмежити споживання сої. Люди з явним гіпотиреозом, які суттєво змінюють споживання сої, можливо, повинні поговорити зі своїм лікарем про коригування їх синтетичних препаратів для щитовидної залози.

Вступ

Щитовидна залоза виробляє гормони, трийодтиронін (Т3) і тироксин (Т4), які регулюють обмін речовин. Тиреоїд-стимулюючий гормон (ТСГ), вироблений переднім гіпофізом, збільшується у відповідь на потребу організму в більшій кількості Т3 або Т4.

Ізофлавони в сої можуть пригнічувати пероксидазу щитовидної залози (ПЩЗ) [77], фермент, який бере участь в синтезі тиреоїдних гормонів. Це відбувається, головним чином, коли у людини спостерігається дефіцит йоду. Якщо не перевірятися, це може привести до гіпотиреозу і навіть збільшеною щитовидній залозі, відомої як зоб.

Огляди

У своїй оглядовій статті 2006 року Мессіна і Редмонд пишуть [77]: 

“Наявність вагоміших (переконливіших) доказів клінічних випробувань за участю здорових дорослих чоловіків і жінок вказує на те, що ані соєвий білок, ані ізофлавони не роблять негативного впливу на функцію щитовидної залози. Як зазначалося, побічні ефекти, про які повідомляється в одному з японських досліджень [Клініка щитовидної залози Ішізука, [67]], біологічно неправдоподібні і контрастують з результатами 13 інших досліджень.

Таким чином, незважаючи на їх здатність [інгібувати пероксидазу щитовидної залози] in vitro та in vivo у гризунів, ізофлавони, як виявляється, не викликають аномалій тиреоїдного гормону у осіб з еутиреозом [люди з генетично нормальною функцією щитовидної залози]. Незважаючи на це, вважаються виправданими додаткові дослідження, спрямовані на визначення того, чи пов’язане зі споживанням сої подальше пригнічення функції щитовидної залози у осіб з уже існуючим субклінічним гіпотиреозом.”

Мессіна та Редмонд також зазначають, що соя може перешкоджати поглинанню синтетичного тиреоїдного гормону.

У своїй оглядовій статті за 2002 рік Догердж і Шехан пишуть [76]:

“Дефіцит йоду є причиною появи проблем у літніх американців.

Споживання йодованої солі, головного джерела харчового йоду, може зменшуватися за бажанням або внаслідок необхідності зменшити можливий гіпертонічний ефект високого споживання солі. Дані, представлені тут, дозволяють припустити, що літні жінки повинні знати про можливі проблеми з щитовидною залозою, які виникають внаслідок споживання соєвих продуктів. У жінок після менопаузи, які споживають велику кількість соєвих продуктів, може бути підвищений ризик.”

Основні дослідження

Королівська лікарня у м. Халл, Великобританія (2011)

Це дослідження було проведено на пацієнтах з субклінічним гіпотиреозом (визначається як: ТСГ від 5 до 15 міліМО/літр; нормальний діапазон становить 0,5-4,7 міліМО/літр [0.5–4.7 mU/liter]) [78]. [МО=масова одиниця, mass Unit]

Це було рандомізоване, подвійне сліпе, перехресне дослідження 60 пацієнтів (8 чоловіків, 52 жінки) у віці від 44 до 70 років. Два досліджуваних періода тривали вісім тижнів кожен і там використовували 30 г соєвого білка, який забезпечував або 2 мг ізофлавонів, або 16 мг ізофлавонів з 8-тижневим періодом відміни між ними. Споживання ізофлавонів в кількості 2 мг на день є типовим для західних популяцій, тоді як 16 мг є типовим для вегетаріанців. Суб'єкти мали нормальний рівень йоду (> 100 мкг/л).

Після фази з 16 мг ізофлавонів у шести жінок розвинувся виражений гіпотиреоз, в той час він не розвинувся ні в кого після фази з 2 мг ізофлавонів. Виражений гіпотиреоз виявився постійним без відкату до початкового стану після припинення вживання ізофлавонів, хоча для того, щоб цілком визначити це, треба було повністю виключити вживання гормону щитовидної залози протягом певного періоду, що вони не зробили. Основна причина незрозуміла, хоча прискорення основного аутоімунного процесу - це можлива причина.

Автори стверджують:

“У проспективному дослідженні, присвяченому спонтанному перебігу гіпотиреозу у жінок, швидкість прогресування субклінічного гіпотиреозу до вираженого гіпотиреозу становила 5,6%/рік.

Екстраполюючи дані цього восьмитижневого дослідження, з метою отримати швидкість прогресування на рік, очікувалося, що наша досліджувана група прийде до вираженого  гіпотиреозу з 3,36 випадків на рік; це означає, що стандартне відношення ризику становить 3,6 (95% довірчий інтервал = 1.9, 6.2), тобто в цьому дослідженні додавання 16 мг фітоестрогену викликало 3-кратне збільшення прогресії від субклінічного до вираженого гіпотиреозу… Наразі немає даних для визначення ефекту більш тривалого періоду впливу цього на функцію щитовидної залози, з вірогідністю появлення в результаті більш вираженого гіпотиреозу, або може відбутись стабілізація, або функція щитовидної залози може покращитись при її адаптації  до навантаження фітоестрогенами.”

Автори роблять висновок, що жінкам-вегетаріанкам із субклінічним гіпотиреозом може знадобитися ретельний контроль. 

Добрими новинами було те, що висока ізофлавонова фаза викликала значне зниження артеріального тиску, c-реактивного білка та резистентності до інсуліну. Слід також зазначити, що це лише одне дослідження, якого досить рідко достатньо, щоб вважати питання вирішеним.

Другорядні дослідження

Наведені нижче дослідження в першу чергу не розглядали функцію щитовидної залози, її вимірювали під час вивчення інших аспектів впливу сої.

Дослідження, які не показали впливу на гормони щитовидної залози, вивчали такі ситуації:

• 54 мг/день генистейна для жінок після менопаузи протягом 3 років [13]

• 76 мг/день ізофлавонів для жінок після менопаузи протягом 2 років [75]

• 10 мг/день екволу для жінок після менопаузи протягом 1 року [63]

• 90 мг/день ізофлавонів для жінок після менопаузи протягом 6 місяців [60]

• 65 мг/день ізофлавонів для чоловіків та жінок протягом 3 місяців [69]

• 48 мг/день ізофлавонів для дітей протягом 2 місяців [66]

• 62 мг ізофлавонів для чоловіків протягом 2 місяців [68]

• 54 мг/день ізофлавонів для жінок після менопаузи протягом 7 тижнів [71]

Дослідження впливу сої на синтез білків печінкою не виявив ніякого впливу на щитовидний зв'язуючий глобулін (ЩЗГ) після вживання 118 мг ізофлавонів на добу жінками після менопаузи протягом 3 місяців [72].

Наступні дослідження показали незначні зміни для гормона щитовидної залози, але, вважається, що це не мало фізіологічного значення:

• 90 мг/день ізофлавонів для жінок після менопаузи протягом 6 місяців [73]

• 132 мн/день ізофлавонів для жінок після менопаузи протягом 3 місяців [70]

• 128 мг/день ізофлавонів для жінок в пременопаузі та після менопаузи протягом 3 місяців [61]

• 40 мг/день ізофлавонів для жінок в пременопаузі протягом 1 місяця [74]

• 140 г/день соєвих бобів для студенток протягом 1 тижня [65]

Під час одного дослідження, в якому чоловіки вживали 50 г/день соєвого білка протягом 4 тижнів, було виявлено, що Т4 змінився з початкового рівня, але не відрізнявся від значень з групи плацебо [64].

Нарешті, під час одного дослідження було виявлено, що 30 г/день маринованих соєвих бобів не змінюють рівень гормонів щитовидної залози, але у половини пацієнтів це призвело до виникнення зобу. 

Дитячі харчові суміші

І Національний інститут здоров'я (NIH), і Американська академія педіатрії (AAP) вважають соєві суміші безпечними для часно народжених (доношених) народжених дітей.

ААП особливо рекомендує соєві суміші тим, хто розглядає вегетаріанське або веганське харчування як основне для вчасно народжених (доношених) немовлят [147].

У 2009 році Центр оцінки ризиків для репродуктивної функції людини Національної програми токсикології при Національному інституті здоров'я США скликав групу експертів для оцінки соєвих сумішей для немовлят. Оцінивши наявні наукові дані, група дійшла висновку, що існує "мінімальне занепокоєння щодо несприятливого впливу на розвиток немовлят, яких годують соєвими сумішами для немовлят" [145]. У 2010 році Рада наукових консультантів Національної програми з токсикології NIH проголосувала на підтримку цього висновку [146].

Дослідження впливу соєвої дитячої суміші на здоров'я

Різноманітні дослідження вивчали здоров'я людей, яких годували соєвими сумішами в дитинстві. Дослідження включають:

• Три випадки дослідження немовлят із зобом у 1960 р. До того як соєву суміш почали збагачувати йодом [80].

• Дослідження "випадок-контроль" 1990 року виявило кореляцію між прийомом соєвих сумішей у дитинстві та діагнозом аутоімунного захворювання щитовидної залози в дитинстві [81], але дослідження не контролювало я параметр схильність до алергії, яка часто є причиною прийому дітьми соєвих сумішей і яка також може призвести до аутоімунного захворювання щитовидної залози [82].

• В 2001 році під час дослідження молодих чоловіків та жінок, що вживали соєві дитячі суміші, коли були немовлятами, не знайшлося причин для хвилювання щодо щитовидної або репродуктивної функції, хоча у жінок спостерігалися деяке збільшення тривалості циклу та збільшення дискомфорту під час менструальної кровотечі [95].

• Перехресне дослідження 2008 року виявило кореляцію між вживанням соєвих сумішей дівчатами раннього віку і більшою кількістю тканини молочних залоз у віці 2 років [93]. Хоча це викликає занепокоєння, найактуальніше на сьогоднішній день дослідження, проведене у 2008 році методом "випадок-контроль", не виявило підвищеного ризику раку молочної залози у дівчаток, яких годували соєвими сумішами [144].

• Під час крос-секційного дослідження 2008 року було виявлено, що дівчата, яких годували соєвою сумішшю, мали більш високий індекс дозрівання, який, на думку авторів, слід розглянути в майбутніх дослідженнях [94].

• Крос-секційні дослідження 2009 року не виявили різниці в рівні статевих гормонів у дітей, яких годували соєвими сумішами  [83].

• Дослідження 2010 року показало, що жінки, які отримували соєві суміші в дитинстві, мали вищий рівень неракової міоми матки, але цей результат не був статистично значущим (RR = 1,25; 95% CI, 0,971-1,61) [92].

• Перехресне дослідження 2017 року показало, що у хлопчиків, яких годували соєвими сумішами, не спостерігалося пригнічення тестостерону в немовлячому віці (як повідомлялося раніше в дослідженнях на тваринах) [141].

• Поздовжнє дослідження 2018 року показало, що дівчатка, яких у дитинстві годували виключно соєвими сумішами, мали вищі індекси дозрівання піхви та матки, але не мали різниці в діаметрі молочних залоз або концентрації гормонів порівняно з тими, хто отримував суміші на основі коров'ячого молока [142].

• Дослідження "випадок-контроль" 2019 року не виявило зв'язку між вживанням соєвих сумішей і віком початку статевого дозрівання [143].

• Ретроспективне дослідження афроамериканських жінок 2019 року показало, що жінки, яких годували соєвими сумішами в дитинстві, частіше повідомляли про помірний/сильний менструальний дискомфорт/біль при "більшості менструацій", але не при "кожній менструації", у ранньому дорослому віці порівняно з жінками, які ніколи не отримували соєвих сумішей [139]. Марк Мессіна, доктор філософії з Інституту соєвого харчування, каже, що досліджень впливу споживання соєвих сумішей на менструальний біль у більш пізньому віці недостатньо, щоб зробити якісь значущі висновки [140].

Харчування передчасно народжених дітей

Американська академія педіатрії не рекомендує соєві суміші для передчасно народжених дітей через дослідження, які показали поганий ріст кісток у передчасно народжених дітей на соєвих сумішах порівняно з сумішами на коров'ячому молоці, призначеними для передчасно народжених дітей.

Існує також занепокоєння, що рівень алюмінію в соєвих сумішах може бути проблемою для немовлят з недорозвиненими нирками, але не для доношених дітей.

Годування немовлят з проблемами щитовидної залози

Згідно з доповіддю Комітету з харчування Американської академії педіатрії від 2008 року:

Споживання соєвих продуктів немовлятами з вродженим гіпотиреозом ускладнює їх лікування, про що свідчить тривале підвищення рівня тиреотропного гормону порівняно з немовлятами, яких не годували соєвими сумішами; автори 2 досліджень запропонували ретельніший моніторинг і можливу потребу в підвищенні дози левотироксину [84].

Когнітивні здібності

Підсумок: Всього проводилось 12 короткострокових клінічних досліджень, присвячених впливу сої на когнітивні функції, і всі дослідження показали, що соя є корисною або нейтральною. Лонгітюдинальне дослідження виявило, що вживання темпе асоціюється з покращенням когнітивної функції. Три доповіді за результатами лонгітюдинальних досліджень асоціювали тофу з погіршенням когнітивної функції в деяких групах, але когнітивна функція збільшилася в іншій групі і була нейтральною врешті. Це, скоріше всього, було викликано змішуванням даних чи неякісними даними. На сьогодні, на підставі сучасних даних досліджень, не має бути багато занепокоєнь щодо споживання сої, у тому числі тофу, в сенсі потенційного ризику зниження когнітивних здібностей.

Довгострокові дослідження

У дослідженні старіння Гонолулу-Азія (2000) серед літніх азійських чоловіків, які живуть на Гаваях, дані про харчування було зібрано один раз на базовому рівні (1965-1967 рр) і ще раз протягом 1971-1974 рр. Потім у 1991-1993 рр. вимірювали когнітивну функцію, також вимірювали розмір мозку у померлих [2].

Само по собі вживання тофу у зрілому віці (контролюючі відсутність інших чинників) пояснило 2,3% змін у психічній когнітивній функції. Лінійна регресійна модель, яка включала лише вік, освіту та історію попередніх інсультів, пояснила 27,8% змін. Після контролю за цими трьома найважливішими чинниками, споживання тофу у зрілому віці залишилось статистично значимим, навіть якщо в результаті цим було пояснено лише 0,8% змін результатів тесту. Незважаючи на це, дослідники стверджують, що “В цій випробуваній групі від 20% до 25% випадків когнітивних порушень, здається, пов’язані зі споживанням тофу у зрілому віці - величина ефекту складає величезне значення для здоров'я людей…”

Після розтину померлих, зменшення розміру мозку було асоційовано зі збільшенням споживання тофу.

У супровідному тексті, Гродштайн та ін, пишіть [41]:

“Очевидно, що ці результати є цікавими, хоча вони повинні вважатися попередніми; відносно мало добровольців, які споживають тофу у великій кількості, і довірчі інтервали навколо оцінок наведеного ефекту мають великий розмір, що вказує на обмежену точність цих результатів … Важливо відзначити, що ми не знаємо, чи тофу сам по собі був причиною цих численних ознак прискореного старіння мозку, або тофу є просто маркером для якого-небудь несприятливого впливу. Наприклад, в цій групі, чоловіки, які споживають тофу у великій кількості (і з більш традиційним харчуванням), більш за все походять з бідних сімей емігрантів і, можливо, страждали від злиднів у дитинстві, що може мати відношення на розвиток мозку та подальшу когнітивну функцію.”

У 2010 році, Хугерворст та ін, посилаються на це дослідження [42]:

“Люди з низьким соціально-економічним статусом, гіпотетично, споживали більше сої (як замінник тваринного протеїну, тому що соя дешевше).”

Проте, низький соціально-економічний статус сам по собі пов'язаний з більш швидким когнітивним занепадом і більш ранішнім початком деменції і, таким чином, міг опосередковувати зв'язок між високим споживанням сої та гіршою функцією пам'яті.

Проект "Каме" (округ Кінг, Вашингтон, 2000) є проспективним дослідженням японців та американців віком 65 річних та старше, які проживають в Окрузі Кінг, штат Вашингтон [53]. 

Когнітивні здібності вимірювалися на початку дослідження та через два роки. Споживання тофу було класифіковано як низьке (<1 разів/тиж), середнє (1-2 разів/тиж) та високе (3+разів/тиж). На початку дослідження, серед жінок, які проходили замісну терапія естрогенами, високе споживання тофу було асоційовано з нижчими когнітивними показниками. Інших статистично значущих відмінностей не було виявлено на початковому етапі, а всі аналізи були скориговані з урахуванням віку, освіти та мови. Після тестування через два роки, споживання тофу не було асоційовано зі швидкістю когнітивних змін у чоловіків, жінок або жінок, які проходили замісну терапію естрогеном.

Дослідження тофу та темпе 2008 року в Індонезії показало, що серед людей у віці від 52 до 98 років споживання темпе було асоційовано з трохи кращими показниками пам'яті [9].

Автори висловили припущення, що темпе може бути корисним для розвитку пам'яті, тому що бактерії, що використовуються в заквасці темпе, Rhizopus oligosporus, виробляють фолат, який, як вважаються, захищає пам'ять. 

Проте, збільшення споживання тофу було пов'язано з трохи гіршими показниками пам'яті (-0,18, р = 0,05).

Автори стверджують, що "за даними кафедр охорони здоров'я в університетах Джакарти та Джокьякарти, формальдегід зазвичай додають до тофу (але не до темпе), щоб зберегти його свіжість. Формальдегід може викликати окисне пошкодження лобної долі мозку та гіпокампальної тканини…” Станом на січень 2011 року індонезійський уряд все ще намагався припинити практику додавання формальдегіду до тофу [43].

У 2010 році ця дослідницька група опублікувала наступний документ  [42]. Це було крос-секційне дослідженням 151 чоловіків та жінок (більшість із попереднього звіту) у віці від 56 років. Було протестовано як негайне, так і відстрочене пригадування.

Середнє та помірне споживання тофу і темпе включало його споживання сім разів на тиждень, починаючи від відсутності споживання до споживання три рази на день. До врахування віку, статі та освіти, темпе та тофу асоціювали з кращим негайним пригадуванням; після коригування за цими параметрами, асоціації вже не були значущими. У групі людей молодше 73 років більш високе споживання тофу було асоційовано з кращим негайним нагадуванням навіть після коригування.

Існує багато теорій про те, чому в цьому дослідженні були наведені висновки, протилежні висновкам їх першого дослідження (одним з них було те, що літні люди, які їли більше тофу, померли), але це свідчить про те, що тофу сам по собі не викликає погіршення когнітивної функції.

У дослідженні 1993 року, проведеному серед каліфорнійських адвентистів сьомого дня (АСД) віком від 65 років та старше, які не споживали м’ясо протягом останніх 30 років, показник ймовірності розвитку слабоумства був приблизно в одну третину від їх звичайних одноліток-м’ясоїдів [58]. 

Хоча споживання сої не порівнювалось із показниками деменції, інше дослідження [59] адвентистів сьомого дня з Каліфорнії показало, що вегетаріанці АСД споживають в середньому 3,5 порції м'ясних замінників на тиждень (які зазвичай містять сою) порівняно з лише 1,4 порціями [соєвих продуктів? - ред.], які споживають їх однолітки, які вживають м’ясо.

Клінічні дослідження

Було проведено безліч короткочасних (тривалість від одного тижня до року) клінічних випробувань щодо сої та когнітивних функцій. Чотири дослідження показали, що соя має переваги порівняно з плацебо [44] [45] [48] [49]. Одне дослідження не виявило зниження когнітивної функції у групі, яка споживала сою, тоді як у плацебо групі зниження було [47]. Чотири дослідження виявили користь сої, але не було групи плацебо [50] [54] [55] [56]. 

Три дослідження не виявили користі сої [51] [52] [57]. У жодному дослідженні не було виявлено, що група плацебо показує кращі результати, ніж група, яка вживає сою, при будь-якому способі вимірювання когнітивних функцій.

Висновок

Короткотермінові клінічні випробування були дуже сприятливими для тестування впливу сої на когнітивні функції. Одне багаторічне дослідження, яке оцінювало інший соєвий продукт, ніж тофу, тобто темпе, виявило захисний ефект у першому аналізі результатів та відсутність впливу після коригування у наступних висновках.

Основною проблемою, здається, є випадки з тофу, який нещодавно робився з використанням формальдегіду в Індонезії, і який був їжею, яку традиційно їдять бідніші та менш освічені люди. Дослідження можна узагальнити наступним чином:

• Вивчення старіння в Гонолулу-Азія, в якому було виявлено, що споживання тофу протягом 1960х та 1970х було асоційовано зі зниженням когнітивних здібностей в 1990х [2].

• Індонезійське дослідження літніх людей показало, що тофу було асоційовано з дещо гіршими показниками пам'яті, можливо, через обробку формальдегідом [9]. У наступних роботах виявлено, що тофу було пов'язаний з кращими показниками пам'яті серед молодших пацієнтів [42].

• Проект Каме - у дослідженні старших американців японського походження було виявлено, що спочатку, і лише серед жінок, які проходили замісну терапію естрогеном, споживання тофу було асоційовано з нижчими когнітивними показниками. Ще через два роки тестування цей зв’язок більше не з’являвся [53].

Здається, безпечно припустити, що тофу не має помітного впливу на когнітивну функцію і що ці асоціації обумовлені іншими змінними. Дослідження неазіатів щодо споживання тофу (де воно не може бути пов'язане з нижчим соціально-економічним статусом або формальдегідом) могли б пролити більше світла на цю тему. 

Гексан

Підсумок: існує мало доказів для визначення того, чи є залишки гексану в певному обробленому соєвому м'ясі безпечними протягом тривалого періоду часу споживання такого м’яса, хоча обробка гексаном може бути шкідливою для працівників та навколишнього середовища. Видається розумним купувати більшу частину обробленої сої від компаній, які не використовують екстракцію гексану.

Гексан іноді використовується соєвою промисловістю, щоб відокремити масло від білка в соєвих бобів. Білок потім використовується для соєвого м'яса та інших продуктів, що містять соєвий білковий екстракт. Цей процес неминуче залишає в продуктах деякі залишки гексану.

Інститут “Ріг достатку” (Cornucopia Institute) - це ініціативна група, яка просуває органічне сільське господарство. У листопаді 2010 року вони випустили доповідь “Токсичні химікати: заборонені в органічних речовинах, але звичні в "природному" харчовому виробництві”.

Звіт містить переконливий аргумент, що використання гексану небезпечно для працівників та навколишнього середовища (оцінка цього виходить за рамки цієї статті), і з цих причин краще використовувати соєве м'ясо, оброблене без гексану. На щастя, є доступне соєве м'ясо, в якому не використовується гексан, наприклад, Tofurky, Field Roast, Wildwood, Amy's Kitchen та деякі (хоча і не всі) продукти Boca (посилання). Продукти, сертифіковані як "USDA Organic", виробляються без використання екстракту гексану.

Існує небагато доказів того, що кількість гексану, знайденого в більшості веганських бургерів є шкідливим. Комітет з харчових продуктів і медикаментів США не встановив верхню межу щодо кількості залишків гексану в продуктах харчування, тоді як Європейський Союз забороняє залишки гексану більші, ніж "30 мг/кг [30 частиць/млн.] в знежирених соєвих продуктах, які продають кінцевим споживачам” [118].

Інститут “Ріг достатку” виявив, що деякі соєві інгредієнти мають рівні гексану до 21 част/млн, але не надали детальної інформації про середній рівень гексану, який вони знайшли в будь-яких кінцевих харчових продуктах.

Більше інформації про гексан у соєвих продуктах:

• Гексан в соєвих продуктах - Барклі Веллнесс / 01 Травень, 2012

• Чи містять веганські бургери гексан? - Шерін Йєгтвіг, СМ / Оновлено 07 Лютого 2014

Засвоюваність мінералів

Підсумок: вживання кількох порцій сої в день навряд чи призведе до дефіциту кальцію, цинку, заліза або магнію.

Соєві боби містять фітинову кислоту, також відому як фітат, яка може гальмувати всмоктування кальцію, цинку, заліза та, можливо, магнію. Багато цілих рослинних продуктів містять фітат, але соя містить його найбільше. Хідвеги та Ластіті оцінили вміст фітату у 100 грамах їжі  [97] Дивіться у таблиці 2.

Хоча фітинова кислота має погану репутацію, вона має і певні переваги. У своєму огляді 2002 р. «Мінеральні речовини та взаємодія з фітиновою кислотою: чи це реальна проблема для харчування людини?» Лопес та ін зазначають, що фітати можуть запобігати пероксидації ліпідів, окисленню заліза колоректальної тканини та виникненню каменів в нирках на основі кальцію [98].

Кальцій

Три дослідження на дорослих [99] [100] [101] показали, що показники всмоктування кальцію з сої були такими ж, як і для коров'ячого молока. В одному з досліджень, яке проводилось на китайських хлопчиках, було виявлено, що кальцій з соєвого молока всмоктується на 43%, тоді як кальцій з коров'ячого молока всмоктувався на 64% [[109], див. Табл. 3].

У дослідженні Університету Вікторії (2010 р.) було виявлено, що у жінок після менопаузи всмоктування кальцію зі збагаченого соєвого молока має бути таким самим, як і з коров'ячого молока [101].

У дослідженні Університету Пердью (2005 р) було встановлено, що кальцій у соєвому молоці, збагаченому карбонатом кальцію, всмоктується з такою ж швидкістю (21%), як кальцій у коров'ячому молоці [100]. Кальцій у соєвому молоці, збагаченому трикальцій фосфатом, всмоктувався з більш низьким відсотком - 18%.

У дослідженні Крейтонського університету (1991), соєві боби, вирощені в різних середовищах для одержання іншого вмісту фітату, використовувались для визначення всмоктування кальцію [99]. Було виявлено, що кальцій з високофітатних соєвих бобів всмоктувався на 31%, тоді як кальцій із соєвих бобів з низьким вмістом фітатів всмоктувався на 41%. Кальцій з молока всмоктувався на 38%.

Соя та кістки

Хоча після мета-аналізу в 2010 р. [3] та 2008 р. [4] було встановлено, що соєві ізофлавонові добавки 82 та 90 мг/добу, відповідно, збільшують мінеральну щільність кісткової тканини у жінок в період менопаузи, в більш пізньому клінічному дослідженні було виявлено невелику користь від вживання 80 або 120 мг ізофлавонової добавки протягом трьох років [6].

Існує безліч доказів того, що соя не шкідлива для кісток; в тому числі про це йдеться у перехресному дослідженні Китайського університету Гонконгу (2003), в якому було встановлено, що жінки, які споживали багато сої (10 г/добу соєвого білка або більше), мали більшу мінеральну щільність кісток, ніж групи, які вживали менше сої [104].

Цинк

Дослідження показали, що цинку з сої всмоктується приблизно від 10% до 20%.

Дослідження у Швейцарії за 2004 рік показало, що видалення фітинової кислоти з пшениці та соєвої муки збільшило поглинання цинку у здорових дорослих з 22,8% до 33,6% [108]. На всмоктування міді це ніяк не вплинуло.

В Таблиці 2 приведені результати вивчення всмоктування у китайських хлопчиків у 2003 році [109]. Показники всмоктування цинку були меншими для соєвого молока, ніж для коров'ячого молока.

У дослідженні Університету Гетеборгу у Швеції (1987 р) виявлено, що додавання молока до страв з м'ясним соусом зменшило всмоктування цинку від 25,2% до 20,7% [110]. Додавання сої до страв з м'ясним соусом знизило всмоктування цинку до 18-20%. Для страв лише з сої всмоктування цинку становило 14-21%.

Залізо

Залізо з рослинних продуктів, як правило, не всмоктується так само добре, як залізо з м'яса. Але всмуктування феритинового заліза (тип заліза в сої) становить близько 30% для людей з низькими запасами заліза, і це високий показник всмоктування. Феритинове залізо становить великий відсоток заліза, виявленого в соєвих бобах - до 90% [127]. Деякі соєві продукти мають непогану кількість заліза, включаючи надтверді види тофу (3,35 мг на 1/2 чашки), едамаме (1,75 мг на 1/2 чашки) та соєві горішки (1,7 мг на 1/4 чашки). Немає підстав турбуватися, що помірна кількість сої може призвести до дефіциту заліза.

Також зауважте, що численні дослідження показали, якщо додавати до їжі вітамін С (приблизно 100 мг), то показники всмоктування заліза з рослинних продуктів значно збільшуються. Я не знайшов ніяких досліджень щодо впливу вітаміну С на засвоєння дорослими заліза з соєвих продуктів, але два дослідження показали, що він значно збільшив поглинання заліза з соєвої суміші для немовлят [114] [115].

Магній

Я не знайшов жодних досліджень, присвячених впливу сої на всмоктування магнію. Фітати, як було показано, зв'язують магній, тому не дивно, якщо магній з сої всмоктується менше, ніж у інших продуктах. Листові зелені овочі, цільні зерна, горіхи та насіння є найкращими джерелами магнію, і люди, що їдять такі продукти, при додаванні кількох порцій сої на день не повинні опинитися під загрозою дефіциту магнію.

Ферментація

У своїй статті 2007 року Хотц і Гібсон стверджують, що ферментація може зменшити кількість фітатів, що зв’язують цинк та залізо в соєвих бобах, і тому вона має збільшувати всмоктування цинку та заліза з ферментованих соєвих продуктів, таких як темпе і місо [111].

Дослідження щодо впливу ферментованих соєвих продуктів на показники всмоктування цинку на людях не проводились, однак в одному дослідженні Університету Вітватерсранда, Південна Африка (1990 р.) було встановлено, що залізо з темпе всмоктується краще, ніж з інших соєвих продуктів, при показниках 10 - 15%; залізо з тофу всмоктувалося в діапазоні приблизно від 3 до 8% [113]. Знову ж таки, швидкість всмоктування рослинного заліза дуже сильно змінюється залежно від поточних запасів заліза в організмі та кількості заліза в їжі, що може призвести до великого діапазону процентів всмоктування.

“Фемінізуючі” властивості сої

Підсумок: Потрібно 12 порцій сої (і, можливо, набагато більше для більшості чоловіків), щоб отримати якісь помітні ефекти фемінізації. Хоча одне епідеміологічне дослідження викликало стурбованість щодо впливу сої на кількість сперми [14], у двох клінічних дослідженнях не було виявлено впливу сої на якість чи кількість сперми [15] [126].

У 2011 році був наданий звіт про те, що 19-річний чоловік-веган, який їв велику кількість соєвих продуктів - достатньо, щоб забезпечити 360 мг ізофлавонів на день, еквівалент рівний приблизно 14 порціям сои  [10]. Він також мав діабет 1го типу. Після того, як протягом року цей чоловік притримувався такого раціону харчування, у нього розвинувся низький рівень вільного тестостерону та еректильна дисфункція. Після припинення харчування соєвими продуктами (і відмови від веганської дієти) його симптоми нормалізувалися протягом року. Не було ніяких причин для того, щоб він перестав бути веганом, можна було просто зменшити або виключити соєві продукти з раціону харчування на деякий час.

У звіті 2008 року є опис 60-річного чоловіка, у якого розвинулася гінекомастія (збільшення молочних залоз у чоловіків) після вживання 3,4 л соєвого молока (еквівалент 12 порцій) на день [123]. Його груди повернулися до нормального стану після припинення вживання соєвого молока.

Гінекомастія - чоловічі груди

На відміну від звітів про випадки, що наведені вище, в дослідженні 2004р. 20 чоловіків з раком простати отримували або 450 мг (кількість, що міститься приблизно на 18 порцій сої), або 900 мг (кількість, що міститься приблизно в 36 порцій сої) ізофлавонів протягом 84 днів [124]. Двоє з чоловіків, які не мали гінекомастію в початковій стадії, і що отримували 900 мг, розвинули легку форму гінекомастії. Один чоловік приймав препарат, який, ймовірно, збільшив гінекомастію. Двоє чоловіків мали клімактеричні припливи, ймовірно, пов'язані з ізофлавонами. Враховуючи дуже велику кількість ізофлавонів, яку вони приймали, це дослідження має пом'якшити побоювання фемінізації у чоловіків, а не викликати тривогу.

Сперма

Епідеміологічне дослідження за 2008 р. показало, що чоловіки, які відвідують клініку з питань фертильності, мають меншу концентрацію сперми, якщо вони їдять більше сої, але кількість сої була дуже мала (≥ 0.3 порції на добу), а частина різниці може пояснюватися більшим об'ємом еякуляту [14]. Два останніх клінічних випробування із використанням 62 мг/день ізофлавонів протягом двох місяців та 480 мг/день ізофлавонів протягом трьох місяців не виявили різниці в кількості сперматозоїдів, концентрації чи рухливості.

Огляд

У своєму огляді 2010 року Мессіна підсумовує іншу частину літератури про сою та характеристики “фемінізації” у чоловіків [122]:

На відміну від результатів деяких досліджень на гризунах, результати нещодавно опублікованого мета-аналізу та опублікованих після того досліджень показують, що ані ізофлавонові добавки, ані соуси, багаті на ізофлавони, не впливають на рівень загального або вільного тестостерону (Т). Подібним чином, практично немає жодних доказів з дев'яти знайдених клінічних досліджень, щодо того, що вживання ізофлавонів впливає на циркулюючий рівень естрогену у чоловіків.

Клінічні дані також вказують на те, що ізофлавони не впливають на параметри сперми або сперматозоїди, хоча було виявлено лише три інтервенційні дослідження, і жодне з них не тривало більш ніж 3 місяці.

Нарешті, результати досліджень на тваринах, що свідчать про те, що ізофлавони підвищують ризик еректильної дисфункції, не застосовуються до чоловіків через різницю в метаболізмі ізофлавонів у гризунів та у людей, та через надмірно високу кількість ізофлавонів, яку отримували тварини. Дані цієї інтервенції вказують на те, що ізофлавони не впливають на “фемінізацію” чоловіків при однаковому, або навіть значно вищому рівні споживання, ніж це характерно для азіатських чоловіків.

Ендометрій

У 2009 році метааналіз п'яти ретроспективних та двох проспективних досліджень показав, що у учасників, які споживали більше сої (приблизно одна порція на добу), зменшився ризик раку ендометрію та раку яєчників, порівняно з учасниками, які споживали менше сої. Два інших дослідження, які тривали три роки, виявили, що ізофлавони сої в кількості 70, 80 і 120 мг на добу не мали негативного впливу на ендометрій.

Проте, одне дослідження з використанням 90 мг ізофлавонів протягом п'яти років (еквівалентне 3,5 порції сої в день) призвело до зростання клітин (хоча і не ракових) ендометрію в деяких осіб. Жінки, що мають ризик раку ендометрію, повинні бути обережними, якщо вживають більше однієї порції сої на день.

Функція яєчників

У статті 2010 р. Венді Н. Джефферсон з лабораторії репродуктивної та вікової токсикології, Національного інституту з досліджень впливу навколишнього середовища на здоров'я, було підсумовано літературу щодо сої та функції яєчників [117]:

“Здебільшого, дослідження, проведені на сьогоднішній день, дозволяють припустити, що раціон харчування, який містить меншу кількість сої, наприклад 1-2 порції сою/д, як частину добре збалансованої дієти, не повинна мати шкідливого впливу на функцію яєчників, в сенсі впливу на овуляції. Ці рівні аналогічні тим, що було виявлено в традиційному азіатському раціоні (10-25 мг/день ізофлавонів), і навіть рівень до 50 мг/день ізофлавонів мало впливає на рівень гормонів, що циркулюють у крові та беруть участь у репродуктивних процесах. Хоча рівні фітоестрогенів, які зазвичай мають соєві продукти, представляють мінімальний ризик для дорослої жінки, жіноча репродуктивна система залежить від гормонів, і фітоестрогени у дуже великої кількості можуть перешкоджати цьому процесу.”

Крім того, в 2009 р. з мета-аналізу п'яти ретроспективних та двох проспективних досліджень було встановлено, що учасники, що споживали більше сої (приблизно одна порція на день) мали знижений ризик раку ендометрію та раку яєчників, порівняно з учасниками з меншим споживанням сої [119].

Фертильність

Крос-секційне дослідження здоров’я адвентистів-2, проведене у 2014 році, показало, що більш високий вміст ізофлавонів був асоційований із збільшенням ризику не завагітніти та не мати дітей [136].

У категорії людей з найвищим споживанням сої > 50 мг/добу (в середньому 79 мг/добу або близько трьох порцій), порівняно з тими, хто мали найнижче споживання сої (в середньому 3,7 мг/добу), на 15% вища вірогідність бути бездітним (1.15, 1.02-1.29). Цей висновок був скорегований за віком, рівнем освіти та сімейним статусом.

Автори не розрізняли мимовільну та добровільну бездітність.

Це питання вимагає подальшої уваги, але, враховуючи, що це крос-секційне дослідження, а результати були досить слабкими, маловірогідно, що ізофлавони викликають бездітність.

Глутамат

Ізольований соєвий білок, за чутками, має надзвичайно великі обсяги глутамату натрію (це не так), і глутамат натрію, у свою чергу, за чутками, є ексайтотоксином (в випадках у нашому звичайному житті - це не так), що знищує клітини мозку. Я обговорюю цю тему в деяких публікаціях блогу JackNorrisRD.com (посилання).

Гіпоспадія

Підсумок: У двох дослідженнях перевіряли споживання сої та ризик гіпоспадії. Також не було виявлено статично значущого ризику при збільшенні споживання сої. Схоже, що інші фактори, крім сої, є найбільш вірогідними причинами гіпоспадії, хоча доцільно проводити більше досліджень щодо цього.

Гіпоспадія є чоловічим вродженим дефектом, при якому отвір сечовипускального каналу (трубка, через яку проходить сеча) не розташовано на кінчику статевого члена, як це повинно бути. Більш м'які форми гіпоспадії, які на сьогодні є найбільшою кількістю випадків, порівняно легко лікуються, що зазвичай призводить до утворення статевого члена з нормальною або майже нормальною функцією та зовнішністю, а також це запобігає подібним проблемам у майбутньому [135].

У досліджені типу “випадок-контроль”, проведеному у 2004 р. у Нідерландах [133], було встановлено, що немає зв'язку між споживанням сої матір’ю та підвищеним ризиком гіпоспадії. Жінки, які вживали соєвий білок 20 г і більше, мали точно такий же ризик, як і ті, хто не їв сої (1,0, 0,5-2,2).

У 2000 році у Великобританії провели проспективне дослідження за участю 7928 хлопчиків, народжених матерями, що беруть участь у Авонському лонгітюдинальному дослідженні вагітності та дитинства, виявило 51 випадок гіпоспадії [134]. Була знайдена тенденція: збільшення кількості соєвого м'яса та соєвого молока асоціювалося з підвищеним ризиком гіпоспадії, але результати не були статистично значущими, а також результати не були скориговані з урахуванням будь-яких викривляючих результати змінних.

Два з трьох досліджень виявили підвищений ризик гіпоспадії у дітей, чиї матері були вегетаріанками; Більше інформації можна знайти в статті VeganHealth.org, Гіпоспадія та вегетаріанський раціон.

Останнє оновлення у березні 2011 року

Література