Вітамін D

автор: Джек Норріс, сертифікований дієтолог

Зміст

• Основна інформація

• Додаткові поради

• Рекомендоване споживання

• Джерела вітаміну D

• Дослідження про вітамін D

• Ідеальний рівень вітаміну D

• Рівень вітаміну D у вегетаріанців та веганів

• EPIC-Oxford (2011)

• Дослідження Данських веганів (2018)

• Дослідження здоров'я адвентистів-2 (2009)

• Сонячне світло

• Сонячне світло та темношкірі люди

• Люди похилого віку

• Немовлята

• Добавки вітаміну D і харчування

• Вітамін D3 в порівнянні з вітаміном D2

• Вітамін D2 в грибах, оброблених ультрафіолетом

• Добавки з вітаміном D та сечокам'яна хвороба

• Додаток А: Огляд клінічних досліджень з порівняння вітаміну D2 та D3 (1998-2013)

• Посилання

Основна інформація

Дефіцит вітаміну D може призвести до втоми та болю в м'язах і кістках. Вітамін D може утворюватися під впливом сонячних променів (10-15 хвилин для людей зі світлою шкірою, 20 хвилин для людей зі смаглявою шкірою, 30 хвилин для людей похилого віку), коли сонце достатньо пряме, щоб викликати сонячні опіки. Але щоб уникнути раку шкіри, дерматологи рекомендують отримувати вітамін D з харчових добавок, а не від сонця. Для більшості вікових груп референтна дієтична норма споживання (DRI) становить 600 МО (IU) на день [переглянута норма для США та Канади, а також ЄС, тоді як в Великобританії, Австралії та Новій Зеландії норма все ще 400 IU. Більше подробиць в таблиці вікіпедії - прим ред.].

Додаткові поради

• Добова норма (Daily Value, юридична норма для етикеток добавок, це не співпадає з DRI, бо DRI в США було збільшено, а Daily Value ні. Проте зсув в цьому питанні в 2020-2022 роках є, як каже вікіпедія - прим.ред.) вітаміну D становить 10 мкг (400 МО). Тому, якщо на етикетці харчового продукту зазначено, що він містить 25% добової норми, це означає, що в одній порції міститься 2,5 мкг (100 МО).

• Збагачене вітаміном D соєве, мигдальне або рисове молоко зазвичай містить 2-3 мкг (80-120 МО) на чашку.

• Оскільки вітамін D є жиророзчинним вітаміном, прийом добавок вітаміну D з продуктами, що містять жири, збільшує його засвоєння.

• Експерти взагалі не рекомендують використовувати солярії для вироблення вітаміну D через їхню неефективність та підвищений ризик розвитку раку шкіри (більше інформації).

• Деякі марки спеціально оброблених грибів мають високий вміст вітаміну D (перевіряйте упаковку).

Рекомендоване споживання

Нижче наведені дієтичні рекомендації США щодо споживання вітаміну D (DRI).

Прим.ред.: МО або IU = міжнародні одиниці (international units). Для вимірювання розчинних вітамінів дози зазвичай вимірюються в МО (Міжнародні одиниці) або IU (International Unit). У кожного вітаміну своя відповідність прямій вазі. Один мікрограм (одна мільйонна грама) вітаміну D = 40 IU (400 IU = 10 мкг або µg).

Джерела вітаміну D

У раціоні харчування не так багато джерел вітаміну D. Єдиними важливими природними джерелами вітаміну D в продуктах харчування є жирна риба (наприклад, жир печінки тріски, скумбрія, лосось, сардини), яйця (якщо курей годували вітаміном D) і гриби (якщо їх обробляли ультрафіолетовими променями). Більшість американців отримують вітамін D з сонячним світлом, збагаченим молоком та збагаченим маргарином.

Дослідження про вітамін D

Дослідження, наведені нижче, охоплюють теми, що стосуються потреб веганів у вітаміні D.

Ідеальний рівень вітаміну D

Вітамін D важливий для кісток, оскільки він може збільшити засвоєння кальцію, коли організм сигналізує, що йому потрібен кальцій.

Традиційно, рекомендації щодо вживання вітаміну D були засновані на рівні споживання, необхідному для попередження найбільш очевидних захворювань при дефіциті вітаміну: рахіту і остеомаляції. Деякі дослідження показали, що великі дози вітаміну D можуть запобігти і іншим хворобам: фіброміалгії, ревматоїдному артриту, розсіяному склерозу, інфекції верхніх дихальних шляхів, передменструальному синдрому, полікістозу яєчників, псоріазу, слабкості в м'язах, болю у попереку, діабету, високому артеріальному тиску, раку [1] і астмі [2]. Прийом вітаміну D може також поліпшити настрій [1].

Зважаючи на ці дані, деякі дослідники припускають, що ідеальний рівень вітаміну D у крові становить від 80 до 100 нмоль/л (від 32 до 40 нг/мл) [1].

У 2011 році Інститут медицини (IOM) опублікував звіт, в якому проаналізував наукову літературу. Вони дійшли висновку, що рівень вітаміну D у сироватці крові < 30 нмоль/л (12 нг/мл) наражає дорослих на ризик дефіциту, що стосується здоров'я кісток, але "практично для всіх людей достатнім є рівень 25(OH)D у сироватці крові щонайменше 50 нмоль/л (20 нг/мл)", і що оптимальний рівень вітаміну D становить від 50 до 125 нмоль/л (від 20 до 50 нг/мл). Вони також збільшили RDA для вітаміну D з 400 до 600 МО (IU) [3].

В окремій статті, члени комітету Інституту медицини повідомили [4]:

"Результати, які не стосуються здоров'я кісток, а пов'язані з проблемами раку, серцево-судинними захворюваннями, діабетом і аутоімунними порушеннями, були визнані непослідовними і непереконливими в причинно-наслідкових зв'язках".

В огляді 2010 року, опублікованому в журналі американської дієтичної асоціації, прийшли до аналогічних висновків про взаємозв'язок вітаміну D і профілактики раку [5]; тобто, вони повідомили, що дані занадто непослідовні, щоб робити серйозні висновки.

Рівень вітаміну D у вегетаріанців та веганів

Вітамін D, як видається, є більш важливим для здоров'я кісток у поєднанні з низьким споживанням кальцію (що спостерігається в типовій веганській дієті), ніж при дієті, яка передбачає велику кількість кальцію [6].

EPIC-Оксфорд (2011)

Звіт когорти EPIC-Oxford показав, що вегани мають найнижчий середній рівень вітаміну D серед усіх дієтичних груп (див. таблицю нижче). У дослідженні вимірювали споживання вітаміну D з продуктами харчування, в тому числі збагаченими, і виявили, що вегани мають найнижчий рівень споживання. У звіті виявлено кореляцію між споживанням вітаміну D з їжею та вищим його рівнем у крові. У всіх групах рівень вітаміну D в середньому був нижчим, якщо вимірювати його взимку та навесні, порівняно з літом та осінню. Хоча результати були скориговані на вживання дієтичних добавок, даних про те, чи містили ці добавки вітамін D, не було [7].

Хоча у веганів рівень вітаміну D був нижчим, ніж у м'ясоїдів, за даними Інституту медицини США, їхній рівень вітаміну D вважається здоровим у діапазоні від 50 до 125 нмоль/л [3]. Дослідники відзначили, що середній рівень вітаміну D у веганів був "порівнянний, якщо не трохи вищий, ніж в інших дослідженнях серед загального населення Великобританії", хоча це може бути пов'язано з відмінностями в методі вимірювання. Дослідники припустили, що нижчий рівень споживання кальцію у веганів міг ще більше знизити рівень вітаміну D, оскільки більше 25(OH)D перетворюється на активний гормон вітаміну D, що збільшує засвоєння кальцію.

У звіті EPIC-Oxford за 2007 рік було виявлено, що рівень вітаміну D не пов'язаний з ризиком переломів кісток [37]. Приблизно через 5 років спостереження вони надіслали учасникам опитувальник. З респондентів 730 повідомили, що переживали перелом кісток. Потім ці суб'єкти були зіставлені з 1445 людьми з контрольної групи. Рівень вітаміну D у крові, взятий як базовий на початковому етапі, був порівняний з подальшими показниками рівню вітаміну D. Дослідники не виявили жодних доказів зв'язку між 25-гідроксивітаміном D у плазмі крові та ризиком переломів як у чоловіків, так і у жінок. Вони зазначили, що розподіл переломів у цій популяції був подібним до того, про який раніше повідомлялося для Англії та Уельсу, і що відсутність зв'язку може бути пов'язана з відносно молодим середнім віком учасників (близько 52 років на початковому етапі).

Данські вегани (2018)

Дослідження, проведене в Данії [36], показало, що середній рівень вітаміну D майже такий самий, як і в EPIC-Oxford [7].

Дослідження здоров'я адвентистів-2 (2009)

Незважаючи на низьке споживання вітаміну D серед вегетаріанців, Дослідження здоров'я адвентистів-2 не показало ніякої різниці в рівнях вітаміну D між вегетаріанцями і невегетаріанцями у віці від 51 до 70 років, що проживають в США. Близько 4% вегетаріанців були веганами. Див. таблицю нижче. В середньому, рівні вітаміну D у вегетаріанців були адекватними.

Дослідження показало, що отримання вітаміну D з їжі було незначним фактором, що впливає на рівень вітаміну D. Всі групи отримали від 119 і 165 МО (IU) вітаміну D в день (рекомендована норма - 600 МО (IU)) зі свого раціону.

Таблиця показує, що найбільший вплив на рівень вітаміну D (вимірювалося в концентрації 25-(OH)D) надає не харчування, а колір шкіри. Це пояснюється тим, що для отримання достатньої кількості вітаміну D людям з темною шкірою необхідно проводити на сонці набагато більше часу, ніж людям з більш світлою шкірою.

Сонячне світло

Протягом багатьох років вважалося, що додаткова кількість вітаміну D, отримана на сонці за літні місяці, може зберігатися в організмі і використовуватися в зимовий період. Але важливо пам'ятати, що багато з нас проводять дуже мало часу на сонці без сонцезахисного крему.

В середньому, здається, що більшість людей, в тому числі вегани, підтримують рівень вітаміну D протягом зими, який Інститут медицини вважає здоровим. Але в деяких випадках це не так.

Наприклад, 2000 року експеримент показав, що вегани в Фінляндії не змогли підтримувати здоровий рівень вітаміну D протягом зими [9]. 

Подальше дослідження показало збільшення щільності поперекового відділу хребта у 4 з 5 веганів, які отримували 5 мкг (200 МО) на добу вітаміну D2 протягом 11 місяців [10]. Отримання 5 мкг (200 МО) на день вітаміну D відіграло важливу роль для учасників з Ірландії, адже це допомогло підтримувати рівень вітаміну вище 40 нмоль/л (16 нг/мл) протягом зими [11].

Слід зазначити, що Американська академія дерматології закликає людей не отримувати вітамін D від сонячного світла через підвищений ризик раку [12]. Проте, не всі дослідники рекомендують повну відмова від сонця.

Згідно д-ру Джаклін Чан, збільшення площі відкритої шкіри пропорційно зменшує кількість часу, який необхідно провести на сонці, щоб отримати стільки ж вітаміну D. Відрізок часу, проведений на сонці, має становити не більше половини від часу, достатнього для почервоніння шкіри [12]. Також для того, щоб шкіра виробила вітамін D, «сонячні промені повинні безпосередньо потрапляти на шкіру. Вони не можуть діяти через крем від засмаги, скло і пластик. Скло і більшість видів пластику блокують ультрафіолетові промені типу В - ту частину спектра, яка сприяє виробленню про-вітаміну D3, але пропускають ультрафіолетові промені типу А, що підвищують ризик захворювання на рак шкіри» [12].

Сонячне світло та люди з темною шкірою

У статті в газеті "USA Today" "Ваше здоров'я: важливість кольору шкіри в отриманні вітаміну D", (оновлена в 19 квітня 2009 року), було процитовано наступний вислів Майкла Холіка, вченого, який спеціалізується на дослідженні вітаміну D:

"Для задоволення потреби у вітаміні D людині зі світлою шкірою з Бостона досить провести 10-15 хвилин під літнім сонцем два рази на тиждень з непокритими руками і ногами. Однак людині з найбільш темною шкірою можуть знадобитися двогодинні сеанси".

У статті Холік зазначає, що така кількість сонця непрактична і може викликати рак шкіри.

Люди похилого віку

Для задоволення потреби у вітаміні D людям похилого віку необхідно щодня проводити на відкритому сонці 30 хвилин. [13]

Згідно з дослідженням, проведеним в 2009 році в Ірландії, людям у віці старше 64 років необхідно щодня вживати 5 мкг (200 МО) вітаміну D для того, щоб підтримувати його рівень в організмі близько 40 нмоль\л (16 нг/мл) протягом зими (на основі стандартного відхилення).

Витяг з дослідження 1982 року містить дані, що при отриманні добової дози 11,2 мкг (450 МО) вітаміну D2 вдалося збільшити рівень вітаміну D у літніх учасників. [15]

Немовлята

Дослідження 2010 року показало, що грудне молоко не є достатнім джерелом вітаміну D [16]. За результатами дослідження 1985 року було рекомендовано давати проводити немовлятам близько 30 хвилин на сонці в тиждень, але немовля має бути тільки у підгузнику, з метою забезпечення достатньої кількості вітаміну D [17]. Проте, американська Академія педіатрії не рекомендує проведення часу на сонці для немовлят. Автори дослідження 2010 року рекомендують для отримання добової норми вітаміну D для дітей - 400 МО (IU) застосовувати дитячу суміш з вітаміном або краплі вітаміну D.

Добавки вітаміну D і харчування

Рандомізоване контрольоване дослідження 2015 року показало, що прийом вітамінних добавок D3 в дозуванні 50000 МО (IU) з прийомом їжі, в якому жири становили 30% від усіх калорій, збільшує всмоктування D3 до 32%, в порівнянні зі споживанням без жиров [31].

Дослідження 2010 року показало, що серед пацієнтів, у яких рівень вітаміну D не змінився від кількості запропонованих добавок (D2 і D3), у деяких з них спостерігалося поліпшення після 2 - 3 місяців з моменту прийому добавок разом із їжею [32]. Це дослідження було проведено з деякими методологічними недоробками, наприклад, без контрольної групи, і результати повинні оцінюватися з обережністю.

Порівняння вітамінів D3 та D2

Існують два види добавок вітаміну D:

• Вітамін D3 - холекальциферол

• Виготовляється з продуктів тваринного походження (зазвичай з вовни або риб'ячого жиру). Це форма вітаміну D, що виробляється в шкірі під впливом ультрафіолетових променів.

• Vitashine та Deva пропонують веганський вітамін D3, який було перевірено Веганським товариством Великобританії. Деякі компанії стверджують, що виробляють веганський D3, але містять сумнівні інгредієнти (більше інформації). [[blog]]

• Вітамін D2 - ергокальциферол

• Виготовляється з дріжджів [18]) або грибів, опромінених ультрафіолетом.

• Саме ця версія вітаміну D використовується для лікування рахіту.

• Деякі аналізи крові вітаміну D вимірюють тільки рівень вітаміну D3, тому переконайтеся, що якщо ви приймаєте вітамін D2, що ваш аналіз виміряє саме D2. (Більше інформації на сайті Клініки Мейо)

Досить довго триває суперечка про те, чи є більш ефективними добавки вітаміну D3 в порівнянні з D2. Дослідження проводилися з 1998 року, а в 2012 році ретельний мета-аналіз Тріпковіка та ін. був опублікований і вніс деяку ясність [19]:

• При споживанні ударної дози вітаміну 50.000 МО (IU) та більше, вітамін D3 показав значно більшу ефективність, ніж D2 для підвищення і підтримання рівня вітаміну D;

• При щоденному отриманні від 1000 до 4000 МО (IU) вітамін D3 дещо краще вплинув на підвищення рівня вітаміну D3, ніж D2.

Є деякі дані, які слід докладніше вивчити щодо зазначеного дослідження, але для початку розглянемо трохи вступної інформації про вітамін D.

Вітаміни D2 і D3 не є біологічно активними. Після проковтування або отримання в шкіру, щоб стати біологічно активними, вони повинні бути перетворені в гормон кальцитріол. Першим кроком в цьому процесі є перетворення в печінці вітаміну в 25-гідроксивітамін D, також відомого як 25 (OH) D. Коли ми говоримо про "рівні вітаміну D", що підвищуються або знижуються, ми маємо на увазі 25-гідроксивітамін D. У випадку, коли організму необхідно більше кальцитріолу, нирки перетворять 25-гідроксивітаміна D в кальцитріол.

В ході цього процесу, частина вітаміну D, що відрізняє D2 від D3, залишається приєднаною до молекули (бічні ланцюги). Так, кальцитріол може бути або кальцитріолом-D2 або кальцитріолом-D3, і, наскільки зараз відомо, між ними немає різниці в біологічній активності. Проте, існує теорія, що після вилучення кальцитріолу і подальшої деградації, кальцитріол-D3 може бути зворотньо перетворений у 25-гідроксивітамін D3, але кальцитріол-D2 не може бути зворотньо перетворений і не може мати того ж показника D3. Це може пояснити, чому іноді ударні дозування вітаміну D2 швидко виводяться - вітамін D перетворюється в кальцитріол, використовується, а потім деградує без перетворення в 25-гідроксивітамін D.

Є й інші факти, які можна розглянути про порівняння D2 і D3, найбільш важливим з яких є те, що вітамін D2, ймовірно, є достатнім для більшості людей. Навіть якщо D3 може підвищувати рівень вітаміну D трохи ефективніше, ніж D2, D2 теж підвищує рівні до норми, яка визнана оптимальною Інститутом медицини США, або навіть за її межі.

Крім того, велика частина досліджень проводилася за участю людей, які вже мали оптимальні рівні вітаміну D. Наприклад, в одному з нещодавніх досліджень 2011 року від Бінклі та ін. [20], яке було включено в мета-аналіз, згаданий вище, середні рівні вітаміну D були вище 72 нмоль/л (29 нг/дл), що значно перевищувало рекомендований рівень - 50 нмоль/л (20 нг/мл). Цілком ймовірно, що при таких високих рівнях немає сенсу турбуватися про деградацію вітаміну D2 в неактивні форми (хіба що люди довго не мали можливості поповнити запаси в організмі).

У всіх дослідженнях, розглянутих в мета-аналізі, застосовувалися набагато вищі дозування вітаміну D, ніж рекомендована норма - 600 МО (IU) на добу. При дозах ближче до рекомендованої норми, у людей, які мають низький рівень вітаміну D, можливо, ефективність вітаміну D2 і D3 може бути практично не помітною для підвищення рівня вітаміну D.

Нарешті, у мене є деякі неофіційні дані. Хоч я і чув від деяких веганів, що вони не змогли підвищити рівень вітаміну D, використовуючи D2, багато інших досягли успіху. 

Наприклад, в червні 2010 року мені написав один веган, у якого діагностували дефіцит вітаміну D. Йому прописали щотижня отримувати 50000 МО (IU) вітаміну D2 протягом 12 тижнів, що призвело до підвищення рівня вітаміну D з 32,5 нмоль/л (13 нг/мл ) в січні до 180 нмоль/л (72 нг/мл) в травні. Для подальшої підтримки рівня його лікар рекомендував споживати 1200 МО (IU) на день. Також я чув від однієї жінки-вегана в грудні 2010 року, що вона підняла рівень з 30 до 67 нмоль/л (8,1 до 27 нг/мл) за допомогою споживання 4000 МО (IU) вітаміну D2 в день протягом 2 місяців.

Для тих веганів, у яких рівень вітаміну D не піднімається за допомогою вітаміну D2, є веганські добавка вітаміну D3 від Vitashine, яка згадувалася на початку цього розділу.

Вітамін D2 в грибах, оброблених ультрафіолетом

Гриби, оброблені ультрафіолетовим світлом або прямими сонячними променями [33] [34], можуть містити велику кількість вітаміну D2. 

Вітамін D добре зберігається в грибах протягом типового терміну зберігання свіжих грибів - до двох тижнів [33] [35]. Цей вітамін D ефективний для покращення статусу вітаміну D і нічим не відрізняється від добавки вітаміну D2 [22].

Добавки з вітаміном D і камені в нирках

Деякі дослідження виявили підвищений ризик утворення каменів у нирках при прийомі як високих доз кальцію, так і добавок з вітаміном D [Letavernier, 2018] [Avenell, 2014]. Кількість кальцію, яку приймали в цих дослідженнях, як правило, становила 1 000 мг або більше [Lappe, 2017] [Jackson, 2006].

Додаток А: Огляд клінічних досліджень з порівняння вітаміну D2 та D3 (1998-2013)

У дослідженні з Німеччини 2013 року виявилось, що отримуючи добавки вітаміну щодня протягом 8 тижнів у дозуванні приблизно 2000 МО, вітамін D3 показав велику ефективність у підвищенні рівня вітаміну D [21]. Середній рівень 25 (OH) D збільшилася на 46 нмоль/л в групі учасників з D3 (середній рівень - 89 нмоль/л), і тільки на 30 нмоль/л збільшився в групі учасників з D2 (середній рівень - 68 нмоль/л). Виявилося, що добавки вітаміну D2 зменшили кількість циркулюючого вітаміну D3. Показник паратиреоїдного гормону не відрізнявся між групами. Хоча D2 підвищив рівні вітаміну D в рекомендованому діапазоні (50-125 нмоль/л), можна попередньо припустити, ґрунтуючись на результатах дослідження, що вибір D3 є більш здоровим і все більше фактів свідчить про те, що D3 навіть в менших дозах може підвищити рівень вітаміну D ефективніше і швидше, ніж D2.

У дослідженні з Німеччини 2011 року, учасникам давали 28 000 МО (IU) вітаміну D2 або у вигляді добавок, або за допомогою добавки з грибів один раз на тиждень протягом чотирьох тижнів. Рівень вітаміну D збільшився з 34 до 57 нмоль/л в групі, що одержувала добавки з грибів; з 29 до 58 нмоль/л - в групі, що одержувала добавки D2. У групі плацебо рівні вітаміну знизилися в ході дослідження [22].

У дослідженні Хіні 2011 року використали щотижневе дозування в 55000 МО (IU) вітаміну D3 для підняття рівня вітаміну D, і результат був значно краще, ніж при щотижневому дозуванні 48000 МО (IU) вітаміну D2 [23]. Різниця в дозуваннях не може пояснити розбіжність між результатами збільшення рівня вітаміну D3. Проте, слід зазначити деякі важливі факти. Рівні 25 (OH) D у групи D2 починалися з показника в 76,5 нмоль/л (30,6 нг/мл), в той час як в групі D3 починалися з 65,0 нмоль/л (26,0 нг/мл ). Іншими словами, обидві групи вже мали адекватні рівні вітаміну (за даними Інституту медицини). Рівень 25 (OH) D в групі D2 збільшився до 130 нмоль/л (50 нг/мл) за весь період дослідження. На закінчення, двоє з авторів мали фінансові зв'язки з BTR Group, Inc. виробником добавки "Maximum D3". Не можна сказати, що дані недостовірні через це, але фінансові зв'язки могли трохи зробити необ’єктивним підгрунтя дослідження.

Біакузо та ін. [24] (2010) простежили за змінами рівня 25 (OH) D серед учасників, які приймали 1000 МО (IU) вітаміну D2 або D3 зі збагаченого апельсинового соку або вітамінних добавок. Дослідження проходило в кінці зими протягом 11 тижнів. Група плацебо не отримувала нічого, і рівень 25 (OH) D в їх крові трохи знизився. Середній рівень 25 (OH) D в останніх чотирьох групах (D2 з апельсинового соку, D2 з вітамінів, D3 з апельсинового соку, D3 з вітамінів) піднявся в середньому на 25 нмоль/л (10 нг/мг). Істотних відмінностей між рівнем вітаміну D серед різних груп виявлено не було.

Доктор Джаклін Чан так підвела підсумки досліджень, що порівнюють вітамін D2 і D3: "в дослідженнях, які показали більш низьку ефективність вітаміну D2 в порівнянні з D3, використовувалися одноразові великі дози цих вітамінів. В дослідженнях, які показали приблизно однакову ефективність, використовували щоденну дозу від 400 до 2000 МО" [25].

Гленденінг та ін. [26] (2009) порівняли людей з недостатнім рівнем вітаміну D, які перенесли перелом стегна та вживали вітамін D2 або вітамін D3. Після закінчення 3 місяців, у тих, хто вживав вітамін D3, рівень підвищення 25 (OH) D був на 31 або 52% вище (залежно від методу вимірювання), ніж у тих, хто вживав вітамін D2. Однак рівень паратиреоїдного гормону в обох групах не відрізнявся, що змусило вчених замислитися про біологічну значущість рівня 25 (OH) D.

Тетчер та ін. [27] (2009) давали дітям, які страждали на рахіт, одну таблетку з 50000 МО (IU) вітаміну D2 або D3. Через три дні в обох групах рівень 25 (OH) D піднявся приблизно з 50 до 72 нмоль/л (з 20 до 29 нг/мл). Рівень підвищення кальцитріола також був майже однаковим в обох групах (приблизно на 70%). Однак засвоюваність кальцію не збільшилася, що змусило вчених зробити висновок про те, що низький рівень вітаміну D не міг бути причиною розвитку рахіту. Це не дивно, так як відомо, що 50 нмоль/л (20 нг/мл) 25 (ОН) D досить для його запобігання.

Гордон та ін. [28] (2008) лікували 40 немовлят з дефіцитом вітаміну D. Кожному немовляті було прописано одне з трьох дозувань: 2000 МО (IU) вітаміну D2 щодня, 50000 МО (IU) вітаміну D2 один раз в тиждень або 2000 МО (IU) вітаміну D3 щодня. Після закінчення дослідження рівень 25 (OH) D серед немовлят в середньому піднявся з 42,5 до 90 нмоль/л (17 до 36 нг/мл). Істотних відмінностей між рівнем вітаміну D серед немовлят виявлено не було.

Холік та ін. [18] (2007) виявили, що щоденне вживання 1000 МО (IU) вітаміну D2 протягом 11 тижнів підвищило рівень 25 (OH) D з 42 до 67 нмоль/л (з 16,9 до 26,8 нг/мл) . Вживання такої ж дози вітаміну D3 призвело до схожого підвищення рівня 25 (OH) D c 49 до 72 нмоль/л (19,6 до 26,8 нг/мл). Після шести тижнів такого режиму рівень 25 (OH) D перестав підніматися. Це дослідження було проведено в місті Бостон, що знаходиться в північній частині країни, і воно почалося в лютому.

У дослідженні 2004 року, проведеному під керівництвом Армаса [29], учасникам дали одну таблетку з 50000 МО (IU) вітаміну D2 або D3. Вітамін D2 засвоївся також добре, як і вітамін D3. Однак через три дні рівень 25 (OH) D в крові учасників, яким дали вітамін D2, почав різко падати, в той час як рівень цього вітаміну в крові учасників, яким дали вітамін D3, залишався стабільним протягом двох тижнів, після чого він почав повільно опускатися.

Транг та ін. [30] (1998) виявили, що щоденне вживання 4000 МО (IU) вітаміну D3 протягом 2 тижнів було в 1,7 разів ефективніше вживання 4000 МО (IU) вітаміну D2. Вживання вітаміну D3 призвело до підвищення рівня 25 (OH) D на 22,5 ± 5 нмоль/л (9.0±нг/мл), в той час як вживання вітаміну D2 підвищило цей рівень на 10,5±5 нмоль л (4,2±5 нг/мл).

Використана література