• Позиція Академії харчування та дієтології США стосовно вегетаріанських дієт (оновлено у грудні 2016)




    Позиція Академії харчування та дієтології США стосовно вегетаріанських дієт




    ПОЗИЦІЯ


    Академія харчування та дієтології США вважає, що належним чином сплановані вегетаріанські, в тому числі веганська, дієти є здоровими, поживними і можуть забезпечити переваги для здоров’я у профілактиці та лікуванні певних захворювань. Ці дієти підходять для людей на всіх етапах життєвого циклу, в тому числі жінкам під час вагітності і лактації, немовлятам, дітям, підліткам, людям похилого віку, а також спортсменам. Рослинні дієти є більш екологічно стійкими, ніж дієти, багаті на продукти тваринного походження, оскільки вони використовують менше природних ресурсів та пов'язані з набагато меншою шкодою довкіллю.

    АНОТАЦІЯ


    Позиція Академії харчування та дієтології США полягає у тому, що належним чином сплановані вегетаріанські, в тому числі веганська, дієти є здоровими, поживними і можуть забезпечити переваги для здоров’я у профілактиці та лікуванні деяких захворювань. Ці дієти підходять для людей на всіх етапах життєвого циклу, в тому числі жінкам під час вагітності і лактації, немовлятам, дітям, підліткам, людям похилого віку, а також спортсменам.. Дієти, основою яких є рослини, є більш екологічно стійкими, ніж дієти, багаті на продукти тваринного походження, оскільки вони використовують менше природних ресурсів та пов'язані з набагато меншим екологічним збитком. Вегетаріанці і вегани знаходяться у групі зниженого ризику захворювання на ішемічну хворобу серця, цукровий діабет 2-го типу, гіпертонію, деякі види раку та ожиріння. Низьке споживання насичених жирів і високе споживання овочів, фруктів, цільного зерна, бобових, соєвих продуктів, горіхів і насіння (багатих на клітковину та фітохімічні речовини), притаманне вегетаріанській та веганській дієтам, сприяє зниженню загального рівня холестерину, рівня ліпопротеїнів низької щільності та кращому контролю глюкози у сироватці крові. Ці чинники сприяють зниженню хронічних захворювань. Веганам потрібні надійні джерела вітаміну B-12, такі як збагачені цим вітаміном продукти або вітамінні добавки.

    (Журнал Академії харчування та дієтології, 2016;116:1970-1980.)

    * * *

    Серед вегетаріанців та веганів існує досить широке різноманіття раціонів, в залежності від доступних продуктів, а також різних факторів, які спонукали людей перейти на цей тип харчування. Люди вибирають вегетаріанську дієту з багатьох причин, таких як: співчуття до тварин, бажання краще захистити навколишнє середовище, знизити ризик розвитку хронічних захворювань, а також у терапевтичних підходах до лікування цих захворювань. Добре спланована вегетаріанська дієта, яка складається з овочів, фруктів, цільного зерна, бобових, горіхів і насіння, містить у собі усі необхідні поживні речовини. Вегетаріанство виключає вживання в їжу плоті тварин (м'ясо, домашня птиця, дичина, морепродукти, а також продукти, що містять щось із перерахованого). Найпоширеніші види вегетаріанських дієт вказані на Малюнку 1. Перехід на вегетаріанську дієту може спричинити зниження рівня засвоєння певних поживних речовин, проте їх дефіциту можна легко уникнути шляхом належного планування.

    Типи та характеристики вегетаріанських дієт.
    (в усіх виключене споживання м’яса)
    Вегетаріанство. Може включати або не включати яйця або молочні продукти.
    Лакто-ово-вегетаріанство. Включає яйця і молочні продукти.
    Лакто-вегетаріанство. Включає молочні продукти, але виключає продукти з яєць.
    Ово-вегетаріанство. Включає яйця і яєчні продукти, але виключає споживання молочних продуктів.
    Веганство. Виключає яйця і молочні продукти, а також може виключати мед.
    Веганське сироїдство. Базується на овочах, фруктах, горіхах і насінні, бобових і пророслих зерен. Кількість сирої їжі коливається від 75% до 100%.

    Малюнок 1. Типи вегетаріанських дієт.

    ВЕГЕТАРІАНСТВО В ПЕРСПЕКТИВІ

    Тенденції серед вегетаріанців


    За результатами загальнонаціонального опитування у 2016 році, приблизно 3,3% дорослих американців є вегетаріанцями або веганами (ніколи не їдять м'ясо, птицю або рибу), і близько 46% вегетаріанців – вегани.[1] Те саме опитування виявило, що 6% молодих людей (від 18 до 34 років) є вегетаріанцями або веганами, в той час як лише 2% осіб у віці від 65 років є вегетаріанцями. Продаж продуктів-замінників м’яса склав 553 мільйона американських доларів у 2012 році і зріс ще на 8% за 2 роки. Відзначалося, що 36% респондентів опитування серед мешканців Нідерландів та Великої Британії, переважно у віці 18-44 років, мають досвід вживання веганських альтернатив м'яса.[1,2] У той час як цільні рослинні продукти слугують кращою основою раціону, деякі перероблені та збагачені мікроелементами продукти харчування, такі як напої з включенням рослинного молока, рослинні аналоги м’яса і сухі сніданки, можуть істотно позитивно впливати на баланс поживних речовин вегетаріанців. Рослинні дієти, в тому числі вегетаріанство і веганство, стають усе більш визнаними, що додатково підтверджується багатьма некомерційними і державними установами, що висвітлюють питання цих дієт. Американський інститут з вивчення раку заохочує до рослинної дієти, рекомендуючи американцям дві третини свого харчового раціону отримувати з овочів, фруктів, цільного зерна і бобових.[3] У документі «Дієтичні рекомендації для американців 2015-2020» (“2015-2020 Dietary Guidelines for Americans”) вегетаріанські дієти рекомендуються як один з трьох корисних для здоров'я типів харчування, а також додаються плани раціону для лакто-ово-вегетаріанців та веганів.[4]

    Національна програма шкільного обіду США (National School Lunch Program), хоч і не вимагає наявності вегетаріанських опцій, але вимагає підвищення доступності фруктів, овочів і цільного зерна у нинішніх шкільних меню. Послідовники вегетаріанської дієти тепер мають технологічну підтримку. На сьогодні, в той час як немає онлайн-калькулятора поживних речовин, призначеного спеціально для вегетаріанської дієти, деякі наявні калькулятори все ж дозволяють користувачам вибирати вегетаріанські та веганські плани харчування. Такі додатки для мобільних пристроїв дозволяють вегетаріанцям виявляти потреби в поживних речовинах, слідкувати за їх споживанням, а також знаходити ресторани і магазини, де можна купити веганські продукти. Онлайн-калькулятор на www.SuperTracker.usda.gov є частиною програми «Choose My Plate» Департаменту сільського господарства США».[5]

    НА ЯКІ ПОЖИВНІ РЕЧОВИНИ СЛІД ЗВЕРНУТИ УВАГУ ВЕГЕТАРІАНЦЯМ


    Білок


    Вегетаріанська, в тому числі веганська, дієти, як правило, задовольняють або перевищують вимоги щодо рекомендованої кількості білка, за умови достатньої калорійності раціону. [6-8] Поняття повноцінності і неповноцінності білка вводять в оману стосовно рослинного білка. Білок з різноманітних рослинних продуктів, вживаних протягом одного дня, забезпечує достатню кількість всіх необхідних (незамінних) амінокислот, за умови, якщо раціон відповідає вимогам щодо калорійності.[7] Регулярне вживання бобових і соєвих продуктів забезпечує достатнє споживання білка вегетаріанцями, а також надає інші необхідні поживні речовини.9 Дієти, основу яких складають плоди (соковиті фрукти та овочі), характеризуються, як правило, низьким вмістом білка та інших поживних речовин. Потреби у білку всіх вікових груп, в тому числі спортсменів, добре задовольняються за рахунок збалансованої вегетаріанської дієти.[7,8]

    Омега-3 жирні кислоти


    У той час як рівень споживання α-ліноленової кислоти (АЛК) однаковий як у вегетаріанців і веганів, так і невегетаріанців, рівень споживання довголанцюгових омега-3 жирних кислот, таких як ейкозапентаєнова кислота (ЕПК) та докозагексаєнова кислота (ДГК), є нижчим серед вегетаріанців і, як правило, відсутнім серед веганів.[10,11] У порівнянні з невегетаріанцями, показники рівнів ЕПК і ДГК у крові і тканинах можуть бути значно нижчими.[10,11]

    Клінічна значимість зниженого рівня ЕПК і ДГК серед вегетаріанців і веганів є невідомою.[11,12] Довголанцюгові омега-3 жирні кислоти мають важливе значення для розвитку і підтримки головного мозку, сітківки ока і клітинних мембран, а також сприятливо впливають на результати вагітності і знижують ризик серцево-судинних захворювань (ССЗ) та інших хронічних хвороб. [6,13,14] Проте серед дітей-вегетаріанців і дітей-веганів не було виявлено погіршення зору або психічного розвитку, а для дорослих вегетаріанців і веганів характерне зниження ризику ССЗ.[10,11,15]

    АЛК ендогенно перетворюються у EПК і ДГК, але цей процес є дещо неефективним і залежить від статі, раціону, стану здоров'я і віку. Високе споживання лінолевої кислоти (ЛК) може пригнічувати конверсію АЛК до ЕПК та ДПК.[11,13] Для забезпечення оптимальної конверсії було запропоновано співвідношення ЛК/АЛК в межах 4:1. [7,10,14]

    Рекомендованою нормою споживання АЛК є 1,6 г на добу для чоловіків та 1,1 г на добу для жінок.[4] Вегетаріанці і вегани завбачливо можуть забезпечувати собі вживання дещо більшої кількості АЛК. [8,10] Найбільш концентровані рослинні джерела омега-3 жирних кислот є насіння (льон, чіа, рижій, канола і конопля), волоські горіхи та олії з них.[8,10] Дані свідчать, що потреби здорових людей в омега-3 можуть бути задоволені за допомогою одної лише АЛК і що ендогенного синтезу ЕПК і ДГК з АЛК достатньо, щоб підтримувати їхній рівень стабільним протягом багатьох років.[11,14] Низькодозовані вітамінні добавки ДГК на основі морських мікроводоростей доступні для всіх вегетаріанців з підвищеними потребами (наприклад, для вагітних або жінок, що годують) або для тих, хто має знижену здатність конверсії (наприклад, ті, хто має гіпертонію або діабет).[10]

    Залізо


    Вегетаріанці, як правило, споживають стільки ж або трохи більше заліза, ніж усеїдні.[16] Незважаючи на цей факт[17], запаси заліза у вегетаріанців, як правило, нижчі, ніж у невегетаріанців. Нижчі сироваткові рівні феритину можуть бути перевагою, тому що підвищені рівні феритину в сироватці крові були незалежно пов’язані із ризиком розвитку метаболічного синдрому.[18]

    Занепокоєння з приводу норм заліза для вегетаріанців привели до питань біодоступності негемового заліза в рослинній їжі. Всмоктування негемового заліза залежить від фізіологічної потреби і регулюється частково запасами заліза. Його всмоктування може сильно варіюватися залежно як від складу їжі, так і рівня заліза у людини. На біодоступність негемового заліза впливає співвідношення харчових послаблювачів (інгібіторів), таких як фітати і поліфеноли, та підсилювачів, таких як вітамін С, лимонна кислота та інші органічні кислоти.[19]

    У недавньому огляді було виявлено, що всмоктування негемового заліза варіюється від 1% до 23%, залежно від рівня заліза і харчових підсилювачей та послаблювачів (інгібіторів).[20] Нещодавно розроблене рівняння регресії дозволяє передбачати всмоктування заліза залежно від рівня феритину сироватки крові та дієтичних модифікаторів. Дієта мала більший вплив на всмоктування заліза, коли рівні феритину сироватки крові були низькими.[20] Рівень всмоктування негемового заліза може бути у 10 разів більшим серед людей із дефіцитом заліза, ніж у тих, хто має залізо у надлишку.

    У 2001 році рекомендована норма споживання заліза для вегетаріанців була на 80% більшою, ніж для невегетаріанців. Це випливало з припущення, що біологічна доступність заліза з вегетаріанської дієти складає 10%, в той час, як з невегетаріанської – 18%.[21]

    Ці припущення були засновані на дуже обмежених даних з використанням дослідження всмоктування з одного прийому їжі, який складався зі страв, що були нетиповими для більшості вегетаріанців у західних країнах.

    Тепер ми знаємо, що люди можуть адаптуватися і засвоювати негемове заліза більш ефективно.[22] Значення впливу підсилювачів та послаблювачів (інгібіторів) на всмоктування заліза може зменшуватися з часом.[23] Люди здатні адаптуватися до низького споживання заліза з плином часу і можуть зменшити втрати запасів заліза.[24] В одному дослідженні загальне всмоктування заліза збільшилося майже на 40% після 10 тижнів харчування продуктами з низькою біодоступністю заліза.[22]
    Особи, які мають низький рівень заліза, можуть істотно збільшити його всмоктування за допомогою дієти з помірною або високою біодоступністю заліза. Процес всмоктування заліза, схоже, ефективно адаптувався серед західних вегетаріанців, оскільки їхній рівень гемоглобіну та інші показники рівня заліза є аналогічними до показників, які спостерігаються у невегетаріанців.[7]

    Цинк


    У порівнянні з контрольними групами невегетаріанців, дослідження показують, що дорослі вегетаріанці мають аналогічні або трохи нижчі показники споживання цинку, при цьому концентрації сироваткового цинку є нижчими, але залишаються в межах норми.[7,25] У дорослих вегетаріанців, які мають більш низький рівень цинку, не було виявлено жодних несприятливих наслідків для здоров'я, можливо, завдяки гомеостатичним механізмам, які дозволяють дорослим адаптуватися до вегетаріанської дієти. Явний дефіцит цинку не спостерігається серед західних вегетаріанців. Серед більшості вразливих верств населення (людей похилого віку, дітей, а також вагітних і жінок, що годують) не було виявлено достатньо доказів щодо нижчого рівня цинку серед вегетаріанців у порівнянні з невегетаріанцями. [25] Джерела цинку для вегетаріанців включають соєві продукти, бобові, зернові, сир, насіння і горіхи. Такі методи приготування їжі, як замочування і пророщення бобів, зерна, горіхів і насіння, а також приготування хлібної закваски, можуть зменшити зв'язування цинку фітіновою кислотою і збільшити його біодоступность.[26] Органічні кислоти, такі як лимонна кислота, також можуть в до певної міри посилювати всмоктування цинку.[26]

    Йод


    Оскільки рослинні дієти можуть мати низький вміст йоду, суворі вегетаріанці (вегани), які не споживають ключові веганські джерела йоду, такі як йодована сіль або морські водорості, можуть бути схильні до ризику нестачі йоду.[7,27] Вміст йоду в морських овочах коливається в широких межах і деякі з них можуть містити значні його кількості.[28]

    Споживання йоду не повинно перевищувати верхню межу денної допустимої норми, а саме 1,100 мг для дорослих.[29] Жінкам-веганкам репродуктивного віку варто вживати вітамінну добавку йоду дозою 150 мг на добу.[27,29] Морська сіль, кошерна сіль, і солоні приправи, такі як тамарі, як правило, не йодовані,[7] і йодована сіль не використовується в оброблених харчових продуктах. Молочні продукти можуть містити йод, хоча його кількість може значно коливатися.[7] Хоча такі продукти, як соєві боби, хрестоцвіті овочі і солодка картопля (батат) містять натуральні гойтрогени, ці продукти не були пов'язані з щитовидною недостатністю у здорових людей, за умови належного споживання йоду.[7,8,29,30]

    Кальцій


    Споживання кальцію лакто-ово-вегетаріанцями зазвичай відповідають або перевищують рекомендовані норми, в той час як споживання кальцію веганами широко варіюється й іноді може падати нижче рекомендованої норми.[7] Біодоступність кальцію в рослинній їжі, яка пов’язана із вмістом оксалату у харчових продуктах і, в меншій мірі, фітату та клітковини, є важливим фактором. Фракційне всмоктування кальцію з овочів, які містять високий рівень оксалату, таких як шпинат, зелень буряка, мангольд, може бути дуже низьким – 5%. Таким чином, ці овочі не можуть вважатися хорошими джерелами кальцію, незважаючи на їх високий вміст кальцію. Для порівняння, всмоктування кальцію з овочів, що містять низький рівень оксалату, таких як капуста кале, зелень ріпи, пекінська капуста і бок-чой, становить близько 50%.[31] Всмоктування кальцію з тофу, збагаченого кальцієм (приготованого із застосуванням кальцієвої солі), а також з більшості видів рослинного молока, збагаченого кальцієм, є подібним до засвоєння з коров’ячого молока, приблизно 30%.[32,33] Інші рослинні продукти, такі як біла квасоля, мигдаль, кунжутна паста, інжир і апельсини, забезпечують помірну кількість кальцію з дещо нижчою біодоступністю (близько 20%). Порівнюючи форми кальцію, що використовуються для збагачення продуктів, біодоступність кальцію-цитрату-малату може бути щонайменше 36%, в той час як інших – близько 30%.[34] Зареєстровані дієтологи (Registered dietitian nutritionists, RDN) та сертифіковані спеціалісти з харчування та дієтології (nutrition and dietetics technicians, registered, NDTRs) можуть допомогати клієнтам у вирішенні питання кальцію, заохочуючи регулярне споживання багатої біодоступним кальцієм їжі і, при необхідності, низькодозованих вітамінних добавок.

    Вітамін D


    Рівень вітаміну D залежить від впливу сонячних променів і споживання збагачених вітаміном D продуктів харчування або вітамінних добавок.[35] Ступінь вироблення вітаміну D шкірою після впливу сонячного світла сильно варіюється і залежить від цілого ряду чинників, у тому числі часу доби, сезону, широти, забруднення повітря, пігментації шкіри, використання сонцезахисного крему, кількості одягу, що покриває шкіру, а також віку.[35,36] У деяких вегетаріанців та веганів було виявлено низький рівень споживання вітаміну D, а також низький показник 25-гідроксивітаміну D у плазмі або сироватці крові, особливо взимку або навесні і особливо в тих, хто живе у північних широтах.[36] Вітамінні добавки і дієтичні джерела вітаміну D, як правило, необхідні для задоволення потреби в цій поживній речовині. Продукти, додатково збагачені вітаміном D, включають: коров'яче молоко, деяке рослинне молоко, фруктові соки, сухі сніданки і певні види маргарину. Яйця можуть також в деякій мірі забезпечити вітамін D. Гриби, оброблені за допомогою ультрафіолетового світла, можуть бути істотними джерелами вітаміну D.[36,37] Обидва вітаміни, D-2 і D-3, використовуються у вітамінних добавках і для збагачення продуктів харчування. Вітамін D-3 (холекальциферол) може бути рослинного або тваринного походження, в той час як вітамін D-2 (ергокальциферол) отримують з ультрафіолетового опромінення ергостеролу дріжджів. При низьких дозах вітамін D-2 і вітамін D-3 мають однакові властивості, однак при більш високих дозах вітамін D-2 є менш ефективним, ніж вітамін D-3.[36] Якщо впливу сонця і споживання збагачених продуктів недостатньо для задоволення потреб, рекомендується вживання вітамінної добавки вітаміну D, особливо для літніх людей.[35,36,38] Оскільки вітамін D впливає на велику кількість метаболічних шляхів, а не лише на кістковий метаболізм,[35,38] деякі експерти рекомендують щоденно споживати від 1000 до 2000 МО (міжнародних одиниць) вітаміну D або навіть більше. (Для вітаміну D: 1мкг = 40 МО. Тобто, рекомендована норма це від 25 до 50 мкг)

    Вітамін B-12


    Вітамін B-12 не є компонентом рослинної їжі.[7,39] Ферментовані харчові продукти (такі, як темпе), водорості норі, спіруліна, хлорела, не збагачені додатково вітаміном В12 харчові дріжджі, не можуть бути належними або практичними джерелами B-12.[39,40] Вегани повинні регулярно користуватися надійними джерелами вітаміну В-12, тобто споживати збагачені  вітаміном B-12 продукти або вітамінні добавки, – інакше може з’явитися  дефіцит цього вітаміну, про що свідчать тематичні дослідження немовлят, дітей і дорослих веганів.[8,39] Більшість вегетаріанців так само повинні додатково приймати B-12, тому що 1 склянка молока і одне яйце в день забезпечує лише близько двох третин від рекомендованої норми.[7,39,40]

    Ранніми симптомами важкого дефіциту B-12 є незвична втома, поколювання в пальцях рук або ніг, низька когнітивна діяльність, погане травлення і відставання у розвитку дітей. Субклінічний дефіцит В12 призводить до підвищеного гомоцистеїну. Люди, які вживають мало або зовсім не вживають B-12 можуть почувати себе здоровими, однак тривалий субклінічний дефіцит може призвести до інсульту, деменції, і слабкого здоров’я кісток. [7,8,41] Існують такі лабораторні тести для визначення рівня вітаміну B-12: метилмалонова кислота у сироватці крові (ММА-тест), В-12 у сироватці крові або плазмі і голотранскобаламін у сироватці крові.[8,39,41]

    Нормальний механізм всмоктування B-12 відбувається завдяки внутрішньому фактору, який стає насиченим при досягненні близько половини рекомендованої добової норми і вимагає від 4 до 6 годин перед подальшим всмоктуванням.[40] Отже, додатково збагачені вітаміном В-12 продукти найкраще їсти двічі на день. Другим механізмом всмоктування є пасивна дифузія зі швидкістю 1%, що дозволяє менш часте споживання, але у великих дозах. Були розроблені рекомендації, засновані на великих дозах (наприклад, від 500 до 1000 мг ціанокобаламіну кілька разів на тиждень).[8,39]

    Чотири форми B-12 розрізняються по групах, приєднаних до них. Ціанокобаламін найбільш часто використовується у збагачених харчових продуктах і вітамінних добавках, завдяки своїй стабільності. Метил-кобаламін і аденозилкобаламін є формами, які використовуються у ферментативних реакціях організму; вони доступні у формі вітамінних добавок, які не є більш ефективними, ніж ціанокобаламін, а також можуть вимагати вищих доз, ніж звичайна рекомендована добова норма. Гідроксокобаламін найбільш ефективно використовуватися у формі ін’єкцій.[8,42]

    ТЕРАПЕВТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ВЕГЕТАРІАНСТВА І ХРОНІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ


    За умови наявності відповідної освіти у галузі правильного харчування, лікувальна вегетаріанська дієта є так само ефективною, як і всеїдна, якщо її належно дотримуватись.[43] При використанні вегетаріанської дієти в терапевтичних цілях, як і з впровадженням будь-якої дієти, застосування різних стратегій консультування (в тому числі мотиваційне інтерв'ю, регулярні зустрічі, кулінарні демонстрації і стимулювання), може поліпшити результати, пов’язані з якістю харчування.

    Надмірна вага і ожиріння


    Оскільки дві третини американського населення мають надмірну вагу або ожиріння, і це число продовжує зростати,[44] дієтологи повинні бути інформовані щодо доказів, які підтверджують використання вегетаріанської і веганської дієт для досягнення і підтримки здорової ваги. Здорова вага тіла пов'язана із поліпшенням серцево-судинної функції[45] і чутливості до інсуліну[46], а також допомагає знизити ризик інших хронічних захворювань.[45] Харчування, основою якого є рослини, також пов'язане з нижчим індексом маси тіла (ІМТ; розраховується як кг / м2 ). Дослідження Adventist Health Study-2 показало, що найвищий середній ІМТ (28,8) був серед м'ясоїдів і найнижчий середній ІМТ (23,6) спостерігався у тих, хто уникав усіх продуктів тваринного походження.[47]
    Аналогічним чином, в EPIC-Oxford Study, дослідники виявили найвищий середній ІМТ серед м'ясоїдів (24,4), а найнижчий – серед веганів (22,5).[48] У дослідженні Swedish Mammography Cohort study, науковці виявили, що поширеність надмірної ваги або ожиріння було виявлено у 40% серед усеїдних і 25% – серед вегетаріанців.[49] Дослідження показують, що терапевтичне використання вегетаріанської дієти є ефективним для лікування надлишкової маси тіла і може працювати краще, ніж альтернативні всеїдні дієти для тієї ж мети. Два мета-аналізи інтервенційних досліджень показали, що перехід на вегетаріанську дієту був пов'язаний з більшою втратою ваги у порівнянні з контрольною групою.[50,51] Веганська дієта зі структурованою груповою підтримкою і поведінковою терапією була пов'язана із значно більшою втратою ваги після 1 і 2 років застосування, ніж дієта Національної освітньої програми США щодо холестерину.[52]

    Серцево-судинні захворювання, в тому числі гіперліпідемія, ішемічна хвороба серця і гіпертонія


    Вегетаріанські дієти пов'язані зі зниженням ризику серцево-судинних захворювань.[15,53] Вегетаріанські дієти покращують кілька змінних факторів ризику серцево-судинних захворювань, в тому числі абдомінальне ожиріння(т.зв. “пивний живіт”), [54] тиск крові, [55] ліпідний профіль в сироватці крові [56] і рівень глюкози у крові.[42,57] Вони також зменшують рівень маркерів запалення, таких як С-реактивний білок, зменшують окислювальний стрес і захищають від формування атеросклеротичних бляшок.[58] Отже, вегетаріанці мають знижений ризик розвитку та смертей від ішемічної хвороби серця.[15,53,59] Веганська дієта виявилась найбільш корисною у зменшенні факторів ризику серцевих захворювань.[55,57] Дослідження EPIC-Oxford study [60] показало, що прихильники веганської дієти споживали найбільше клітковини і найменше загальних жирів і насичених жирів і мали найздоровішу масу тіла і рівень холестерину в крові у порівнянні з усеїдними та іншими вегетаріанцями. Мета-аналіз 11-ти рандомізованих контрольованих досліджень показав, що ті учасники, яким була призначена вегетаріанська дієта, отримали суттєве зниження загального ліпопротеїну, ліпопротеїну низької щільності та холестерину ліпопротеїнів високої щільності, що відповідало зниженню ризику серцево-судинних захворювань приблизно на 10%. [56] Вегетаріанська дієта була особливо корисною для людей зі здоровою та надмірною вагою, але менш ефективною для осіб, які страждають на ожиріння, що підкреслює важливість ранньої дієтотерапії для довгострокового зменшення ризику.[56]

    У дослідженні Аdventist Health Study-2, в якому брали участь 73308 адвентистів сьомого дня, науковці виявили, що вегетаріанці мали зниження ризику розвитку ССЗ та ішемічної хвороби серця на 13% і 19%, відповідно, у порівнянні із невегетаріанцями.[15]

    У попередньому аналізі з дослідження EPIC було виявлено, що групи вегетаріанців мали на 32% нижчий ризик госпіталізації або смерті від хвороби серця.[53]

    Вегетаріанці мають нижчий ризик серцево-судинних захворювань завдяки регулярному вживанню різноманітних овочів, фруктів, цільного зерна, бобових і горіхів. Було показано, що такі веганські і вегетаріанські дієти, що передбачають низьке споживання жиру, у поєднанні з іншими факторами способу життя, в тому числі зниженням ваги та відмовою від паління, повертають назад процеси розвитку атеросклерозу.[61] Фактори ризику ішемічної хвороби серця, такі як рівень загального холестерину та холестерину ліпопротеїнів низької щільності, загальна та жирова маса тіла, поліпшуються протягом короткого часу на вегетаріанській дієті, навіть без використання медикаментів, що понижують холестерин.[61] У порівнянні з невегетаріанцями, вегетаріанці мають більш низьку поширеність артеріальної гіпертензії. Результати дослідження EPIC-Oxford показали, що вегани мають найнижчі рівні систолічного і діастолічного артеріального тиску і найнижчий рівень гіпертензії, у порівнянні з усіма іншими дієтичними групами (вегетаріанці, пескетаріанці і м'ясоїди).[62] Дані з дослідження адвентистів (Adventist Health Study-2) підтверджують, що вегани мають найнижчі рівні кров'яного тиску і найменш серед усіх вегетаріанців і значно менш у порівнянні з м'ясоїдами страждають від гіпертензії.[55] Мета-аналіз, що порівнює артеріальний тиск більш ніж 21000 людей у ​​всьому світі, виявив, що ті, хто дотримується вегетаріанської дієти мають систолічний артеріальний тиск приблизно на 7 мм рт.ст. нижчий і діастолічний артеріальний тиск на 5 мм рт.ст. нижчий, ніж в усеїдних учасників дослідження.[63]

    Діабет


    У порівнянні з м'ясоїдами, лакто-ово-вегетаріанці і вегани мають нижчий ризик розвитку діабету 2-го типу. Дослідження Adventist Health Study-2 показало, що м'ясоїди мали більш ніж вдвічі більшу поширеність діабету у порівнянні з лакто-ово-вегетаріанцями і веганами, навіть після корекції індексу маси тіла.[47] Серед тих, хто не мав діабету, дослідження виявило, що шанси його розвитку були знижені на 77% для веганів і на 54% для лакто-ово-вегетаріанців, порівняно з невегетаріанцями (з поправкою на вік). Коли індекс маси тіла та інші супутні чинники були скориговані, залежність вірогідності хвороби від типу дієти залишилася сильною. Вегани мали на 62% менше шансів розвитку діабету, в той час як лакто-ово-вегетаріанці - на 38%.[64]

    Профілактика. Протягом останніх 2-х десятиліть, проспективні обсерваційні дослідження і клінічні випробування надали суттєві докази, що дієти, багаті на цільне зерно, фрукти, овочі, бобові, насіння і горіхи, а також з меншим вмістом очищеного зерна, червоного або обробленого м'яса і підсолоджених напоїв, знижують ризик розвитку діабету і поліпшують глікемічний контроль і ліпідний профіль крові у пацієнтів з діабетом.[65] Споживання цільного зерна має пряме відношення до зниження ризику розвитку діабету, навіть після коригування індексу маси тіла.[66]

    Бобові, які мають низький глікемічний індекс, можуть забезпечити переваги у лікуванні діабету шляхом зниження постпрандіального рівня глюкози після прийому їжі, а також після наступного прийому їжі, що відомо як «ефект другої трапези» [67] Мета-аналіз показав, що більш високе споживання фруктів або овочів, особливо зелених овочів, було пов'язане зі значним зниженням ризику діабету типу 2.[68] У дослідженнях Nurses' Health Study I і II, збільшений рівень споживання горіхів, особливо волоських горіхів, був пов'язаний з нижчим ризиком розвитку діабету.[69] А червоне і оброблене м'ясо, навпаки, тісно пов'язані з підвищеною концентрацією глюкози та інсуліну натще і ризиком розвитку діабету.[70] Потенційні причини зв’язку м'яса і діабету – насичені жирні кислоти, кінцеві (пізні) продукти гліколізу , нітрати/нітрити, гемове залізо, тріметіламіноксід, амінокислоти з розгалуженими боковими ланцюгами (BCAA) та ендокринні руйнівники.[70]

    Лікування. У рандомізованому клінічному дослідженні, у якому порівнювались веганська дієта з низьким вмістом жиру та дієта, рекомендована Американською діабетичною асоціацією, значні поліпшення глікемічного контролю, ліпідів в крові і маси тіла були помічені у групі веганів.[71] 24-тижневе рандомізоване контрольоване дослідження показало, що у тих хворих на цукровий діабет 2-го типу, які слідували ізокалорійній вегетаріанській дієті, спостерігалося значне поліпшення чутливості до інсуліну, зниження рівнів вісцерального жиру та маркерів запалення, у порівнянні з тими, хто залишився на традиційній діабетичній дієті.[72] Згідно мета-аналізу шести контрольованих клінічних випробувань, вегетаріанські дієти були пов'язані з поліпшенням глікемічного контролю у людей з діабетом 2-го типу.[73] Вегетаріанський і веганський раціони харчування, що характеризуються високим вмістом поживних речовин і клітковини, знижують ризик розвитку діабету 2-го типу і слугують ефективним терапевтичним засобом роботи з діабетом 2-го типу.

    Рак


    Результати дослідження Adventist Health Study-2 показали, що вегетаріанські дієти пов'язані з більш низьким загальним ризиком виникнення раку, і особливо низьким ризиком виникнення раку шлунково-кишкового тракту. Крім того, виявилось, що вегетаріанська дієта надає більший захист від загального числа випадків раку, ніж будь-яка інша дієта.[74] Нещодавно було виявлено, що веганські дієти забезпечують на 35% нижчий ризик виникнення раку простати.[75] Мета-аналіз семи досліджень виявив, що вегетаріанці мають на 18% нижчий рівень загальної захворюваності на рак, ніж невегетаріанці.[59] Епідеміологічні дослідження систематично показують, що регулярне споживання фруктів, овочів, бобових, цільного зерна пов’язане зі зниженням ризику захворювань на певні види раку.[76]

    Різноманіття фітохімічних сполук, таких як сульфорафан, ферулова кислота, генистеїн, індол-3-карбінол, куркумін, епігаллокатехін-3-галлат, діаллілдісульфід, ресвератрол, лікопен і кверцетин в овочах, бобових, фруктах, спеціях і цільному зерні, може забезпечувати захист від раку.[77,78] Ці фітохімічні сполуки, як відомо, заважають низці клітинних процесів, залучених у процес розвитку раку.[79]

    Вегетаріанці зазвичай споживають більше клітковини, порівняно з іншими дієтами. Дослідження EPIC за участю 10 європейських країн виявило, що найвищий рівень споживання клітковини, у порівнянні із найнижчим, знижує ризик розвитку колоректального раку на 25%.[80] З іншого боку, в дослідження двох великих груп американців, виявлено наявність зв’язку між вживанням обробленого червоного м'яса і ризиком виникнення колоректального раку.[81] Було також відзначено, що споживання обробленого м'яса збільшує ризик смерті від раку.[82] В систематичному огляді і мета-аналізі 26 епідеміологічних досліджень, відносний ризик виникнення колоректальної аденоми становив 1,27 при споживанні 100 г червоного м'яса на день і 1,29 – при споживанні 50 г обробленого м’яса на день.[83]

    Остеопороз


    Дослідження кісток показали, що вегетаріанці мають аналогічні або злегка знижені рівні мінеральної щільності кісткової тканини в порівнянні з усеїдними, в той час як вегани, як правило, відрізняються найнижчим рівнем.[84] Оскільки відмінності відносно невеликі, вони не мають клінічного значення, за умови належного отримання ключових поживних речовин. Вегетаріанські дієти пов'язані з декількома факторами, які сприяють здоров'ю кісток, зокрема з високим рівнем споживання овочів і фруктів, багатим запасом магнію, калію, вітаміну К, вітаміну С і відносно низьким рівнем кислотності.[36] З іншого боку, вони можуть поставити під загрозу здоров'я кісток при низькому рівні кальцію, вітаміну D, вітаміну B-12 і білка.[36] Дослідження EPIC-Оксфорд виявило збільшення ризику переломів у групи веганів на 30%, проте не виявило збільшення такого ризику у лакто-ово-вегетаріанців, порівняно з невегетаріанцями. Однак, коли в аналіз були включені лише вегани, що споживають кальцію > 525 мг/добу, відмінності у ризику переломів зникли.[84] Дослідження Adventist Health Study-2 виявило, що більш часте вживання бобових і замінників м’яса знижує ризик перелому стегна, з більшим захисним ефектом, ніж вживання м’яса.[85] Білок має нейтральний або злегка позитивний вплив на здоров’я кісток.[36] Недостатнє вживання вітамінів D і B-12 було пов'язане з низькою мінеральною щільністю кісткової тканини, підвищеним ризиком переломів та остеопорозом.36 Для досягнення і підтримки відмінного здоров'я кісток вегетаріанцям і веганам рекомендовано слідувати добовим нормам всіх поживних речовин, зокрема кальцію, вітаміну D, вітаміну B-12 і білка, і споживати щедрі порції овочів і фруктів.[36]

    ВЕГЕТАРІАНСТВО ВПРОДОВЖ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ


    Добре спланована веганська, лакто-вегетаріанська і лакто-ово-вегетаріанська дієти задовольняють потреби у поживних речовинах, сприяють нормальному росту та підходять для людей на всіх етапах життєвого циклу, в тому числі жінкам під час вагітності і лактації, немовлятам, дітям, підліткам, людям похилого віку, а також спортсменам.

    Вагітні та жінки, що годують груддю


    Нечисленні дослідження показують, що там, де є належний доступ до продуктів харчування, результати вегетаріанської вагітності, такі як маса тіла дитини при народженні і тривалість вагітності, є аналогічними невегетаріанським вагітностям.[7,86,87] Одне дослідження показало, що слідування вегетаріанській дієті в першому триместрі вагітності призводило до зниження ризику надмірного гестаційного збільшення ваги.[88] Дієти матерів, багаті на рослинні продукти, можуть знизити ризик ускладнень вагітності, таких як гестаційний діабет.[88,89]

    Позиція Академії харчування і дієтології США, а також практичні матеріали «Харчування і спосіб життя для здорового результату вагітності» (“Nutrition and Lifestyle for a Healthy Pregnancy Outcome”)[90,91] надають відповідні рекомендації для вагітних вегетаріанок. Особливу увагу слід приділити залізу, цинку, вітаміну B-12, а також ЕПК/ДГК.[87,89] Залежно від вибору раціону, вагітні вегетаріанки можуть мати більш високі рівні споживання заліза, ніж невегетаріанці, а також є більш схильними використовувати вітамінні добавки заліза.[92] Через загрозу нестачі заліза та потенційних несприятливих наслідків дефіциту заліза, під час вагітності рекомендується низькодозована (30 мг) вітамінна добавка заліза.[93] Рекомендована кількість заліза може бути забезпечена за допомогою пренатальної вітамінної добавки, окремої вітамінної добавки заліза або їх поєднання. Існує недостатньо доказів того, що споживання і рівень цинку різниться при перебігу вегетаріанських і невегетаріанських вагітностей.[87,89] Через підвищені вимоги до кількості цинку під час вагітності і низького рівня його біодоступності в дієтах, основою яких є зернові і бобові культури, багаті на фітинову кислоту, рекомендується збільшення споживання цинку і приготування їжі з використанням методик, які покращують його біодоступність. [7,8,29] Вагітні вегетаріанки та вегетаріанки, що годують груддю, потребують регулярних і належних харчових та/або додаткових джерел вітаміну B-12.[7,8,89,91]

    Немовлята вегетаріанок мають нижчі концентрації ДГК у плазмі, і грудне молоко вегетаріанок має нижчий показник ДГК.[7,8] Ці омега-3 жирні кислоти можуть бути синтезовані в деякій мірі з ліноленової кислоти (АЛК), але коефіцієнти конверсії є низькими (хоча і дещо посилюються під час вагітності).[8,89] Під час вагітності і лактації вегетаріанки можуть отримати користь від прямих джерел ДГК, отриманих з динофітових мікроводоростей.[8,91]

    Немовлята, діти і підлітки


    Виключно грудне вигодовування рекомендується протягом перших 6 місяців.[94] Якщо грудне вигодовування неможливе, комерційну суміш для грудних дітей слід використовувати в якості основного харчування протягом першого року. Продукти для прикорму повинні бути калорійними, багатими на білок, залізо і цинк і можуть включати в себе хумус, тофу, правильно приготовані боби і пюре з авокадо.[8] Незнежирене, збагачене соєве або коров'яче молоко можна давати вже в 1 рік для малюків, які ростуть нормально і їдять різноманітну їжу.[95] Діти і підлітки, що слідують вегетаріанській дієті, мають нижчий ризик розвитку надмірної ваги і ожиріння, ніж їхні однолітки-невегетаріанці. Діти і підлітки зі значеннями ІМТ (індекс маси тіла) в межах норми більш ймовірно залишаться в межах цієї норми у дорослому віці і, як результат, отримають значне зменшення ризику захворювань.[96] Інші переваги вегетаріанської дієти в дитячому і підлітковому віці включають більше споживання фруктів і овочів, менше солодощів та солоних перекусів, а також нижчий рівень вживання загального і насиченого жиру.[97] Харчування на основі збалансованої вегетаріанської дієти на початку життя може започаткувати здорові звички на все подальше життя.8 Підлітковий вік є піковим для зародження найбільш поширених розладів харчової поведінки. Розлади харчової поведінки мають складну етіологію, і не було виявлено, що дотримання вегетаріанської або веганської дієти збільшує ризик розладу харчової поведінки, хоча ті, хто вже має певні розлади, можуть обирати ці дієти з метою обмеженого споживання їжі.[7,8] При плануванні належної дієти для молодих вегетаріанців слід звернути увагу на такі поживні речовини, як залізо, цинк, вітамін B-12, а для деяких також кальцій і вітамін D. У середньому споживання білка дітьми-вегетаріанцями в цілому відповідає або перевищує рекомендовану норму.[7] Потреби у білку дітей-веганів можуть бути трохи вищими, ніж у дітей-невеганів через відмінності у перетравності білка і потреби у плануванні балансу амінокислот.[7] Рекомендовано вживати додатково на 30-35% більше звичайної норми білку 1-2-річним веганам, на 20-30% більше – 2-6-річним і на 15-20% більше – дітям, старшим 6 років.[7,95] Хоча харчові фактори можуть обмежити всмоктування заліза і цинку, дефіцит цих мінералів є рідкістю серед дітей-вегетаріанців в індустріалізованих країнах.[98] Слід стежити за рівнями заліза і цинку у дітей, що дотримуються дуже обмежених рослинних дієт. Вітамінні добавки з залізом і цинком можуть бути необхідні в таких випадках.[98]

    Потрібно слідкувати за прийомом вітаміну B-12 немовлятами і дітьми-веганами, а при необхідності повинні застосовуватися збагачені продукти та/або вітамінні добавки.[7]

    Люди похилого віку


    Баланс поживних речовин літніх вегетаріанців є аналогічним або кращим, ніж у літніх невегетаріанців[7], хоча попередні дослідження вказували на знижений рівень споживання  цинку і більш високу частоту випадків нестачі заліза серед вегетаріанців.[86,99] Потреби у калоріях зазвичай зменшуються з віком, в той час як вимоги до деяких поживних речовини збільшуються, тому для літніх людей важливо обирати дієти, багаті на поживні речовини. Деякі дані свідчать про те, що білок використовується менш ефективно при старінні, тому вимоги до кількості білка зростають.[100] Таким чином, для літніх вегетаріанців і веганів важливо включати у раціон багаті білком продукти, такі як бобові і соєві продукти. В якості джерел білка можуть бути корисними рослинні аналоги м’яса. Люди похилого віку синтезують вітамін D менш ефективно, тому, ймовірно, потребують вітамінних добавок, особливо якщо вплив сонця обмежений.[35] Потреби в більшій кількості кальцію для літніх людей можуть бути задоволені легше, коли до раціону включені додатково збагачені продукти, такі як рослинне молоко. Потреба у вітаміні B6 для літніх людей зростає зі старінням, і може бути вищою, ніж рекомендована сьогодні денна норма. Атрофічний гастрит часто зустрічається у людей віком від 50 років і може призводити до зниження всмоктування вітаміну B-12 з продуктів тваринного походження. Таким чином, багато людей похилого віку, незалежно від дієти, вимагають вітамінної добавки B-12.

    ПРОБЛЕМИ ДОВКІЛЛЯ


    Дієти, основою яких є рослини, є більш екологічно стійкими, ніж дієти, багаті на продукти тваринного походження, оскільки вони використовують менше природних ресурсів та пов'язані із значно меншою шкодою довкіллю.[101-105] Існують думки, що нинішнє споживання великої кількості м’яса і молочних продуктів у світі є екологічно нестійким. [101,103,105]

    Систематичний огляд, проведений Науковим комітетом «Дієтичних рекомендацій для американців» (Scientific Committee of the Dietary Guidelines for Americans), свідчить про те, що раціон, який містить більше рослинних продуктів і менше продуктів тваринного походження (наприклад, вегетаріанська дієта), пов'язаний із меншим екологічним збитком.[105] Багато вчених закликають до істотного скорочення продукції тваринництва в раціоні людини як до основного способу дати задній хід зміні клімату.[105] У порівнянні з всеїдними дієтами, вегетаріанські дієти використовують менше води, ресурсів викопного палива та меншу кількість пестицидів і мінеральних добрив.[107] Заміна яловичини на боби в раціоні дозволить значно знизити вплив на навколишнє середовище в усьому світі. Щоб отримати 1 кг білка з квасолі, потрібно у 18 разів менше землі, у 10 разів менше води, у 9 разів менше палива, у 12 разів менше добрив, а також у 10 разів менше пестицидів, ніж потрібно для виробництва 1 кг білка з яловичини.[108] Крім того, виробництво яловичини генерує значно більше гнійних відходів, ніж будь-яке інше тваринне виробництво.[108] Згідно з даними Агентства з охорони навколишнього середовища США, близько 70% від усіх забруднень води в річках і озерах в Сполучених Штатах є результатом забруднення від тваринницьких ферм.[109]

    Тваринництво пов'язане з деградацією земель, забрудненням повітря, втратою біорізноманіття та глобальним потеплінням.[104,110] Виробництво м’яса вносить значний вклад в антропогенні викиди двоокису вуглецю і антропогенне утворення метану і оксиду азоту. [101,103,111] Використовуючи розрахунки по 210 поширених продуктах, було виявлено, що викиди парникових газів від споживання вегетаріанської дієти є на 29% нижчими, ніж від використання невегетаріанської дієти[112], в той час як веганська дієта може мати більш, ніж на 50% нижчі викиди парникових газів у порівнянні з невегетаріанською дієтою.[102]

    У той час як стають доступними нові технології для тваринництва, недавнє дослідження показало, що викиди парникових газів від виробництва і споживання продуктів тваринного походження зменшувалися тільки на 9% завдяки більш ефективному тваринництву.[113] Автори прийшли до висновку, що скорочення викидів парникових
    газів є необхідним для вирішення проблеми глобальної температури, «що означає строге обмеження глобального споживання продуктів тваринного походження на довгостроковий період».[113] Інші припустили, що зменшення обсягів тваринництва має більший потенціал для скорочення викидів парникових газів, ніж «технологічне пом'якшення або збільшення показників продуктивності». [105]

    Використання антибіотиків для сільськогосподарських тварин в якості стимуляторів росту, а також для профілактики і лікування захворювань тварин створило стійкі до антибіотиків бактерії. Стійкість до антибіотиків може передаватися людині через споживання тваринної їжі, і сьогодні це є серйозною проблемою громадської охорони здоров'я, адже вона викликає хвороби, які важко піддаються лікуванню, і призводить до збільшення захворюваності, смертності та витрат на охорону здоров'я.[105,114]

    ФУНКЦІЇ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА РЕСУРСИ ДЛЯ СЕРТИФІКОВАНИХ ДІЄТОЛОГІВ (RDN та NDTR у США)


    Веганські і вегетаріанські дієти можуть забезпечити значні переваги для здоров'я порівняно з невегетаріанськими дієтами. Забезпечення енергетичного балансу, достатня поживність і фокус на різноманітті овочів, бобових, фруктів, цільного зерна, горіхів і насіння може максимізувати ці переваги. Спеціалісти з харчування та дієтології можуть відігравати ключову роль у просвітництві вегетаріанців щодо джерел певних поживних речовин і харчових продуктів, які є корисними для корекції деяких хронічних захворювань. Для того, щоб ефективно консультувати з питань впровадження і дотримання вегетаріанської чи веганської дієт, сертифіковані дієтологи-нутріціоністи (RDN) та технологи дієтичного харчування (NDTR) повинні мати достатньо знань та  доступ до навчальних матеріалів, щоб надавати рекомендації щодо оздоровлення. Проект «ChooseMyPlate» Департаменту США з сільського господарства пропонує лакто-ово-вегетаріанcьке і веганське меню, в якому перераховані боби і горох, горіхи і насіння, соєві продукти в якості рослинної альтернативи білкової групи їжі, а також яйця для ово-вегетаріанців.[115]

    Збагачене соєве молоко вказане в якості альтернативи коров’ячого молока; збагачені кальцієм продукти (соки, сухі сніданки, хліб, рисове молоко і мигдальне молоко), а також капуста кале пропонуються в якості джерел кальцію.[116,117] Керівні вказівки з веганського харчування, розроблені за зразком «ChooseMyPlate» Департаменту США з сільського господарства, доступні в Інтернеті, і включають в себе детальну  інформацію щодо джерел кальцію, вітаміну B-12, йоду, омега-3 жирних кислот


    Загальні та професійні ресурси з достовірною інформацією, що підтверджується дослідженнями, доступні на веб-сайті Робочої групи з вегетаріанського харчування та дієтології (Vegetarian Nutrition Dietetic Practice Group – www.vegetariannutrition.net). Ці ресурси регулярно оновлюються і надають інформацію щодо важливих поживних речовин і питань життєвого циклу в рослинних дієтах.

    На Малюнку 2 перераховані корисні сайти, які просувають та підтримують  доцільні  науково обґрунтовані рекомендації та вибір продуктів харчування, як для сертифікованих дієтологів, так і для споживачів. Додаткові рекомендації можна знайти в Evidence Analysis Library, безкоштовного ресурсу  для всіх членів Академії харчування та дієтології. Крім того, усі сертифіковані дієтологи (RDN) мають етичне зобов'язання поважати вегетаріанський раціон харчування так, як вони поважали би будь-який інший раціон.

    www.vndpg.org
    Сайт  для членів Практикуючої групи з вегетаріанського харчування і дієтології (Vegetarian Nutrition Dietetic Practice Group (VNDPG)) містить професійну інформацію щодо вегетаріанського харчування, ресурси сертифікованих дієтологів, а також щоквартальні бюлетені.

    www.vegetariannutrition.net
    Сайт VNDPG для споживачів, на якому є блог з обґрунтованими ресурсами щодо вегетаріанського харчування, а також ресурси сертифікованих дієтологів для споживачів.

    www.vrg.org
    Vegetarian Resource Group надає інформацію щодо харчування, рецепти, плани харчування і рекомендовані ресурси для читання щодо вегетаріанського харчування.

    www.PCRM.org
    Комітет лікарів за відповідальну медицину (Physicians Committee for Responsible Medicine) просуває профілактичну медицину за допомогою іноваційних програм і пропонує безкоштовні навчальні матеріали для пацієнтів.

    www.veganhealth.org
    Цей сайт пропонує науково обґрунтовані рекомендації, що охоплюють поживні властивості рослинних дієт.

    www.nutritionfacts.org
    Цей веб-сайт містить посилання на оглядові відео та статті на теми численних аспектів вегетаріанського харчування.

    www.vegweb.com
    VegWeb пропонує вегетаріанські рецепти, має онлайн-спільноту та блог.

    www.vegetarian-nutrition.info
    Vegetarian Nutrition Info містить тематичні  статті, ресурси і новини.

    Малюнок 2. Сайти для спеціалістів та загальної аудиторії щодо вегетаріанського харчування, продуктів харчування і пов'язаних з ними тем. Багато з цих сайтів надають високоякісні навчальні матеріали, на які можуть покладатися сертифіковані дієтологи (RDN), технологи з харчування і дієтології та інші фахівці-практики в галузі охорони здоров'я. Ці сайти надають інформацію для споживачів і пацієнтів щодо вегетаріанського харчування протягом усього життєвого циклу, а також щодо ключових поживних речовин, планів харчування та рослинних альтернатив невегетаріанських інгредієнтів.

    ВИСНОВКИ


    Зацікавленість у рослинних дієтах і їх визнання продовжують рости в Сполучених Штатах та інших частинах світу, адже урядові установи і різні організації з охорони здоров'я і харчування просувають регулярне використання рослинних продуктів. Рясний вибір на ринку полегшує слідування рослинній дієті. Добре сплановані вегетаріанські дієти забезпечують належний баланс поживних речовин на всіх стадіях життєвого циклу, а також можуть бути корисними в терапевтичному контролі деяких хронічних захворювань. В цілому, за оцінкою Alternative Healthy Eating Index, харчування, як правило, є кращим на вегетаріанській та веганській дієтах, якщо порівнювати з усеїдними дієтами. У той час як деякі вегетаріанські дієти можуть мати дефіцит певних поживних речовин, таких як кальцій і вітамін B-12, це може бути виправлено шляхом відповідного планування. У порівнянні з невегетаріанською дієтою, вегетаріанські дієти можуть забезпечити захист від багатьох хронічних захворювань, таких як ішемічна хвороба серця, гіпертонія, діабет 2-го типу, ожиріння і деякі види раку. Крім того, вегетаріанська дієта може забезпечити більш помірковане використання природних ресурсів і викликає менше деградації навколишнього середовища. Сьогодні доступна  велика кількість освітніх ресурсів, і сертифіковані дієтологи (RDN) та харчові технологи (NDTR) мають більше актуальної  інформації про вегетаріанські дієти, щоб краще допомогти широкій громадськості та клієнтам-вегетаріанцям у прийнятті обґрунтованих рішень щодо здорового харчування.


    Посилання


    ---


    Позиция Академии питания и диетологии США относительно вегетарианских диет



    ПОЗИЦИЯ


    Академия питания и диетологии США считает, что надлежащим образом спланированные вегетарианские, в том числе веганская, диеты являются здоровыми, питательными и могут обеспечить преимущества для здоровья в профилактике и лечении некоторых заболеваний. Эти диеты подходят для людей на всех этапах жизненного цикла, в том числе женщинам во время беременности и лактации, младенцам, детям, подросткам, пожилым людям, а также спортсменам. Растительные диеты более экологично устойчивы, чем диеты, богатые продуктами животного происхождения, поскольку они используют меньше природных ресурсов и связаны с гораздо меньшим вредом окружающей среде.

    АННОТАЦИЯ

    Позиция Академии питании и диетологии США состоит в том, что надлежащим образом спланированные вегетарианские, в том числе веганская, диеты являются здоровыми, питательными и могут обеспечить преимущества для здоровья в профилактике и лечении некоторых заболеваний. Эти диеты подходят для людей на всех этапах жизненного цикла, в том числе женщинам во время беременности и лактации, младенцам, детям, подросткам, пожилым людям, а также спортсменам. Растительные диеты более экологично устойчивы, чем диеты, богатые продуктами животного происхождения, поскольку они используют меньше природных ресурсов и связаны с гораздо меньшим экологическим ущербом. Вегетарианцы и веганы находятся в группе низкого риска таких заболеваний, как ишемическая болезнь сердца, сахарный диабет 2-го типа, гипертония, некоторые виды рака и ожирение. Низкое потребление насыщенных жиров и высокое потребление овощей, фруктов, цельного зерна, бобовых, соевых продуктов, орехов и семян (богатых клетчаткой и фитохимическими веществами), характерное для вегетарианской и веганской диет, способствует снижению общего уровня холестерина, уровня липопротеинов низкой плотности и лучшему контролю глюкозы в сыворотке крови. Эти факторы способствуют сокращению случаев хронических заболеваний. Веганам нужны надежные источники витамина B12, такие как обогащенные этим витамином продукты или витаминные добавки.

    (Журнал Академии питания и диетологии, 2016;116:1970-1980.)


    * * *

    Среди вегетарианцев и веганов существует достаточно широкое разнообразие рационов, в зависимости от доступных продуктов, а также различных факторов, которые побудили людей перейти на этот тип питания. Люди выбирают вегетарианскую диету по многим причинам, например: сочувствие животным, желание лучше защитить окружающую среду, снизить риск развития хронических заболеваний, а также в терапевтических подходах к лечению этих болезней. Хорошо спланированная вегетарианская диета, которая состоит из овощей, фруктов, цельного зерна, бобовых, орехов и семян, содержит в себе все необходимые питательные вещества. Вегетарианство исключает употребление в еду плоти животных (мясо, домашняя птица, дичь, морепродукты, а также продукты, которые состоят из чего-либо перечисленного). Самые распространенные виды вегетарианских диет указаны на Рисунке 1. Переход на вегетарианскую диету может вызвать снижение уровня усвоения некоторых питательных веществ, но их дефицита можно легко избежать путем надлежащего планирования.

    ВЕГЕТАРИАНСТВО В ПЕРСПЕКТИВЕ


    Тенденции среди вегетарианцев

    По результатам общенационального опроса в 2016 году, около 3,3% взрослых американцев являются вегетарианцами или веганами (никогда не едят мясо, птицу или рыбу) и около 46% вегетарианцев — веганы.[1] В ходе того же опроса обнаружено, что 6% молодых людей (от 18 до 34 лет) являются вегетарианцами или веганами, в то время как только 2% лиц в возрасте от 65 лет — вегетарианцы. Продажи продуктов-заменителей мяса составили 553 миллиона американских долларов в 2012 году и выросли еще на 8% за 2 года. Было отмечено, что 36% респондентов опроса среди жителей Нидерландов и Великобритании, преимущественно в возрасте 18-44 лет, имеют опыт употребления веганских альтернатив мяса.[1,2] В то время как цельные растительные продукты служат лучшей основой рациона, некоторые переработанные и обогащенные микроэлементами продукты питания, такие как напитки на основе растительного молока, растительные аналоги мяса и сухие завтраки, могут существенно положительно влиять на баланс питательных веществ вегетарианцев. Растительные диеты, в том числе вегетарианство и веганство, становятся всё более признанными, что дополнительно подтверждается многими некоммерческими и государственными учреждениями, которые освещают вопросы этих диет. Американский институт по изучению рака призывает к использованию растительной диеты, рекомендуя американцам две трети своего пищевого рациона получать из овощей, фруктов, цельного зерна и бобовых.[3] В документе “Диетические рекомендации для американцев 2015-2020” (“2015-2020 Dietary Guidelines for Americans”) вегетарианские диеты рекомендуются как один из трех полезных для здоровья типов питания, а также прибавляются планы рациона для лакто-ово-вегетарианцев и веганов.[4] Национальная программа школьных обедов США (National School Lunch Program), хоть и не требует наличия вегетарианских опций, но настаивает на повышении доступности фруктов, овощей и цельного зерна в современном школьном меню. Последователи вегетарианской диеты теперь имеют технологическую поддержку. На сегодняшний день, в то время как нет онлайн-калькулятора питательных веществ, предназначенного конкретно для вегетарианской диеты, некоторые существующие калькуляторы все же позволяют пользователям выбирать вегетарианские и веганские планы питания. Такие приложения для мобильных устройств позволяют вегетарианцам определять потребности в питательных веществах, следить за их употреблением, а также находить рестораны и магазины, где можно купить веганские продукты. Онлайн-калькулятор на сайте www.SuperTracker.usda.gov является частью программы «Choose My Plate» Департамента сельского хозяйства США.[5]

    Типы и характеристики вегетарианских диет

    (во всех исключено употребление мяса)
    • Вегетарианство. Может включать или не включать в яйца или молочные продукты.
    • Лакто-ово-вегетарианство. Включает яйца и молочные продукты.
    • Лакто-вегетарианство. Включает молочные продукты, но исключает продукты из яиц.
    • Ово-вегетарианство. Включает яйца и продукты из яиц, но исключает употребление молочных продуктов.
    • Веганство. Исключает яйца и молочные продукты, а также может исключать мед.
    • Веганское сыроедение. Основывается на овощах, фруктах, орехах и семечках, бобовых и проросших зерен. Количество сырой пищи варьируется от 75% до 100%.

    Рисунок 1. Типы вегетарианских диет.



    НА КАКИЕ ПИТАТЕЛЬНЫЕ ВЕЩЕСТВА СЛЕДУЕТ ОБРАТИТЬ ВНИМАНИЕ ВЕГЕТАРИАНЦАМ


    Белок




    Вегетарианская, в том числе веганская, диеты, как правило, удовлетворяют или превышают требования относительно рекомендованного количества белка при условии достаточной калорийности рациона. [6-8] Понятия «полноценности» и «неполноценности» белка вводят в заблуждение относительно растительного белка. Белок различных растительных продуктов, употребляемых на протяжении одного дня, обеспечивает достаточное количество всех необходимых (незаменимых) аминокислот, при условии, если рацион отвечает требованиям относительно калорийности. [7] Регулярное употребление бобовых и соевых продуктов обеспечивает достаточное употребления белка вегетарианцами, а также предоставляет другие необходимые питательные вещества. [9] Диеты, основу которых составляют плоды (сочные фрукты и овощи), характеризуются, как правило, низким содержанием белка и других питательных веществ. Потребности в белке всех возрастных групп, в том числе спортсменов, хорошо удовлетворяются за счет сбалансированной вегетарианской диеты. [7,8]

    Омега-3 жирные кислоты




    В то время как уровень употребления α-линоленовой кислоты (АЛК) одинаков как у вегетарианцев и веганов, так и невегетарианцев, уровень употребления длинноцепочечных омега-3 жирных кислот, таких как эйкозапентаеновая кислота (ЭПК) и докозагексаеновая кислота (ДГК), является более низким среди вегетарианцев, и, как правило, отсутствует среди веганов. [10,11] В сравнении с невегетарианцами, показатели уровней ЭПК и ДГК в крови и тканях могут быть значительно ниже. [10,11]
    Клиническая значимость сниженного уровня ЭПК и ДГК среди вегетарианцев и веганов неизвестна. [11,12] Длинноцепочечные омега-3 жирные кислоты имеют важное значение для развития и поддержки головного мозга, сетчатки глаза и клеточных мембран, а также положительно влияют на результаты беременности и снижают риск сердечно-сосудистых заболеваний (ССЗ) и других хронических болезней. [6,13,14] Однако среди детей-вегетарианцев и детей-веганов не было обнаружено ухудшение зрения или психического развития, а для взрослых вегетарианцев и веганов характерно снижение риска ССЗ. [10,11,15]
    АЛК эндогенно превращаются в ЭПК и ДГК, но этот процесс является несколько неэффективным и зависит от пола, рациона, состояния здоровья и возраста. Высокое употребление линолевой кислоты (ЛК) может угнетать конверсию АЛК к ЭПК и ДПК. [11,13] Для обеспечения оптимальной конверсии было предложено соотношение ЛК/АЛК в пределах 4:1. [7,10,14]
    Рекомендованная норма употребления АЛК — 1,6 г в сутки для мужчин и 1,1 г в сутки для женщин.[4] Вегетарианцы и веганы предусмотрительно могут обеспечивать себе употребление несколько большего количества АЛК. [8,10] Самые концентрированные растительные источники омега-3 жирных кислот - это семена (лен, чиа, рыжик, канола и конопля), грецкие орехи и масла на их основе. [8,10] Данные свидетельствуют, что потребности взрослых людей в омега-3 могут быть удовлетворены при помощи одной только АЛК и что эндогенного синтеза ЭПК и ДГК достаточно, чтобы поддерживать их уровень стабильным на протяжении нескольких лет. [11,14] Низкодозированные витаминные добавки ДГК на основе морских водорослей доступны для всех вегетарианцев с повышенными потребностями (например, для беременных или кормящих женщин) или для тех, кто имеет пониженную способность конверсии(к примеру, люди с гипертонией или диабетом). [10]


    Железо




    Вегетарианцы, как правило, употребляют столько же или чуть больше железа, чем всеядные. [16] Несмотря на этот факт [17], запасы железа у вегетарианцев, как правило, ниже, чем у невегетарианцев. Более низкие сывороточные уровни феритина могут быть преимуществом, потому что повышенные уровни феритина в сыворотке крови были независимо связаны с риском развития метаболического синдрома. [18]
    Обеспокоенность по поводу норм железа для вегетарианцев привела к вопросу о биодоступности негемового железа в растительной пище. Всасывание негемового железа зависит от физиологической потребности и регулируется частично запасами железа. Его всасывание может сильно варьироваться в зависимости как от состава пиши, так и от уровня железа у человека. На биодоступность негемового железа влияет соотношение питательных ингибиторов, таких как фитаты и полифенолы, и усилителей, таких как витамин C, лимонная кислота и другие органические кислоты. [19]
    В недавнем обзоре было выявлено, что всасывание негемового железа варьируется от 1% до 23% в зависимости от уровня железа и питательных усилителей и ослабителей (ингибиторов). [20] Недавно разработанное уравнение регрессии позволяет предвидеть всасывание железа в зависимости от уровня феритина сыворотки крови и диетических модификаторов. Диета имела большее влияние на всасывание железа, когда уровни феритина сыворотки крови были низкими. [20] Уровень всасывания негемового железа может быть в 10 раз выше среди людей с дефицитом железа, чем у тех, у кого железо в избытке.
    В 2001 году рекомендованная норма употребления железа для вегетарианцев была на 80% большей, чем для невегетарианцев. Это следовало из предположения, что биологическая доступность железа из вегетарианской диеты составляет 10%, в то время как из невегетарианской — 18%. [21] Эти предположения были основаны на очень ограниченных данных с использованием исследований всасывания из одного приема пищи, который состоял из блюд, нетипичных для большинства вегетарианцев в западных странах.
    Теперь мы знаем, что люди могут адаптироваться и усваивать негемовое железо более эффективно. [22] Значение влияния усилителей и ослабителей (ингибиторов) на всасывание железа может уменьшаться со временем. [23] Люди способны адаптироваться к низкому потреблению железа со временем и могут уменьшить потери запасов железа. [24] В одном исследовании общее всасывание железа увеличилось почти на 40% после 10 недель питания продуктами с низкой биодоступностью железа. [22] Лица с низким уровнем железа могут значительно увеличить его усвоение з помощью диеты с умеренной или высокой биодоступностью железа. Процесс поглощения железа, похоже, эффективно адаптировался у западных вегетарианцев, поскольку их уровень гемоглобина и другие показатели уровня железа аналогичны показателям, которые наблюдаются у невегетарианцев. [7]


    Цинк




    В сравнении с контрольными группами невегетарианцев исследования показывают, что взрослые вегетарианцы имеют аналогичные или немного заниженные показатели потребления цинка, при этом концентрации сывороточного цинка немного ниже, но остаются в пределах нормы. [7,25] У взрослых вегетарианцев с более низким уровнем цинка не было обнаружено никаких неблагоприятных последствий для здоровья, возможно, благодаря гомеостатичным механизмам, которые позволяют взрослым адаптироваться к вегетарианской диете. Явный дефицит цинка не наблюдается среди западных вегетарианцев. Среди большинства уязвимых слоев населения (пожилых людей, детей, а также беременных женщин и кормящих грудью) не было обнаружено достаточно доказательств относительно более низкого уровня цинка среди вегетарианцев в сравнении с невегетарианцами. [25] Источники цинка для вегетарианцев включают соевые продукты, бобовые, зерновые, сыр, семена и орехи. Такие методы приготовления пищи, как замачивание и проращивание бобов, зерна, орехов и семечек, а также приготовление хлебной закваски, могут снизить связывание цинка фитиновой кислотой и увеличить его биодоступность. [26] Органические кислоты, такие как лимонная кислота, также могут в некоторой мере усилить всасывание цинка. [26]

    Йод




    Поскольку растительные диеты могут содержать низкий уровень йода, строгие вегетарианцы (веганы), которые не употребляют ключевые веганские источники йода, такие как йодированная соль или морские водоросли, могут иметь склонность к недостатку йода.[7,27] Содержание йода в морских овощах колеблется в широких пределах и некоторые из них могут содержать значительные его количества.[28] Употребление йода не должно превышать верхнюю грань дневной допустимой нормы, а именно 1100 мг для взрослых. [29] Женщинам-веганкам репродуктивного возраста следует употреблять витаминную добавку йода дозой 150 мг в сутки. [27,29] Морская соль, кошерная соль и соленые приправы, такие как тамари, как правило, не содержат йод, [7] и йодированная соль не используется в обработанных пищевых продуктах. Молочные продукты могут содержать йод, хотя его количество может значительно колебаться. [7] Хотя такие продукты, как соевые бобы, крестоцветные овощи и сладкая картошка (батат) содержат натуральные гойтрогены, эти продукты не были связаны с щитовидной недостаточностью у здоровых людей, при условии надлежащего потребления йода. [7,8,29,30]

    Кальций




    Потребление кальция лакто-ово-вегетарианцами обычно соответствует или превышает рекомендованные нормы, в то время как потребление кальция веганами широко варьируется и иногда может падать ниже рекомендованной нормы.[7] Биодоступность кальция в растительной пище, которая связана с содержанием оксалата в пищевых продуктах и, в меньшей мере, фитата и клетчатки, является важным фактором. Фракционное всасывание кальция из овощей, которые содержат высокий уровень оксалата, таких как шпинат, зелень свеклы, мангольд, может быть очень низким — 5%. Таким образом, эти овощи не могут считаться хорошими источниками кальция, несмотря на высокое содержание кальцияв них. Для сравнения, всасывание кальция из овощей с низким содержанием оксалата, таких как капуста кале, зелень репы, пекинская капуста и бок-чой, составляет около 50%. [31] Всасывание кальция из тофу, обогащенного кальцием (приготовленного с применением кальциевой соли), а также из большинства видов растительного молока, обогащенного кальцием, подобно усвоению из коровьего молока, приблизительно 30%. [34] Зарегистрированные диетологи (Registered dietitian nutritionists, RDN) и сертифицированные специалисты по питанию и диетологии (nutrition and dietetics technicians, registered, NDTRs) могут помогать клиентам в решении вопросов относительно кальция, поощряя регулярное потребление богатой биодоступным кальцием еды и, при необходимости, низкодозированных витаминных добавок.

    Витамин D




    Уровень витамина D зависит от влияния солнечных лучей и потребления обогащенных витамином D продуктов питания или витаминных добавок. [35] Степень производства витамина D кожей после воздействия солнечного света сильно варьируется и зависит от целого ряда факторов, в том числе времени суток, сезона, широты, загрязненности воздуха, пигментации кожи, использования солнцезащитного крема, количества одежды, которая покрывает кожу, а также возраста. [35,36] У некоторых вегетарианцев и веганов был обнаружен низкий уровень потребления витамина D, а также низкий показатель 25-гидроксивитамина D в плазме или сыворотке крови, особенно зимой или весной и особенно у тех, кто обитает в северных широтах. [36] Витаминные добавки и диетические источники витамина D, как правило, необходимы для удовлетворения потребности в этом питательном веществе. Продукты, дополнительно обогащенные витамином D, включают в себя: коровье молоко, некоторые виды растительного молока, фруктовые соки, сухие завтраки и некоторые виды маргарина. Яйца могут в некоторой степени обеспечить витамин D. Грибы, обработанные с помощью ультрафиолетового света, могут быть существенными источниками витамина D. [36,37] Оба витамина, D2 и D3, используются в витаминных добавках и для обогащения продуктов питания. Витамин D3 (холекальциферол) может быть растительного или животного происхождения, в то время как витамин D2 (эргокальциферол) получают путем ультрафиолетового облучения эргостерола дрожжей. При низких дозах витамины D2 и D3 обладают одинаковыми свойствами, однако при более высоких дозах витамин D2 является менее эффективным, чем D3. [36] Если влияния солнца и употребления обогащенных продуктов недостаточно для удовлетворения потребностей, рекомендуется потребление витаминной добавки витамина D, особенно для пожилых людей. [35,36,38] Поскольку витамин D влияет на большое количество метаболических путей, а не только на костный метаболизм, [35,38] некоторые эксперты рекомендуют ежедневно употреблять от 1000 до 2000 МЕ (международных единиц) витамина D или даже больше. (Для витамина D: 1мкг = 40 МЕ. Т.е., рекомендованная норма — от 25 до 50 мкг)

    Витамин B12




    Витамин B12 не является компонентом растительной пищи. [7,39] Ферментированные пищевые продукты (к примеру, темпе), водоросли нори, спирулина, хлорелла, не обогащенные дополнительно витамином B12 пищевые дрожжи не могут быть надлежащими или практическими источниками B12. [39,40] Веганы должны регулярно пользоваться надежными источниками витамина B12, то есть употреблять обогащенные витамином B12 продукты или витаминные добавки, — иначе может появиться дефицит этого витамина, о чем свидетельствуют тематические исследования младенцев, детей и взрослых веганов. [8,39] Большинство вегетарианцев также должны дополнительно принимать B12, потому что 1 стакан молока и 1 яйцо в день обеспечивают только около ⅔ от рекомендованной нормы. [7,39,40]
    Ранние симптомы тяжелого дефицита B12 — необычная усталость, покалывания в пальцах рук или ног, низкая когнитивная деятельность, плохое пищеварение и отставание в развитии у детей. Субклинический дефицит B12 приводит к повышенному гомоцистеину. Люди, которые употребляют мало или совсем не употребляют B12, могут чувствовать себя здоровыми, однако длительный субклинический дефицит может привести к инсульту, деменции и слабому здоровью костей. [7,8,41] Существуют такие лабораторные тесты для определения уровня витамина B12: метилмалоновая кислота в сыворотке крови (ММА-тест), B12 в сыворотке крови или плазме и голотранскобаламин в сыворотке крови. [8,39,41]
    Четыре формы B12 различаются по группам, присоединенным к ним. Цианокобаламин наиболее часто используется в обогащенных пищевых продуктах и витаминных добавках благодаря своей стабильности. Метилкобаламин и аденозилкобаламин — формы, которые используются в ферментативных реакциях организма; они доступны в форме витаминных добавок, которые не более эффективны, чем цианокобаламин, а также могут требовать более высоких доз, чем обычная рекомендованная суточная норма. Гидроксокобаламин наиболее эффективно используется в форме инъекций. [8,42]

    Нормальный механизм всасывания B12 происходит благодаря внутреннему фактору (фактор Касла), который становится насыщенным при достижении около половины рекомендованной нормы и требует от 4 до 6 часов перед дальнейшим всасыванием. [40] Значит, дополнительно обогащенные витамином B12 продукты лучше употреблять дважды в день. Другим механизмом всасывания является пассивная диффузия со скоростью 1%, что позволяет менее частое употребление, но в больших дозах. Были разработаны рекомендации, основанные на больших дозах (к примеру, от 500 до 100 мг цианокобаламина несколько раз в неделю). [8,39]


    ТЕРАПЕВТИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ВЕГЕТАРИАНСТВА И ХРОНИЧЕСКИЕ ЗАБОЛЕВАНИЯ




    При условии наличия соответствующего образования в сфере правильного питания, лечебная вегетарианская диета — так же эффективна, как и «всеядная», если ей надлежащим образом следовать. [43] При использовании вегетарианской диеты в терапевтических целях, как и при внедрении любой диеты, использование разных стратегий консультирования (в том числе мотивационное интервью, регулярные встречи, кулинарные демонстрации и стимулирование) может улучшить результаты, связанные с качеством питания.

    Чрезмерный вес и ожирение




    Поскольку две трети американского населения имеют чрезмерный вес или ожирение, и это число продолжает расти, [44] диетологи должны быть информированы относительно доказательств, которые подтверждают использование вегетарианской и веганской диет для достижения и поддержания здорового веса. Здоровый вес тела связан с улучшением сердечно-сосудистой функции [45] и чувствительности к инсулину, [46] а также помогает снизить риск других хронических заболеваний. [45] Питание на растительной основе также связано с более низким индексом массы тела (ИМТ, рассчитывается как кг/м2). Исследование Adventist Health Study-2 показало, что самый высокий средний ИМТ (28,8) был среди мясоедов и самый низкий средний ИМТ (23,6) наблюдался у тех, кто избегал всех продуктов животного происхождения.[47] Аналогичным образом, в EPIC-Oxford Study, исследователи определили самый высокий средний показатель ИМТ среди мясоедов (24,4), а самый низкий — среди веганов (22,5).[48] В исследовании Swedish Mammography Cohort study ученые выяснили, что распространенность чрезмерного веса или ожирения было обнаружено у 40% исследуемых среди всеядных и у 25% — среди вегетарианцев.[49] Исследования показывают, что терапевтическое использование вегетарианской диеты является эффективным для лечения излишней массы тела и может работать лучше, чем альтернативные всеядные диеты для тех же целей. Два мета-анализа интервенционных исследований показали, что переход на вегетарианскую диету был связан с большой потерей веса в сравнении с контрольной группой.[50,51] Веганская диета со структурированной групповой поддержкой и поведенческой терапией была связана со значительно большей потерей веса после 1 и 2 лет применения, чем диета Национальной образовательной программы США относительно холестерина.[52]

    Сердечно-сосудистые заболевания, в том числе гиперлипидемия, ишемическая болезнь сердца и гипертония




    Вегетарианские диеты связаны со снижением риска сердечно-сосудистых заболеваний. [15,53] Вегетарианские диеты улучшают несколько переменных факторов риска сердечно-сосудистых заболеваний, в том числе абдоминальное ожирение (так называемый “пивной живот”), [54] кровяное давление, [55] липидный профиль в сыворотке крови56 и уровень глюкозы в крови. [42,57] Они также уменьшают уровень маркеров воспаления, таких как С-реактивный белок, уменьшают окислительный стресс и защищают от формирования атеросклеротических бляшек. [58]

    Следовательно, вегетарианцы имеют пониженный риск развития и смертей от ишемической болезни сердца. [15,53,59] Веганская диета оказалась самой полезной в снижении факторов риска заболеваний сердца. [55,57] Исследование EPIC-Oxford study [60] показало, что поклонники веганской диеты употребляли больше всего клетчатки и меньше всего общих жиров и насыщенных жиров и имели самую здоровую массу тела и уровень холестерина в крови в сравнении со всеядными и другими вегетарианцами. Мета-анализ 11-ти рандомизированных контролированных исследований показал, что те участники, которым была назначена вегетарианская диета, получили существенное общее снижение липопротеинов, липопротеинов низкой плотности и холестерина липопротеинов высокой плотности, что отвечало снижению риска сердечно-сосудистых заболеваний приблизительно на 10%. [56] Вегетарианская диета была особенно полезной для людей со здоровым и излишним весом, но менее эффективной для лиц, страдающих ожирением,что подчеркивает важность ранней диетотерапии для долгосрочного снижения риска. [56]
    В исследовании Аdventist Health Study-2, в котором принимали участие 73308 адвентистов седьмого дня, ученые определили, что у вегетарианцев был снижен риск развития ССЗ и ишемической болезни сердца на 13% и 19% соответственно, по сравнению с невегетарианцами. [15] В предыдущем анализе из исследования EPIC было обнаружено, что группы вегетарианцев имели на 32% более низкий риск госпитализации или смерти от болезни сердца. [53]
    В сравнении с невегетарианцами, у вегетарианцев наблюдается низкая распространенность артериальной гипертензии. Результаты исследования EPIC-Oxford показали, что веганы имеют самые низкие уровни систолического и диастолического артериального давления и самый низкий уровень гипертензии в сравнении со всеми другими диетическими группами (вегетарианцы, пескетарианцы и мясоеды). [62] Данные из исследования адвентистов (Adventist Health Study-2) подтверждают, что веганы имеют самые низкие уровни кровяного давления, меньше всего среди всех вегетарианцев и значительно меньше по сравнению с мясоедами страдают от гипертензии. [55] Мета-анализ, который сравнивает артериальное давление более чем у 21000 людей во всем мире, обнаружил, что те, кто придерживается вегетарианской диеты, имеют систолическое артериальное давление приблизительно на 7 мм рт. ст. ниже и диастолическое артериальное давление на 5 мм рт.ст. ниже, чем у всеядных участников исследования. [63]

    Вегетарианцы имеют более низкий риск сердечно-сосудистых заболеваний благодаря регулярному потреблению разнообразных овощей, фруктов, цельного зерна, бобовых и орехов. Было показано, что такие веганские и вегетарианские диеты, которые предусматривают низкое потребление жира, в сочетании с другими факторами образа жизни, в том числе снижением веса и отказом от курения, обращают вспять процессы развития атеросклероза. [61] Факторы риска ишемической болезни сердца, такие как уровень общего холестерина и холестерина липопротеинов низкой плотности, общая и жировая масса тела, улучшаются в течение короткого периода времени на вегетарианской диете, даже без использования медикаментов, понижающих холестерин. [61]


    Диабет




    В сравнении с мясоедами, лакто-ово-вегетарианцы и веганы имеют более низкий риск развития диабета 2-го типа. Исследование Adventist Health Study-2 показало, что мясоеды имели больше чем в два раза большее распространение диабета по сравнению с лакто-ово-вегетарианцами и веганами, даже после коррекции индекса массы тела. [47] Среди тех, у кого не было диабета, исследование обнаружило, что шансы его развития были снижены на 77% для веганов и на 54% для лакто-ово-вегетарианцев по сравнению с невегетарианцами (с поправкой на возраст). Когда индекс массы тела и другие сопутствующие факторы были скорректированы, зависимость вероятности болезни от типа диеты оставалась сильной. Веганы имели на 62% меньше шансов развития диабета, в то время как лакто-ово-вегетарианцы — на 38%.[64]

    Профилактика. На протяжении последних двух десятилетий проспективные обсервационные исследования и клинические исследования предоставили существенные доказательства, что диеты, богатые цельным зерном, фруктами, овощами, бобовыми, семенами и орехами, а также с меньшим содержанием очищенного зерна, красного или обработанного мяса и подслащенных напитков, снижают риск развития диабета и улучшают гликемический контроль и липидный профиль крови у пациентов с диабетом. [65] Потребление цельного зерна имеет прямое отношение к снижению риска развития диабета, даже после корректировки индекса массы тела. [70] Потенциальные причины связи мяса и диабета — насыщенные жирные кислоты, конечные (поздние) продукты гликолиза, нитраты/нитриты, гемовое железо, триметиламиноксид, аминокислоты с разветвленными боковыми цепочками (ВСАА) и эндокринные разрушители. [70]

    Лечение. В рандомизированном клиническом исследовании, в котором сравнивались веганская диета с низким содержанием жира и диета, рекомендованная Американской диабетической ассоциацией, значительные улучшения гликемического контроля, липидов в крови и массы тела были замечены у группы веганов. [71] 24-недельное рандомизированное контролированное исследование показало, что у тех больных сахарным диабетом 2-го типа, которые следовали низкокалорийной вегетарианской диете, наблюдалось значительное улучшение чувствительности к инсулину, снижение уровней висцерального жира и маркеров воспаления по сравнению с теми, кто остался на традиционной диабетической диете. [72] Согласно мета-анализу шести контролированных клинических исследований, вегетарианские диеты были связаны с улучшением гликемического контроля у людей с диабетом 2-го типа. [73] Вегетарианский и веганский рационы питания, которые характеризуются высоким содержанием питательных веществ и клетчатки, снижают риск развития диабета 2-го типа и служат эффективным терапевтическим средством работы с диабетом 2-го типа.


    Рак




    Результаты исследования Adventist Health Study-2 показали, что вегетарианские диеты связаны с более низким общим риском возникновения рака и особенно низким риском возникновения рака желудочно-кишечного тракта. Кроме того, оказалось, что вегетарианская диета обеспечивает большую защиту от общего числа случаев рака, чем любая другая диета. [74] Недавно было обнаружено, что веганские диеты обеспечивают на 35% более низкий риск возникновения рака простаты. [75] Мета-анализ семи исследований обнаружил, что вегетарианцы имеют на 18% более низкий уровень общей заболеваемости раком, чем невегетарианцы. [59] Эпидемиологические исследования систематически показывают, что регулярное потребление фруктов, овощей, бобовых, цельного зерна связано со снижением риска заболеть некоторыми видами рака. [76] Разнообразие фитохимических соединений, таких как сульфорафан, феруловая кислота, генистеин, индол-3-карбинол, куркумин, эпигаллокатехин-3-галлат, диаллилдисульфид, ресвератрол, ликопен и кверцетин в овощах, бобовых, фруктах, специях и цельном зерне, может обеспечить защиту от рака. [77,78] Эти фитохимические соединения, как известно, мешают ряду клеточных процессов, вовлеченных в процесс развития рака. [79]
    Вегетарианцы обычно потребляют больше клетчатки в сравнении с другими диетами. Исследованине EPIC при участии 10 европейский стран обнаружило, что самый высокий уровень потребления клетчатки, по сравнению с самым низким, снижает риск развития колоректального рака на 25%. [80] С другой стороны, в исследовании двух больших групп американцев обнаружено наличие связи между употреблением обработанного красного мяса и риском возникновения колоректального рака. [81] Было также отмечено, что потребление обработанного мяса увеличивает риск смерти от рака. [82] В систематическом осмотре и мета-анализе [26] эпидемиологических исследований относительный риск возникновения колоректальной аденомы составлял 1,27 при потреблении 100 г красного мяса в день и 1,29 — при потреблении 50 г обработанного мяса в день. [83]


    Остеопороз




    Исследования показали, что вегетарианцы имеют аналогичные или слегка пониженные уровни минеральной плотности костной ткани в сравнении со всеядными, в то время как веганы, как правило, отличаются самым низким уровнем. [84] Поскольку отличия относительно небольшие, они не имеют клинического значения при условии надлежащего получения ключевых питательных веществ. Вегетарианские диеты связаны с несколькими факторами, которые способствуют здоровью костей, в частности с высоким уровнем потребления овощей и фруктов, богатыми запасом магния, калия, витамина К, витамина С и относительно низким уровнем кислотности. [36] С другой стороны, они могут поставить под угрозу здоровье костей при низком уровне кальция, витамина D, витамина B12 и белка. [36] Исследование EPIC-Оксфорд обнаружило увеличение риска переломов у группы веганов на 30%, однако не обнаружило такого риска у лакто-ово-вегетарианцев по сравнению с невегетарианцами. Однако, когда в анализ были включены только веганы, которые употребляют >525 мг/сутки кальция, отличия в риске переломов исчезли. [84]
    Исследование Adventist Health Study-2 обнаружило, что более частое употребление бобовых и заменителей мяса снижает риск перелома бедра, создавая более защитный эффект, чем потребление мяса. [85] Белок имеет нейтральное или слегка положительное влияние на здоровье костей. [36] Недостаточное употребление витаминов D и B12 было связано с низкой минеральной плотностью костной ткани, повышенным риском переломов и остеопорозом. [36] Для достижения и поддержки отменного здоровья костей вегетарианцам и веганам рекомендовано следовать суточным нормам приема всех питательных веществ, в частности кальция, витамина D, витамина B12 и белка, и употреблять щедрые порции овощей и фруктов. [36]


    ВЕГЕТАРИАНСТВО НА ПРОТЯЖЕНИИ ЖИЗНЕННОГО ЦИКЛА




    Хорошо спланированная веганская, лакто-вегетарианская и лакто-ово-вегетарианская диеты удовлетворяют потребности в питательных веществах, содействуют нормальному росту и подходят для людей на всех этапах жизненного цикла, в том числе женщинам во время беременности и лактации, младенцам, детям, подросткам, пожилым людям и спортсменам.

    Беременные женщины и женщины, кормящие грудью




    Немногочисленные исследования показывают, что там, где есть надлежащий доступ к продуктам питания, результаты вегетарианской беременности, такие как вес тела ребенка при рождении и длительность беременности, аналогичны невегетарианским беременностям. [7,86,87] Одно исследование показало, что следование вегетарианской диете в первом триместре беременности приводило к снижению риска чрезмерного гестационного увеличения веса. [88] Диеты матерей, богатые растительными продуктами, могут снизить риск осложнений беременности, таких как гестационный диабет. [88,89] Позиция Академии питания и диетологии США, а также практические материалы “Питание и образ жизни для здорового результата беременности” (“Nutrition and Lifestyle for a Healthy Pregnancy Outcome”) [90,91] дают соответствующие рекомендации для беременных вегетарианок. Особенное внимание следует уделить железу, цинку, витамину B12, а также ЭПК/ДГК. [87,89] В зависимости от выбора рациона, беременные вегетарианки могут иметь более высокие уровни потребления железа, чем невегетарианки, а также более склонны к использованию витаминных добавок железа. [92]
    Из-за угрозы недостатка железа и потенциальных неблагоприятных последствий дефицита железа, во время беременности рекомендуется низкодозированная (30 мг) витаминная добавка железа. [93] Рекомендованное количество железа может быть обеспечено с помощью пренатальной витаминной добавки, отдельной витаминной добавки железа или их сочетания. Существует недостаточно доказательств того, что употребление и уровень цинка отличаются при течении вегетарианской и невегетарианской беременностей. [87,89] Из-за повышенных требований к количеству цинка во время беременности и низкого уровня его биодоступности в диетах, основу которых составляют зерновые и бобовые культуры, богатые фитиновой кислотой, рекомендуется увеличение потребления цинка и приготовление пищи с использованием методик, которые улучшают его биодоступность. [7,8,29] Беременные вегетарианки и вегетарианки, которые кормят грудью, требуют регулярных и надлежащих пищевых и/или дополнительных источников витамина B12. [7,8,89,91]

    Младенцы вегетарианок имеют более низкие концентрации ДГК в плазме, и грудное молоко вегетарианцев имеет более низкий показатель ДГК. [7,8] Эти омега-3 жирные кислоты могут быть синтезированы в некоторой степени из линоленовой кислоты (АЛК), но коэффициенты конверсий являются низкими (хотя и несколько усиливаются во время беременности). [8,89] Во время беременности и лактации вегетарианки могут получать пользу от прямых источников ДГК, полученных из динофитовых микроводорослей. [8,91]

    Младенцы, дети и подростки




    Исключительно грудное вскармливание рекомендуется на протяжении первых 6 месяцев. [94] Если грудное вскармливание невозможно, коммерческую смесь для грудничков следует использовать в качестве основного питания на протяжении первого года. Продукты для прикорма должны быть калорийными, богатыми белком, железом и цинком и могут включать в себя хумус, тофу, правильно приготовленные бобы и пюре из авокадо. [8] Обезжиренное, обогащенное соевое или коровье молоко можно давать уже в 1 год малышам, которые нормально растут и едят разнообразную пищу. [95]

    Дети и подростки, которые соблюдают вегетарианскую диету, имеют более низкий риск развития излишнего веса и ожирения, чем их одногодки-невегетарианцы. Дети и подростки со значениями ИМТ (индекс массы тела) в пределах нормы с большей вероятностью останутся в пределах этой нормы во взрослом возрасте и, в результате, получат значительно меньший риск заболеваний. [96] Другие преимущества вегетарианской диеты во взрослом и подростковом возрасте включают большее потребление фруктов и овощей, меньше сладостей и соленых перекусов, а также более низкий уровень потребления общего и насыщенного жира. [97] Питание на основе сбалансированной вегетарианской диеты в начале жизни может положить начало здоровым привычкам на всю дальнейшую жизнь. [8]
    Подростковый возраст является пиковым для зарождения наиболее распространенных пищевых расстройств пищевого поведения. Расстройства пищевого поведения имеют сложную этиологию и не было обнаружено, что соблюдение вегетарианской или веганской диеты увеличивает риск расстройства пищевого поведения, хотя у тех, кто уже имеет некоторые расстройства, могут выбирать эти рационы с целью ограниченного потребления пищи. [7,8] При планировании надлежащей диеты для молодых вегетарианцев следует обратить внимание на такие питательные вещества, как железо, цинк, витамин B12, а для некоторых также кальций и витамин D.
    В среднем потребление белка детьми вегетарианцев в целом соответствует или превышает рекомендованную норму. [7] Потребности в белке детей-веганов могут быть несколько выше, чем у детей-невеганов из-за различий в переваримости белка и необходимости в планировании баланса аминокислот. [7] Рекомендовано употреблять дополнительно на 30-35% больше обычной нормы белка 1-2 летним веганам, на 20-30% больше — 2-6 летним и на 15-20% больше — детям старше 6 лет. [7,95] Хотя пищевые факторы могут ограничить всасывание железа и цинка, дефицит этих минералов является редкостью среди детей-вегетарианцев в индустриализированных странах. [98] Следует следить за уровнями железа и цинка у детей, которые придерживаются очень ограниченных растительных диет. Витаминные добавки с железом и цинком в таких случаях могут быть необходимы. [98]
    Необходимо следить за прийомами витамина B12 младенцами и детьми-веганами, а при необходимости нужно употреблять обогащенные продукты и/или витаминные добавки. [7]


    Пожилые люди




    Баланс питательных веществ у пожилых вегетарианцев является аналогичным или лучше, чем у невегетарианцев того же возраста, [7] хотя предыдущие исследования указывали на пониженный уровень потребления цинка и более высокую частоту случаев недостатка железа среди вегетарианцев. [86,99] Потребности в калориях обычно снижаются с возрастом, в то время как требования к некоторым питательным веществам увеличиваются, поэтому для пожилых людей важно выбирать диеты, богатые питательными веществами. Некоторые данные свидетельствуют о том, что белок используется менее эффективно при старении, поэтому требования к его количеству возрастают. [100] Таким образом, для пожилых вегетарианцев и веганов важно включать в рацион богатые белком продукты, такие как бобовые и соя. В качестве источников протеина могут быть полезными растительные аналоги мяса. Пожилые люди синтезируют витамин D менее эффективно, поэтому, вероятно, им необходимы витаминные добавки, особенно если влияние солнца ограничено. [35] Потребности в большем количестве кальция для пожилых людей могут быть удовлетворены легче, когда в рацион дополнительно включены обогащенные продукты, такие как растительное молоко. Потребность в витамине B6 для пожилых людей возрастает с возрастом, и может быть более высокой, чем рекомендованная сегодня дневная норма. Атрофический гастрит часто встречается у людей в возрасте от 50-ти лет и может приводить к снижению всасывания витамина B12 продуктов животного происхождения. Таким образом, многим пожилым людям, независимо от диеты, требуется витаминная добавка B12.

    ПРОБЛЕМЫ ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЫ




    Диеты на растительной основе являются более экологически устойчивыми, чем диеты с содержанием продуктов животного происхождения, поскольку используют меньше природных ресурсов и связаны со значительно меньшим вредом окружающей среде. [101-105] Систематический осмотр, который провел Научный комитет по составлению “Диетических рекомендаций для американцев” (Scientific Committee of the Dietary Guidelines for Americans), свидетельствует о том, что рацион с большим содержанием растительных продуктов и меньшим — продуктов животного происхождения (например, вегетарианская диета), связан с меньшим экологическим вредом. [105] Многие ученые призывают к существенному сокращению продуктов животноводства в рационе человека как к основному способу дать задний ход смене климата. [105] В сравнении со всеядными диетами, вегетарианские диеты используют меньше воды, ресурсов ископаемого топлива и количества пестицидов и минеральных удобрений. [107] Замена говядины бобами в рационе позволит значительно снизить влияние на окружающую среду во всем мире. Чтобы получить 1 кг белка из фасоли, нужно в 18 раз меньше земли, в 10 раз меньше воды, в 9 раз меньше топлива, в 12 раз меньше удобрений, а также в 10 раз меньше пестицидов, чем нужно для производства 1 кг белка из говядины. [108]
    Кроме того, производство говядины генерирует значительно больше гниющих отходов, чем любое другое животное производство. [108] Согласно данным Агентства по охране окружающей среды США, около 70% от всех загрязнений воды в реках и озерах в Соединенных Штатах — результат загрязнения от ферм с животными. [109] Животноводство связано с деградацией земель, загрязнением воздуха, потерей биоразнообразия и глобальным потеплением. [104,110[ Производство мяса делает значительный вклад в антропогенные выбросы диоксида углерода и образование метана и оксида азота. [101,103,111] Используя расчеты по 210 распространенным продуктам, было обнаружено, что выбросы парниковых газов при следовании вегетарианской диете на 29% ниже, чем при следовании невегетарианской диете, [112] в то время как веганская диета может снизить выброс парниковых газов на 50% по сравнению с вегетарианской диетой. [102]

    В то время как в животноводстве становятся доступными новые технологии, недавнее исследования показало, что выбросы парниковых газов для производства и потребления продуктов животного происхождения уменьшались только на 9% благодаря более эффективному животноводству. [113] Авторы пришли к выводу, что сокращение выбросов парниковых газов является необходимым для решения проблемы глобальной температуры на Земле, “что означает ограничение глобального потребления продуктов животного происхождения на долгосрочный период”. [113] Другие предположили, что уменьшение объемов животноводства имеет больший потенциал для сокращения выбросов парниковых газов, чем “технологическое смягчение или увеличение показателей продуктивности”. [105] Использование антибиотиков для сельскохозяйственных животных в качестве стимуляторов роста, а также для профилактики и лечения заболеваний животных создало стойкие к антибиотикам бактерии. Данная стойкость может далее влиять на человека вследствие употребления животной пищи, и сегодня это является серьезной проблемой общественной охраны здоровья, ведь возникают болезни, которые тяжело поддаются лечению и приводит к увеличению заболеваемости, смертности и трат на охрану здоровья. [105,114]

    ФУНКЦИИ, ОТВЕТСТВЕННОСТЬ И РЕСУРСЫ ДЛЯ СЕРТИФИЦИРОВАННЫХ ДИЕТОЛОГОВ (RDR и NDTR в США)




    Веганские и вегетарианские диеты могут обеспечить значительные преимущества для здоровья по сравнению с невегетарианскими диетами. Обеспечение энергетического баланса, достаточная питательность и фокус на разнообразии овощей, бобовых, фруктов, цельного зерна, орехов и семечек может максимизировать эти преимущества. Специалисты по питанию и диетологии могут играть ключевую роль в просвещении вегетарианцев относительно источников некоторых питательных вещества и пищевых продуктов, которые являются полезными для коррекции некоторых хронических заболеваний. Для того, чтобы эффективно консультировать по вопросам внедрения и следования вегетарианской и веганской диет, сертифицированные диетологи-нутриционисты (RDN) и сертифицированные специалисты по питанию и диетологии (NDTR) должны иметь достаточно знаний и доступ к учебным материалам, чтобы предоставлять рекомендации по оздоровлению.
    Проект «ChooseMyPlate» Департамента сельского хозяйства США предлагает лакто-ово-вегетарианское и веганское меню, в котором перечислены бобы и горох, орехи и семена, соевые продукты в качестве растительной альтернативы белковой группы пищи, а также яйца для ово-вегетарианцев. [115] Обогащенное соевое молоко указано в качестве альтернативы коровьего молока; обогащенные кальцием продукты (соки, сухие завтраки, хлеб, рисовое молоко и миндальное молоко), а также капуста кале предлагаются в качестве источника кальция. [116,117] Руководящие указания по веганскому питанию, разработанные по образцу “ChooseMyPlate” Департамента сельского хозяйства США, доступны в интернете и включают в себя детальную информацию относительно источников кальция, витамина B12, йода, омега-3 жирных кислот.


    • http://www.vrg.org/nutshell/MyVeganPlate.pdf
    • http://www.becomingvegan.ca/food-guide
    • http://www.theveganrd.com/food-guide-for-vegans



    Общие и профессиональные ресурсы с достоверной информацией, которая подтверждается исследованиями, доступны на веб-сайте Рабочей группы по вегетарианскому питанию и диетологии (Vegetarian Nutrition Dietetic Practice Group – www.vegetariannutrition.net ). Эти ресурсы регулярно обновляются и предоставляют информацию о важных питательных веществах и вопросах жизненного цикла при растительных диетах.

    На рисунке 2 перечислены полезные сайты, которые продвигают и поддерживают целесообразные научно обоснованные рекомендации и выбор продуктов питания, как для сертифицированных диетологов, так и для потребителей. Дополнительные рекомендации можно найти в Evidence Analysis Library, бесплатном ресурсе для всех членов Академии питания и диетологии. Кроме того, все сертифицированные диетологи-нутриционисты (RDN) имеют этическое обязательство уважать вегетарианский рацион питания так, как они уважали бы любой другой рацион.


    ЗАКЛЮЧЕНИЕ




    Заинтересованность в растительных диетах и их признание продолжают расти в Соединенных Штатах и в других частях мира, ведь правительственные учреждения и разные организации по охране здоровья и питания продвигают регулярное потребление растительных продуктов. Обилие выбора на рынке облегчает следование растительной диете. Хорошо спланированные вегетарианские диеты обеспечивают надлежащий баланс питательных веществ на всех стадиях жизненного цикла, а также могут быть полезными в терапевтическом контроле некоторых хронических заболеваний. В целом, по оценке Alternative Healthy Eating Index, питание, как правило, является лучшим на вегетарианской и веганской диетах, если сравнивать со всеядным рационом. В то время как некоторые вегетарианские диеты могут иметь дефицит некоторых питательных веществ, таких как кальций и витамин B12, это можно исправить путем правильного планирования. По сравнению с невегетарианской диетой, вегетарианские могут обеспечить защиту от многих хронических заболеваний, таких как ишемическая болезнь сердца, гипертония, диабет 2-го типа, ожирение и некоторые виды рака. Кроме того, вегетарианская диета может обеспечить более умеренное использование природных ресурсов и вызывает меньше деградации окружающей среды. Сегодня доступно огромное количество образовательных ресурсов, и сертифицированные диетологи (RDN), а также сертифицированные специалисты по питанию и диетологии (NDTR) имеют больше актуальной информации о вегетарианской диете, чтобы больше помочь широкой общественности и клиентам-вегетарианцам в принятии обоснованных решений относительно здорового питания.
    www.vndpg.org
    Сайт для членов Практикующей группы по вегетарианскому питанию и диетологии (Vegetarian Nutrition Dietetic Practice Group (VNDPG)) содержит профессиональную информацию о вегетарианском питании, ресурсы сертифицированных диетологов, а также ежеквартальные бюллетени
    www.vegetariannutrition.net
    Сайт VNDPG для потребителей, на котором есть блог с научно обоснованными ресурсами о вегетарианском питании, а также ресурсы сертифицированных диетологов для потребителей.
    www.vrg.org
    Vegetarian Resource Group предоставляет информацию о питании, рецепты, планы питания и рекомендованные ресурсы для чтения о вегетарианском питании.
    www.PCRM.org
    Комитет врачей за ответственную медицину (Physicians Committee for Responsible Medicine) продвигает профилактическую медицину с помощью инновационных программ и предлагает бесплатные учебные материалы для пациентов.
    www.veganhealth.org
    Этот сайт предлагает научно обоснованные рекомендации, которые охватывают питательные свойства растительных диет.
    www.nutritionfacts.org
    Этот сайт содержит ссылки на обзорные видео и статьи на темы многочисленных аспектов вегетарианского питания.
    www.vegweb.com
    VegWeb предлагает вегетарианские рецепты, имеет онлайн-сообщество и блог.
    www.vegetarian-nutrition.info
    Vegetarian Nutrition Info содержит тематические статьи, ресурсы и новости.
    Рисунок 2. Сайты о вегетарианском питании для специалистов и общей аудитории, а также о вегетарианских продуктах питания и связанных с ними темах. Многие из этих сайтов предоставляют высококачественные учебные материалы, на которые могут положиться сертифицированные диетологи (RDN), также сертифицированные специалисты по питанию и диетологии (NDTR) и другие специалисты-практики в сфере здравоохранения. Эти сайты предоставляют информацию для потребителей и пациентов о вегетарианском питании на протяжении всего жизненного цикла, а также о ключевых питательных веществах, планах питания и растительных альтернативах невегетарианских ингредиентов.


    ССЫЛКИ

    ---



    Position of the Academy of Nutrition and Dietetics: Vegetarian Diets


    POSITION STATEMENT


    It is the position of the Academy of Nutrition and Dietetics that appropriately planned vegetarian, including vegan, diets are healthful, nutritionally adequate, and may provide health benefits in the prevention and treatment of certain diseases. These diets are appropriate for all stages of the life cycle, including pregnancy, lactation, infancy, childhood, adolescence, older adulthood, and for athletes. Plant-based diets are more environmentally sustainable than diets rich in animal products because they use fewer natural resources and are associated with much less environmental damage.



    ABSTRACT


    It is the position of the Academy of Nutrition and Dietetics that appropriately planned vegetarian, including vegan, diets are healthful, nutritionally adequate, and may provide health benefits for the prevention and treatment of certain diseases. These diets are appropriate for all stages of the life cycle, including pregnancy, lactation, infancy, childhood, adolescence, older adulthood, and for athletes. Plant-based diets are more environmentally sustainable than diets rich in animal products because they use fewer natural resources and are associated with much less environmental damage. Vegetarians and vegans are at reduced risk of certain health conditions, including ischemic heart disease, type 2 diabetes, hypertension, certain types of cancer, and obesity. Low intake of saturated fat and high intakes of vegetables, fruits, whole grains, legumes, soy products, nuts, and seeds (all rich in fiber and phytochemicals) are characteristics of vegetarian and vegan diets that produce lower total and low-density lipoprotein cholesterol levels and better serum glucose control. These factors contribute to reduction of chronic disease. Vegans need reliable sources of vitamin B-12, such as fortified foods or supplements.

    J Acad Nutr Diet. 2016;116:1970-1980.

    * * *

    VEGETARIAN AND VEGAN dietary patterns can be quite diverse because of the variety of food choices available and the different factors that motivate people to adopt such patterns. People choose to adopt a vegetarian diet for many reasons, such as compassion toward animals, a desire to better protect the environment, to lower their risk of chronic diseases, or to therapeutically manage those diseases. A well-planned vegetarian diet containing vegetables, fruits, whole grains, legumes, nuts, and seeds can provide adequate nutrition. Vegetarian diets are devoid of flesh foods (such as meat, poultry, wild game, seafood, and their products). The most commonly followed vegetarian diets are shown in Figure 1. The adoption of a vegetarian diet may cause a reduced intake of certain nutrients; however, deficiencies can be readily avoided by appropriate planning.


    VEGETARIAN DIETS IN PERSPECTIVE


    Trends among Vegetarians


    According to a nationwide poll in 2016, approximately 3.3% of American adults are vegetarian or vegan (never eat meat, poultry, or fish), and about 46% of vegetarians are vegan. [1] The same poll revealed that 6% of young adults (18 to 34 years) are vegetarian or vegan, while only 2% of those 65 years or older are vegetarian. Sales of alternative meat products reached $553 million in 2012, an 8% increase in 2 years. It was observed that 36% of survey responders sought vegan meat alternatives, largely from among the 18- to 44-year-old age group. [1,2] While whole plant foods serve best as dietary staples, some processed and fortified foods, such as nondairy beverages, meat analogs, and breakfast cereals, can contribute substantially to the nutrient intake of vegetarians. Plant-based diets, including vegetarian and vegan diets, are becoming well accepted, as further evidenced by many nonprofit and government institutions highlighting this dietary choice. The American Institute for Cancer Research encourages a plant- based diet, suggesting Americans consume two-thirds of their dietary intake from vegetables, fruits, whole grains, and beans. [3] In the 2015-2020 Dietary Guidelines for Americans, vegetarian diets are recommended as one of three healthful dietary patterns, and meal plans are provided for those following lacto-ovo-vegetarian and vegan diets. [4] The National School Lunch Program, while not requiring vegetarian options per se, requires schools to increase availability of fruits, vegetables, and whole grains in current meal patterns in the school menu. Those following a vegetarian diet now have technological support. To date, while no online nutrition food tracker exists strictly for vegetarian diets, some allow clients to select vegetarian and vegan plans. These applications for mobile devices allow vegetarians to discover nutritional needs, track intake, and locate restaurants and markets where vegan foods are available. The online tracking tool at www.SuperTracker.usda.gov is a part of the US Department of Agriculture Choose My Plate program. [5]


    Type of diet Nature of diet

    (all are devoid of flesh foods)

    • Vegetarian - May or may not include egg or dairy products
    • Lacto-ovo-Vegetarian - Includes eggs and dairy products.
    • Lacto-vegetarian - Includes dairy products, but not egg products.
    • Ovo-vegetarian - Includes eggs and egg products, but no dairy.
    • Vegan - Excludes eggs and dairy products, and may exclude honey.
    • Raw vegan - Based on vegetables, fruit, nuts and seeds, legumes, and sprouted grains. The amount of uncooked food varies from 75% to 100%.



    Figure 1. Types of vegetarian diets.


    NUTRITION CONSIDERATIONS FOR VEGETARIANS


    Protein


    Vegetarian, including vegan, diets typically meet or exceed recommended protein intakes, when caloric intakes are adequate. [6-8] The terms complete and incomplete are misleading in relation to plant protein. Protein from a variety of plant foods, eaten during the course of a day, supplies enough of all indispensable (essential) amino acids when caloric requirements are met. [7] The regular use of legumes and soy products will ensure an adequate protein intake for the vegetarian, as well as providing other essential nutrients. [9] Fruitarian diets are normally low in protein and other nutrients. Protein needs at all ages, including those for athletes, are well achieved by balanced vegetarian diets. [7,8]


    n-3 Fatty Acids


    While a-linolenic acid (ALA) intakes of vegetarians and vegans are similar to those of nonvegetarians, dietary intakes of the long-chain n-3 fatty acids, eicosapentaenoic acid (EPA) and docosahexaenoic acid (DHA), are lower in vegetarians and typically absent in vegans. [10,11] Compared with nonvegetarians, blood and tissue levels of EPA and DHA can be significantly lower. [10,11]

    The clinical relevance of reduced EPA and DHA status among vegetarians and vegans is unknown. [11,12] Long-chain n-3 fatty acids are important for the development and maintenance of the brain, retina, and cell membranes and favorably impact pregnancy outcomes and risk for cardiovascular disease (CVD) and other chronic diseases. [6,13,14] Yet, vegetarian and vegan children do not appear to experience impairment in visual or mental development, and vegetarian and vegan adults experience reduced risk for CVD. [10,11,15]

    ALA is endogenously converted to EPA and DHA, but the process is somewhat inefficient and is affected by sex, dietary composition, health status, and age. High intakes of linoleic acid (LA) may suppress ALA conversion. [11,13] A ratio of LA/ALA not exceeding 4:1 has been suggested for optimal conversion. [7,10,14]

    The Dietary Reference Intake for ALA are 1.6 g/day and 1.1 g/day, for men and women, respectively. [4] For vegetarians and vegans, it may be prudent to ensure somewhat higher intakes of ALA. [8,10] The most concentrated plant sources of n-3 fatty acids are seeds (flax, chia, camelina, canola, and hemp), walnuts, and their oils. [8,10] Evidence suggests that n-3 needs of healthy individuals can be met with ALA alone, and that endogenous synthesis of EPA and DHA from ALA is sufficient to keep levels stable over many years. [11,14] Low-dose micro-algaebased DHA supplements are available for all vegetarians with increased needs (e.g., pregnant or lactating women) or with reduced conversion ability (eg, those with hypertension or diabetes). [10]

    Iron


    Vegetarians generally consume as much iron as, or slightly more than, omnivores. [16] Despite having similar iron intakes, [17] the iron stores of vegetarians are typically below those of nonvegetarians. Lower serum ferritin levels may be an advantage because elevated serum ferritin levels have independently been associated with the risk of developing metabolic syndrome. [18]

    Concerns about the iron status of vegetarians have led to questions of bioavailability of non-heme iron from plant foods. Non-heme iron absorption depends upon physiological need and is regulated in part by iron stores. Its absorption can vary greatly, depending upon both the meal composition and the iron status of the individual. Bioavailability of non-heme iron is impacted by the ratio of inhibitors, such as phytates and polyphenolics, and enhancers, such as vitamin C, citric acid, and other organic acids. [19]

    In a recent review, non-heme iron absorption was seen to vary from 1% to 23%, depending upon iron status and dietary enhancers and inhibitors. [20] A newly developed regression equation enables iron absorption to be predicted from serum ferritin levels and dietary modifiers. Diet had a greater effect on iron absorption when serum ferritin levels were low. [20] Nonheme iron absorption can be as much as 10 times greater in iron-deficient individuals compared with iron-replete individuals.

    The Dietary Reference Intake assigned to iron for vegetarians in 2001 was 80% more than that for non-vegetarians. This derives from the assumption that the bioavailability of iron from a vegetarian diet is 10%, whereas that from a nonvegetarian diet is 18%. [21] These assumptions were based on very limited data using single-meal absorption studies involving meals that were atypical of what most vegetarians consume in Western countries.

    We now know that individuals can adapt and absorb non-heme iron more effectively. [22] The magnitude of the effect of enhancers and inhibitors of iron absorption can diminish with time. [23] Individuals are able to adapt to low intakes of iron over time and can reduce iron losses. [24] In one study, total iron absorption significantly increased by almost 40% after 10 weeks of consuming the low-bioavailability diet. [22]

    Individuals with low iron status can substantially increase their iron absorption from diets with moderate to high iron bioavailability. The absorption process appears to adapt effectively in the case of Western vegetarians because their hemoglobin values and most other measures of iron status are similar to those values seen in nonvegetarians. [7]

    Zinc


    Compared with nonvegetarian control groups, studies show adult vegetarians have dietary zinc intakes that are similar or somewhat lower, and serum zinc concentrations that are lower but within the normal range. [7,25] There do not appear to be any adverse health consequences in adult vegetarians that are attributable to a lower zinc status, possibly due to homeostatic mechanisms that allow adults to adapt to a vegetarian diet. Overt zinc deficiency is not evident in Western vegetarians. For the most at-risk members of the population (older adults, children, and pregnant and lactating women), there is insufficient evidence to determine whether zinc status is lower in vegetarians compared with non-vegetarians. [25] Zinc sources for the vegetarian include soy products, legumes, grains, cheese, seeds, and nuts. Food preparation techniques, such as soaking and sprouting beans, grains, nuts, and seeds, as well as leavening bread, can reduce binding of zinc by phytic acid and increase zinc bioavailability. [26] Organic acids, such as citric acid, also can enhance zinc absorption to some extent. [26]


    Iodine


    Because plant-based diets can be low in iodine, vegans who do not consume key vegan sources of iodine, such as iodized salt or sea vegetables, may be at risk for iodine deficiency. [7,27] The iodine content of sea vegetables varies widely and some may contain substantial amounts of iodine. [28] Intakes should not exceed the Tolerable Upper Intake Level of 1,100 mg for adults. [29] Vegan women of child-bearing age should supplement with 150 mg/day iodine. [27,29] Sea salt, kosher salt, and salty seasonings, such as tamari, are generally not iodized, [7] and iodized salt is not used in processed foods. Dairy products may contain iodine, although amounts can vary considerable. [7] Although foods such as soybeans, cruciferous vegetables, and sweet potatoes contain natural goitrogens, these foods have not been associated with thyroid insufficiency in healthy people, provided that iodine intake is adequate. [7,8,29,30]

    Calcium


    Intakes of lacto-ovo-vegetarians typically meet or exceed calcium recommendations, while calcium intakes of vegans vary widely and sometimes fall below recommendations. [7] Bioavailability of calcium from plant foods, which is related to oxalate content of foods and, to a lesser degree, phytate and fiber, is an important consideration. Fractional absorption from high-oxalate vegetables, such as spinach, beet greens, and Swiss chard, may be as low 5%. Thus, these cannot be considered good sources of calcium, despite their high calcium content. In comparison, absorption from low-oxalate vegetables, such as kale, turnip greens, Chinese cabbage, and bok choy, is about 50%. [31] Absorption from calcium-set tofu (made with a calcium salt) and from most fortified plant milks is similar to that from cow’s milk, at approximately 30%. [32,33] Other plant foods, such as white beans, almonds, tahini, figs, and oranges, provide moderate amounts of calcium with somewhat lower bioavailability (about 20%). Comparing forms of calcium used for fortification, bioavailability of calcium-citrate-malate can be at least 36%, while others are about 30%. [34] Registered dietitian nutritionists (RDNs) and nutrition and dietetics technicians, registered (NDTRs) can help clients meet calcium needs by encouraging regular consumption of good calcium sources and, when necessary, low-dose calcium supplements.

    Vitamin D


    Vitamin D status depends on sunlight exposure and intake of vitamin D-fortified foods or supplements. [35] The extent of cutaneous vitamin D production after sunlight exposure is highly variable and is dependent on a number of factors, including the time of day, season, latitude, air pollution, skin pigmentation, sunscreen use, amount of clothing covering the skin, and age. [35,36] Low vitamin D intakes have been reported in some vegetarians and vegans, as well as low plasma or serum 25-hydroxyvitamin D levels, the latter especially when the blood was collected in the winter or spring, and especially in those living at high latitudes. [36] Dietary and supplemental sources of vitamin D are commonly required to meet the needs of this nutrient. Foods that are fortified with vitamin D include cow’s milk, some nondairy milks, fruit juices, breakfast cereals, and margarines. Eggs may also provide some vitamin D. Mushrooms treated with ultraviolet light can be significant sources of vitamin D. [36,37] Both vitamin D-2 and vitamin D-3 are used in supplements and to fortify foods. Vitamin D-3 (cholecalciferol) may be of plant or animal origin, while vitamin D-2 (ergocalciferol) is produced from the ultraviolet irradiation of ergosterol from yeast. At low doses, vitamin D-2 and vitamin D-3 appear to be equivalent, but at higher doses vitamin D-2 appears to be less effective than vitamin D-3. [36] If sun exposure and intake of fortified foods are insufficient to meet needs, vitamin D supplements are recommended, especially for the older adults. [35,36,38] Because vitamin D influences a large number of metabolic pathways beyond bone metabolism, [35,38] some experts recommend daily intakes of vitamin D of 1,000 to 2,000 IU, or even more.

    Vitamin B-12


    Vitamin B-12 is not a component of plant foods. [7,39] Fermented foods (such as tempeh), nori, spirulina, chlorella algae, and unfortified nutritional yeast cannot be relied upon as adequate or practical sources of B-12. [39,40] Vegans must regularly consume reliable sources—meaning B-12 fortified foods or B-12 containing supplements—or they could become deficient, as shown in case studies of vegan infants, children, and adults. [8,39] Most vegetarians should include these reliable B-12 sources because 1 cup of milk and one egg per day only provides about two-thirds of the Recommended Dietary Allowance (RDA). [7,39,40]

    Early symptoms of a severe B-12 deficiency are unusual fatigue, tingling in the fingers or toes, poor cognition, poor digestion, and failure to thrive in small children. A subclinical B-12 deficiency results in elevated homocysteine. People with little or no B-12 intake may feel healthy; however, long-term subclinical deficiency can lead to stroke, dementia, and poor bone health. [7,8,41] Laboratory tests to assess vitamin B-12 status include serum methylmalonic acid, serum or plasma B-12, and serum holo-transcobalamin (Holo-TC or Holo-TCII). [8,39,41]

    The normal mechanism for B-12 absorption is via the intrinsic factor, which becomes saturated at about half the RDA and requires 4 to 6 hours before further absorption. [40] Hence, fortified foods are best eaten twice during the course of a day. A second absorption mechanism is passive diffusion at a rate of 1%, allowing less-frequent consumption of large supplemental doses. Recommendations based on large doses have been made (eg, 500 to 1,000 mg cyanocobalamin several times per week). [8,39]

    The four forms of B-12 are differentiated by their attached groups. Cyanocobalamin is most commonly used in fortified foods and supplements because of its stability. Methyl-cobalamin and adenosylcobalamin are forms used in the body’s enzymatic reactions; these are available in supplement forms that appear to be no more effective than cyanocobalamin and may require higher doses than the RDA. Hydroxocobalamin is the form used effectively for injections. [8,42]

    THERAPEUTIC VEGETARIAN DIETS AND CHRONIC DISEASE


    Provided that adequate nutrition education is given, a therapeutic vegetarian diet performs as well as omnivorous diets in terms of adherence. [43] As with implementation of any diet, employing a variety of counseling strategies, including motivational interviewing, frequent sessions, cooking demonstrations, and incentives, can improve nutrition-related outcomes when using a vegetarian diet therapeutically.

    Overweight and Obesity


    With more than two-thirds the American population overweight or obese and numbers increasing, [44] RDNs should be aware of the evidence to support the use of vegetarian and vegan diets for achieving and maintaining a healthy weight. A healthy body weight is associated with improved cardiovascular function [45] and insulin sensitivity, [46] as well as helping to reduce the risk of other chronic diseases. [45] Plant-based dietary patterns are also associated with lower body mass index (BMI; calculated as kg/m2). In the Adventist Health Study-2, mean BMI was highest (28.8) in meat eaters and lowest in those who avoided all animal products (23.6). [47] Similarly, in the EPIC-Oxford Study, researchers found the highest mean BMI among meat eaters (24.4) and the lowest among vegans (22.5). [48] In the Swedish Mammography Cohort study, researchers found that the prevalence of overweight or obesity was 40% among omnivores and 25% among vegetarians. [49] Research indicates that therapeutic use of a vegetarian diet is effective for treating overweight and may perform better than alternative omnivorous diets for the same purpose. Two meta-analyses of intervention trials showed that adoption of vegetarian diets was associated with greater weight loss compared with control diet groups. [50,51] A vegan diet with structured group support and behavioral therapy compared with the National Cholesterol Education Program diet, was associated with significantly greater weight loss after 1 and 2 years. [52]

    CVD, Including Hyperlipidemia, Ischemic Heart Disease, and Hypertension


    Vegetarian diets are associated with a reduction in the risk of CVD. [15,53] Vegetarian diets improve several modifiable heart disease risk factors, including abdominal obesity, [54] blood pressure, [55] serum lipid profile, [56] and blood glucose. [42,57] They also decrease markers of inflammation such as C-reactive protein, reduce oxidative stress, and protect from atherosclerotic plaque formation. [58] Consequently, vegetarians have reduced risk of developing and dying from ischemic heart disease. [15,53,59] Vegan diets seem to be most beneficial in improving heart disease risk factors. [55,57] The EPIC-Oxford study60 revealed that those who consumed a vegan diet ate the most fiber, the least total fat and saturated fat, and had the healthiest body weights and cholesterol levels compared with omnivores and other vegetarians. A meta-analysis of 11 randomized controlled trials found that those participants assigned to a vegetarian diet experienced a substantial reduction in total, low-density lipoprotein, and high-density lipoprotein cholesterol, which corresponded with an approximately 10% reduced risk of heart disease. [56] The vegetarian diet was especially beneficial for healthy weight and overweight individuals, but less effective for obese individuals, underscoring the importance of early dietary intervention for long-term risk reduction. [56] In the Adventist Health Study-2 of 73,308 Seventh-day Adventists, researchers found that vegetarians had a 13% and 19% decreased risk for developing CVD and ischemic heart disease, respectively, compared with nonvegetarians. [15] A previous analysis from the EPIC study found that vegetarian groups had a 32% lower risk of hospitalization or death from heart disease. [53]

    Vegetarians enjoy a lower risk of heart disease by regularly consuming a variety of vegetables, fruit, whole grains, legumes, and nuts. Low-fat vegan and vegetarian diets, combined with other lifestyle factors, including not smoking and weight reduction, have been shown to reverse atherosclerosis. [61] Risk factors for coronary heart disease, such as total and low-density lipoprotein cholesterol levels, body weight, and body fat, improve within a short time on a vegetarian diet, even without the use of cholesterol-lowering drugs. [61] Compared with nonvegetarians, vegetarians have a lower prevalence of hypertension. Results of the EPIC-Oxford study showed vegans have the lowest systolic and diastolic blood pressure levels and the lowest rate of hypertension of all diet groups (vegans, vegetarians, fish eaters, and meat eaters). [62] Data from the Adventist Health Study-2 confirmed that vegans have the lowest blood pressure levels and the least hypertension of all vegetarians, and significantly less than the meat eaters. [55] A meta-analysis comparing blood pressure from more than 21,000 people around the world found that those who follow a vegetarian diet have systolic blood pressure about 7 mm Hg lower and diastolic blood pressure 5 mm Hg lower than study participants who consume an omnivorous diet. [63]

    Diabetes


    Compared with meat eaters, lacto-ovo-vegetarians and vegans have lower risk of type 2 diabetes. The Adventist Health Study-2 reported that meat eaters had more than twice the prevalence of diabetes compared with lacto-ovo-vegetarians and vegans, even after correcting for BMI. [47] Among those who were free of diabetes, the Adventist Health Study found that the odds of developing diabetes were reduced by 77% for vegans and by 54% for lacto-ovo-vegetarians compared with non-vegetarians (adjusting for age). When BMI and other confounding factors were adjusted for, the association remained strong. Vegans were 62% less likely to develop diabetes, while lacto-ovo-vegetarians were 38% less likely. [64]

    Prevention. In the past 2 decades, prospective observational studies and clinical trials have provided significant evidence that diets rich in whole grains, fruits, vegetables, legumes, seeds, and nuts, and lower in refined grains, red or processed meats, and sugar-sweetened beverages, reduce the risk of diabetes and improve glycemic control and blood lipids in patients with diabetes. [65] Whole-grain intake has been consistently associated with a lower risk of diabetes, even after adjusting for BMI. [66] Legumes, which are low glycemic index foods, may provide benefit for diabetes by reducing postprandial glucose levels after consumption of a meal as well as after a subsequent meal, known as the “second-meal effect.” [67] A meta-analysis demonstrated that higher intakes of fruit or vegetables, particularly green vegetables, were associated with a significant reduction in risk of type 2 diabetes. [68] In the Nurses’ Health Study I and II, greater nut consumption, especially walnuts, was associated with a lower risk of diabetes. [69] Conversely, red and processed meats are strongly associated with increased fasting glucose and insulin concentrations and diabetes risk. [70] Potential etiologies for the association of meat and diabetes include saturated fatty acid, advanced glycation end products, nitrates/nitrites, heme iron, trimethylamine N-oxide, branched amino acids, and endocrine disruptor chemicals. [70]

    Treatment. In a randomized clinical trial comparing a low-fat vegan diet to a diet based on the American Diabetes Association guidelines, greater improvements in glycemic control, blood lipids, and body weight were seen in the vegan group. [71] In a 24-week randomized controlled trial in patients with type 2 diabetes, those on an isocaloric vegetarian diet reported greater improvements of insulin sensitivity, reduction in visceral fat, and a reduction in inflammatory markers than those on a conventional diabetic diet. [72] According to a meta-analysis of six controlled clinical trials, vegetarian diets were associated with improved glycemic control in people with type 2 diabetes. [73] Vegetarian and vegan dietary patterns characterized by nutrient-dense, high-fiber plant foods lower the risk of type 2 diabetes and serve as effective therapeutic tools in the management of type 2 diabetes.

    Cancer


    Results from the Adventist Health Study-2 revealed that vegetarian diets are associated with a lower overall cancer risk, and especially a lower risk of gastrointestinal cancer. Furthermore, a vegan diet appeared to confer a greater protection against overall cancer incidence than any other dietary pattern. [74] Recently, vegan diets were reported to confer about a 35% lower risk of prostate cancer. [75] A meta-analysis of seven studies reported vegetarians having an 18% lower overall cancer incidence than nonvegetarians. [59] Epidemiologic studies have consistently shown that a regular consumption of fruit, vegetables, legumes, or whole grains is associated with a reduced risk of certain cancers. [76] A vast array of phytochemicals, such as sulforaphane, ferulic acid, genistein, indole-3-carbinol, curcumin, epigallocatechin-3-gallate, diallyldisulfide, resveratrol, lycopene, and quercetin found in vegetables, legumes, fruits, spices, and whole grains may provide protection against cancer. [77,78] These phytochemicals are known to interfere with a number of cellular processes involved in the progression of cancer. [79] Vegetarians typically consume higher levels of fiber compared with other diets. The EPIC study involving 10 European countries reported a 25% reduction in risk of colorectal cancer for the highest intake of dietary fiber compared with the lowest. [80] On the other hand, in two large US cohorts, a positive association was observed between processed red meat consumption and risk of colorectal cancer. [81] Processed meat consumption was also seen to increase the risk of dying from cancer. [82] In a systematic review and meta-analysis of 26 epidemiological studies, the relative risk of colorectal adenomas was 1.27 per daily 100-g intake of red meat and 1.29 per daily 50-g intake of processed meat. [83]

    Osteoporosis


    Bone studies have reported that vegetarians have either similar or slightly reduced bone mineral density levels compared with omnivores, with vegans typically having the lowest levels. [84] While the differences are relatively modest, they appear not to be of clinical significance, provided the nutrients of concern are adequately provided. Vegetarian diets are associated with several factors that promote bone health, including high intakes of vegetables and fruits; an abundant supply of magnesium, potassium, vitamin K, vitamin C; and a relatively low acid load. [36] Conversely, they can compromise bone health when low in calcium, vitamin D, vitamin B-12, and protein. [36] EPIC-Oxford reported a 30% increase in fracture risk of vegans as a group, but no increase in fracture risk in lacto-ovo-vegetarians compared to non-vegetarians. However, when only vegans with calcium intakes >525 mg/ day were included in the analysis, differences in fracture risk disappeared. [84]

    The Adventist Health Study-2 reported that more frequent intakes of legumes and meat analogs reduced risk of hip fracture, with a greater protective effect than that of meat. [85] Protein has a neutral or slightly positive impact on bone health.36 Inadequate intakes of vitamins D and B-12 have been linked to low bone mineral density, increased fracture risk, and osteoporosis. [36] To achieve and maintain excellent bone health, vegetarians and vegans are well advised to meet the RDA for all nutrients, particularly calcium, vitamin D, vitamin B-12, and protein, and to consume generous servings of vegetables and fruits. [36]

    VEGETARIAN DIETS THROUGHOUT THE LIFE CYCLE


    Well-planned vegan, lacto-vegetarian, and lacto-ovo-vegetarian diets are appropriate, and they satisfy the nutrient needs and promote normal growth at all stages of the life cycle, including pregnancy and lactation, infancy, childhood, adolescence, older adulthood, and for athletes.

    Pregnant and Lactating Women


    Limited research indicates that where food access is adequate, vegetarian pregnancy outcomes, such as birth weight and pregnancy duration, are similar to those in nonvegetarian pregnancy. [7,86,87] Use of a vegetarian diet in the first trimester resulted in lower risk of excessive gestational weight gain in one study. [88] Maternal diets high in plant foods may reduce the risk of complications of pregnancy, such as gestational diabetes. [88,89]

    The Academy of Nutrition and Dietetics’ position and practice papers on “Nutrition and Lifestyle for a Healthy Pregnancy Outcome” [90,91] provide appropriate guidance for pregnant vegetarians. Special consideration is required for iron, zinc, vitamin B-12, and EPA/DHA. [87,89] Depending on dietary choices, pregnant vegetarians may have higher iron intakes than nonvegetarians and are more likely to use iron supplements. [92] Because of the potential for inadequate intakes and the adverse effects of iron deficiency, a low-dose (30 mg) iron supplement is recommended in pregnancy. [93] The recommended amount of iron could be provided via a prenatal supplement, a separate iron supplement, or a combination of these. There is insufficient evidence that zinc intake and status in vegetarian pregnancies differ from nonvegetarian pregnancies. [87,89] Due to the increased zinc requirements of pregnancy and the lower bioavailability in diets based on high-phytate grains and legumes, increasing zinc intake and using food preparation techniques that improve bioavailability are recommended. [7,8,29] Pregnant and lactating vegetarians need regular and adequate dietary and/or supplemental sources of vitamin B-12. [7,8,89,91]

    Infants of vegetarian women have lower plasma DHA concentrations and breast milk of vegetarians is lower in DHA. [7,8] These n-3 fatty acids can be synthesized to some extent from a-linolenic acid, but conversion rates are low (though somewhat enhanced in pregnancy). [8,89] Pregnant and lactating vegetarians may benefit from direct sources of EPA and DHA derived from microalgae. [8,91]

    Infants, Children, and Adolescents


    Exclusive breastfeeding is recommended for the first 6 months. [94] If breastfeeding is not possible, commercial infant formula should be used as the primary beverage for the first year. Complementary foods should be rich in energy, protein, iron, and zinc, and may include hummus, tofu, well-cooked legumes, and mashed avocado. [8] Full fat, fortified soy milk, or dairy milk can be started as early as 1 year of age for toddlers who are growing normally and eating a variety of foods. [95] Vegetarian children and teens are at lower risk than their nonvegetarian peers for overweight and obesity. Children and adolescents with BMI values in the normal range are more likely to also be within the normal range as adults, resulting in significant disease risk reduction. [96] Other benefits of a vegetarian diet in childhood and adolescence include greater consumption of fruits and vegetables, fewer sweets and salty snacks, and lower intakes of total and saturated fat. [97] Consuming balanced vegetarian diets early in life can establish healthful lifelong habits. [8] The peak age of onset for the most common eating disorders is in the adolescent years. Eating disorders have a complex etiology and prior use of a vegetarian or vegan diet does not appear to increase the risk of an eating disorder, though some with pre-existing disordered eating may choose these diets to aid in their limitation of food intake. [7,8] Nutrients that may require attention in the planning of nutritionally adequate diets for young vegetarians include iron, zinc, vitamin B-12, and for some, calcium and vitamin D. Mean protein intakes of vegetarian children generally meet or exceed recommendations. [7] Protein needs of vegan children may be slightly higher than those of nonvegan children because of differences in protein digestibility and amino acid composition. [7] Recommendations of 30% to 35% more protein for 1- to 2-year-old vegans, 20% to 30% more for 2 to 6 year olds, and 15% to 20% more for children older than 6 years have been suggested. [7,95] While dietary factors may limit absorption of iron and zinc, deficiencies of these minerals are uncommon in vegetarian children in industrialized countries. [98] Iron and zinc status of children on very restricted plant-based diets should be monitored. Supplemental iron and zinc may be needed in such cases. [98]

    Vitamin B-12 intake of vegan infants and children should be assessed and fortified foods and/or supplements used as needed to insure adequacy. [7]

    Older Adults


    Nutrient intakes of older vegetarians appear to be similar to or better than those of older nonvegetarians, [7] although past research suggested lower zinc intakes and a greater incidence of poor iron status among vegetarians. [86,99] Caloric needs generally decrease with age, while requirements for some nutrients increase; thus, it is important that all older people choose nutrient-dense diets. Some evidence suggests that protein is used less efficiently with aging, which may translate to higher protein requirements. [100] Thus, it is important for older vegetarians and vegans to include protein-rich foods such as legumes and soy foods in their diets. Meat analogs may be helpful as protein sources. Older people synthesize vitamin D less efficiently, and are likely to require supplements, especially if sun exposure is limited. [35] The higher calcium recommendations for older adults may be met more easily when fortified foods, such as plant milks, are included. The requirement for vitamin B-6 increases with aging, and may be higher than current RDAs for older people. Atrophic gastritis is common among people over the age of 50 years and can result in decreased absorption of vitamin B-12 from animal products. Therefore, many older people, regardless of diet, require vitamin B-12 supplements.

    ENVIRONMENTAL ISSUES


    Plant-based diets are more environmentally sustainable than diets rich in animal products because they use fewer natural resources and are associated with considerably less environmental damage. [101-105] The current worldwide consumption of diets high in meat and dairy products is considered by some as unsustainable. [101,103,105] The systematic review conducted by the Scientific Committee of the Dietary Guidelines for Americans provides evidence that diets higher in plant foods and lower in animal foods (like a vegetarian diet) are associated with lower environmental damage. [106] Many scientists are calling for a substantial reduction of livestock products in the diet of humans as a major way to reverse climate change. [105] Compared with omnivorous diets, vegetarian diets utilize less water and fossil fuel resources and use lower amounts of pesticides and fertilizers. [107] Substituting beans for beef in the diet would significantly reduce the environmental footprint worldwide. To produce 1 kg protein from kidney beans requires 18 times less land, 10 times less water, 9 times less fuel, 12 times less fertilizer, and 10 times less pesticide in comparison to producing 1 kg protein from beef. [108] In addition, beef production generates considerably more manure waste than from any other animal food production. [108] According to the US Environmental Protection Agency, about 70% of all water pollution in rivers and lakes in the United States is a result of pollution from animal farms. [109] Animal agriculture is associated with land degradation, air pollution, loss of biodiversity, and global warming. [104,110] Meat production makes a significant contribution to anthropogenic carbon dioxide emissions and anthropogenic methane and nitrous oxide production. [101,103,111] Using calculations based on 210 common foods, greenhouse gas emissions from consuming a vegetarian diet were found to be 29% lower than from the use of a nonvegetarian diet, [112] while a vegan diet can have >50% lower greenhouse emissions compared to a nonvegetarian diet. [102]

    While new technologies for animal farming are available, a recent study found that greenhouse gas emissions from the production and consumption of animal products were reduced only 9% due to a more efficient livestock production. [113] The authors concluded that cuts in greenhouse gas emissions necessary to meet the global temperature target “imply a severe constraint on the long-term global consumption of animal food.” [113] Others have suggested that reducing animal production has a greater potential to reduce greenhouse gas emissions than “technological mitigation or increased productivity measures.” [105] The use of antibiotics in farm animals as growth promoters and for the prevention and treatment of animal diseases has generated antibiotic-resistant bacteria. This antibiotic resistance can be transmitted to humans through animal food consumption and is now a major public health problem, causing illnesses that are difficult to treat, and resulting in increased morbidity, mortality, and health care costs. [105,114]


    ROLES, RESPONSIBILITIES, AND RESOURCES FOR THE RDN AND NDTR



    Vegan and vegetarian diets can provide significant health benefits compared with nonvegetarian diets. Ensuring energy balance; nutritional adequacy; and a focus on a variety of vegetables, legumes, fruits, whole grains, nuts, and seeds, can maximize these benefits. Nutrition and dietetics practitioners can play key roles in educating vegetarians about sources of specific nutrients and foods useful in the management of specific chronic diseases. In order to effectively counsel on the adoption and implementation of a vegetarian or vegan diet, RDNs and NDTRs must have adequate knowledge and access to educational materials to facilitate healthful recommendations. The US Department of Agriculture’s ChooseMyPlate allows for lacto-ovo-vegetarian and vegan menus, listing beans and peas, nuts and seeds, and soy products as plant-based choices in the protein food group, as well as eggs for ovo-vegetarians. [115] Fortified soy milk is listed as an alternative for cow’s milk and calcium-fortified foods (juices, cereals, breads, rice milk, and almond milk), as well as kale, are suggested as calcium choices. [116,117] Vegan food guides, all modeled on the US Department of Agriculture’s ChooseMyPlate, are available online, and include specifications regarding sources of calcium, vitamin B-12, iodine, and n-3 fatty acids.

    • www.vrg.org/nutshell/MyVeganPlate.pdf
    • www.becomingvegan.ca/food-guide
    • www.theveganrd.com/food-guide-for-vegans




    Evidence-based c consumer and professional resources are available through the Vegetarian Nutrition Dietetic Practice Group’s website (www.vegetariannutrition.net). These resources are regularly updated and provide information on critical nutrients and lifecycle issues in plant-based diets.

    Figure 2 lists useful websites that promote and encourage appropriate evidence-based recommendations and food choices for both the RDN and clientele. Further recommendations can be found at the Evidence Analysis Library, a free benefit to all Academy of Nutrition and Dietetics members. In addition, all RDNs have ethical obligations to respect vegetarian dietary patterns as they would any other dietary pattern.

    CONCLUSIONS


    Interest in and appreciation for plant-based diets continue to grow in the United States and other parts of the world as governmental agencies and various health and nutrition organizations promote the regular use of plant foods. Abundant choices in the marketplace facilitate following a plant-based diet. Well-designed vegetarian diets provide adequate nutrient intakes for all stages of the lifecycle and can also be useful in the therapeutic management of some chronic diseases. Overall nutrition, as assessed by the Alternative Healthy Eating Index, is typically better on vegetarian and vegan diets compared with omnivorous diets. While some vegetarian diets may be low in certain nutrients, such as calcium and vitamin B-12, this can be remedied by appropriate planning. Compared to nonvegetarian diets, vegetarian diets can provide protection against many chronic diseases, such as heart disease, hypertension, type 2 diabetes, obesity, and some cancers. Furthermore, a vegetarian diet could make more conservative use of natural resources and cause less environmental degradation. Greater educational resources are available today, and RDNs and NDTRs have more current information on vegetarian diets to better assist the general public and vegetarian clients in making well-informed decisions about their nutritional health.


    www.vndpg.org

    The Vegetarian Nutrition Dietetic Practice Group (VNDPG) member benefits include professional information on vegetarian nutrition, RDN resources, and quarterly newsletters.

    www.vegetariannutrition.net

    VNDPG’s consumer website provides a blog with evidence-based vegetarian nutrition plus RDN resources for consumers.

    www.vrg.org

    The Vegetarian Resource Group provides nutrition information, recipes, meal plans, and recommended readings for vegetarian nutrition.

    www.PCRM.org

    The Physicians Committee for Responsible Medicine promotes preventive medicine through innovative programs and offers free patient educational materials.

    www.veganhealth.org

    This website offers evidence-based recommendations covering the nutritional features of plant-based diets.

    www.nutritionfacts.org

    This website provides brief, referenced video clips and articles on numerous aspects of vegetarian nutrition.

    www.vegweb.com

    VegWeb offers vegetarian recipes, community, and a blog.

    www.vegetarian-nutrition.info

    Vegetarian Nutrition Info provides topical articles, resources, and news.


    Figure 2. Professional and consumer websites for vegetarian nutrition, food, and related topics. Many of these sites provide high-quality educational materials upon which the registered dietitian nutritionist (RDN); nutrition and dietetics technician, registered; and other health care practitioners can rely. These sites supply patient or client education regarding vegetarian nutrition throughout the life cycle, nutrients of interest, meal plans, and plant-based substitutions for nonvegetarian ingredients.

    ---

    ***
    1. Stahler C. How often do Americans eat vegetarian meals? And how many adults in the US are vegetarian? The Vegetarian Resource Group website. http://www.vrg.org/nutshell/Polls/2016_adults_veg.htm. Accessed June 23, 2016.
      • Hoek, A.C., Luning, P.A., Weijzen, P., Engels, W., Kok, F.J., de Graaf, C. Replacement of meat by meat substitutes. A survey on person- and product-related factors in consumer acceptance. Appetite2011;56:662–673.
      • American Institute for Cancer Research. Recommendations for cancer prevention. http://www.aicr.org/reduce-your-cancer-risk/recommendations-for-cancer-prevention/recommendations_04_plant_based.html?gclid=CJ6__O7dpboCFcid4AodhkMAIA. Accessed June 23, 2016.
        • US Department of Agriculture, US Department of Health and Human Services. 2015-2020 Dietary Guidelines for Americans. 8th ed. US Government Printing OfficeWashington, DC2015http://health.gov/dietaryguidelines/2015. (Accessed June 23, 2016).
          • US Department of Agriculture. SuperTracker. https://www.supertracker.usda.gov/default.aspx. Accessed June 23, 2016.
            • Institute of Medicine. Dietary reference intakes for energy, carbohydrate, fiber, fat, fatty acids, cholesterol, protein, and amino acids. http://www.nap.edu/download.php?record_id=10490. Accessed June 23, 2016.
              • Mangels, R., Messina, V., Messina, M. The Dietitian's Guide to Vegetarian Diets. 3rd ed. Jones and BartlettSudbury, MA2011.
                • Davis, B., Melina, V. Becoming Vegan: Comprehensive Edition. Book Publishing CoSummertown, TN2014.
                  • Messina, V. Nutritional and health benefits of dried beans. Am J Clin Nutr2014;100:437S–442S.
                  • Saunders, A.V., Davis, B.C., Garg, M.L. Omega-3 polyunsaturated fatty acids and vegetarian diets.Med J Aust2013;199:S22–S26.
                    • Sanders, T.A. DHA status of vegetarians. Prostaglandins Leukot Essent Fatty Acids2009;81:137–141.
                    • Sarter, B., Kelsey, K.S., Schwartz, T.A. et al, Blood docosahexaenoic acid and eicosapentaenoic acid in vegans: Associations with age and gender and effects of an algal-derived omega-3 fatty acid supplement. Clin Nutr2015;34:212–218.
                    • Gibson, R.A., Muhlhausler, B., Makrides, M. Conversion of linoleic acid and alpha-linolenic acid to long-chain polyunsaturated fatty acids (LCPUFAs), with a focus on pregnancy, lactation and the first 2 years of life. Matern Child Nutr2011;7:17–26.
                    • Rosell, M.S., Lloyd-Wright, Z., Appleby, P.N. et al, Long-chain n-3 polyunsaturated fatty acids in plasma in British meat-eating, vegetarian, and vegan men. Am J Clin Nutr2005;82:327–334.
                    • Orlich, M.J., Singh, P.N., Sabaté, J. et al, Vegetarian dietary patterns and mortality in Adventist Health Study 2. JAMA Intern Med2013;173:1230–1238.
                    • Van Dokkum, W. Significance of iron bioavailability for iron recommendations. Biol Trace Elem Res1992;35:1–11.
                    • Rizzo, N.S., Jaceldo-Siegl, K., Sabate, J., Fraser, G.E. Nutrient profiles of vegetarian and nonvegetarian dietary patterns. J Acad Nutr Diet2013;113:1610–1619.
                    • Park, S.K., Ryoo, J.H., Kim, M.G., Shin, J.Y. Association of serum ferritin and the development of metabolic syndrome in middle-aged Korean men: A 5-year follow-up study. Diabetes Care2012;35:2521–2526.
                    • Craig, W.J. Iron status of vegetarians. Am J Clin Nutr1994;59:1233S–1237S.
                      • Collings, R., Harvey, L.J., Hooper, L. et al, The absorption of iron from whole diets: A systematic review. Am J Clin Nutr2013;98:65–81.
                      • Food and Nutrition Board, Institute of Medicine. Iron. in: Dietary References Intake for Vitamin A, Vitamin K, Arsenic, Boron, Chromium, Copper, Iodine, Iron, Manganese, Molybdenum, Nickel, Silicon, Vanadium and ZincThe National Academies PressWashington, DC2001:290–393.
                        • Hunt, J.R., Roughead, Z.K. Adaptation of iron absorption in men consuming diets with high or low iron bioavailability. Am J Clin Nutr2000;71:94–102.
                          • Armah, S.M., Carriquiry, A., Sullivan, D., Cook, J.D., Reddy, M.B. A complete diet-based algorithm for predicting nonheme iron absorption in adults. J Nutr2013;143:1136–1140.
                          • Hunt, J.R., Roughead, Z.K. Nonheme-iron absorption, fecal ferritin excretion, and blood indexes of iron status in women consuming controlled lactoovovegetarian diets for 8 weeks. Am J Clin Nutr1999;69:944–952.
                          • Foster, M., Samman, S. Vegetarian diets across the lifecycle: Impact on zinc intake and status. Adv Food Nutr Res2015;74:93–131.
                          • Lonnerdal, B. Dietary factors influencing zinc absorption. J Nutr2000;130:1378S–1383S.
                            • Leung, A.M., Lamar, A., He, X. et al, Iodine status and thyroid function of Boston-area vegetarians and vegans. J Clin Endocrinol Metab2011;96:E1303–E1307.
                            • Teas, J., Pino, S., Critchley, A., Braverman, L.E. Variability of iodine content in common commercially available edible seaweeds. Thyroid2004;14:836–841.
                            • Institute of Medicine. Dietary Reference Intakes for Vitamin A, Vitamin K, Arsenic, Boron, Chromium, Copper, Iodine, Iron, Manganese, Molybdenum, Nickel, Silicon, Vanadium, and Zinc. www.iom.edu/Reports/2001/Dietary-Reference-Intakes-for-Vitamin-A-Vitamin-K-Arsenic-Boron-Chromium-Copper-Iodine-Iron-Manganese-Molybdenum-Nickel-Silicon-Vanadium-and-Zinc.aspx#sthash.gITnT436.dpuf Published 2010. Accessed June 23, 2016.
                              • Messina, M., Redmond, G. Effects of soy protein and soybean isoflavones on thyroid function in healthy adults and hypothyroid patients: A review of the relevant literature. Thyroid2006;16:249–258.
                              • Weaver, C.M., Proulx, W.R., Heaney, R. Choices for achieving adequate dietary calcium with a vegetarian diet. Am J Clin Nutr1999;70:543S–548S.
                                • Tang, A.L., Walker, K.Z., Wilcox, G., Strauss, B.J., Ashton, J.F., Stojanovska, L. Calcium absorption in Australian osteopenic post-menopausal women: An acute comparative study of fortified soymilk to cows' milk. Asia Pac J Clin Nutr2010;19:243–249.
                                  • Zhao, Y., Martin, B.R., Weaver, C.M. Calcium bioavailability of calcium carbonate fortified soymilk is equivalent to cow's milk in young women. J Nutr2005;135:2379–2382.
                                    • Patrick, L. Comparative absorption of calcium sources and calcium citrate malate for the prevention of osteoporosis. Altern Med Rev1999;4:74–85.
                                      • Wacker, M., Holick, M.F. Sunlight and vitamin D: A global perspective for health. Dermatoendocrinol2013;5:51–108.
                                      • Mangels, A.R. Bone nutrients for vegetarians. Am J Clin Nutr2014;100:469S–475S.
                                      • Keegan, R.J., Lu, Z., Bogusz, J.M., Williams, J.E., Holick, M.F. Photobiology of vitamin D in mushrooms and its bioavailability in humans. Dermatoendocrinology2013;5:165–176.
                                      • Food and Nutrition Board, Institute of Medicine. Dietary Reference Intakes for Calcium and Vitamin D. The National Academies PressWashington, DC2011www.nap.edu/download.php?record_id=13050. (Accessed June 23, 2016).
                                        • Norris, J. Vitamin B12 recommendations. www.veganhealth.org/b12/rec. Accessed June 23, 2016.
                                          • Food and Nutrition Board, Institute of Medicine. Dietary Reference Intakes for Thiamin, Riboflavin, Niacin, Vitamin B6, Folate, Vitamin B12, Pantothenic Acid, Biotin, and Choline. The National Academies PressWashington, DC1998http://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK114310/. (Accessed June 23, 2016).
                                            • Donaldson, M.S. Metabolic vitamin B12 status on a mostly raw vegan diet with follow-up using tablets, nutritional yeast, or probiotic supplements. Ann Nutr Metab2000;44:229–234.
                                            • Obeid, R., Fedosov, S.N., Nexo, E. Cobalamin coenzyme forms are not likely to be superior to cyano- and hydroxyl-cobalamin in prevention or treatment of cobalamin deficiency. Mol Nutr Food Res2015;59:1364–1372.
                                            • Moore, W.J., McGrievy, M.E., Turner-McGrievy, G.M. Dietary adherence and acceptability of five different diets, including vegan and vegetarian diets, for weight loss: The New DIETs study. Eat Behav2015;19:33–38.
                                            • US Department of Health and Human Services. Center for Disease Control and Prevention. Health, United States, 2012. http://www.cdc.gov/nchs/data/hus/hus12.pdf#063. Accessed June 23, 2016.
                                              • National Institutes of Health; National Heart, Lung, and Blood Institute and National Institute of Diabetes and Digestive and Kidney Diseases. Clinical Guidelines on the Identification, Evaluation, and Treatment of Overweight and Obesity in Adults: The Evidence Report. National Institutes of Health,Bethesda, MD1998.
                                                • Schindler, T.H., Cardenas, J., Prior, J.O. Relationship between increasing body weight, insulin resistance, inflammation, adipocytokine leptin, and coronary circulatory function. J Am Coll Cardiol2006;47:1188–1195.
                                                • Tonstad, S., Butler, T., Yan, R., Fraser, G.E. Type of vegetarian diet, body weight and prevalence of type 2 diabetes. Diabetes Care2009;32:791–796.
                                                • Spencer, E.A., Appleby, P.N., Davey, G.K., Key, T.J. Diet and body mass index in 38000 EPIC-Oxford meat-eaters, fish-eaters, vegetarians and vegans. Int J Obes Relat Metab Disord2003;27:728–734.
                                                • Newby, P.K., Tucker, K.L., Wolk, A. Risk of overweight and obesity among semivegetarian, lactovegetarian, and vegan women. Am J Clin Nutr2005;81:1267–1274.
                                                • Barnard, N.B., Levin, S.M., Yokoyama, Y. A systematic review and meta-analysis of change in body weight in clinical trials of vegetarian diets. J Acad Nutr Diet2015;115:954–969.
                                                • Huang, R.Y., Huang, C.C., Hu, F.B., Chavarro, J.E. Vegetarian diets and weight reduction: A meta-analysis of randomized controlled trials. J Gen Intern Med2015;31:109–116.
                                                • Turner-McGrievy, G.M., Barnard, N.D., Scialli, A.R. A two-year randomized weight loss trial comparing a vegan diet to a more moderate low-fat diet. Obesity2007;15:2276–2281.
                                                • Crowe, F.L., Appleby, P.N., Travis, R.C., Key, T.J. Risk of hospitalization or death from ischemic heart disease among British vegetarians and nonvegetarians: Results from the EPIC-Oxford cohort study.Am J Clin Nutr2013;97:597–603.
                                                • Rizzo, N.S., Sabaté, J., Jaceldo-Siegl, K., Fraser, G.E. Vegetarian dietary patterns are associated with a lower risk of metabolic syndrome: The Adventist Health Study 2. Diabetes Care2011;34:1225–1227.
                                                • Pettersen, B.J., Anousheh, R., Fan, J., Jaceldo-Siegl, K., Fraser, G.E. Vegetarian diets and blood pressure among white subjects: Results from the Adventist Health Study-2 (AHS-2). Public Health Nutr2012;15:1909–1916.
                                                • Wang, F., Zheng, J., Yang, B., Jiang, J., Fu, Y., Li, D. Effects of vegetarian diets on blood lipids: A systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. J Am Heart Assoc2015;4:e002408.
                                                • Barnard, N.D., Katcher, H.I., Jenkins, D.J., Cohen, J., Turner-McGrievy, G. Vegetarian and vegan diets in type 2 diabetes management. Nutr Rev2009;67:255–263.
                                                • Yang, S.Y., Li, X.J., Zhang, W. et al, Chinese lacto-vegetarian diet exerts favorable effects on metabolic parameters, intima-media thickness, and cardiovascular risks in healthy men. Nutr Clin Pract2012;627:392–398.
                                                • Huang, T., Yang, B., Zheng, J., Li, G., Wahlqvist, M.L., Li, D. Cardiovascular disease mortality and cancer incidence in vegetarians: A meta-analysis and systematic review. Ann Nutr Metab2012;60:233–240.
                                                • Bradbury, K.E., Crowe, F.L., Appleby, P.N., Schmidt, J.A., Travis, R.C., Key, T.J. Serum concentrations of cholesterol, apolipoprotein A-I and apolipoprotein B in a total of 1694 meat-eaters, fish-eaters, vegetarians and vegans. Eur J Clin Nutr2014;68:178–183.
                                                • Ornish, D., Brown, S., Scherwitz, L. et al, Can lifestyle changes reverse coronary heart disease?.Lancet1990;336:129–133.
                                                • Appleby, P.N., Davey, G.K., Key, T.J. Hypertension and blood pressure among meat eaters, fish eaters, vegetarians and vegans in EPIC−Oxford. Public Health Nutr2002;5:645–654.
                                                • Yokoyama, Y., Nishimura, K., Barnard, N.D. et al, Vegetarian diets and blood pressure: A meta-analysis. JAMA Intern Med2014;174:577–587.
                                                • Tonstad, S., Stewart, K., Oda, K., Batech, M., Herring, R.P., Fraser, G.E. Vegetarian diets and incidence of diabetes in the Adventist Health Study-2. Nutr Metab Cardiovasc Dis2013;23:292–299.
                                                • Ley, S.H., Hamdy, O., Mohan, v, Hu, F.B. Prevention and management of type 2 diabetes: Dietary components and nutritional strategies. Lancet2014;383:1999–2007.
                                                • Aune, D., Norat, T., Romundstad, P., Vatten, L.J. Whole grain and refined grain consumption and the risk of type 2 diabetes: A systematic review and dose-response. Eur J Epidemiol2013;28:845–858.
                                                • Brighenti, F., Benini, L., Del Rio, D. et al, Colonic fermentation of indigestible carbohydrates contributes to the second-meal effect. Am J Clin Nutr2006;83:817–822.
                                                • Li, M., Fan, Y., Zhang, X. et al, Fruit and vegetable intake and risk of type 2 diabetes mellitus: Meta-analysis of prospective cohort studies. BMJ Open2014;4:e005497.
                                                  • Pan, A., Sun, Q., Mason, J.E. et al, Walnut consumption is associated with lower risk of type 2 diabetes in women. J Nutr2013;143:512–518.
                                                  • Kim, Y., Keogh, J., Clifton, P. A review of potential metabolic etiologies of the observed association between red meat consumption and development of type 2 diabetes. Metabolism2015;64:768–779.
                                                  • Barnard, N., Cohen, J., Jenkins, D.J. et al, A low-fat vegan diet improves glycemic control and cardiovascular risk factors in a randomized clinical trial in individuals with type 2 diabetes. Diabetes Care2006;29:1777–1783.
                                                  • Kahleova, H., Matoulek, M., Malinska, O. et al, Vegetarian diet improves insulin resistance and oxidative stress markers more than conventional diet in subjects with type 2 diabetes. Diabet Med2011;28:549–559.