Кальцій

Джек Норріс, сертифікований дієтолог

Зміст

• Основна інформація

• Джерела кальцію рослинного походження

• Офіційні рекомендації

• Безпечність добавок кальцію

• Дослідження кальцію та веганської дієти

• Тваринний білок і остеопороз

• Обсерваційні дослідження

• Метаболічні дослідження

• Причини остеопорозу

• Кальцій і вітамін D

• Вітамін В12 і мінеральна щільність кісток

• Селен і мінеральна щільність кісток

• Дослідження веганів

• Мінеральна щільність кісток

• Кількісне ультразвукове дослідження

• UK Biobank (2023)

• Адвентистське дослідження здоров’я 2 (2021 та 2014)

• EPIC-Oxford (2020 і 2007)

• Буддійські черниці (2011)

• Бібліографія

Основна інформація

Дорослі вегани повинні вживати 3 порції надійних джерел кальцію на день, тоді як підлітки — 4 порції. На зображенні нижче показано надійні джерела кальцію, доступні в Сполучених Штатах. На зображенні вказано кількість кожної страви, яка кваліфікується як одна порція.

На щастя, більшість рослинного молока збагачено кальцієм. І одним із моїх улюблених продуктів для отримання кальцію є кальцієвий тофу з високим вмістом кальцію та білка, які корисні для кісток. Якщо вам незручно щодня їсти продукти з високим вмістом кальцію, можна вживати добавку кальцію від 300 до 500 мг на день (дорослі повинні прагнути до нижньої межі діапазону, а підлітки — до вищої).

Силові вправи двічі на тиждень із підйомом помірної ваги є, мабуть, найнадійнішим способом зміцнення кісток. Ми закликаємо всіх включити такі заняття до свого розкладу. Поговоріть зі своїм лікарем про те, яка програма тренувань вам підходить.

Джерела кальцію рослинного походження

В електронній таблиці Вміст кальцію та оксалатів у рослинній їжі вказано вміст кальцію та швидкість його засвоєння з різних рослинних продуктів.

1 ч = 16 ст.л. = 236.6 мл [USDA]

Більшість даних про вміст кальцію в цій електронній таблиці отримано з бази даних поживних речовин Міністерства сільського господарства США (USDA), де вказано середнє значення проаналізованих зразків. Вміст кальцію в рослинній їжі певною мірою залежить від кількості кальцію в ґрунті [Weaver, 2013].

Рекомендована норма для кальцію базується на середньому поглинанні кальцію з їжі 25% (див. стор. 38 у [Dietary Reference Intakes, 2011]). Зі збільшенням дози кальцію відсоток його засвоєння зменшується. Окрім кількості самого кальцію, рівень оксалату в рослинних продуктах визначає те, скільки кальцію може бути засвоєно.

Офіційні рекомендації

Нижче наведено рекомендації щодо споживання кальцію для Великобританії та Сполучених Штатів. Ми рекомендуємо принаймні намагатися слідувати рекомендаціям Великобританії. Цілком безпечно приймати добавки кальцію, щоб компенсувати різницю між вашим звичайним раціоном і рекомендаціями.

Добова норма для кальцію на етикетках харчових продуктів становить 1300 мг.

Безпечність добавок кальцію

Деякі дослідження пов’язують вживання добавок кальцію з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань. Ці дослідження здебільшого виявили такий зв’язок серед людей, які значно перевищили рекомендовану норму для кальцію (більше інформації), а також сильніші наслідки у курців.

Проспективне когортне дослідження 2013 року в Швеції виявило, що вживання до 1300 мг кальцію на день не підвищує ризики серцево-судинних захворювань, але значно підвищений ризик дає вживання ≥1400 мг на день [Michaëlsson, 2013]. Інше дослідження, присвячене кальцифікації артерій, виявило крос-секційну кореляцію на початковому рівні, але не виявило проспективного зв’язку [Wang, 2010].

Фремінґемське дослідження (The Framingham Study) вимірювало споживання кальцію та спостерігало за учасниками протягом чотирьох років, після чого вимірювали ступінь кальцифікації їхніх артерій [Samelson, 2012]. Дослідники не виявили кореляції між споживанням кальцію та кальцифікацією артерій за умов вживання приблизно до 3000 мг на день у чоловіків чи жінок або добавок кальцію 500 мг на день або більше, порівняно з відсутністю добавок або вживанням кальцію до 500 мг на день. Див. також статтю Не потрібно турбуватися про кальцій і ваше серце з Tufts Health & Nutrition Letter (листопад 2019 р.).

Мультиетнічне дослідження атеросклерозу засвідчує зв’язок між кальцифікацією коронарних артерій (coronary artery calcification, CAC) і споживанням кальцію [Anderson, 2016, United States]. Дослідники спостерігали за учасниками, у яких не було CAC на початку дослідження, протягом 10 років. При коригуванні споживання кальцію використання добавки кальцію було пов’язане з підвищеним ризиком CAC (RR: 1,22, 95% CI: 1,07-1,39). Без коригування споживання кальцію використання харчових добавок було пов’язане з ледь значним підвищенням ризику CAC (RR: 1,12, 95% CI: 1,00-1,26, P=0,047). Ці дані свідчать про те, що використання деяких добавок кальцію може бути шкідливим, але, виходячи з результатів інших досліджень, ймовірно, при більш високому загальному споживанні кальцію.

Краще не споживати більше 1400 мг кальцію на день. Людям із хронічним захворюванням нирок варто поговорити зі своїми лікарями про переваги та недоліки добавок кальцію.

Колоректальний рак — ще одна проблема у контексті добавок кальцію. Як описано в статті про добавки кальцію та колоректальний рак [[updates]], одне дослідження показало, що тривале використання 1200 мг добавки кальцію на день було пов’язане з підвищеним ризиком одного типу поліпа, який може призвести до колоректального раку. Цей підвищений ризик при вищому споживанні кальцію не спостерігався в інших дослідженнях, хоча інші дослідження не розглядали загальне споживання кальцію, а тільки окремі добавки. Автори цього дослідження рекомендують уникати добавок кальцію людям із зубчастими поліпами товстої або прямої кишки, особливо жінкам та курцям, [Crockett 2018].

Існує занепокоєння, що прийом добавок кальцію може підвищити ризик утворення каменів у нирках, але дослідження показали, що прийом добавок кальцію під час їжі може фактично знизити ризик утворення кальцієво-оксалатних каменів у нирках, найпоширенішої форми каменів. Для отримання додаткової інформації див. статтю про оксалат.

Деякі дослідження виявили підвищений ризик утворення каменів у нирках при прийомі високих доз кальцію та вітаміну D [Letavernier, 2018] [Avenell, 2014]. Прийом кальцію, який аналізувався у цих дослідженнях, становив 1000 мг на добу або більше  [Lappe, 2017] [Jackson, 2006].

Отримувати достатню кількість кальцію важливо, проте не вживайте більше 1400 мг кальцію на день без лікарської рекомендації.

Дослідження кальцію та веганської дієти

Немає підстав вважати, що вегани захищені від остеопорозу краще, ніж люди з іншим харчуванням, тож їм варто намагатися відповідати рекомендаціям щодо споживання кальцію.

Рекомендована у США дієтична норма кальцію для дорослих становить від 1000 до 1200 мг на день залежно від статі та віку. Всесвітня організація охорони здоров’я пропонує подібні рекомендації [WHO, 2004]. Можна задовольнити рекомендації щодо споживання кальцію, споживаючи лише зелень (темну листову зелень - прим. ред.), проте середньостатистичний веган, ймовірно, не задовольнить рекомендації, якщо щодня не випиватиме склянку напою, збагаченого кальцієм, не з’їдатиме тофу з кальцієм або не прийматиме добавки.

Оскільки вегани не вживають молочні продукти, споживання кальцію в них зазвичай низьке. Посібник дієтолога щодо вегетаріанської дієти (2004) у Додатку G перелічує 45 досліджень, які аналізували споживання кальцію вегетаріанцями. Щоденне споживання кальцію в цих дослідженнях було таким:

• Вегани: 500-600 мг

• Лактоововегетаріанці: 800-900 мг

• Невегетаріанці: 1000 мг

Лише одне дослідження включало добавки. У ньому добове споживання кальцію становило: 840 мг (чоловіки-вегани), 720 мг (чоловіки-невегетаріанці), 710 мг (жінки-веганки) і 855 мг (жінки-невегетаріанки).

Тваринний білок і остеопороз

Як ви бачите вище, споживання кальцію веганами, як правило, трохи нижче, ніж лактоововегетаріанцями чи невегетаріанцями, а також нижче за рекомендовану добову норму. Традиційно веганська спільнота реагує на це твердженнями про те, що остеопороз — це хвороба втрати кальцію з кісток, а не брак кальцію в раціоні. Це твердження ґрунтується на двох доказах.

Перший доказ: екологічні дослідження показали, що країни з найбільшим споживанням молочних продуктів (північна Європа та США) мають вищий відсоток випадків переломів стегна, ніж країни Азії та Африки, де споживають набагато менше молока.

Це можна пояснити другим доказом: дослідження показують, що після споживання тваринного білка люди виділяють із сечею велику кількість кальцію. Відповідно, вважається, що споживання кальцію не є важливим для запобігання остеопорозу і веганам не варто перейматися через відсутність тваринного білка в раціоні.

Давайте перевіримо ці докази.

Обсерваційні дослідження

Хоча це правда, що в азіатських країнах рівень переломів стегна нижчий, ніж у країнах з більшим споживанням молочних продуктів, виявилося, що показники переломів стегна можуть вводити в оману. Перше проспективне когортне дослідження, яке вимірює клінічно діагностовані переломи хребців в азіатському населенні, — Гонкозьке дослідження остеопорозу (Hong Kong Osteoporosis Study) — виявило, що при нижчій частоті переломів стегна в Гонконґу, порівняно зі Швецією, частота переломів хребців була вищою [Bow, 2012], як показано на зображенні нижче.

[Bow, 2012] стверджують:

“Спостережувані етнічні відмінності в частоті переломів можуть бути пов’язані з тим, що ризик перелому стегна залежить від ризику падіння, тоді як ризик перелому хребта здебільшого залежить від міцності кісток. Незважаючи на низький рівень переломів стегна серед нашої популяції, поширеність остеопорозу в жінок Гонконґу була вищою, ніж у білих жінок США (35,8% проти 20% відповідно), і так само серед чоловіків Гонконґу поширеність остеопорозу десь на 6% вища, ніж серед білих чоловіків США.”

Інакше кажучи, принаймні в цій групі людей із Гонконґу в китайців не виявлено нижчих показників остеопорозу.

[Darling et al. (2009)] провели систематичний огляд і метааналіз 28 досліджень білка і здоров’я кісток, включаючи перехресні, проспективні когортні та інтервенційні дослідження. Загалом було виявлено дуже мало доказів негативного впливу білка на мінеральну щільність кісткової тканини, при цьому більшість когортних досліджень повідомляли про відсутність будь-якого впливу або про позитивний вплив.

Одне дослідження показало значне збільшення ризику при збільшенні споживання тваринного білка та збільшення співвідношення тваринного білка по відношенню до рослинного. Три дослідження показали зниження відносного ризику перелому стегна зі збільшенням споживання тваринного, рослинного білка та загального його споживання. Два дослідження не виявили суттєвого зв’язку між споживанням тваринного білка та ризиком переломів, тоді як два інші дослідження не виявили зв’язку між загальним споживанням білка та ризиком переломів. Автори заявляли, що конфлікту інтересів не було.

[Shams-White, et al. (2017)] провели метааналіз 20 проспективних обсерваційних досліджень і 16 рандомізованих контрольованих досліджень і не виявили істотного зв’язку між харчовим білком і ризиком переломів. Існують деякі докази того, що більша кількість білка зменшує втрату кісткової маси в поперековому відділі хребта серед літніх людей. Дослідження було профінансовано компанією Egg Nutrition Center і Dairy Management Inc., яка, як стверджується, не брала жодної ролі в розробці, аналізі, інтерпретації чи представленні даних або результатів.

У французькому дослідженні (включеному в метааналіз Шемса-Вайта та ін.) [Dargent-Molina, 2008] виявили, що серед жінок із споживанням кальцію менше 400 мг на день споживання білка, який, як дослідники припустили, був переважно білком тваринного походження, підвищувало ризик переломів.

У шведському дослідженні [Michaëlsson 2014 et al. (2014)] виявили, що споживання молока корелювало з ранньою смертю як у чоловіків, так і у жінок, а також із переломами, особливо переломами стегна, у жінок. Незважаючи на статистичну значущість, відмінності не були достатньо значними, щоб вказувати на те, що молочні продукти відіграють помітну роль у ранній смертності або ризику переломів.

Метаболічні дослідження

Як згадувалося вище, існує теорія, що білок підвищує ризик остеопорозу, через те що збільшується втрата кальцію з сечею. Ця теорія полягає в тому, що білок, особливо через амінокислоти, що містять сірку, підвищує рівень кислоти в крові, яка, своєю чергою, потрапляє в сечу, збільшуючи кислотне навантаження на нирки. Щоб нейтралізувати цю кислоту, кальцій використовується як буфер, а потім виводиться разом із кислотою.

Було проведено величезну кількість досліджень білка та здоров’я кісток, і теорія про те, що білок викликає остеопороз, була спростована. Ось деякі з основних положень огляду клінічних випробувань на тему [Calvez, 2012]:

• Багато клінічних випробувань показують, що додавання очищених білків до раціону збільшує виведення кальцію із сечею. Але коли люди вживають цільні продукти, цей ефект не є сильним. А фосфор, на який багаті м’ясо і молочні продукти, протидіє підвищенню вмісту кальцію в сечі на 40-65%.

• Дієта з високим вмістом білка збільшує виділення кислоти із сечею, але з цим кислотно-буферна система організму може впоратися без потреби в кальції.

• У дієті з низьким вмістом кальцію, а не з високим вмістом кальцію, більш високе споживання білка, ймовірно, збільшує рівень засвоєння кальцію з травного тракту, збільшуючи виділення кальцію з сечею.

• Фрукти та овочі корисні для здоров’я кісток, ймовірно, завдяки високому вмісту калію та магнію. Це може призвести до плутанини в дослідженнях білка, оскільки дієти з високим вмістом білка часто містять мало фруктів і овочів.

• Є докази того, що благотворний вплив білка на кістки спостерігається лише за умови адекватного споживання кальцію та вітаміну D.

• Підтримка нормальної міцності та щільності кісток у процесі старіння залежить від здорової м’язової маси, яка залежить від достатнього споживання білка.

• Збільшення рівня інсуліноподібного фактора росту 1 (IGF-1), найімовірніше, є механізмом покращення здоров’я кісток при більшому споживанні білка.

У цьому огляді роблять такий висновок:

Незважаючи на те, що дієти з високим вмістом білка викликають збільшення кислотності та виведення кальцію з сечею, вони, здається, не пов’язані з порушенням балансу кальцію, і жодні клінічні дані не підтверджують гіпотезу про шкідливий вплив дієти з високим вмістом білка на здоров’я кісток, за винятком випадків недостатнього споживання кальцію.

Інший метааналіз 2009 року виявив, що серед п’яти добре спланованих досліджень, які вимірювали баланс кальцію, екскреція кислоти не була пов’язана ні зі зниженням балансу кальцію, ні з маркером погіршення стану кісток [Fenton, 2009].

Причини остеопорозу

Якщо не тваринний білок викликає остеопороз, то що?

Генетика, ймовірно, відіграє значну роль у розвитку остеопорозу та, можливо, пов’язаного з цим рівня естрогену у жінок. Існують докази щодо певних факторів, які можна контролювати за допомогою способу життя та харчування.

Допомагають запобігти остеопорозу:

• Силові вправи протягом усього життя

• Більша маса тіла

• Достатнє споживання кальцію, вітаміну D, вітаміну K, фосфору, калію, магнію та бору

Підвищує ризик остеопорозу:

• Високе споживання натрію та кофеїну

• Куріння

• Занадто мале споживання білка

• Надлишок вітаміну А (ретинолу, а не бета-каротину)

• Можливо, дефіцит вітаміну B12

Кальцій і вітамін D

Коротка довідкова інформація: коли рівень кальцію в крові падає, виділяється паратиреоїдний гормон (ПТГ). ПТГ викликає вивільнення кальцію з кісток, таким чином підвищуючи низький рівень кальцію в крові. Остеопороз може бути наслідком хронічно високого рівня ПТГ.

Перетворення 25-гідроксивітаміну D на кальцитріол також певною мірою регулюється рівнями ПТГ [Groff, 2000]. Кальцитріол покращує рівень засвоєння кальцію та фосфору (іншого основного компонента кісток) із кишечника та зменшує рівень їхнього виведення із сечею. При цьому рівень кальцію в крові підвищується, а рівень ПТГ знижується.

Дослідження показали, що в середньому американці отримують достатньо кальцію. [Bischoff-Ferrari, et al. (2007)] провели метааналіз проспективних досліджень і рандомізованих контрольованих досліджень і виявили, що споживання кальцію та добавки кальцію не були пов’язані з меншим ризиком переломів стегна.

[Bolland, et al. (2015)] провели метааналіз 44 когортних досліджень і виявили, що кальцій, отриманий із їжі від 800 до 1000 мг на день, не пов’язаний з ризиком переломів, і немає жодних доказів того, що збільшення кальцію в цьому діапазоні або вище запобігає переломам. Винятком є ​​те, що добавки кальцію та вітаміну D, як було встановлено, допомагають жінкам віком від 69 до 106 років, які зазвичай мають низьке споживання кальцію та низький рівень вітаміну D.

Вітамін В12 і мінеральна щільність кісток

Прийом вітаміну B12 також може бути важливим для мінеральної щільності кісток. Низький рівень вітаміну B12 може призвести до підвищення рівня гомоцистеїну, що може пошкодити кістки. Перехресне дослідження зі Словаччини порівнювало лактоововегетаріанок із всеїдними [Krivosikova, 2009].

Вегетаріанки мали нижчі рівні B12 (246 проти 302 пмоль/л) і вищі рівні гомоцистеїну (16,5 проти 12,5 мкмоль/л). Із чотирьох досліджених місць кісток у двох місцях у вегетаріанок була нижча мінеральна щільність кісток, ніж у всеїдних, а їхній вищий рівень гомоцистеїну мав негативну кореляцію з мінеральною щільністю кісток у трьох місцях. Кореляція мінеральної щільності кісткової тканини не була скоригована з урахуванням індексу маси тіла, який, хоч і не відрізнявся статистично між вегетаріанками та всеїдними (23,9 проти 25,0 відповідно), є важливим фактором, що впливає на мінеральну щільність кісткової тканини.

Перехресне дослідження, проведене в Німеччині, показало, що чоловіки-вегани та лактоововегетаріанці мали однакові показники обміну кісткової тканини, але вищі, ніж всеїдні [Herrmann, 2009]. У веганів був досить високий середній рівень метилмалонової кислоти — 727 нмоль/л, що свідчить про значний дефіцит вітаміну В12. Жоден із учасників не приймав добавки B12, кальцію або вітаміну D.

Після розподілу досліджуваних на дві групи на основі їхнього рівня B12 група з низьким вмістом B12 мала вищі маркери обміну кісткової тканини. Однак, оскільки майже всі люди в групі з низьким вмістом B12 були веганами або вегетаріанцями (62 з 63) і лише небагато веганів або вегетаріанців були в групі з достатнім рівнем B12 (6 із 66), не можна чітко стверджувати, що маркери посиленого обміну кісткової тканини зумовлені поганим рівнем B12 чи іншим фактором, загальним для веганів і вегетаріанців.

Селен і мінеральна щільність кісток

У проспективному дослідженні, проведеному у Великобританії за участі 1144 жінок у постменопаузі з нормальною функцією щитовидної залози, вищий рівень селену був пов’язаний із більшою мінеральною щільністю кісткової тканини [Hoag, 2012].

Хоча метаболізм селену бере участь у функціонуванні щитовидної залози, дослідження показало, що зв’язок між селеном і мінеральною щільністю кісткової тканини не залежить від функції щитовидної залози. Після 6 років спостереження не виявили зв’язку між рівнем селену та переломами кісток. Оскільки споживання селену може бути низьким у веганській дієті в деяких країнах, важливо, щоб вегани забезпечували собі надійне джерело селену (див. Селен).

Дослідження веганів

Мінеральна щільність кісток

Кілька невеликих перехресних досліджень показали, що вегани мають таку саму або трохи нижчу мінеральну щільність кісток, як і невегани [Barr, 1998] [Lau, 1998] [Parsons, 1997] [Ho-Pham, 2009a].

[Ho-Pham, et al. (2009b)] провели метааналіз мінеральної щільності кісткової тканини вегетаріанців та дійшли висновку, що «вегетаріанська дієта, особливо веганська, має помірний вплив на мінеральну щільність кісткової тканини, але навряд чи цей вплив призведе до клінічно суттєвого підвищення ризику переломів».

Данське дослідження показало, що у веганів (розмір вибірки=78) рівень паратгормону (ПТГ) і кісткової лужної фосфатази вищий, ніж у всеїдних (розмір вибірки=78) [Hansen, 2018]. ПТГ у веганів був у межах норми, тоді як кісткова лужна фотосфатаза могла бути дещо підвищена у невеликої кількості веганів. Незрозуміло, чи мали ці маркери клінічну значущість.

Кількісне ультразвукове дослідження

Кількісне ультразвукове дослідження — це метод непрямого вимірювання мінеральної щільності кісткової тканини.

[Menzel et al. (Germany, 2021)] провели цікаве перехресне дослідження відмінностей у стані кісток і харчування між 36 веганами та 36 всеїдними; кожна група складалася на 50% з жінок.

Дослідники вимірювали стан кісток за допомогою кількісного ультразвукового дослідження п’яткової кістки. Вони проаналізували дані за допомогою регресії зниженого рангу (reduced rank regression, RRR), у якій змішали веганів і всеїдних разом, щоб побачити, чи деякі кореляції, які вони виявили між поживними речовинами та здоров’ям кісток у веганів, також були виявлені у всеїдних (натякаючи, що ця кореляція серед веганів може виявляти причиново-наслідковий зв’язок).

Факторами харчування, найбільш пов’язаними зі здоров’ям кісток, були такі (у порядку важливості): лізин у плазмі крові, йод у сечі, тиреотропний гормон (ТТГ), селенопротеїн Р у плазмі, вітамін А у плазмі, лейцин у плазмі, жирні кислоти n-3 у плазмі, кальцій у сечі і магній, вітамін B6 у плазмі. Багато з цих факторів ми розглядаємо більш детально в статті Переломи кісток серед веганів Великобританії: наслідки та рекомендації.

UK Biobank (2023)

У великій проспективній британській когорті з майже 500 000 чоловіків і жінок вегетаріанці мали вищий ризик перелому стегна порівняно з тими, хто регулярно їсть м’ясо (HR: 1,50, 95% CI: 1,18-1,91), що еквівалентно скоригованій абсолютній різниці ризиків у 3,2 раза більшої кількості (95% CI: 1,2-5,8) переломів стегна на 1000 осіб протягом 10 років [Webster, 2023]. Дослідники описали цю різницю в абсолютному ризику як «помірну».

В аналізі, який відокремив веганів від лактоововегетаріанців, було лише 10 випадків переломів стегна серед веганів, але цього було достатньо, щоб досягти статистично значущої різниці порівняно з м’ясоїдами (HR: 3,26, 95% CI: 1,75- 6.08).

Різниця між індексом маси тіла вегетаріанців (25,6) і всеїдних (27,3) могла пояснити лише 28% різниці в ризиках перелому стегна. Споживання поживних речовин не оцінювалося.

Адвентистське дослідження здоров’я-2 (2021 та 2014)

[Thorpe et al. (2021)] опублікували звіт з Adventist Health Study-2, у якому порівнювали частоту переломів стегна в різних групах харчування лише серед білих учасників 45 років і старше (через їхнє загалом погане здоров’я кісток).

У жінок-веганок був вищий ризик перелому стегна порівняно з невегетаріанками (Коефіцієнт ризику: 1,55, Довірчий інтервал: 1,06-2,26). Ці результати були скориговані з урахуванням ваги та зросту, але не з урахуванням індексу маси тіла (ІМТ), тому важко зрозуміти, чи різниця пов’язана в основному з нижчим ІМТ веганок, який було виявлено в Adventist Health Study-2 (див. Маркери серцево-судинних захворювань у веганів: Звіт Адвентистського дослідження здоров’я 2 за 2013 рік).

Результати також були скориговані на загальне споживання кальцію та загальне споживання вітаміну D, але не на споживання білка. У таблиці нижче показано споживання речовин веганами та невегетаріанцями.

Після коригування на прийом добавок кальцію та вітаміну D дослідники виявили, що у веганів більше не виявлено більшого ризику перелому стегна. Висновок полягав у тому, що без добавок як вітаміну D, так і кальцію жінки-веганки мають високий ризик перелому стегна.

У попередньому звіті Adventist Health Study-2 (AHS-2) аналізувалися білі адвентисти сьомого дня, які проживають у США, та порівнювалося споживання багатьох різних продуктів і ризик перелому стегна після 5 років спостереження [Lousuebsakul-Matthews, 2014]. 

Дослідження показало, що вживання м’ясних альтернатив один раз на день або частіше (порівняно з рідше ніж раз на тиждень) було пов’язане зі зниженням ризику перелому стегна на 66% у вегетаріанців (0,34, 0,12-0,95). Вживання бобових один раз на день або частіше (порівняно з рідше ніж раз на тиждень) пов’язувалося зі зниженням ризику на 55% у вегетаріанців (0,45, 0,22-0,94).

EPIC-Oxford (2020 і 2007)

Звіт EPIC-Oxford [Tong, 2020] виявив вищий рівень переломів кісток серед веганів без будь-якого очевидного пояснення. Хоча вегани мали нижче середнє споживання кальцію (591 мг на день порівняно з ~1000 мг на день для інших харчових груп), було виявлено мало зв’язку між споживанням кальцію та вищим ризиком переломів. Див. Переломи кісток серед веганів Великобританії: наслідки та рекомендації.

Попередній аналіз EPIC-Oxford [Appleby, 2007] виявив, що у веганів частота переломів на 30% вища, ніж у м’ясоїдів (RR: 1,30, CI: 1,02-1,66) після поправки на куріння, алкоголь, індекс маси тіла, ходьбу, їзду на велосипеді, інтенсивні вправи, інші вправи, фізичну активність на роботі, сімейний стан, паритет(?) і замісну гормональну терапію.

Коли результати були скориговані на споживання кальцію, у веганів більше не виявлялася вища частота переломів. Серед досліджених, чий раціон містив ≥525 мг кальцію на день (це лише 55% веганів порівняно з приблизно 95% інших харчових груп), вегани мали такий же рівень переломів, як і люди з інших груп.

Автори дослідження UK Biobank вказують на обмеження цього звіту з Adventist Health Study-2: переломи стегна були визначені за допомогою опитувальників, заповнених власноруч, дані яких вибірково втрачалися для подальшого спостереження порівняно з лікарняними записами, які використовувалися в когортах Великобританії, описаних вище [Webster, 2023].

Буддійські черниці (В’єтнам, 2011)

[Ho-Pham et al. (2011)] досліджували 88 веганок і 93 всеїдних. Після двох років спостереження 5 веганок і 5 всеїдних отримали новий перелом хребта; не було виявлено істотної різниці між двома групами.

Анкети щодо харчування показали, що веганки споживали в середньому лише 1093 калорії, 36 г білка та 360 мг кальцію на день. Розрахована норма для жінок їхнього віку та статури становить близько 1600 калорій, що вказує на можливу недооцінку в анкетах. Черниці, які не були веганками, споживали 1429 калорій, 62 г білка та 590 мг кальцію на день, що здається більш правдоподібним.

Десять переломів у 181 жінки за два роки — це високий показник. Частота переломів хребців у жінок старше 65 років у Гонконґу та Японії становить 594 на 100 000 людинороків [Ho-Pham, 2009a]. Частота переломів у цьому дослідженні буддійських черниць становить 2762 на 100 000 людинороків. Переломи в дослідженні буддійських черниць визначалися рентгенівським обстеженням кожної досліджуваної, а не повідомленням про перелом, тож, імовірно, тут було виявлено більше переломів, ніж у дослідженні, яке отримало показник 594/100 000.

Таким чином, порівняно з буддистськими черницями, які не були вегетаріанками, черниці-веганки мали подібну частоту переломів хребців, але показники для обох груп видаються високими.

Бібліографія