Переломи кісток серед веганів Великобританії: наслідки та рекомендації

Джек Норріс, RD

Зміст

• Резюме

• Вступ

• Різні проблеми

• Обмеження обсерваційних досліджень

• Частота переломів у контексті

• Індекс маси тіла та споживання калорій

• β-каротин і вітамін А

• Цинк

• Селен

• Йод

• Вітамін D

• Кальцій

• Білок

• Вітамін B12

• Вітамін К2

• Залізо

• Силові тренування

• Силові тренування серед веганів

• Силові тренування серед всеїдних

• Йога

• Висновок

• Додатки

• Додаток A: Зміни категорії дієти в EPIC-Oxford

• Додаток B: Некрохмальні полісахариди і клітковина за методом AOAC

• Додаток C: Цензура через смерть

• Додаток D: Частота переломів у Великобританії порівняно з EPIC-Oxford

• Додаток E: Добавки кальцію та вітаміну D у жінок похилого віку з низьким рівнем вітаміну D

• Бібліографія

Резюме

У звіті дослідження EPIC-Oxford виявлено вищий рівень переломів кісток серед веганів без будь-яких очевидних пояснень. У цій статті ми досліджуємо докази того, чи може невпорядковане харчування або низьке споживання β-каротину, цинку, селену, йоду, вітаміну D, кальцію, білка, вітаміну B12, вітаміну K2 або заліза бути причиною підвищеного ризику переломів.

Щодо всіх цих перерахованих змінних: є докази для β-каротину та цинку, і дещо менше доказів для селену. Вегани повинні звернути особливу увагу на ці поживні речовини (див. Щоденні потреби).

Вправи з обтяженнями та стрибки є найнадійнішим способом для здорових людей збільшити мінеральну щільність кісткової тканини (див. Силові тренування). Я наполегливо рекомендую всім дотримуватися програми вправ для зміцнення своїх кісток; поговоріть зі своїм медичним працівником перед початком програми, якщо ви маєте травму або у похилому віці.

Вступ

У листопаді 2020 року звіт Європейського проспективного дослідження раку та харчування в Оксфорді (EPIC-Oxford) виявив, що вегани мають більший рівень переломів кісток, ніж всеїдні, ті, хто їдять рибу та лакто-ово-вегетаріанці [Tong, 2020].

Спостереження в рамках EPIC-Oxford проводяться у Сполученому Королівстві і це дослідження є одним із двох великих когортних досліджень, які включають значну частину вегетаріанців і веганів; інше – Adventist Health Study-2 із Сполучених Штатів і Канади.

Для цього конкретного звіту EPIC-Oxford набирав учасників між 1993 і 2001 роками та спостерігав за ними до 2016 року. На початковому етапі було 29 380 всеїдних, 8 037 тих, хто їсть рибу, 15 499 вегетаріанців і 1 982 веганів. Більшість учасників дотримувались однієї дієти роками до початку дослідження.

Близько половини (55,4%) учасників заповнили другу повторну анкету в 2010 році, щоб повідомити, чи продовжують вони дотримуватися своєї початкової дієти. Якщо людина змінювала групу дієти, будь-які наступні переломи кісток відносили до її нової групи дієти (більше інформації див. Додаток A: Зміни категорії дієти).

Протягом 17,6 років спостереження було зареєстровано 3941 перелом, у тому числі 945 переломів стегна, 889 зап’ястя, 566 рук, 520 щиколоток, 366 ніг, 204 хребців, 164 ребра, 99 ключиць і 188 різних (наприклад, голови, рук, і ноги). Дослідники не змогли визначити, скільки переломів було спричинено травмами, наприклад автомобільними аваріями, а скільки — остеопорозом.

Дослідження показало, що вегани мали на 43% підвищений ризик загальних переломів (з таблиці 2, модель 2: HR 1,43, CI 1,20-1,70). Для конкретних місць перелому статистично значущі результати були для стегна (HR 2,31, CI 1,66-3,22) і гомілки (HR 2,05, CI 1,23-3,41).

Коли досліджувану популяцію розділили за статтю, порівняно з всеїдними учасниками, у чоловіків-веганів не було значно вищого показника загальних переломів (HR 1,18, CI 0,85-1,62), тоді як у жінок-веганів був значно вищий показник (HR 1,53, CI 1,24-1,88).

Коли досліджувану популяцію розділили на тих, у кого індекс маси тіла (ІМТ) <22,5 та ≥22,5, вегани з нижчим ІМТ мали значно вищий ризик загальних переломів (HR 1,66, CI 1,32-2,08), тоді як вегани з вищим ІМТ - ні (HR 1,10, CI 0,80-1,49).

Немає сумніву, що вегани в EPIC-Oxford мали вищий рівень переломів кісток. Але є різниця в розумінні причини: чи вегани мають вищий рівень переломів через те, що вони вегани, чи це відбувається в зв’язку з іншою причиною. Решта цієї статті є спробою безпристрасного вивчення доказів, щоб спробувати з’ясувати, що (якщо це взагалі необхідно) можна або потрібно зробити, щоб покращити частоту переломів у веганів.

Різні проблеми

Є кілька проблем, які ми можемо швидко вирішити за допомогою інформації, яку ми маємо на даний момент.

Повноцінне харчування: деякі люди припустили, що вегани в когорті EPIC-Oxford загалом мають нутритивно бідніші раціони, про що свідчить їхнє споживання клітковини (28,9 г/день; [Sobiecki, 2016] Таблиця 2) порівняно зі споживанням клітковини веганами в Adventist Health Study-2 (46,7 г/день, [Rizzo, 2013]).

Більшу частину цієї розбіжності можна пояснити різними способами вимірювання клітковини між двома дослідженнями; якби EPIC-Oxford використовував той самий метод, що й Adventist Health Study-2, споживання веганської клітковини було б у діапазоні від 36,4 до 44,3 г/день. Див. Додаток B: NSP і AOAC Fiber.

Варто також зазначити, що в дослідженні EPIC-Oxford споживання клітковини жінками-веганками (26,4 г/день) і чоловіками (27,7 г/день) було значно вищим на початковому рівні, ніж всеїдними жінками (18,9 г/день) і чоловіками (18,7 г/день) [Davey, 2003], що свідчить про те, що недостатнє споживання цілісної рослинної їжі навряд чи є поясненням вищої частоти переломів серед веганів.

Оновлення від 12 лютого 2021 р.: існує паралельна гіпотеза, альтернативна тому, що відсутність цільної їжі не відіграє ролі у вищих показниках переломів серед веганів у EPIC-Oxford. β-каротин — це єдина поживна речовина, для якої, на мою думку, є переконливі докази значного впливу на частоту переломів (див. β-каротин і вітамін А нижче).

RDA для вітаміну А становить 700 еквівалентів активності ретинолу (RAE) для жінок і 900 RAE для чоловіків. Їжею з найбільшим вмістом β-каротину є морквяний сік, який містить приблизно 1140 RAE на 1/2 склянки; морквяний сік може відповідати чи не відповідати визначенню цільної їжі. Існують також оброблені харчові продукти, такі як солодка картопля фрі (274 RAE на чашку) і гарбузовий пиріг (приблизно 100-150 RAE на шматочок), які містять жири, що може сприяти засвоєнню β-каротину. Але найпоширенішим способом отримання β-каротину є цільні продукти, такі як морква (509 RAE на середню моркву), солодка картопля (595 RAE на 1/2 середньої) і шпинат (472 RAE на 1/2 склянки вареної). Див. більше прикладів в статті Вітамін А.

Тваринництво: спонсор EPIC-Oxford значиться як Wellcome Trust Our Planet Our Health (Livestock, Environment, and People). Це не група, яка підтримує тваринництво. Відповідно до їх веб-сайту, «LEAP – Livestock, Environment, and People (тобто тваринництво, навколишнє середовище та люди) – це проект, що фінансується Wellcome і досліджує екологічні, економічні та соціальні наслідки зміни моделей споживання м’яса та молочних продуктів у світі. Проект базується в Оксфордському університеті, і ми працюємо з широкою мережею офіційних і неофіційних співробітників по всьому світу».

Самозвітування: деякі припускали, що результати EPIC-Oxford були ненадійними, оскільки люди самі повідомляли про свою дієту та фізичні вправи. Це може викликати зрозуміле занепокоєння людей, які не знайомі з тим, як проводяться великі обсерваційні дослідження, але самозвіти є єдиним практичним способом вимірювання дієти в епідеміологічних дослідженнях, які охоплюють десятки тисяч людей. Зазвичай докладаються зусилля, щоб визначити, наскільки обґрунтованими є методи опитування, і усунути будь-які самозвіти, які здаються підозрілими.

“Цензура через смерть”: Див. Додаток C: Цензура через смерть для короткого пояснення того, чому можлива “цензура через смерть”, ймовірно, не суттєво вплинула на результати.

Обмеження обсерваційних досліджень

Результати досліджень харчування майже завжди ґрунтуються на ідеї, що якщо з ймовірністю 5% або менше результат є випадковим, то він є статистично значущим. У Vegan Health ми зазвичай дотримуємося такого правила, що статистично значущі результати є суттєвими, а статистично незначущі – ні. Іншими словами, якщо група A має на 30% вищий відносний ризик, ніж група B, але різниця не є статистично значущою, ми говоримо, що група A має такий самий ризик, як і група B.

Порогове значення 5% для статистичної значущості, ймовірно, призвело до занадто великої кількості хибнопозитивних результатів. [Grimes and Schulz (2012)] стверджують, що відносні ризики в когортних дослідженнях повинні бути меншими за 0,5 або більшими за 2,0, щоб результати вважалися вартими інтересу. [Harris and Zollner (2022)] йдуть далі, кажучи: «Іноді когортні дослідження можуть зробити висновок про визначення причинно-наслідкових зв’язків у ситуації, коли застосування певних засобів є неетичним (наприклад, змушувати людей палити сигарети або вживати велику кількість алкоголю протягом тривалого періоду) і це послідовно результує у вигляді двозначного відносного ризику (RR) в схожих дослідженнях».

Для відповідного обговорення також див. [Ioannidis, 2008].

Використання стандарту Граймса та Шульца, швидше за все, скасувало б багато висновків щодо веганського харчування, як позитивних, так і негативних. Хоча ця стаття написана з використанням звичайного стандарту 5%, ми повинні мати на увазі, що багато асоціацій, описаних тут, можуть бути фальшивими, незважаючи на досягнення цього порогу.

Частота переломів у контексті

Що для звичайної людини означає збільшення ризику переломів, виявлене у веганів в EPIC-Oxford?

На підставі таблиці 3 в [Tong et al. (2020)], ймовірність того, що всеїдна людина отримає перелом протягом 10 років, становить 4,72%, тоді як для вегана ймовірність становить 6,66%. Якби ми спостерігали за 1000 веганами та 1000 всеїдними однакового віку та статі протягом 10 років, ми очікували б, що вегани перелом будуть мати приблизно на 19 випадків більше.

Який рівень переломів у когорті EPIC-Oxford порівняно з даними щодо більшої популяції - всего населення Сполученого Королівства? Я зробив грубе порівняння, і вони виявилися приблизно схожими (див. Додаток D: Частота переломів у Великобританії порівняно з EPIC-Oxford).

Індекс маси тіла та споживання калорій

Як згадувалося у вступі, ми відразу знаємо, що підвищений рівень переломів серед веганів у цьому дослідженні в основному базується на більшій частоті випадків у жінок-веганок та у тих веганах, хто має нижчий індекс маси тіла (ІМТ). Це може наштовхнути нас на думку, що більша частка жінок з розладами харчової поведінки вирішує стати веганками, і що у цих жінок є більша ймовірність переломів.

Центри з контролю та профілактики захворювань США (CDC) вважають, що ІМТ від 18,5 до 24,9 означає «нормальну або здорову вагу» [CDC, 2020]. У EPIC-Oxford середній ІМТ веганів на початку становив 21,9 (Стандартне відхилення SD=3,0) для жінок і 22,5 (SD=3,0) для чоловіків у порівнянні з 24,3 (SD=4,2) і 24,9 (SD=3,3) для всеїдних відповідно [Tong, 2020].

Метааналіз 25 когортних досліджень 2014 року, присвячений індексу маси тіла (ІМТ) і переломам кісток у жінок, виявив, що ІМТ >30 асоціюється зі значним, помірним зниженням ризику переломів [Johansson, 2014]. Схоже, це пов’язано з вищою мінеральною щільністю кісткової тканини, оскільки коли мінеральна щільність кісткової тканини скоригована на ризик переломів, вона зростає зі збільшенням ІМТ.

На малюнку 1 у статті показано, що коли ІМТ зменшується приблизно з 22,5 до 15, частота переломів, особливо переломів стегна, експоненціально зростає.

Наразі це дослідження узгоджується з тим, що було виявлено серед веганів у EPIC-Oxford: низький ІМТ пов’язаний із підвищеним ризиком переломів стегна.

У нещодавньому проспективному обсерваційному дослідженні Nurse’s Health Study вивчався зв’язок між ІМТ, окружністю талії та ризиком перелому хребта серед жінок із періодом спостереження приблизно 12 років [Paik, 2019]. Середній ІМТ у найнижчому квінтилі становив 19,8 (SD 1,1) і не був пов’язаний із підвищеним ризиком переломів.

Немає багато даних про переломи кісток у людей з дуже низьким ІМТ. Датське дослідження використовувало метод випадок-контроль для спостереження за жінками з розладами харчування протягом 19,3 років [Frølich, 2020]. Жінки з менш важкими випадками нервової анорексії (n=230) мали середній найнижчий ІМТ 15,5 і вищий ризик усіх переломів, ніж здорові жінки з контрольної групи (IRR 1,7, CI 1,1-2,7), але не вищий ризик переломів стегна (IRR 2,9, CI 0,4–12,3).

Жінки з більш важким випадком нервової анорексії (n=194) мали середній найнижчий ІМТ=14,4 і набагато більший ризик усіх типів переломів (IRR 2,6, CI 1,8-3,7) і переломів стегна (IRR 9,8, 3,6-27,7). Жінки з менш важкою формою нервової булімії (n=170) мали середній найнижчий ІМТ 18,7 без істотно підвищеного ризику переломів.

Як і у веганів у EPIC-Oxford з низьким ІМТ, датські жінки з важкими випадками нервової анорексії мали високий рівень переломів стегна, але їхній ІМТ, ймовірно, був набагато нижчим, ніж у веганів у EPIC-Oxford. Якщо припустити, що ІМТ для веганів має нормальний розподіл, то близько 34% мали ІМТ між 18,9 і 21,9 (n=430), тоді як приблизно 13,5% мали ІМТ між 15,9 і 18,9 (n=171). У данських жінок із середнім найнижчим ІМТ, ближчим до ймовірного ІМТ веганів у EPIC-Oxford, частота переломів не була вищою.

Я написав доктору Теммі Тонг з EPIC-Oxford, запитуючи про можливість того, що дуже низький ІМТ серед невеликого відсотка веганів спричиняє більшу частину підвищеного ризику, і вона відповіла, що це малоймовірне пояснення, сказавши: «Щодо ІМТ і кальцію, вибір категорій ґрунтувався як на розподілі даних між усіма дієтичними групами, так і на висновку, що основні асоціації не можуть бути зумовлені крайніми категоріями, які ми перевірили в попередньому аналізі».

Узагальнюючи наведену вище інформацію, можна припустити, що, хоча нижчий ІМТ пов’язаний із вищою частотою переломів у веганів, немає доказів того, що це пов’язано з високим рівнем невпорядкованого харчування. Цей висновок може бути важко зрозуміти, тому я хочу пояснити його трохи докладніше. Жінки з настільки серйозними розладами харчової поведінки, що призводять до вищої частоти переломів, особливо перелому стегна, мають ІМТ в середньому нижчий, ніж ІМТ жінок-веганок в EPIC-Oxford на нижній частині спектра ІМТ (як передбачувано нормальним розподілом ).

Це не означає, що вегани в EPIC-Oxford не мали вищого рівня розладів харчової поведінки, ніж м’ясоїди, але радше те, що навіть якщо у них був вищий рівень розладів харчової поведінки, їхній загальний ІМТ не такий низький, як середній ІМТ у жінок з розладами харчової поведінки, які мають вищий рівень переломів (порівняно зі здоровими контрольними групами). Отже, ймовірно, у веганстві (з розладом харчової поведінки чи без нього) є щось інше, що сприяє вищому ризику переломів серед веганів.

На додаток до невпорядкованого харчування, змінною, яка, очевидно, корелює з низьким ІМТ, є низьке споживання калорій. У Таблиці S5 EPIC-Oxford повідомляє про частоту переломів, скориговану на споживання калорій, яка показала загальну частоту переломів для веганів (HR 1,42, CI 1,19-1,69), подібну до загальної частоти без скоригування на споживання калорій з Таблиці 2 (HR 1,30, CI 1,08- 1.56). Однак у моделі, скоригованій за споживанням калорій, дослідники також скоригували дані за ІМТ, що, ймовірно, покращило будь-який вагомий висновок, який був би лише для корекції виключно за споживанням калорій.

Ми не можемо виключити, що погіршення здоров’я кісток може бути результатом меншого споживання калорій, що, можливо, призводить до зниження споживання вітамінів або мінералів серед веганів.

β-каротин і вітамін А

Преформований вітамін А, тобто ретиноїди, в раціоні може бути отриманий з продуктів тваринного походження, тоді як рослинні продукти забезпечують прекурсорами вітаміну А, причому основним прекурсором є ​​β-каротин. Організм більш жорстко регулює рівень вітаміну А, коли він отриманий із прекурсорів, аніж коли він потрапляє у вигляді вже сформованого вітаміну А [Wu, 2014]. Існують різноманітні теоретичні механізми, за допомогою яких занадто багато або занадто мало вітаміну А може вплинути на здоров’я кісток [Zhang, 2017] і дослідження виявили різноманітні асоціації в різних напрямках.

У своєму мета-аналізі 13 проспективних обсерваційних досліджень вітаміну А та переломів, [Zhang et al. (2017)] виявили, що більший загальний прийом вітаміну А або ретинолу може дещо знизити ризик всіх видів переломів, але збільшити ризик перелому стегна.

Вони також виявили, що підвищене споживання β-каротину трохи збільшує ризик всіх видів переломів, але не перелому стегна. Вони спостерігали слабкий, але послідовний вплив зниження рівня ретинолу в крові як на загальний ризик переломів, так і на ризик перелому стегна. Автори не наводять ані рівні споживання, ані кількості ретинолу в плазмі, що ускладнює порівняння з ретинолом у веганів.

[Wu et al. (2014)] провели подібний мета-аналіз майже ідентичного набору досліджень, як і [Zhang et al.], і виявили збільшення частоти переломів кісток як при високому, так і при низькому рівнях ретинолу в плазмі. Вони підрахували оптимальний рівень ретинолу в крові, отримавши діапазон від 1,99 до 2,31 мкмоль/л.

Вони пишуть:

“Клінічний зміст цього дослідження полягає в тому, що рівень ретинолу в крові є палкою з двома кінцями по відношенню до ризику перелому стегна. Щоб уникнути ризику перелому стегна, спричиненого надто низьким або надто високим рівнем концентрації ретинолу, ми думаємо, що споживання бета-каротину (провітаміну А), який в основному походить із продуктів рослинного походження та має бути перетворений (через процес, що регулюється механізмом зворотного зв’язку) до ретинолу в крові, може бути кращим, ніж споживання ретинолу з м’яса (риби, печінки, птиці або молочних продуктів), бо в останньому випадку ретинол буде безпосередньо всмоктуватися в кров після їжі.”

У дослідженні EPIC-Oxford після 5,2 років спостереження не було виявлено зв’язку між прийомом ретинолу та переломами кісток або між прийомом β-каротину та всіма видами переломів [Key, 2007]. Окремого аналізу для веганів не було. Найперший звіт EPIC-Oxford про споживання поживних речовин не включав β-каротин [Davey, 2003].

Подальше опитування EPIC-Oxford, проведене в 2010 році, виявило, що вегани споживають 451 RAE/день для жінок і 432 RAE/день для чоловіків, що значно нижче їхніх відповідних норм DRI 700 RAE і 900 RAE [Sobiecki, 2016].

З п’яти досліджень вимірювання рівня ретинолу в крові веганів (див. таблицю нижче) одне дослідження, проведене в Австралії, виявило, що рівень ретинолу у веганів був дещо вищим, ніж було рекомендовано Wu et al., тоді як інші чотири дослідження, проведені в Німеччині, виявили, що вони були нижче. Зауважте, що рекомендації  [Wu et al.] щодо вмісту ретинолу в крові стосуються набагато меншого діапазону, ніж той, який вважається нормальним, і що вегани цілком відповідають нормальним референтним діапазонам, наведеним у таблиці нижче. Діапазон споживання β-каротину веганами в дослідженні [Li et al.] і [Schüpbach et al.] був досить широким, тому багато веганів, ймовірно, не споживали достатньо β-каротину відповідно до норм DRI.

Таблиця показує, що у веганів, які споживають більше β-каротину, ніж у EPIC-Oxford, рівень ретинолу нижчий, ніж рекомендує [Wu et al.]. Тому здається можливим, що низьке споживання β-каротину серед веганів в EPIC-Oxford могло сприяти вищій частоті переломів.

Для більшості веганів легко отримати достатню кількість β-каротину за допомогою звичайних цільних продуктів, таких як морква, але якщо ви нехтуєте такими продуктами, то отримана кількість β-каротину може бути досить малою (див. також Щоденні потреби: вітамін А). Найкраще вживати продукти-джерела β-каротину з джерелами жирів для оптимального засвоєння.

Цинк

Цинк є компонентом кісток, а також бере участь у багатьох метаболічних шляхах, які можуть впливати на здоров’я кісток. Норми DRI для цинку становить 11 мг для чоловіків і 9 мг для жінок. Вегани зазвичай споживають з їжею близько норми DRI, але існує занепокоєння, що низьке засвоєння цинку з рослинної їжі може перешкодити багатьом веганам досягти оптимального рівня цинку.

Вивчення зв’язку між споживанням цинку та захворюваннями ускладнюється тим фактом, що цинк міститься в продуктах з високим вмістом білка і часто в поєднанні з низкою інших мінералів. Також немає простого способу оцінити надходження цинку окремо.

Метааналіз 40 досліджень 2021 року вивчив зв’язок між споживанням цинку (як з їжею, так і з добавками), рівнем цинку в сироватці крові, мінеральною щільністю і маркерами здоров’я кісткової тканини та ризиком переломів [Ceylan, 2021]. Низький рівень цинку в сироватці асоціювався з вищим рівнем остеопорозу в дослідженнях типу «випадок-контроль».

Споживання калорій і споживання цинку з добавками, але не з їжею, було пов’язане з вищим рівнем цинку в сироватці крові. Додавання цинку виявилося пов’язаним із вищою мінеральною щільністю кісткової тканини (МЩКТ) у шийці стегнової кістки, але нижчою МЩКТ у поперековому відділі хребта. Ілюстрація 6 в документі від Ceylan et al. показує більш високу МЩКТ у поперековому відділі хребта та стегновій кістці, що було пов’язано з рівнем цинку в сироватці крові приблизно від 80 до 90 мкг/дл.

У таблиці нижче наведено рівень цинку та споживання його веганами порівняно з всеїдними та лакто-ово-вегетаріанцями. Дані з трьох досліджень, у тому числі з опитування EPIC-Oxford, проведеного в 2010 році.

Вегани в EPIC-Oxford мали нижчий рівень споживання цинку, ніж вегани в дослідженнях зі Швейцарії та Німеччини, а вегани зі Швейцарії та Німеччини мали нижчий рівень цинку в сироватці крові, ніж рівень цинку, пов’язаний з вищою мінеральною щільністю кісток у Ceylon та ін. Це свідчить про те, що низький рівень цинку міг вплинути на здоров’я кісток серед веганів у EPIC-Oxford.

Вегани повинні докладати зусиль, щоб включати продукти з високим вмістом цинку або приймати полівітаміни чи невеликі добавки цинку. Див. також Щоденні потреби щодо цинку.

Селен

У проспективному дослідженні, проведеному у Великобританії за участю 1144 жінок у постменопаузі, вищий рівень селену був пов’язаний із більшою мінеральною щільністю кісток у стегнах, але не в поперековому відділі хребта, на початку дослідження, але не після 6 років спостереження [Hoeg, 2012]. Також не було зв’язку між рівнем селену та переломами кісток після 6 років спостереження.

У опитуванні EPIC-Oxford, яке проводилося з учасниками в середньому через 14,3 року після первинного включення їх в дослідження, було виявлено, що високий відсоток вегетаріанців не відповідає орієнтовній середній потребі (EAR) у селені [Sobiecki, 2016].

У випадку EPIC-Oxford вегани споживали більше селену, ніж лакто-ово-вегетаріанці, тоді як лакто-ово-вегетаріанці мали загальну частоту переломів, подібну до м’ясоїдів (HR 1,07, CI 0,97-1,18). Якщо селен збільшував частоту переломів у веганів, здається, що він повинен робити те саме для лакто-ово-вегетаріанців.

На відміну від споживання селену, яке було вищим для веганів, ніж для лакто-ово-вегетаріанців у дослідженні EPIC-Oxford, рівні селену в нігтях на ногах у графстві Норфолк у Великобританії показали значну різницю між всеїдними (685 нг/г, n=67), лакто-ово-вегетаріанцями (591 нг/г, n=23) і веганами (541 нг/г, n=34). Автори повідомили, що ґрунт Норфолка має високий вміст селену [Judd, 1997].

Перехресне дослідження в Німеччині, яке порівнювало 36 всеїдних і веганів відповідної статі та віку, не виявило істотної різниці між середніми рівнями селену в плазмі: 77 мкг/л проти 68 мкг/л відповідно [Weikert, 2020]. Проте була значна різниця в рівнях селенопротеїну Р, які більше вказують на статус селену (всеїдні: 5,0 мг/л; вегани: 3,3 мг/л). Референтний діапазон не надано, і споживання селену не вимірювалося.

Якщо порівняти німецьких веганів у дослідженні Weikert та ін. з відповідно квінтилями жінок з вищою мінеральною щільністю кісткової тканини у дослідженні Hoeg та ін., то бачимо, що вегани мають низький рівень селену в плазмі, але достатній рівень селенопротеїну P.

Хоча малоймовірно, що низький рівень селену пояснює значну частину вищої частоти переломів у EPIC-Oxford, оскільки споживання селену може бути низьким у веганських раціонах у деяких країнах, все є таки важливо, щоб вегани в цих країнах були забезпечені адекватним джерелом селену (див. також статтю Селен).

Йод

Lightowler and Davies (1998)] виявили, що концентрація йоду в сечі (urinary iodine concentration, UIC) для веганів у Сполученому Королівстві значно нижча, ніж вважається здоровою для населення, і це другий найнижчий середній показник UIC для веганів, зареєстрований на сьогоднішній день. Однак існують проблеми з використанням UIC для оцінки йодного статусу веганів (див. розділ Концентрація йоду в сечі веганів).

За допомогою хімічного аналізу Lightowler виявив, що базове споживання йоду з їжею становить 87 мкг/день, що, хоча й значно менше ніж RDA 150 мкг/день, але наближається до середнього добового обороту йоду ~95 мкг/день [Zimmermann, 2012].

Йод із їжею засвоюється зі швидкістю >92% [Zimmermann, 2012], тому в середньому ці британські вегани отримували дещо нижче споживання, ніж потрібно для обороту йоду, якщо вони не приймали добавки. [Key et al. (1992)] виявили в основному нормальний рівень гормонів щитовидної залози серед чоловіків-веганів із Великобританії, за винятком веганів, які, ймовірно, отримували надмірну кількість йоду, вживаючи ламінарію. Слід зазначити, що вегани, які вживали ламінарію в їжу в дослідженні Key et al., мали гіпотиреоз, а не гіпертиреоз.

Мета-аналіз субклінічної тиреоїдної дисфункції вивчив дані 17 когортних досліджень [Zhu, 2020]. Субклінічний гіпотиреоз не асоціювався з підвищеним ризиком будь-якого перелому (P = 0,166), перелому стегна (P = 0,068) або перелому хребта (P = 0,818). Єдиним (ледь) значущим зв’язком між субклінічним гіпотиреозом і мінеральною щільністю кісткової тканини (МЩКТ) було збільшення МЩКТ у верхній частині шийки стегнової кістки у жінок (зважена середня різниця 0,04, CI 0,01-0,08, P=0,026). Навпаки, субклінічний гіпертиреоз (не гіпо- !) асоціювався з підвищеним ризиком переломів (RR 1,17, CI 1,08–1,26).

Враховуючи, що немає зв’язку між субклінічним гіпотиреозом і підвищеною частотою переломів у загальній популяції та що, хоча вегани у Сполученому Королівстві й можуть споживати низький рівень йоду, вони все ще мають нормальний рівень гормонів щитовидної залози, здається малоймовірним, що йод міг зіграти велику роль у вищій частоті переломів серед веганів у EPIC-Oxford. Для веганів все ще розумно переконатися, що вони мають надійне джерело йоду (див. Щоденні потреби щодо йоду).

Вітамін D

Однією з найбільш очевидних поживних речовин, яку слід враховувати при оцінці здоров’я кісток, є вітамін D, який відіграє важливу роль у гомеостазі кальцію.

EPIC-Oxford не вимірював споживання вітаміну D або рівень вітаміну D в крові для всіх учасників і тому не зміг скоригувати результати переломів для статусу вітаміну D. Однак у звіті EPIC-Oxford за 2011 рік було виміряно середній рівень вітаміну D у підгрупі учасників. Всеїдні (n=1388) мали середній рівень вітаміну D 77 нмоль/л (95% ДІ 75-79 нмоль/л), а вегани (n=89) мали середній рівень 56 нмоль/л (95% ДІ, 51-61 нмоль/л) [Crowe, 2011].

Незважаючи на нижчий рівень вітаміну D у веганів, їхній середній рівень вітаміну D був значно вищим за межу 30 нмоль/л, визначену Інститутом медицини США (IOM) як необхідну для здоров’я кісток. ІОМ заявляє: «Практично для всіх людей рівень 25(OH)D у сироватці крові щонайменше 50 нмоль/л є достатнім», а оптимальні рівні вітаміну D становлять від 50 до 125 нмоль/л [Ross, 2011].

EPIC-Oxford провів вкладене дослідження типу «випадок-контроль» після 5 років спостереження, порівнюючи рівні вітаміну D в учасників, які зазнали перелому кістки, з тими, в кого переломів не було [Roddam, 2007]. Вітамін D вимірювали у зразках крові, які були взяті під час набору учасників та збережені. Результати показали відсутність зв'язку між рівнем вітаміну D і ризиком переломів серед чоловіків і жінок.

Виходячи з цих доказів, малоймовірно, що низький рівень вітаміну D відігравав значну роль у вищій частоті переломів у веганів у EPIC-Oxford.

Кальцій

Мета-аналіз мінеральної щільності кісткової тканини вегетаріанців у 2009 році зробив висновок, що вегани мають статистично значущу, помірно нижчу мінеральну щільність кісткової тканини, ніж всеїдні люди, але це навряд чи призведе до клінічно важливого підвищення ризику переломів [Ho-Pham, 2009].

У 2007 році 5-річний звіт EPIC-Oxford показав, що у веганів частота переломів вище, ніж у м’ясоїдів (IRR 1,30, CI 1,02-1,66), яка зменшилася після коригування на споживання кальцію (IRR 1,15, CI 0,89-1,49) [Appleby, 2007]. Серед учасників, які отримували ≥525 мг/день кальцію (тільки 55% веганів порівняно з ~95% з інших дієтичних груп), вегани мали подібну частоту переломів, як і м’ясоїди (IRR 1,00, CI 0,69-1,44) .

Дослідження не вказувало середнє споживання кальцію веганами, які отримували 525 мг/день або більше, але можна було підрахувати, що як мінімум їхнє середнє споживання кальцію становило 640 мг. Станом на 2007 рік низьке споживання кальцію мало пояснення вищої частоти переломів у веганів у EPIC-Oxford.

Тепер давайте подивимося на зв’язок між споживанням кальцію та ризиком переломів за межами EPIC-Oxford.

Метааналіз 44 когортних досліджень виявив, що надходження кальцію з раціону в межах від приблизно 800 до 1000 мг на день не пов’язане з ризиком переломів, і немає жодних доказів того, що збільшення кальцію в раціоні всередині цього діапазону або вище запобігає переломам [Bolland, 2015]. (Винятком є ​​те, що добавки кальцію та вітаміну D, як було встановлено, допомагають жінкам віком від 69 до 106 років, які зазвичай мають низьке споживання кальцію та поганий статус вітаміну D; див.Додаток E: Добавки кальцію та вітаміну D у жінок похилого віку з низьким рівнем вітаміну D).

Серед всеїдних людей із низьким споживанням кальцію були неоднозначні результати: деякі дослідження виявили підвищений ризик переломів серед людей із дуже низьким споживанням кальцію приблизно 300 мг/день або менше [Xu, 2004].

Проспективне обсерваційне дослідження корейців вимірювало частоту переломів серед літнього населення з відносно низьким споживанням кальцію [Kong, 2017]. Квартилі споживання кальцію для жінок становили 178, 314, 455 і 778 мг на день, а для чоловіків — 208, 344, 489 і 803 мг на день. Через 9 років не було виявлено жодного зв’язку між споживанням кальцію та ризиком переломів у чоловіків чи жінок.

Обсерваційне дослідження в Швеції спостерігало за 61 433 жінками протягом 19 років [Warensjö, 2011]. Вони були розділені на квінтилі споживання кальцію (<751, 751-882, 882-996, 996-1137 і >1137). Споживання кальцію нижче ~700 мг на день було пов’язане з підвищеним ризиком перелому стегна, будь-якого перелому та остеопорозу. У межах найнижчого квінтиля ризик переломів зростав на кожні 100 мг зниження споживання кальцію (перший перелом: HR 1,08, CI 1,04-1,11; перелом стегна: HR 1,07, CI 1,01-1,13). У документі наведено графік переломів стегна, що показує невеликі зміни між споживанням кальцію 700-1000 мг/день, але постійне, експоненціальне збільшення, коли споживання зменшується від 700 до 400 мг/день.

У звіті EPIC-Oxford за 2020 рік результати були скориговані за споживанням кальцію за допомогою методу стратифікації з категоріями <525, 525–699, 700–899, 900–1199, ≥1200 мг/день. У таблиці 2 вони повідомляють про ризики переломів у веганів порівняно з всеїдними людьми, скориговані за всіма параметрами, крім кальцію та білка (HR 1,43, CI 1,20-1,70) і за всіма змінними, включаючи кальцій, але не білок (HR 1,31, CI 1,10-1,57). .

Те, що коефіцієнт ризику (hazard ratio, HR) знизився, свідчить про те, що низьке споживання кальцію могло мати невеликий вплив на більш високий рівень переломів серед веганів. Під час субаналізу (таблиця 4) автори виявили, що серед учасників із споживанням кальцію ≥700 мг/день вегани все ще мали вищий ризик загальних переломів (HR 1,50, CI 1,12-1,99). У приватному листуванні доктор Теммі Тонг з EPIC-Oxford сказала, що попереднє тестування результатів показало, що вищий рівень переломів у веганів не був зумовлений екстремальними категоріями споживання кальцію.

У звіті EPIC-Oxford за 2016 рік споживання кальцію для веганів, лакто-ово-вегетаріанців і всеїдних людей становило 839 мг, 1099 мг і 1078 мг для жінок і 862 мг, 1153 мг і 1120 мг для чоловіків відповідно [Sobiecki, 2016]. У звіті EPIC-Oxford за 2003 рік споживання кальцію для веганів, лакто-ово-вегетаріанців, песко-вегетаріанців і всеїдних людей становило 582 мг, 1012 мг, 1021 мг і 989 мг для жінок і 610 мг, 1087 мг. , 1081 мг і 1057 мг для чоловіків відповідно [Davey, 2003].

З огляду на всі дослідження, малоймовірно, що низьке споживання кальцію є причиною більшої кількості переломів серед веганів, але веганам доцільно забезпечити споживання кальцію на рівні 700 мг/день, що є рекомендацією Сполученого Королівства для дорослих [Theobald, 2005]. Я вагаюся не рекомендувати повну рекомендовану добову дозу США для дорослих у 1000 або 1200 мг (залежно від віку та статі), але дані показують, що приблизно 800-850 мг є достатніми.

Існують занепокоєння щодо того, що добавки підвищують ризик кальцифікації артерій, хоча ці занепокоєння, ймовірно, не стосуються людей, які мають надходження кальцію ближче до нижньої межі споживання (більше інформації див. Безпечність добавок кальцію).

Білок

Вегани, як правило, споживають менше білка, як в абсолютних кількостях, так і у відсотках від калорій, і вплив білка на здоров’я кісток є джерелом суперечок у спільноті веганів.

[Shams-White et al. (2017)] пояснюють, що ранні дослідження показали, що більш високе споживання білка, особливо білка тваринного походження, збільшує виведення кальцію з сечею. Хоча спочатку вважалося, що виведений кальцій походить від демінералізації кісток, дослідження 2000-х років показали, що цей кальцій надходить з раціону шляхом посиленого засвоєння. Оскільки білок є основним компонентом кістки, інші автори припускали, що збільшення білка може допомогти запобігти втраті кісткової маси через старіння.

Мета-аналіз 20 проспективних обсерваційних досліджень і 16 рандомізованих контрольованих досліджень не виявив істотного зв’язку між надходженням білку з раціоном і ризиком переломів [Shams-White, 2017]. Існують деякі докази того, що більша кількість білка зменшує втрату кісткової маси в поперековому відділі хребта серед літніх людей.

Дослідження було підтримано Egg Nutrition Center і Dairy Management Inc., які, як стверджується, не брали жодної ролі в розробці, аналізі, інтерпретації чи представленні даних або результатів.

Одне дослідження у Франції (включене в мета-аналіз Shams-White et al.) показало, що серед жінок, які споживають менше 400 мг кальцію на день, споживання білка, який, як вони припустили, був переважно тваринним, підвищує ризик переломів [Dargent-Molina, 2008].

У звіті EPIC-Oxford за 2020 рік для коригування білка використовувався метод стратифікації з використанням категорій <13%, 13–14,4%, 14,5–15,9%, 16–18,0% і ≥18,1% від загальної калорійності раціону. У таблиці 2 вони повідомляють про ризики переломів у веганів порівняно з м’ясоїдами, скориговані за всіма параметрами, крім кальцію та білка (HR 1,43, CI 1,20-1,70) і за всіма змінними, включаючи білок, але не кальцій (HR 1,39, CI 1,16-1,67); те, що коефіцієнт ризику HR знизився, свідчить про те, що низьке споживання білка могло мати невеликий вплив на збільшення частоти переломів серед веганів.

З огляду на те, що коригування щодо білка базувалося на відсотковому співвідношенні калорій і що вегани в EPIC-Oxford мають значно нижче середнє споживання калорій, ніж всеїдні люди, коригування за білком могло не зафіксувати вищий рівень переломів серед тих, хто має набагато нижче абсолютне споживання білку. Однак у таблиці 4 автори порівнювали всіх учасників, які мали споживання білку в раціоні понад 0,75 г/кг маси тіла, і вегани все одно мали вищий рівень переломів (HR 1,52, CI 1,24-1,87).

Виходячи з цих доказів, малоймовірно, що низьке споживання білка відіграло значну роль у вищій частоті переломів у веганів у EPIC-Oxford.

Вітамін B12

Вітамін B12 зазвичай не вважається поживною речовиною, пов’язаною зі здоров’ям кісток, але є докази того, що він має вплив.

[Goerss et al. (1992)] виявили, що люди з перніціозною анемією (нездатністю засвоювати вітамін B12) мають більший рівень переломів кісток. Навпаки, у своєму систематичному огляді досліджень, що вимірюють зв’язок між низьким вмістом вітаміну В12 і переломами кісток, [Macêdo et al (2017)] виявили підвищений ризик лише в 3 із 17 досліджень. Цілком можливо, що дослідження людей з перніціозною анемією може бути більш доречним для веганів, оскільки люди в обох групах дослідження мали б тривалий час обходитися без джерела B12.

Два перехресних дослідження, одне зі Словаччини з участю жінок лакто-ово-вегетаріанців [Krivosikova, 2009] і одне із Німеччини за участю чоловіків лакто-ово-вегетаріанців і веганів [Herrmann, 2009], виявили зв’язок між поганим статусом В12 і маркерами здоров’я кісток. Хоча я б вважав асоціації досить слабкими (див. Вітамін В12 і мінеральна щільність кісток), вони надають докази того, що низький статус B12 може відігравати роль у ризику переломів серед веганів.

Середні рівні B12, пов’язані з маркерами метаболізму кісток у Herrmann et al. становив 141 пмоль/л. У EPIC-Oxford субаналіз [Gilsing, 2010] виявив, що у чоловіків-веганів рівень В12 у сироватці крові (122 пмоль/л, n=232) значно нижчий, ніж у всеїдних чоловіків (281 пмоль/л, n=226), і в межах діапазону, пов’язаного з поганим здоров’ям кісток, виявленого Herrmann та ін. Статус вітаміну B12 учасників EPIC-Oxford досліджувався лише серед чоловіків.

Незважаючи на те, що чоловіки-вегани в EPIC-Oxford мали нижчий статус B12, показники переломів були значно вищими лише серед жінок-веганок. Це свідчить про те, що B12 не відіграє великої ролі в частоті переломів, якщо тільки жінки-вегани не мають навіть нижчого статусу B12, ніж чоловіки-вегани.

Базовий звіт EPIC-Oxford показав однакове споживання вітаміну B12 серед чоловіків-веганів (0,41 мкг/день) і жінок (0,49 мкг/день). Хоча ці норми споживання трохи нижчі за RDA 2,4 мкг, харчові добавки не були включені в оцінку [Davey, 2003], і ми не можемо сказати з цієї інформації, чи очікується, що статус B12 буде відрізнятися між чоловіками та жінками-веганами.

Ще одна можливість полягає в тому, що низький рівень В12 більше впливає на здоров’я кісток жінок, ніж чоловіків. Хоча я не знаю про жодне дослідження, враховуючи, що жінки в постменопаузі страждають від переломів частіше, ніж чоловіки, не здається неможливим, що рівень B12 може бути більш важливим для жінок.

Звичайно, всі вегани повинні забезпечити надійне джерело вітаміну B12, незалежно від його потенційного впливу на кістки (див. Щоденні потреби).

Вітамін К2

Вітамін K представлений у двох основних формах, K1 і K2. Вітамін K1 міститься в рослинній їжі, особливо в темній листовій зелені, і численні обсерваційні дослідження показали, що більш високе споживання вітаміну K1 пов’язане зі зниженим ризиком переломів [Hao, 2017].

У той час як багато продуктів тваринного походження містять вітамін К2, єдиною рослинною їжею, яка містить його в значній кількості, є ферментовані соєві боби натто; однак людські кишкові бактерії виробляють вітамін K2. Вітамін K2 рекламується для здоров’я кісток, але в клінічних дослідженнях використовувалися лише фармакологічні дози вітаміну K2, які не відображають споживання з їжею (див. Вітамін K2 і здоров'я кісток).

Обсерваційне дослідження, проведене в Норвегії, не виявило користі від більшого споживання вітаміну K2 для можливого зниження переломів стегна, хоча споживання цією популяцією (середні квартилі коливаються від 7,2 до 16,2 мкг/день) було нижчим, ніж споживання в дослідженні з Нідерландів (середні квартилі коливалися від 20 до 40 мкг/день), що, можливо, пояснює відсутність користі.

Наразі немає жодних доказів того, що брак вітаміну K2 у веганських раціонах піддає веганів ризику переломів кісток у порівнянні зі всеїдними людьми, які споживають звичайну їжу.

Залізо

Існує багато фізіологічних механізмів, за допомогою яких низький рівень заліза може теоретично підвищити ризик переломів, хоча обсерваційних досліджень, які шукали цей зв’язок, було мало. Анемія, пов’язана з таласемією або серпоподібно-клітинною ознакою, також пов’язана з погіршенням здоров’я кісток [Toxqui, 2015], але недостатньо даних, щоб оцінити, чи може статус заліза відігравати роль у частоті переломів у жінок-веганок.

[Tong et al. (2019)] виміряв рівень гемоглобіну у великої кількості людей у ​​Сполученому Королівстві, включаючи 398 веганів. Хоча середній рівень гемоглобіну в усіх групах дієти був у межах норми, існувала незначна тенденція до зниження гемоглобіну серед чоловіків і жінок-веганів порівняно з всеїдними людьми.

Жінки-веганки мали незначну тенденцію до підвищення рівня гемоглобіну, в порівнянні з жінками лакто-ово-вегетаріанками, що не дивно, оскільки вегани в EPIC-Oxford споживають більше заліза, ніж лакто-ово-вегетаріанці [Davey, 2003] [Sobiecki, 2016]. Враховуючи, що в EPIC-Oxford лакто-ово-вегетаріанці мали подібну частоту переломів, що й всеїдні (HR 1,07, CI 0,97-1,18), то малоймовірно, що більш висока частота переломів у веганів пов’язана з низьким статусом заліза.

Силові тренування

Найвірогідніший спосіб підтримувати, а часто й підвищувати мінеральну щільність кісткової тканини (МЩКТ), — це силові тренування або вправи, які передбачають стрибки. Це додатково збільшить індекс маси тіла за рахунок збільшення м’язів, протидіючи потенційному негативному впливу низької маси тіла на кістки.

Вправи з обтяженнями та підстрибуванням можуть здатися лякаючими, але домашню програму можна виконувати, використовуючи набір гантелей (де вагу можна змінювати) і кілька квадратних футів простору, щоб крокувати вперед і назад. Ефективна програма може займати 30 хвилин, три рази на тиждень, і хтось може зануритися в неї в темпі, який заряджає енергією, а не виснажує; на YouTube є багато планів домашніх тренувань, які можна знайти.

Розминка і поступовий перехід до більшої ваги з часом є найбезпечнішим. Літнім людям або тим, хто має травми чи остеопороз, слід проконсультуватися з медичним працівником, щоб безпечно приступити до програми тренувань.

Силові тренування серед веганів

[Wakolbinger-Habel et al. (Austria, 2022)] провели перехресне дослідження здоров’я кісток чотирьох груп людей віком від 30 до 50 років: 20 веганів (9 Ж, 11 М) і 25 всеїдних (8 Ж, 17 М), які виконували силові тренування принаймні раз на тиждень і 23 веганів (13 Ж, 10 М) і 20 всеїдних (15 Ж, 5 М), які не виконували силові тренування. Існувала незначна різниця у стані здоров’я кісток між веганами, які займалися силовими тренуваннями, та всеїдними. Вегани, які не виконували силові тренування, мали гірше здоров’я кісток.

Тривалість веганської дієти не мала впливу на мікроархітектуру кісток. Вегани, які займалися виключно аеробікою (n = 16), і вегани, які взагалі не займалися спортом (n = 6), мали схожу мікроархітектуру кісток. Відмінності в кістках не можна пояснити явними відмінностями в харчуванні. Дослідники дійшли висновку, що силові тренування є особливо важливими для збереження здоров’я кісток при дотриманні рослинної дієти.

Силові тренування серед всеїдних

Багато крос-секційних досліджень виявили, що спортсмени, які займаються силовими тренуваннями, мають вищу МЩКТ, тоді як результати для бігунів на дистанції неоднозначні [Suominen, 1993].

Трирічне проспективне дослідження показало, що студентки-баскетболістки, волейболістки та футболістки, а також спринтерки та стрибунки мали високу базову щільність кісткової тканини, яка продовжувала зростати протягом дослідження. У цьому ж дослідженні подібна закономірність, хоча й менш виражена, була виявлена ​​у плавців, і вважалося, що це пов’язано більше з їхньою додатковою програмою тренувань з вагою, ніж з плаванням [Stanforth, 2016].

Мета-аналіз 15 досліджень, які включали багатокомпонентні вправи (часто аеробіку плюс силові тренування) серед жінок віком приблизно від 50 до 70 років, виявив, що режими вправ, які поєднують силові навантаження, фізичні вправи з навантаженнями та інтенсивна аеробіка можуть збільшити м’язову та скелетну маси або запобігти їхній втраті [Marín-Cascales, 2018].

Серед невеликої групи жінок у постменопаузі з остеопенією та остеопорозом, [Linero and Choi (2021)] виявили, що 12-тижнева програма тренувань з вагою середньої та високої інтенсивності покращила маркери здоров’я кісток більше, ніж тренування низької інтенсивності.

Хоча необхідні додаткові дослідження, збільшення МЩКТ у верхній частині тіла, ймовірно, потребує силових тренувань верхньої частини тіла, а для нарощування МЩКТ зазвичай потрібно використовувати все більшу вагу ([Marín-Cascales et al.] передбачає 70-80% від чийогось максимуму на 1 повторення).

Йога

[Lu et al. (2016)] наказав учасникам займатися йогою Айенгара по 12 хвилин щодня. З 227 учасників, які відповідали вимогам, у 83% був діагностований остеопороз або остеопенія (середній вік при вступі становив 68,2 року). Після 2 років занять йогою більше, ніж кожен день, МЩКТ збільшилася в деяких місцях.

Однак багато з цих учасників, як виявилося, проходили лікування остеопорозу або остеопенії, і не було контрольної групи, щоб визначити, чи тільки таке лікування збільшило б МЩКТ. [Kim et al. (2015)] вивчали вплив 8 місяців занять аштанга йогою двічі на тиждень серед жінок у пременопаузі. Вони виявили невеликий позитивний вплив на маркери формування кісток порівняно з контрольною групою, але МЩКТ не збільшилася. Хоча йога здається багатообіцяючим як метод підтримки кісток, необхідні додаткові дослідження.

Висновок

Враховуючи обсерваційний характер EPIC-Oxford, ми повинні пам’ятати, що вищий рівень переломів кісток у веганів може бути спричинений змішаними\супутніми факторами. Також можливо, що субоптимальне споживання кількох поживних речовин, особливо у людей з нижчим індексом маси тіла, може бути причиною більш високої частоти переломів, і тому немає єдиного очевидного винуватця-причини.

Недостатнє споживання може бути результатом відсутності інформації про важливість деяких поживних речовин або низького споживання калорій.

Основними поживними речовинами, які викликають занепокоєння в когорті EPIC-Oxford, є вітамін А, цинк і селен, але веганам слід звернути увагу на всі поживні речовини в нашому списку Щоденні потреби. Вправи з вагою та стрибками є найнадійнішим способом для здорових людей збільшити мінеральну щільність кісток; це також служить здоровим способом збільшення індексу маси тіла та споживання калорій.

Додатки

Додаток A: Зміни категорії дієти в EPIC-Oxford

У EPIC-Oxford категорії дієти оцінювали як на початковому етапі (між 1993 та 2001 роками), так і повторно в 2010 році. Велика кількість людей змінила свій раціон з огляду на лакто-ово-вегетаріанську та веганську категорії, більшість з яких переходили між ними (дивіться електронну таблицю). Це не мало вплинути на результати, якщо немає підстав вважати, що хтось став веганом незадовго до перелому, але зараз так вважати у нас дійсно немає підстав.

Додаток B: Некрохмальні полісахариди і клітковина за методом AOAC

EPIC-Oxford виміряв клітковину як некрохмальні полісахариди (NSP) і виявив, що вегани споживають її в середньому 28,9 г/день [Sobiecki, 2016]. Навпаки, Adventist Health Study-2 показало, що вегани споживають клітковини у середньому 46,7 г/день [Rizzo, 2013]. Adventist Health Study-2 використовувала базу даних Nutrition Data System for Research (NDSR) 2008 для вимірювання вмісту клітковини в харчових продуктах, у якій станом на 2020 рік загальна кількість харчових волокон включала недоступні вуглеводи (целюлозу, геміцелюлозу, пектини, камеді та слиз) і лігнін. [NDSR, 2020].

NDSR визначає клітковину подібно до визначення Асоціації офіційних хіміків-аналітиків (AOAC), визначення, яке зазвичай використовується в Сполучених Штатах, що включає целюлозу, геміцелюлозу, лігнін, камеді, модифіковану целюлозу, слизи, олігосахариди, пектини та пов’язані незначні речовини, такі як віск, кутин і суберин [DeVries, 1999].

Дослідники в [Institute of Food Science & Technology (2007)] порівняли вміст клітковини у 8 продуктах харчування за допомогою методів NSP і AOAC; метод AOAC виміряв на 26% більше клітковини, ніж метод NSP. Когортне дослідження жінок Великобританії порівнювало вміст клітковини в різних дієтах за допомогою методів NSP і AOAC; метод AOAC показував результат на 53% більше, ніж метод NSP [Threapleton, 2013]. Таким чином, використання методу AOAC в EPIC-Oxford показало б, що середнє споживання клітковини у веганів було б ближче до 36,4-44,3 г/день.

Див. розрахунки в Електронна таблиця з даними про клітковину у Vegan Fracture Studies.

Додаток C: “Цензура через смерть”

Результати щодо переломів в EPIC-Oxford не були скориговані з урахуванням ефекту “цензури через смерть” [Tong, 2020]. Якби всеїдні люди помирали частіше або в більш молодому віці, ніж вегани, це могло б підвищити ризик переломів для веганів через те, що вони мали більше часу для можливого перелому кісток у більш літньому віці.

Попередній звіт Оксфордського вегетаріанського дослідження (Oxford Vegetarian Study) та EPIC-Oxford [Appleby, 2016] виявили подібний рівень смертності серед вегетаріанців (включаючи веганів) порівняно з всеїдними людьми (HR 1,02, CI 0,94-1,10); відділення веганів окремо дало подібний результат (HR 1,14, CI 0,97-1,35). Після виключення учасників, які змінили категорію дієти під час спостереження, вегетаріанці мали менший ризик смерті (HR 0,92, CI 0,84-0,99).

Доктор Теммі Тонг з EPIC-Oxford не вважає, що ефект цензури через смерть міг вплинути на результати, оскільки різниця в смертності між групами дієти була незначною, а також тому, що більшість учасників дослідження були ще живі.

Додаток D: Частота переломів у Великобританії порівняно з EPIC-Oxford

[Curtis et al. (2016)] опублікував частоту переломів серед репрезентативної вибірки населення Сполученого Королівства. Схоже, що вони вимірювали загальну частоту переломів інакше, ніж EPIC-Oxford, тому моє порівняння обмежується конкретними ділянками, які були розраховані аналогічно (див. таблицю нижче).

Кертіс та ін. надає окремі показники переломів для вікової категорії від 18 до 49 років і 50 років і старше, тоді як EPIC-Oxford надає показники для всіх вікових груп разом. Я використовував грубий метод, щоб зважити показники Кертіса та ін. більше до віку EPIC-Oxford (див. таблицю нижче).

Показники для всеїдних людей у EPIC-Oxford були подібні до загальних показників у Великобританії. Вегани мали набагато кращі результати щодо переломів руки та зап’ястка разом, трохи краще – щодо переломів щиколотки, але значно гірші – щодо переломів стегна. Див. розрахунки в електронній таблиці.

Додаток E: Добавки кальцію та вітаміну D у жінок похилого віку з низьким рівнем вітаміну D

Відомим винятком з висновку [Bolland et al.] про те, що добавки кальцію не запобігають переломам, є категорія жінок віком 70 років і старше з низьким споживанням кальцію та низьким статусом вітаміну D.

У великому клінічному дослідженні літніх жінок (n = 3270, середній вік = 84 роки) з низьким рівнем вітаміну D ті, хто приймав 1200 мг кальцію та 800 МО (20 мкг) вітаміну D на день, мали значно менше переломів і збільшили мінеральну щільність кісткової тканини протягом 18 місяців [Chapuy, 1992]; у них також було менше переломів протягом наступних 18 місяців [Chapuy, 1994].

Інститут медицини США (IOM) вважає 12 нг/мл достатнім рівнем вітаміну D для здоров’я кісток. Базові рівні вітаміну D у Chapuy et al. становили 16±11 нг/мл; стандартне відхилення 11 нг/мл вказує на те, що багато жінок мали рівні вітаміну D значно нижчі за рекомендоване IOM порогове значення. Крім того, [Bolland et al.] заявили, що сучасний аналіз вітаміну D показав би для тих самих учасників дослідження середній рівень вітаміну D 10,6 нг/мл. Початкове споживання кальцію також було низьким і становило в середньому 511 мг/день.

Менше, більш нове дослідження виявило подібні результати [Chapuy, 2002].

Bolland та ін. заявляють: «На основі підсумованих тут даних досліджень ми не вважаємо, що потрібні подальші рандомізовані контрольовані дослідження добавок кальцію з вітаміном D або без нього з вивчення їхнього впливу на переломи в загальній популяції. У популяції слабких жінок похилого віку з низьким споживанням кальцію з їжею та низькими концентраціями вітаміну D, які вивчали Чапуї та його колеги, спільне додавання до раціону [кальцію та вітаміну D] було явно корисним».

Поговоріть зі своїм лікарем про те, чи могли б ви отримати користь від добавки кальцію та вітаміну D.

Бібліографія